Главная Обратная связь

Дисциплины:






вiдгодiвля молоднякусвиней.



Для виробництва м’ясної свинини на відгодівлю ставлять нор­мально розвинених поросят різних порід (чистопородних, помісних або гідридних) у 3 — 4-місячному віці за досягнення 30 — 40 кг і за­кінчують через 4 — 4,5 міс. Відгодівлю організовують у два періоди: перший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключ­ний) — від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі під­свинки досягають живої маси 60 кг за середньодобових приростів 500 г та витрати кормів 4,2 — 4,5 к. од на 1 кг приросту, за другий — 120 - 130 кг за середньодобових приростів 600 - 700 г і витрати кор­мів 5,0 — 5,5 к. од. на 1 кг приросту.

У разі м’ясної відгодівлі використовують різноманітні корми, які є в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи до ра­ціону свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи тех­нічних виробництв (табл. 6.15). Найпоширенішими типами годівлі є концентратний, концентратно-картопляний, концентратно-корене- плідний, концентратно-силосний та відгодівля з використанням харчових відходів.

У разі згодовування молодняку впродовж тривалого періоду цук­рових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально- вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низь­ким умістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів.

Годують повноцінними раціонами. Для підсвинків живою масою 40 — 70 кг і середньодобовими приростами 650 г з розрахунку на 100 кг живої маси необхідно давати 4,8 к. од. із концентрацією енер­гії не менше ніж 1,2 к. од. у 1 кг сухої речовини, для тварин живою масою 71 — 120 кг — відповідно 4,2 та 1,28.

Особливу увагу приділяють наявності перетравного протеїну, но­рма якого 115 — 120 г на 1 к. од. на початку та 90 — 110 г у кінці від­годівлі. Протеїн має бути повноцінним, особливо за такими не­замінними амінокислотами, як лізин, метіонін, цистин. У сухій ре­човині раціону для молодняку живою масою 40 — 70 кг лізину має бути 0,7 — 0,73, метіоніну + цистину 0,42 — 0,44 %, а для тварин жи­вою масою 71 — 120 кг відповідно 0,6 — 0,65 та 0,36 — 0,4 %.

Великого значення у відгодівлі свиней надають нормуванню за мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відгодівлі в раціоні повинно бути: кальцію — 0,84, фосфору — 0,7 %, а в дру­гий — відповідно 0,81 і 0,67 %. Потребу свиней щодо натрію та хло­ру забезпечують додаванням кухонної солі — 0,58 % до сухої речо­вини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральни­ми речовинами свиням згодовують корми тваринного походження (збиране молоко, сироватку, сколотини, м’ясне, м’ясо-кісткове та рибне борошно), а також використовують білково-мінерально-віта- мінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основ­ними вітамінами



       


1.14 Технологiчнi параметри вiдгодiвлi : розмiр груп, площа станка мiкроклiмат режим i технiка годiвлi.

Основа високих показників виробництва продукції свинарства закладається вибором раціональних будівельних та інженерно-технічних рішень, пов'язаних з утриманням тварин і доглядом за ними. Ефективність виконання виробничих процесів та якість робіт на тваринницьких підприємствах (наприклад, ферма, комплекс, станція) залежать від того, наскільки тваринницькі приміщення, їхні внутрішні огороджувальні конструкції та засоби механізації відповідають технологічним і ветеринарно-санітарним вимогам Для цього слід дотримуватися таких умов:під час спорудження тваринницьких приміщень використовувати матеріали згідно з нормами та вимогами ветеринарної зоогігієни та санітарії, а також з урахуванням кліматичних особливостей конкретної зони;

будівельні рішення приміщень та інженерне оснащення мають бути високоефективними, надійними й довговічними, забезпечувати нормативні параметри внутрішнього мікроклімату за мінімальних експлуатаційних затрат (матеріалів, енергетичних і трудових ресурсів тощо);

зовнішні огороджувальні конструкції тваринницьких приміщень повинні мати належну теплоізоляцію та повітропроникність, щоб виключали можливість утворення конденсату на внутрішніх поверхнях огороджень і при цьому забезпечували нормальну роботу систем формування мікроклімату;

задля зменшення тепловтрат треба передбачати теплоізоляцію зовнішніх огороджувальних конструкцій (стін), щоб їхній опір теплопереданню становив 2,0-2,5°К/Вт, суміщених і горищних перекриттів - 3,5-4,0°К/Вт, а також теплоізоляцію підлоги в місцях розміщення тварин біля зовнішніх стін (улаштування тамбурів або повітряних завіс, які використовують внутрішнє повітря приміщень, утеплення воріт і вікон з подвійним заскленням тощо);

тваринницькі приміщення доцільно будувати павільйонного типу, який дає можливість використовувати енергоощадні системи мікроклімату;

конструктивні й технічні характеристики підлоги у тваринницьких приміщеннях мають відповідати нормам технологічного проектування;

покрівля має надійно захищати від атмосферних опадів та вітру;

внутрішнє планування має забезпечувати раціональне розміщення тварин і технологічного обладнання, а також створювати належні умови роботи обслуговуючого персоналу;

будівельні конструкції та технологічне обладнання мають сприяти захисту тварин і персоналу від нещасних випадків, а також створювати можливість їхньої швидкої евакуації у разі пожежі.

Обгрунтування типу і конструкції виробничих приміщень, їхнє планування, вибір машин та обладнання і технологічне оснащення тваринницьких приміщень взаємно поєднані між собою, залежать від потужності підприємства, цільового призначення самого приміщення, прийнятих системи та способу утримання тварин, принципів і методів їхнього обслуговування.

Для зручності проведення заходів санітарної обробки й дезінфекції приміщень свинарники розділяють суцільними перегородками на ізольовані секції, які в разі можливості доцільно використовувати за принципом "все зайнято - все вільне". Місткість секцій визначається залежно від розміру технологічних груп, але вона не може перевищувати 60 маток у свинарниках-маточниках, 600 відлучених поросят, 1200 свиней на відгодівлі.
За безвигульної системи утримання тварини від народження до реалізації перебувають у приміщеннях у станках. Іноді практикують клітково-ярусне утримання. Інтенсивне ведення свинарства за цілорічного безвигульного утримання всіх вікових і виробничих груп свиней нерідко призводить до послаблення їхньої конструкції, зниження продуктивності. Тому для підприємств племінного напряму, а також для кнурів-плідників, свиноматок і ремонтного молодняку промислових репродукторів доцільна вигульна система утримання.

Вигули, зазвичай, розміщують уздовж стін свинарників і розподіляють на окремі секції. Норма площі вигулів для кнурів і поросних свиноматок (за 10-15 днів до опоросу), та підсисних маток з поросятами - 10 м2 на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності - 5 м2, ремонтного та відгодівельного молодняку, відповідно, - 1,5 і 0,8 м2 на голову. Вигульні майданчики мають мати суцільне тверде покриття.
Чинними типовими проектами свиноферм і комплексів передбачено станкове обладнання для утримання різних статево-вікових груп. Таке обладнання пропонують багато фірм, тому слід добре орієнтуватися в його особливостях.
Традиційно в Україні поросних свиноматок утримують у групових станках на 5-20 голів або в ізольованих клітках. У першому варіанті станкове обладнання значно простіше і дешевше. Проте свиноматки мають загальну годівницю, тому сильні тварини споживають більше за слабких корму. По-друге, неминучі моменти агресії, які спричиняють травмування та переривання поросності окремих свиноматок.

Переваги утримання в індивідуальних клітках в тому, що кожна свиноматка має свою годівницю і може отримувати задану норму корму, а також практично відсутні моменти агресії з їхніми наслідками. Поряд з тим, свиноматка втрачає можливість рухатися, внаслідок чого виникають застійні явища, порушення обмінних процесів, зростає ймовірність захворювань. Крім того, в холодну пору року через відсутність можливості збитися до кучі для збереження тепла виникає загроза переохолодження.
Останнім часом у розвитку обладнання для утримання свиней з'явилася новинка - комбінований варіант станка (рис. 1). У ньому груповий манеж для моціонів поєднано з індивідуальними клітками, наприклад, типу Gevitop "AS", Gevitop "LO" для годівлі та відпочинку.
Для опоросу свиноматок і утримання їх з поросятами до 30-60-денного віку останніх використовують обладнання з дво- (ОСМ-120) або трибоксовими (ОСМ-60, СОС-Ф-35) станками, а також спарені двосекційні станки (типу ССД). Усі варіанти станків мають бокси для фіксованого утримання та опоросу свиноматок, оснащені сосковими напувалками та годівницями. У боксах для поросят їхнє положення за висотою регулюється. Наявність перегородок всередині станків дає змогу утворювати в них бокси для утримання і фіксованого опоросу свиноматки, годівлі та відпочинку поросят. Внутрішні перегородки можна переставляти, трансформуючи при цьому площу боксів залежно від фізіологічного стану свиноматки та віку поросят. Конструкції станків дають змогу застосовувати одну із систем прибирання гною: механічну (за допомогою скребкових транспортерів) або гідравлічну. Бокси для відпочинку поросят обладнані установками ИКУФ-1М для їхнього обігрівання та опромінювання. Станкове обладнання ОСМ-120 призначене для опоросу 120 свиноматок і утримання їх з поросятами до 30-денного віку.
Після відлучення поросят утримують у цих самих станках. При цьому задні перегородки відкривають і фіксують до задньої стінки. Це дає можливість збільшити площу станка та утримувати в ньому поросят до 90-денного віку. Потім переводять їх у свинарник-відгодівельник. Застосовується таке обладнання на свинарських підприємствах із вирощування і відгодівлі 12-24 тисяч голів. Одним з основних недоліків цієї конструкції станкового обладнання є суміщення зон годівлі та відпочинку поросят. Крім того, конструкція не забезпечує двостороннього підходу поросят до свиноматки для ссання молока. Станкове обладнання ОСМ-60 призначене для проведення опоросів і утримання свиноматок із приплодом до 2-місячного віку на племінних і товарних фермах. Комплекти випускаються у двох модифікаціях: ОСМ-60-І - для годівлі вологими та ОСМ-60-ІІ - сухими кормами.
Свиноматку за 3-5 днів до опоросу переводять у бокс і обмежують її переміщення бічною перегородкою та задньою дугою. У такому положенні свиноматку утримують протягом 7 днів і після опоросу. Після цього бічну перегородку переставляють ліворуч і фіксують до бічної стінки станка. За такого варіанту поросят утримують до 60-денного віку, потім їх переводять у приміщення для відлучених поросят, а матку - в приміщення для холостих свиноматок.
Істотна перевага обладнання ОСМ-60, порівняно з попереднім варіантом, в тому, що зона відпочинку поросят відокремлена від зони годівлі боксом для свиноматки. Забезпечується також двосторонній підхід поросят до свиноматки. Цим поліпшуються умови утримання і підвищується приріст поросят.
Станки ССД-2 і ССД-2М - спарені двосекційні (рис. 2) - призначені для опоросу та утримання двох свиноматок із поросятами. При цьому, завдяки об'єднанню фронту годівлі для двох суміжних рядів, досягається економніше використання площі свинарника. Недолік станка у тому, що свиноматка фіксується на весь підсисний період і позбавлена моціону.
Станкове обладнання СОС-Ф-35 призначене для розміщення поросних свиноматок, їхнього опоросу та утримання до 35 днів з приплодом. Станок має підняту щілинну підлогу і являє собою конструкцію прямокутної форми, яка складається з трьох боксів: для розміщення свиноматки, годівлі поросят та їхнього відпочинку. Розміщують станки над гнойовим каналом, куди гній крізь щілинну підлогу проштовхується тваринами.
Крім станків з паралельним розміщенням боксів, відомі варіанти з діагональним розміщенням боксу для фіксації свиноматки. У ньому годівниці для свиноматки та поросят встановлені на протилежних сторонах станка, що ускладнює систему роздавання кормів.
Для гніздового вирощування відлучених поросят застосовують групові танки КГО-Ф-10. Це збірна конструкція у вигляді окремих кліток із піднятою щілинною підлогою, встановлених на спільній рамі, яка є основою підлоги. Ширина щілин у підлозі (для проходу гною) - 13 мм, а планок - 33 мм.
Годують поросят комбікормами за допомогою групової бункерної самогодівниці, напувають - з напувалок АС-Ф-25 або ПБП-1А. Станки також оснащені установками ИКУФ-1М. На дорощуванні поросят утримують, залежно від прийнятої технології, погніздно (8-10 голів) або групами (до 20-25 голів) у станках, які вибирають із розрахунку 0,35-0,4 м2 площі підлоги на одну голову. У свинарниках для дорощування виділяють кілька станків (для 5% загального поголів'я), в яких утримають слабких, відсталих у рості, поросят. Їх розміщують не більше 12 голів у станку.
Ремонтний молодняк до 4-місячного віку утримують погніздно з дальшим формуванням у групи по 10 свинок чи 5 кнурів. Для забезпечення активного моціону тварин на великих промислових комплексах доцільно використовувати механічні установки типу "Тренажер".
Відгодівельне поголів'я розміщують у спеціальних приміщеннях групами по 10-15 голів (але не більше 25) у станку. Площа станка має зону відпочинку (лігво) та кормо-гнойовий прохід, в якому розміщують годівниці та напувалки. Одночасно цей прохід слугує для дефекації тварин.
Залежно від ширини свинарника, станки обладнують в один, два і більше рядів. Проходи за дворядного планування станків розміщують або по поздовжній осі приміщення, або вздовж його стін. У разі багаторядного планування станків між поздовжніми проходами обладнують по два суміжних ряди станків. Ширину проходів узгоджують із вибором засобів механізації роздавання кормів.На етапах вирощування та відгодівлі свиней практикують також утримання їх у дво- та триярусних станках (рис. 6). Завдяки цьому підвищується місткість приміщень, скорочуються капіталовкладення, проте ускладнюється вирішення питань формування мікроклімату, дотримання зооветеринарних вимог.
Станкове обладнання для всіх статево-вікових груп комплектують з уніфікованих елементів, які монтуються з плоских секцій огородження, дверей і годівниць, зібраних за допомогою з'єднувальних і фіксувальних пристроїв. Огородження та перегородки станків можуть бути металевими, залізобетонними чи з інших будівельних матеріалів; виготовляють їх суцільними заввишки 1,4 м для кнурів, 1 м - для свиней на відгодівлі і 0,8 м - для молодняку.Глибина станків для вирощування та відгодівлі молодняку не повинна перевищувати 3,5-4 м. Уздовж годівниць (у зоні кормо-гнойового проходу) суцільною смугою завширшки 1 м, а під час годівлі в спеціальних приміщеннях ("їдальнях") - за всією їхньою площиною та в проходах до них доцільно виготовляти щілинну підлогу із серійних елементів (рис. 7), під якою обладнують канали прибирання гною, що значно зменшує витрати праці на прибирання приміщень і видалення гною.
На стан здоров'я, поведінку і продуктивність свиней істотно впливають, зокрема, параметри лігва та фронт годівлі, рекомендовані норми яких наведено в таблиці.Засоби напування. Використання автонапувалок збільшує продуктивність свиней (приріст живої маси) на 14-18%. При цьому значно скорочуються затрати праці на обслуговування, поліпшуються санітарно-гігієнічні умови утримання тварин.На свинофермах зі станковим і вигульним утриманням тварин різних вікових груп застосовують напувалки поплавкові ПАС-2Б, а також самоочисні ПСС-1А.Чаша напувалки закривається суцільною кришкою, яка в другому варіанті одночасно слугує і педаллю приводу клапанного механізму подавання води. Коли тварина нап'ється, вона відпускає кришку, яка під дією пружини повертається у вихідне положення. При цьому клапан звільняється від навантаження і закриває доступ води в чашу, а рештки корму і забруднена вода видаляються з неї кришкою. Завдяки цьому зменшують затрати праці на очищення напувалок, підвищується якість споживаної тваринами води.Безчашкові соскові напувалки ПБС-1А встановлюють у свинарниках для групового або індивідуального утримання тварин у станках і на вигульних майданчиках. Одна напувалка розрахована на 25-30 голів.Безчашкова соскова напувалка ПБП-1А є модифікацією напувалки ПБП-1А (варіант для поросят), має дещо менші параметри. Їх встановлюють у свинарниках-маточниках.
Безчашкова соскова напувалка АС-Ф-25 - це вдосконалена та уніфікована конструкція, замість напувалок ПБП-1А та ПБС-1А, для свиней. Напувалка монтується під кутом 45° до вертикалі, а відстань від рівня підлоги має відповідати вікові тварин і становить 0,3-0,5 м.Порівняно з базовими варіантами, замість гумового амортизатора, оснащена пружиною з нержавіючої сталі, яка зменшує зусилля на соску, конструкція клапанного механізму забезпечує безрозмірне промивання напувалки занурювання, зменшені маса і габаритні розміри. Особливістю технологічного процесу напувалки АС-Ф-25 є те, що вода витікає жолобом корпусу (у базових - через соску) без розбризкування. Цього досягнуто встановленням уздовж соски шайби, яка гасить швидкість потоку води.
Засоби роздавання кормів. Кормороздавачі розрізняють залежно від типу годівлі та стану кормів, які вони здатні роздавати (спеціальні, універсальні та комбіновані) та за характером використання (стаціонарні та пересувні).
За використання стаціонарних роздавачів корми до тваринницьких приміщень, зазвичай, треба доставляти іншими транспортними засобами. Винятком є гідравлічні або пневматичні системи роздавання, за допомогою яких корми від кормоцеху до тваринницьких приміщень надходять кормопроводами.
Мобільні кормороздавачі можна використовувати не тільки для роздавання, а й для доставки кормів від кормоцеху чи місця зберігання до місць їхнього згодовування тваринам чи завантаження до приймальних пристроїв стаціонарних засобів роздавання.Координатні кормороздавачі переміщуються всередині тваринницьких приміщень чи за їхніми межами рейками або по інших напрямних пристроях. Можливості їхнього використання обмежуються рейками або кабелем, яким вони з'єднуються з електромережею.
Механічні стаціонарні кормороздавачі діють за такою технологічною схемою: завантажування кормів у транспортні засоби - транспортування кормів до місць згодовування - перевантаження кормів у стаціонарний кормороздавач - транспортування кормів останнім у приміщенні й роздавання в годівниці.Мобільні кормороздавачі забезпечують транспортування і роздавання кормів. Технологічна схема спрощується до такого вигляду: завантажування кормів у кормороздавач - транспортування до місць згодовування - транспортування кормів у приміщенні й роздавання в годівниці.Координатні кормороздавачі за своїми характеристиками посідають проміжне місце між стаціонарними та мобільними.
Отже, до переваг мобільних кормороздавачів належать можливість суміщення операцій всього циклу (крім очищення годівниць), спрощення технології роздавання кормів. З огляду на це зменшується обсяг робіт, пов'язаних із годівлею тварин. Крім того, один мобільний кормороздавач за зміщеним графіком може обслуговувати низку тваринницьких приміщень, а влітку використовуватися для роздавання кормів на відгодівельних або вигульних майданчиках. У цьому разі скорочуються капіталовкладення в засоби механізації роздавання кормів.

До недоліків мобільних кормороздавачів належать:

застосування їх у тваринницьких приміщеннях можливе лише за наявності відповідної ширини кормових проходів, що призводить до збільшення площі приміщення та його вартості;

забруднення атмосфери приміщень вихлопними газами, що потребує додаткових витрат на повітрообмін, а потреба у відкриванні дверей під час в'їзду-виїзду мобільного засобу в холодну погоду призводить до охолодження приміщення;

мобільні тракторні агрегати не узгоджуються з варіантами автоматизації роздавання кормів.

Стаціонарні варіанти засобів механізації роздавання кормів потребують значних капіталовкладень. Проте вони легко узгоджуються з будь-яким типом тваринницьких приміщень, пристосовані до автоматизованих систем керування, не створюють надмірного шуму чи забруднення середовища.
Технологія роздавання кормів ще більше спрощується, якщо кормосховища або бункери-накопичувачі готових кормів (наприклад, комбінованих) розташовані безпосередньо біля тваринницьких приміщень чи зблоковані з ними. При цьому виникає потреба у достатній кількості споруд для зберігання кормів, але в цьому разі всі роботи, пов'язані з годівлею тварин, можна не лише механізувати, а й автоматизувати.
У сучасному тваринництві використовують широку номенклатуру стаціонарних механічних засобів роздавання кормів із різними конструктивними рішеннями робочих органів (стрічкові, скребкові, шнекові, штангові, шайбові, спіральні або пружинні тощо), а також гідравлічні та пневматичні системи.
Найбільшого поширення у свинарстві набули кормороздавачі з канатно-дисковими (ОКС-1000, КВД-Ф-1, КВД-Ф-2, РКД-Ф-2) та гвинтовими (ТУУ-2А) робочими органами. Для роздавання вологих кормів застосовують кормороздавачі КВК-Ф-15 з гвинтовими насосами. Транспортування і роздавання кормів у годівниці під дією повітряного потоку здійснюється пневматичними кормороздавачами ТПК-15 та ТРП-Ф-15.
У США широкого розповсюдження набули шнекові (гвинтові) кормороздавачі. Їхні достоїнства: простота будови (в них рухомим елементом є лише гвинт), універсальність (слугують для транспортування, змішування та роздавання кормів), компактність конструкції, зручність в обслуговуванні. Недоліки таких кормороздавачів: висока енергоємність порівняно з іншими транспортерами, спричиняють часткове подрібнення та розташування компонентів за фракціями в процесі переміщення.
Технологічні лінії роздавання сухих сипких кормів (наприклад, комбіновані) комплектуються з уніфікованих елементів: привідні пристрої, бункери, кормопроводи, робочий орган, індивідуальні та групові дозатори, засоби контролю та керування.

Спірально-пружинні роздавачі використовують для видавання тваринам і птиці сухих концентрованих кормів. Робочий орган роздавача - спіральна пружина (гнучкий шнек) - розміщена у трубопроводі з отворами у нижній частині. Трубопровід з'єднаний з бункером-живильником, який встановлено над кормовим лотком або самогодівницею.
Під час обертання пружини в трубопроводі корм захоплюється нею з бункера і переміщується вздовж лінії годівлі тварин. Годівниці заповнюються кормом крізь отвори в дні трубопроводу.

Привід спірально-пружинного роздавача не має проміжних механізмів для передавання руху від двигуна робочого органу, оскільки частота обертання останнього значно вища, ніж шнека. Тому за однакової продуктивності конструкція спірального роздавача компактніша і менш металоємна порівняно з іншими варіантами транспортерів.
Основні недоліки спірально-пружинного транспортера - технологічна складність виконання спіралі великої довжини та занижена його експлуатаційна надійність.

Шайбові конвеєри можуть транспортувати сипкі матеріали складними за конфігурацією кормопроводами з горизонтальними, похилими та вертикальними ділянками. Такі конвеєри складаються з тягового органа (ланцюг або канат), на якому закріплені шайби (працюють як скребки), привідної і натяжної станцій, поворотних пристроїв і системи трубопроводів.
Для свиноферм з груповим або індивідуальним (в станках) способами обслуговування тварин застосовують комплекти шайбових кормороздавачів КШ-0,5. Роздавач являє собою шайбовий транспортер з об'ємними груповими дозаторами та системою зволоження сухих кормів у годівницях.
Програмне реле, розміщене в шафі керування, автоматично вмикає роздавач у визначений розпорядком дня час. Після заповнення кормом останнього дозатора кінцевий вимикач зупиняє робочий орган (шайбовий канат) роздавача. При цьому вмикається насос системи зволоження, і в годівницю подається вода. Після цього надають руху черв'ячному приводу дозатора, відкривають засувки й порції корму висипають у годівницю. Залежно від ступеня відкриття засувок, установлюється норма видавання корму.


Висновки
На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхні параметри і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я.
На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування раціональної структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби у стаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці й коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції.
Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощування і вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію. Наприклад, у господарстві м’ясо-молочного напряму із закінченим оборотом стада корови становлять 35%, нетелі – 6, ремонтні телиці – 15, надремонтний молодняк – 44% загального поголів’я, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві незбираного молока, – відповідно 60, 11, 25 і 4%.
Структура стада свиней у першу чергу залежить від напряму свинарства і спеціалізації галузі в господарстві. За м’ясної і беконної відгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5–6%. Більш високий рівень цього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток. У господарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16–20%.
У господарствах, що застосовують циклічну систему опоросів, може бути така структура стада свиней (%): основні матки – 7–8, свинки, старші за 9 місяців, – 15–16, кнури-виробники – 1, ремонтні кнури, старші за 6 місяців, – 2, поросята 2–4 місяців – 11, відгодівельне поголів’я – 62–64. На свинарських комплексах і фермах індустріального типу, де застосовують цілорічні рівномірні опороси, питому вагу основних маток може бути знижено до 4–6%.

Список використаної літератури:
1. Березовський М.Д. «Селекційно-технологічна система виробництва свинини в Україні».
2. Волкопялов Б. Свинарство. П. 2007.
3. Василенко Д.Я., Меланчук О.І. Свинарство i технология виробництва свинини – К.: Вища школа, 2005.
4. Герасимов В.І., Рибалко В.П., Цицюрський Л.М. та інші. Свинарство i технологія виробництва свинини. – К: Урожай, 2004. – 352 с.
5. Герасимов В.І., Цицюрський Л.М., Домашенко І.М. та iншi. Практикум із свинарства i технологія виробництва свинини. – К.: Урожай, 2003 – 176 с.
6. Рогов И.А. Общая технология мяса и мясопродуктов – М.: Колос, 2000.
7. Смислов А., Картусь М. Економіка свинарства. К. 2006.
8. Фоломеєв В.З., Коваленко В.Ф., Смислов Ю., Підтереба О.І. «Модульна технологія у свинарстві».
9. Офіційний сайт. Агропромисловий комплекс України.
10. Ариаутов В.Й. Технология механизированных работ на репродукторных свинофермах. – М.: Колос, 2002. – 207 с.
11. Борисенко Е.Я. Разведение сельскохозяйственных животных. – М/. Сельхозиздат, 2003. – 486 с.
12. Волкопялов Б.П. Свиноводство. – 4‑е изд., перераб. й доп. – Л.: Колос, 2008. – 432 с.
13. Доброхотов Г.Н., Нетеса А.Й. Учебная книга свинаря. – М.: Колос, 2005. – 287 с.
14. Иваиов М.Ф. Свиноводство: Учеб. пособие. – М.: Сельхозгиз, 2007. – 304 с.
15. Ладан П.Е., Козловстй В.Г., Степанов В.Й. Свиноводство: Учеб. – М.: Колос, 2008. – 304 с.
16. Мысик А.Т., Непіеса А.Й. Свиноводство. – М.: Колос, 2004. – 443 с.
17. Очеретько Ф. І. Породи свиней. – К.: Держсильгоспвидав УРСР, 2004. – С. 38.
18. Пшеничний П, Д. Основи учення о воспитании сельскохозяйственньїх животньїх. – К.: Госсельхозиздат УССР, 2005. – 143 с.
19. Ухтверов М.П., Назаркии Г.М. Селекция свиней на продолжительность хозяйственного использования. М.: Рос-агропромиздат, 2008. – 155 с.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...