Главная Обратная связь

Дисциплины:






Формування ялтинсько-потсдамської системи МВ, її витоки та базові засади



Ялтинська (Кримська) конференція проходила з 4 по 11 лютого 1945р. за участю делегацій СРСР, США та Великої Британії, на чолі з Сталіним, Рузвельтом та Черчилем.

Мета конференції: координація військових дій для прискорення остаточного розгрому нацистської Німеччини та її беззастережної капітуляції, завершення війни з Японією та визначення основних принципів повоєнного врегулювання. На конференції були ухвалені рішення про спільну політику і плани примусового здійснення умов капітуляції Німеччини на засадах документів, вироблених Європ. консультативною комісією, які визначили зони окупації Німеччини, механізм управління “Великим Берліном”та контрольний механізм для всієї Німеччини, а також надання в ньому місця для Франції. Було вирішено знищити збройні сили Німеччини, покарати воєнних злочинців, ліквідувати нацистську партію, скасувати гітлерівські закоги та установи, змусити німеччину сплачувати репарації. Для втілення цих цілей союзники вирішили окупувати Німечину. Кожній з трьох держав, а також Франції (була виділена окрема окупаційна зона з брит. та амер. зон окупації), надавалися свої зони окупації: східна частина Німеччини – СРСР, північно-західна – Великої Британії, південно-західна – США.

Було вирішено створити в Москві спец. комісію з репарацій з метою розробки рішення про їхні обсяги та форми вилучення; за основу була взята радян. пропозиція, за якою загальна сума репарацій мала становити 20 млрд. дол., а частка СРСР – 50%.

Обговорювалося польське питання. Було вирішено, що східний кордон Польщі проходитиме по “лінії Керзона”, а на заході і півночі вона отримає “суттєве прирощення території”. Польський тимчасовий уряд вирішено було реорганізувати та ввести до його складу демократичних діячів з самої Польщі та з еміграції.

З югославського питання було вирішено прискорити введення в дію Угоди про створення єдиного уряду і тимчасового парламенту, укладеної в листопаді 1944 між маршалом Тіто і прем’єр-міністром югослвського уряду в еміграції Шубашичем.

11 лютого 1945 було підписано угоду трьох великих держав з питань Далекого Сходу, згідно з якою СРСР давав згоду вступити у війну проти Японії через 2-3 місяці після капітуляції Німеччини на умовах збереження статус-кво Монгольської Народної Республіки, передача СРСР Південного Сахаліну та Курильських островів, створення радян. воєнно-морської бази в Порт-Артурі (Китай).

Під час роботи конференції було вирішено створити постійну раду міністрів закордонних справ СРСР, США та Британії (РМЗС) для вирішення проблем повоєнного мирного врегулювання.

З метою остаточного опрацювання й прийняття Статуту ООН було вирішено провести в США 25 квітня 1945 конференцію ООН за участю країн, які підписали “Декларацію Об’єднаних Націй” або оголосили війну державам “Осі” до 1 березня 1945. Державами, які запрошувалися на конференцію, визначалися США, СРСР, Англія, Франція та Китай. Було також досягнуто домовленості, що Українська РСР та Білоруська РСР стануть засновниками ООН.



Важливе значення мала узгоджена союзниками “Декларація про визволену Європу”, яка передбачала погодження політики трьох держав у вирішенні екон. та пол. проблем визволених європейських країн, формування в них демократичних урядів шляхом проведення вільних виборів, до завершення яких мав діяти тристоронній контроль держав-союзниць. Також була зроблена заява “Єдність в організації миру, як і у веденні війни”.

Потсдамська (Берлінська) конференція – 17 липня – 2 серпня 1945. СРСР представляв Сталін, Британію на почаику конференції Черчиль, але він програв вибори у 1945 і його замінив лідер лейбористської партії Етлі, США – Трумен (Рузвельт помер 12 квітня 1945).

Були розроблені принципи політики союзників щодо Німеччини: демілітарізація, демонополізація, демократизація, денацифікація.

Було визначено західний кордон Польщі по лінії річок Одер – Західна Нейсе, що означало передачу Польщі Данцига (Гданська) і тієї частини Східної Прусії, що не була поставлена відповідно до рішень Берлінської конференції під управління СРСР (тобто Кенігсберга й прилеглого району). Рішення щодо західного кордону Польщі стало наслідком згоди СРСР на прийняття англ-амер. підходу до питання німецьких репарацій.

Судетську область було повернуто до складу Чехословаччини, Австрія відродилася як самостійна держава, відновлено попередній румуно-угорський кордон.

На конференції було опрелюднено Потсдамську декларацію США, Англії та Китаю щодо Японії, а також підтверджено готовність СРСР вступити на боці союзників у війну з Японією.

В Потсдамі не приймалося рішень щодо державного розчленування Німеччини, хоч висувалися відповідні численні пропозиції американської та англійської сторін. Розкол Німеччини відбувся лише чотири роки по тому.

Важливий елемент Ялтинсько-Потсдамської системи – далекосхідна підсистема. Її елементи: Сан-Францискський договір (1951), договір АНЗЮС (1951), американо-філіпінський договір безпеки (1951), радянсько-китайський договір 1950 року.

Основні характеристики Ялтинсько-Потсдамської системи:

1. Біполярність;

2. Розподіл сфер впливу між двома наддержавами і прагнення до його порушення;

3. Децентралізація насильства (стабільність на центральному та глобальному рівнях, що підтримувалося наддержавами, нестабільність на регіональному та субрегіональному рівнях);

4. Неможливість збройних сутичок між наддержавами. Замість цього регіональні кризи, війни;

5. Розпад колоніальних імперій;

6. Світ перестає бути переважно євроцентристським;

7. Формування єдиного світового простору внаслідок розвитку транспорту та засобів комунікації;

8. Формування єдиного інформаційно-телекомунікаційного простору;

9. Військова психологія в міжнародних відносинах;

10. Виникнення руху неприєднання як наслідок краху колоніальної системи, проголошення нових незалежних держав та їхньої реакції на біполярну структуру МВ;

11. Ідеологізація міжнародних відносин.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...