Главная Обратная связь

Дисциплины:






Структура HTML-документу



HTML - документ полягає в теги <html> і </ html > . Між цими тегами розташовуються два розділи: розділ заголовка ( елемент head ) і розділ тіла документа ( елемент body для простого документа або елемент frameset , що задає набір кадрів). Всі зазначені елементи мають початковий і кінцевий тег .

Секція заголовка містить опис параметрів , використовуваних при відображенні документа , але не відбиваються безпосередньо у вікні браузера. Секція тіла документа містить текст , призначений для відображення браузером і елементи , що вказують на спосіб форматування тексту , що визначають графічне оформлення документа , що задають параметри гіперпосилань і так далі.

Ось приклад самого простого HTML - документа:

<!doctype HTML public"-//W3C//Dtd HTML 4.0 Frameset // EN"
"http://www.w3.org/tr/REC-html40/frameset.dtd">

<html>

<head>

<title>Самый простой HTML-документ</title>

</head>

<body>

Проще не бывает

</body>

</html>

 

56. Типові можливості редакторів HTML

Використовуючи коди HTML, можна виконувати такі основні дії:

· виділяти заголовки різних рівней та керувати їх вирівнюванням на екрані (<H1>.<H6>);

· розбивати текст на абзаци, використовувати прості елементи оформлення для розділення абзаців та інших частин документу(<P>, <HR>, <BR>);

· вставляти в текст гіпертекстові зсилки на інші Web-документи чи на інші розділи даного документу (<A HREF =.> , <A NAME=.> );

· вставляти в текст малюнки, управляти параметрами обтікання малюнків текстом, керувати розмірами малюнків, вводити альтернативний текст, для відображення його браузером при неможливості відобразити малюнок ( <IMG SRC =.>);

· керувати кольором, розміром та гарнітурою шрифту(<FONT SIZE=.,COLOR=., FACE=.>, <BASAFONT>, <B>, <I>, <U>, <S>);

· створювати списки декількох різних видів (<OL>, <UL>, <LI>, <DL>, <DT>, <DD> );

· створювати таблиці (<TABLE>, <CAPTION>, <TR>, <TH>, <TD>, );

· розміщувати декілька документів на одній Web-сторінці (<FRAMESET>, <FRAME>);

· вставляти в текстовий документ мультимедійні об'єкти(<EMBED>) та інше.

 

57. Апаратні компоненти комп`ютерних мереж.

Компютерна мережа - це складний комплекс взаємопов'язаних і узгоджено функціонуючих програмних і апаратних компонентів. Вивчення мережі загалом передбачає знання принципів роботи її окремих елементів, а точніше всього комплексу програмно-апаратних засобів мережі.



Для організації комп'ютерної мережі необхідна наявність:

- власне, комп'ютерів або комп'ютерних платформ;

- фізичного середовища передачі даних та устаткування для роботи з ним;

- пристроїв логічної та фізичної структуризації мережі;

- мережевого ПЗ.

58. Історичні аспекти розвитку Інтернету.

Internet - це унікальний конгломерат локальних, територіальних, глобальних та інших комп'ютерних мереж, з'єднаних в єдиний інформаційний простір, для якого не має значення ні структура, ні методи об'єднання його локальних складових.

Непрямим поштовхом створення Інтернет став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. На той час уже почалася Холодна війна і Сполучені Штати, розуміючи, що супутник - це ще не вершина радянських наукових досліджень у військовій галузі, побачили для себе загрозу використання ракет СРСР як ядерної зброї. У цьому ж 1957 році при департаменті оборони США було створене Агентство дослідницьких проектів особливої складності - ARPA. Одним із напрямків роботи Агентства стало створення комп'ютерних технологій для військових цілей, зокрема для зв'язку.

Перед американськими ученими Пентагон поставив нелегке завдання: створити комп'ютерну мережу, якою могли б користуватися військові при ядерному нападі на країну. Мережа повинна була використовуватися для здійснення зв'язку між командними пунктами системи оборони. Головним критерієм при створенні мережі вважалась її невразливість до часткової руйнації під час ядерної атаки.

Єдиним способом формування такої комп'ютерної мережі було особливе з'єднання комп'ютерів, при якому комунікація не залежала б від якого-небудь центрального сервера. При втраті одного, декілька чи навіть більшої частин комп'ютерів, підсистеми повинні були продовжувати працювати, забезпечуючи можливість удару у відповідь.

В 70-х роках при підтримці ARPA були розроблені протоколи (правила) здійснення цих операцій. За найбільш доцільний був прийнятий у використанняTCPIP-протокол, що є поєднанням TCP(Transmission Control Protocol –протокол управління передачею) та IP(Internet protocol- міжмережевий протокол)-протоколів. Появилася можливість створення всесвітньої мережі.

 

59. Локальні та глобальні комп`ютерні мережі

Глоба́льна мере́жа — англ. Wide Area Network,(WAN)— комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (тобто будь-яка мережа, чиї комунікації поєднують цілі мегаполіси, області або навіть держави і включають в себе десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів). Для порівняння, Персональна мережа (англ. Personal area network), Локальна мережа(англ. Local area network, LAN), Університетська мережа (англ. Campus area network, або ж Міська мережа англ. Metropolitan area network, MAN) зазвичай не виходять за межі кімнати, будівлі, або ж специфічного регіону мегаполіса (тобто міста).

Глобальні мерéжі об'єднують комп'ютери, що розташовані на відстані сотень, а то і тисячі кілометрів один від одного. Часто використовуються вже існуючі, не дуже якісні, лінії зв'язку. Зазвичай WAN має меншу швидкість передачі даних аніж LAN, в основному через більшу віддаленість комп'ютерів одного від іншого, але теоретично WAN має можливість надавати таку ж швидкість, як і [LAN], [MAN (мережа)] або [CAN], використовуючи такі технології, як [оптоволокно].

Лока́льна комп'ю́терна мере́жа (англ. Local Area Network (LAN)) являє собою об'єднання певного числа комп’ютерів на відносно невеликій території. В порівнянні з глобальною мережею (WAN), локальна мережа зазвичай має більшу швидкість обміну даними, менше географічне покриття та відсутність необхідності використовувати запозиченої телекомунікаційної лінії зв'язку.

Локальна комп'ютерна мережа — комп'ютерна мережа для обмеженого кола користувачів, що об'єднує комп'ютери в одному приміщенні або в рамках одного підприємства.

Перевагами об'єднання комп'ютерів у локальну мережу є:

· Розподіл даних (Data Sharing). Дані в мережі зберігаються на центральному РС та можуть бути доступні для будь-якого РС, підключеного до мережі, тому не потрібно на кожному робочому місці мати накопичувач для зберігання однієї ітієї ж інформації.

· Розподіл ресурсів (Resource Sharing). Периферійні пристрої можуть бути доступні для всіх користувачів мережі (наприклад, факс або лазерний принтер).

· Розподіл програм (Software Sharing). Усі користувачі мережі можуть мати доступ до програм, які були один раз централізовано встановлені. При цьому повинна працювати мережна версія відповідних програм.

· Електронна пошта (Electronic Mail). Усі користувачі мережі можуть передавати або приймати повідомлення.

60. Основа популярності та принципи функціонування інтернет-служби «чат»(IRC).

Internet Relay Chat –( бесіда) - це служба, яка дозволяє переговорити в режимі реального часу з іншими користувачами Інтернет. Іншими словами ви обоє (або всі) размовляєте одночасно. Насправді ви не размовляєте з іншими користувачами, а ведете діалог шляхом набору на клавіатурі питань та відповідей. В свою чергу ви бачите питання та відповіді, які вводять інші користувачі, які під'єдналися до вас в одній розмовній групі чи кімнаті (chat room), які зараз часто називають просто "чатами".

Для ведення бесіди вам необхідне кліентська програма IRC , яка дозволяє зв'язатися з сервером IRC, а також сам сервер IRC. В Інтернет зараз нараховується біля 100 серверів IRC.

Дуже широкої популярності за останній час набула ICQ - одна з різновидностей IRC.Цей пограмний продукт охоплює більшість можливостей IRC, але має зручний інтерфейс та просте налаштування. Найдільшої популярності тут набула така форма спілкування як обмін короткими репліками в декілька речень кожне.

До недоліків цієї служби можна віднести наявність великої частини непотрібних повідомлень (спаму), як правило рекламного характеру, що приходять на вашу адресу.

 

61. Основи використання доменної системи імен в мережі Інтернет.

До́менна систе́ма іме́н (англ. Domain Name System, DNS) — розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Цифрові адреси комп'ютерів є хорошими лише для них самих, а для людей більш привабливими є імена. Незручно говорити, використовуючи цифрові адреси, а ще складніше їх запамятати. Тому комп'ютерам в Інтернет присвоєні імена.

Проте, використання імен має свої недоліки:

· потрібно слідкувати, щоб два комп'ютери не були однаково поіменованими;

· необхідно забезпечити перетворення імені в числову адресу, бо комп'ютери все ж надають перевагу числам.

До пори - до часу все можна було тримати в одній таблиці бази даних десь на одному з комп'ютерів в Америці і вирішувати перераховані проблеми. Коли жІнтернет розрісся, то розмір цієї таблиці теж зріс, що призвело до затримок в реєстрації імен та великих затрат часу на пересилку таблиці переводу імені в адресу.

Тому вирішено було прийняти інтерактивну розподілену систему, якій дали назву "доменної системи імен" (Domain Name System, DNS). Вона являє собой метод іменування шляхом покладання на разні групп користувачів відповідальностві за підмножину імен. Кожен рівень в цій системі називається доменом.

В імені може бути довільне число доменів, але більше п'яти зустрічається рідко. Кожний наступний домен в імені (якщо дивитися зліва направо) відділяється від попереднього крапкою і є батьківським для нього (тобто старшим). Самим першим у цьому ланцюжку стоїть ім'я комп'ютера. Власник батьківського домена призначає унікальні імена і відповідні їм IP- адреси лише безпосередньо підпорядкованим доменам.

62. Призначення електроної пошти в Інтернеті та основні засади її функціонування.

Електро́нна по́шта — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Електронна пошта — типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Кожний абонент, підключений до поштового серверу, має свою електронну адресу або, образно кажучи, поштову скриньку. Доступ до цієї поштової скриньки захищений паролем абонента. Абонент і сервер для обміну повідомленнями використовують кабель або звичайну телефонну лінію.

63. Призначення Інтранет.

На зразок використання внутрішніх телефонів компаній для зв'язку співробітників між собою та зовнішнім світом, Інтернет застосовується як для зв'язку всередині організації, так и між організаціями та їх споживачами, клієнтами та партнерами. Ті ж самі технології , що дають можливість невеликим фірмам заявити про себе в Інтернеті, крупною компанією можуть бути використовуватись для передачі даних про поточний стан проекту по внутрішній інтрамережі, що дозволить її працівникам бути більш поінформованими, а значить і більш оперативними у порівнянні з невеликими, але активними конкурентами. Застосування інтрамережі всередині організації для того, щоб зробити інформацію більш доступною для своїх працівників є також кроком вперед у порівнянні з минулим. Тепер, замість того, щоб зберігати документи в заплутаному комп'ютерному архиві, появилася можливість (під контролем засобів захисту) легко вестипошук и та опис документів, зсилатися на них тощо. Застосування Internet- технологій вінтрамережах сприяє як розвитку бізнесу так і удосконаленню управління.

 

64. Принципи функціонування FTP-сервісу в мережі Інтернет.

FTP - (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів) - протокол, що визначає правила передачі файлів з одного комп'ютера на інший.

Щодо застосування, то FTP багато в чому подібний до Telnet. Т.т. для работи з FTPпотрібно мати доступ на ту віддалену машину, с якої ви бажаєте (download) чи на яку (upload) перекачати файли , т.т. мати ім'я входу та знати пароль. FTP також дозволяє проводити пошук файлів на віддаленій машині, тобто переходити з директорії в директорію, переглядати вміст цих директорій та файлів.

Підвидом FTP є так зхване анонімне FTP. Анонімність полягає в тому , що для здійснення операцій передачі файлів логічного входження в систему не вимагається

 

65. Проблеми, які вирішує потокол управління передачею (TCP) у мережі Інтернет.

Transmission Control Protocol, TCP (укр. Прото́кол керува́ння переда́чею) — один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

Інформацію, яку потрібно передати, TCP розбиває на порції-сегменти. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати інформацію в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі у протоколу є свій власний сегмент даних, в якому зокрема написана службова необхідна інформація. Порція ваших даних розміщується в сегмент TCP. Сегмент TCP в свою чергу розміщується в дейтаграмі IP і передається в мережу.

На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу TCP збирає сегменти, витягує з них дані і розташовує їх в правильному порядку. Коли якихось сегментів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій програмі, яка використовує послуги TCP.

В реальній ситуації пакети не тільки загублюються, але й отримують зміни у зв'язку з короткочасними неполадками в лінії передачі. TCP вирішує і цю проблему. При розміщенні даних виробляється так звана контрольна сума. Контрольна сума — це число, яке дозволяє приймаючому TCP виявити помилки в пакеті. Коли пакет прибуває в пункт призначення, приймаючий TCP обраховує контрольну суму і порівнює її з тою, яку послав відправник TCP. Якщо значення не збігаються, то при передачі виникла помилка. Приймаючий TCP відкидає цей пакет і просить повторну передачу.

66. Роль міжмережевого протоколу (ІР) у функціонуванні мережі Інтернет.

 

Для функціонування маршрутизатора за подібною схемою при спрямуванні інформації , йому принаймі потрібно знати адресу комп'ютера-приймача, яка пишеться на конверті в звичайній пошті. Роль такого конверту, в якого вкладаєтьсяпакет інформації грає IP- протокол, який передбачає, що кожен пакет пересилаємої інформації "обгортається" спереді та ззаді якоюсь невеликою кількість байт ( порядку 20) службової інформації, в яку входить адреса комп'ютера-приймача.

Адресою будь-якого під'єднаного до мережі комп'ютера є 4-байтове число, яке записують у вигляді чотирьох чисел від 0 до 255 розділених крапкою, наприклад : 192.118.3.44 . Проміжний маршрутизатор не знає, куди направити пакет який би дійшов до конкретного комп'ютера - це знає лише маршрутизатор регіональної мережі комп'ютера ( поштове відділення адресата), але він знає як дістатися до цієї мережі.

Інформація, що пересилається по IP- мережах, розбивається на порції, які називаються пакетами. В одному пакеті звичайно посилається від одного до 1500 символів інформації. Це не дозволяє будь кому монополізувати мережу, в той же час дозволяє кожному розраховувати на своєчасне обслуговування.

67. Специфіка функціонування однорангових та мереж з виділеним сервером.Однорангова локальна мережа.
Тимчасова мережа - всі комп'ютери рівноправні, кожен з них виконує як роль робочого місця користувача, так і роль сервера по забезпеченню доступу до своїх даних і ресурсів.
Такі мережі можна використовувати тільки в колективах, де немає секретів один від одного.
Однорангові мережі називають робочими групами, не більше 10 комп'ютерів. Вони відносно прості, немає необхідності в потужному центральному сервері або інших компонентах, обов'язкових для більш складних мереж.
У тимчасової мережі кожен комп'ютер функціонує і як клієнт, і як сервер, користувачі повинні мати достатній рівень знань, щоб працювати і як користувачі, і як адміністратори свого комп'ютера.
Тимчасова мережа підходить там, де:
- Кількість користувачів не перевищує 10 осіб;
-Користувачі розташовані компактно;
- Питання захисту даних не критичні;
-Не очікується розширення фірми, і, отже, мережі.
Недоліки однорангових мереж.
Користувацька ОС мало пристосована для виконання функцій сервера мережі, яку їй доводиться виконувати. Якщо на якомусь комп'ютері користувач грає в яку-небудь гру, а інші користувачі працюють з файлами на цьому ж комп'ютері, то вони будуть сильно заважати один одному. Також відсутній захист інформації, децентралізоване зберігання даних, ускладнює їх резервування, і недостатня надійність, і багато іншого.
Мережа на основі виділеного сервера.
Виділений сервер - сервер, який функціонує тільки як сервер (виключаючи функції клієнта чи робочої станції). Вони оптимізовані для швидкої обробки запитів від мережних клієнтів і для управління захистом файлів і каталогів.
Спеціалізовані сервери: файл - сервери, принт - сервери, сервери додатків, поштові та факс - сервери, комунікаційні сервери.
Переваги:
1.Поділ_ресурсів.
Сервер спроектований так, щоб надавати доступ до безлічі файлів і принтерів, забезпечуючи при цьому високу продуктивність і захист. Адміністрування і управління доступом до даних здійснюється централізовано.
2. Захист.
У таких мережах проблемами безпеки може займатися один адміністратор: він формує політику безпеки і застосовує її щодо кожного користувача мережі.
3. Система резервування даних.
У разі пошкодження основної області зберігання даних інформація не буде втрачена: легко можна скористатися резервної копією.
4. Кількість користувачів
Мережі на основі сервера здатні підтримувати тисячі користувачів.
5. Апаратне забезпечення.
Комп'ютер користувача не виконує функцій сервера, вимоги до його характеристикам залежать від потреб самого користувача.
Гідності.
-наявність виділеного сервера підвищує надійність системи в цілому;
-збільшення продуктивності;
-потужні засоби з адміністрування, управління комп'ютерної мережі;
-висока ступінь захищеності в порівнянні з тимчасової мережею;
-і багато інших достоїнств.
Недоліки.
-обмеження на максимальну кількість користувачів;
-вимоги надання окремого сервера, тобто комп'ютера, на якому працювати не можна.
-"Файл-сервер" та "Клієнт-сервер".
-"Файл-сервер".

68. Способи під`єднання до мережі Інтернет.

Високошвидкісне підключення (PPPoE)

Виберіть цей варіант, якщо комп’ютер підключено безпосередньо до широкосмугового модема (який також називається модемом для абонентської цифрової лінії (DSL) або кабельним модемом) і є обліковий запис Інтернету протоколу РРР через Ethernet (PPPoE). З цим типом облікового запису для підключення потрібно вводити ім’я користувача та пароль.

Комутоване з’єднання

Виберіть цей варіант, якщо ви маєте модем, але це не модем для абонентської цифрової лінії (DSL) та не кабельний модем, або якщо для підключення комп’ютера до Інтернету слід використати цифрову мережу з комплексними послугами

Мобільний Інтернет.

Ще одним з бурхливо розвиваючих напрямів є мобільний Інтернет, який використовує в якості каналу зв’язку для виходу в мережу стільниковий зв'язок. Існує декілька стандартів мобільного Інтернету.

Супутниковий Інтернет.

Підрозділяється на односторонній (асиметричний) та симетричний. Відрізняється більшою вартістю обладнання та високою швидкістю передачі даних, якщо зрівнювати зі швидкістю у виділеному каналі

Wi-Fi-Інтернет.

Являє собою бездротовий вид Інтернету, який відрізняється порівняно високою швидкістю передачі даних ( від 1 Мбіт/сек.) та зручністю доступу

Виділений канал.

На сьогоднішній день це є найнадійнішим високошвидкісним та порівняно недорогий вид виходу в мережу. Швидкість передачі даних по виділеним мережам досягає до 100 Мбіт/сек.

ADSL-Інтернет.

Даний спосіб представляє собою використання для передачі даних звичайних (комутуючих) телефонних ліній з використанням спеціальних модемів

Комутуючий віддалений доступ (Dial-Up).

Даний спосіб виходу представляє собою з’єднання за допомогою модему та телефонної мережі загального користування

 

69. Способи представлення інформації в мережі Інтернет.

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

Сам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спеціалістів, покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ. Request for Comments — запит коментарів). В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада з архітектури Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society,ISOC) — організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету. На думку багатьох науковців Інтернет це початок нової ери і продуктивно займаються розвитком і удосконаленням міжнародної системи Інтернет.

70. Топологія комп`ютерних мереж.

Під топологією (компонуванням, конфігурацією, структурою) комп'ютерної мережі звичайно розуміється фізичне розташування комп'ютерів мережі один щодо іншого та спосіб їх з'єднання лініями зв'язку. Важливо відзначити, що поняття топології ставиться, насамперед, до локальних мереж, у яких структуру зв'язків можна легко простежити. У глобальних мережах структура зв'язків звичайно схована від користувачів і не надто важлива, тому що кожний сеанс зв'язку може виконуватися по своєму власному шляху.

Топологія комп'ютерної мережі відображає структуру зв'язків між її основними функціональними елементами. В залежності від компонентів, що розглядаються, розрізняють фізичну і логічну структури локальних мереж. Фізична структура визначає топологію фізичних з'єднань між комп'ютерами. Логічна структура визначає логічну організацію взаємодії комп'ютерів між собою. Доповнюючи одна одну, фізична та логічна структури дають найповніше уявлення про комп'ютерну мережу.

Базові топології

Існує безліч способів з'єднання мережевих пристроїв. Виділяють 3 базових топології:

-шина (bus)

-зірка (star)

-кільце (ring)

-І додаткові (похідні):

подвійне кільце

Сотова топологія

-решітка

-дерево

-Fat Tree

-сніжинка

-повнозв'язна

Додаткові способи є комбінаціями базових. У загальному випадку такі топології називаються змішаними або гібридними, але деякі з них мають власні назви, наприклад «Дерево».

71. Фінансова складова функціонування мережі Інтернет.

???

72. Формати передачі даних ( методи доступу) комп'ютерних мереж.

Комп’ютерна мережа – це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку.

Формат передачі даних ( метод доступу) - це правила , які встановлюють , в який момент комп'ютер може здійснювати передачу даних по мережі з тим, щоб гарантувати їх вірну передачу та розпізнавання. Найбільш поширеними методами доступу є:

· Мережа Ethernet : любий комп'ютер передає дані в любий момент ,коли мережа не зайнята. В випадку виникнення конфліктів наступає пауза, а після неї повторна спроба передачі. Швидкості 10-100 Мбіт/с . В основному використовуються в мережах з топологією шина / дерево.

· Мережа Arcnet : з маркерним методом доступу, комп'ютер передає сигнали , коли настає його черга. . Швидкість до 5 Мбіт/с , застосовується на мережах з топологією зірка

· Мережа Token Ring - з маркером, комп'ютер передає сигнали , коли настає його черга. Швидкість - 4-16 Мбіт/с, притаманна мережам з кільцевою топологією

Режим асинхронної передачі ( АТМ - Asynchronous Transfer Mode ) , відносно новий, швидкісний та перспективний формат для глобальних та корпоративних мереж.

 

73. Режими демонстрації презентацій.

 

????

74. Основні можливості редактору PowerPoint у створенні презентацій.

 

Основні можливості програми:

-створення послідовності слайдів;

-форматування тексту;

-вставляння гіперпосилань;

-вставляння керуючих кнопок;

-сортування слайдів;

-створення ефектів анімації та 3D-переходів слайдів;

-демонстрація презентації

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...