Главная Обратная связь

Дисциплины:






Внутрішні джерела фінансової санації



Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків або в результаті скорочення вихідних грошових потоків.

Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації. (рис.6).

 

 

 
 

 


Рис. 6. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємств

 

Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації основної продукції;

2) надходження у вигляді інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5) кошти залучені на умовах позики;

6) державні дотації та субсидії.

 

Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:

Ø обсягу реалізованої продукції;

Ø ціни одиниці такої продукції.

Для збільшення обсягу реалізації продукції необхідно максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і помірним збільшенням цін; як застосуванням масованої реклами, так і її припиненням.

Всі заходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Загалом до основних санаційних заходів у сфері збуту слід віднести такі: аналіз ринків збуту готової продукції; перевірка порядку ціноутворення; підвищення якості обслуговування клієнтів; аналіз сервісних послуг; запровадження гнучкої системи знижок; аналіз шляхів збуту; здійснення рекламних акції та інші.

В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів (розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їх реальною вартістю);

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг);

в) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

г) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

д) продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об’єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.



е) рефінансування дебіторської заборгованості (реструктуризація активів шляхом переведення дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

Вихідні грошові потоки можна класифікувати таким чином:

1) оплата товарів, робіт та послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...