Главная Обратная связь

Дисциплины:






Типи гіпертонічних кризів. Невідкладна допомога при гіпертонічних кризах.



ГК — це гострий значний підйом артеріального тиску (АТ), що супроводжується клінічною симптоматикою ураження органів­мішеней у результаті нервово­судинних і гуморальних порушень. При ГК відбувається підвищення систолічного АТ на 20–100 мм рт.ст., діастолічного АТ — на 10–50 мм рт.ст. або до 210/120 мм рт.ст.

Класифікація ГК Українського товариства кардіологів (1999) [5]:

1) ускладнені з гострим або прогресуючим ураженням органів­мішеней, що є загрозою для життя і потребують зниження АТ упродовж години;

2) неускладнені ГК — без гострого або прогресуючого ураження органів­мішеней, що становлять загрозу життю хворого і потребують нормалізації АТ упродовж години або доби.

До ускладнених ГК(необхідна нормалізація АТ до 1 год) належать:

1) гостра гіпертензивна енцефалопатія;

2) внутрішньомозковий або субарахноїдальний крововилив;

3) ішемічний інсульт;

4) транзиторна ішемічна атака;

5) гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда (ІМ), нестабільна стенокардія, стенокардія після операцій на відкритому серці);

6) гострий аритмічний синдром (пароксизмальна тахікардія, фібриляція передсердь, шлуночкова екстрасистолія високих градацій);

7) гостра лівошлуночкова недостатність;

8) гостра розшаровуюча аневризма аорти;

9) гостра ниркова недостатність;

10) передеклампсія та еклампсія;

11) гостра післяопераційна кровотеча.

До неускладнених ГК належать:

1) кардіальний криз із симптомами кардіалгії, стенокардії або порушень ритму серця, коли систолічний артеріальний тиск може підвищуватись до 240 мм рт.ст., діастолічний — до 140 мм рт.ст.;

2) церебральний криз;

3) криз у поєднанні з носовою кровотечею;

4) криз після операції, що є загрозою для кровотеч;

5) гіпоталамічний (диенцефально­вегетативний) криз.

Невідкладна допомога при ГК [2, 3]:

1. Негайно знизити АТ необхідно за допомогою одного з антигіпертензивних препаратів, прийнятих сублінгвально:

— ніфедипін короткої дії по 10–20 мг;

— каптоприл по 25–50 мг;

— пропранолол по 40–60 мг;

— клонідин по 0,075–0,15 мг;

— празозин по 1–5 мг;

— нітрогліцерин по 0,5 мг.

2. Знизити АТ із використанням антигіпертензивних препаратів, введених парентерально (табл. 1).

З антигіпертензивних препаратів доказова медицина при гіпертонічному кризі перевагу надає ніфедипіну, еуфі­ліну, дибазолу, сибазону, магнію сульфату. Ці препарати при тривалому застосуванні серйозних ускладнень не викликають, тим більше що вони не скорочують тривалість життя пацієнтів.

У метааналізі рандомізованих досліджень Кокранівської бібліотеки експерти вказують, що при гострому інсульті застосування антагонистів кальцію (АК), БАБ і, можливо, інгібіторів АПФ, простацикліну та оксиду азоту призводить до зниження АТ. Однак клінічний ефект магнію сульфату, нафтидрофурилу та пірацетаму щодо зниження АТ незначний або відсутній.



Для купірування легких неускладнених ГК та кризів середньої тяжкості необхідно використовувати сублінгвально каптоприл, клофелін чи ніфедипін (табл. 2). Хворим також можна вводити клофелін внутрішньовенно чи внутрішньом’язово. При вираженій клінічній симптоматиці використовують дроперидол чи допоміжно призначають реланіди внутрішньовенно чи внутрішньом’язово. У наш час стали рідше використовувати дибазол.





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...