Главная Обратная связь

Дисциплины:






Фонетичний аналіз робиться за поданим зразком (див. схеми розбору).



Практичне заняття № 1

Тема: ФОНЕТИЧНА ТА ЛЕКСИЧНА СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

План

1. Поняття про фонетику. Одиниці членування мовленнєвого потоку.

2. Класифікація голосних та приголосних звуків.

3. Зміни звуків у потоці мовлення.

4. Фонетичні та історичні чергування звуків.

5. Слово як мовна одиниця, його ознаки.

6. Поняття про лексичне значення, типи лексичних значень. Однозначні й багатозначні

слова.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С.3-84, 116-122.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.3-19, 25-27, 38-42.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К. , 2007. – С.8-27,

30-50, 210-218.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 7-15,

15-64, 165-265.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 17-58, 89-107.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К.,1987. – С.3-57,

76-81.

7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,1993. – С.3-13, 16-37,

53-73, 92-136, 153-156.

8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 13-83, 149-169.

9. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С.195-220.

10. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 11-75.

б) додаткова:

1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С.3-24, 68-153.

2. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.,

1969. – С.340-369. 43-70, 130- 178. 70-130, 178-218. 218-294.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 15-52, 64-66.

4. Сучасна українська літературна мова : В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 3-45.

5. Івченко М.П.Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С.3-37, 120-159.

7. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. –

К., 1993. – С. 27-28, 30-39, 41, 47, 50-54, 56-64, 68, 135, 136, 141-142, 145-148, 154, 157

160,165-166.

в)словники:

1. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М.Пещак та ін. – К., 2001.

2. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – К., 1973.

3. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К., 2001.

4.Загнітко Анатолій Панасович, Щукіна Інна Анатоліївна. Великий тлумачний словник.



Сучасна українська мова: 100 000:від А до Я. – Донецьк, 2008.

5. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. – К.: Аконіт, 1998.

6. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К., 2000.

7. Словник української мови: В 11 т. – К., 1970-1980.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Із підручника М.Т. Доленка виписати правила фонетичної (с.38-40) транскрипції.

2. Із підручника М.Я.Плющ виписати головні правила складоподілу (с. 20-21).

3. Укласти конспект відповіді на четверте питання плану.

4. Записати слова фонетичною транскрипцією, поділити їх на склади. Зробити фонетичний

аналіз підкресленого слова.

Скеля, зцідити, вокзал, місяць, з шибок, легкий, безжурний, коріння, світлий,

дивишся, осінній, лягти, сьогодні.

Фонетичний аналіз робиться за поданим зразком (див. схеми розбору).

5. У слів з попередньої вправи визначити фонетичні зміни, схарактеризувати їх.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Фонетика як наука вивчає звуковий склад мови: фонетичну фразу, фонетичний такт, фонетичне слово, склад (зверніть увагу класифікацію складів), звук. Основні. фонетичні одиниці – звуки – вивчаються в акустичному аспекті (характеризуються з погляду частоти, амплітуди, тривалості, сили, тембру), фізіолого-артикуляційному та функціональному аспектах. Класифікація звуків базується на їх акустичних та артикуляційних ознаках (згадайте будову мовленнєвого апарату та складові артикуляції). Голосні звуки розподіляються за рядом та підняттям, а також лабіалізованістю/нелабіалізованістю. Приголосні – за участю голосу й шуму, за місцем та способом творення, за твердістю/м’якістю.

У потоці мовлення звуки взаємодіють між собою: рекурсія (остання фаза артикуляції) одного звука накладається на екскурсію (початкова фаза артикуляції) іншого. Внаслідок цього відбуваються їхні зміни, основними з яких є редукція та асиміляція голосних; асиміляція, дисиміляція, спрощення й подовження приголосних. Окрім того необхідно засвоїти види асиміляції (прогресивна/регресивна, контактна/дистантна, повна/часткова – для приголосних за дзвінкістю/глухістю, за місцем і способом творення, за м’якістю).

Фонетичні процеси сучасної української мови та історичні фонетичні процеси призводять до виникнення відповідно фонетичних та історичних чергувань – закономірних змін звуків у межах однієї морфеми. Укладаючи конспект відповіді на четверте питання, слід дати визначення таких понять: чергування, фонетичні чергування, історичні чергування. Обов’язково наведіть по 2-3 приклади різних типів чергувань, звернувши увагу на такі історичні чергування: чергування [ О ], [ Е ] з нулем звука; [ О ], [ Е ] з [ І ]; [ О ] з [ Е ] після шиплячих; чергування [ Г ], [ К ], [ Х ] з [ Ж ], [ Ч ], [ Ш ] або із [ Зꞌ ], [ Цꞌ ], [ Сꞌ ]. Вмійте ці чергування пояснювати.

Транскрипція – спеціальна система письма, яку застосовують для точного відтворення звукового складу слів і текстів мови. Розрізняють три види транскрипції: фонетичну, фонематичну і практичну.

Фонетична транскрипція – спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями. Вона грунтується на таких вимогах: кожна літера позначає на письмі лише один і той же самий звук, а кожен звук передається завжди тією самою літерою. Опрацьовуючи правила фонетичної транскрипції й укладаючи конспект, необхідно звернути увагу на таке: 1) які букви не використовуються у транскрипції; 2) які є додаткові знаки (літери ) для позначення звуків; 3) які є діакритичні знаки та що вони позначають (нескладовий характер звука, і напівм’якість, довготу, африкати, наголос, паузу).

Транскрибуючи слова, слід звернути увагу: а) на позначення ненаголошених И; Е; О (перед складом з наголошеними У та І ); б) на м’які та напівпом’якшені приголосні звуки

(Ґ’, Г’, К’, Х’, Б’, П’, В’, М’, Ф’, Ж’, Ш’, Ч’, ДЖ’); в) на звукові значення букв О, В та Й, г) на явища уподібнення приголосних.

Слово – основна одиниця мови, воно є предметом вивчення лексикології. Слово має цілий ряд ознак, основними з яких є фонетична оформленість, наявність лексичного і граматичного значень (ЛЗ і ГЗ), відтворюваність, номінативна функція, непроникливість, семантична валентність та ін. Виходячи з цих ознак, необхідно з’ясувати спільні й відмінні риси слова і звука.

Будь-яке слово представляє собою дихотомічну сутність, тобто єдність звучання і значення. ЛЗ – головна ознака слова. Воно має певну структуру, в основі якої лежить поняття, і може бути класифіковане за способом номінації (пряме й переносне), за ступенем семантичної мотивації (непохідне й похідне), за ступенем лексичної сполучуваності (вільне та зв’язане), за ступенем узагальнення (конкретне й абстрактне). ЛЗ має ряд ознак, що відрізняє його від ГЗ. Необхідно не тільки засвоїти не тільки ці ознаки, але й вміти встановлювати зв’язок між ЛЗ і ГЗ.

Залежно від кількості значень слова поділяються на моносемні та полісемні. Подумайте, яких слів у мові більше – однозначних чи багатозначних. Спробуйте також визначити до позитивних чи негативних явищ можна віднести наявність у слів багатьох значень. Свою думку обґрунтуйте.

У полісемних слів одне із значень є прямим, інші – переносними, які виникли при перенесенні назви з одного предмета на інший на основі схожості ознак чи за їх (предметів) суміжністю – метафора й метонімія (функціональний перенос та синекдоха є їхніми різновидами). Зауважте, що структура багатозначного слова може змінюватися: зменшується або збільшується кількість значень, пряме значення не завжди є первинним тощо.

Студенти повинні знати визначення таких теоретичних понять: фонетична фраза, такт, фонетичне слово, склад, звук, редукція, асиміляція, спрощення, подовження, чергування звуків, фонема, лексика, лексикологія, слово, лексичне значення, метафора, метонімія, моносемія, полісемія; типи складів і головні правила складоподілу; класифікацію звуків; функції та ознаки фонеми; основні правила фонетичної та фонематичної транскрипцій.

Студенти повинні вміти членувати потік мовлення; виділяти й характеризувати склади; записувати текст фонетичною та фонематичною транскрипціями; робити фонетичний аналіз слова; характеризувати фонеми; виявляти в тексті зміни звуків і характеризувати їх; розрізняти фонетичні та історичні чергування, їх зумовленість; визначати лексичне значення повнозначних слів; вирізняти конкретне й абстрактне значення, пряме й переносне та різні його види; користуватися тлумачним словником; будувати речення, вживаючи одне й те ж саме слово в різних значеннях; уживати слова відповідно до їх значення та виправляти лексичні помилки.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...