Главная Обратная связь

Дисциплины:






РОБОТА З ВІЗУАЛЬНИМИ ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Відомо, що візуальні історичні джерела в найменшій мірі використовуються нашими викладачами на уроках історії. Не в останню чергу це пов’язано з відсутністю відповідної традиції а також з методичною не розробленістю цього важливого компоненту шкільної історичної освіти. Наші посібники і підручники аж до останнього часу являли собою майже суцільні тексти. Тому вони дуже важкі для сприйняття, особливо сучасними учнями з їх “кліповим мисленням”. Візуальний матеріал в них якщо і використовувався, то лише як ілюстрація. А отже і ставлення до нього було відповідним. Часто-густо ілюстративний матеріал навіть не був зв’язаний з текстом. Просто вважалось, що потрібні будь-які ілюстрації, тому знаходили перше-ліпше більш-менш відповідне темі параграфу зображення. В такому випадку зовсім не передбачалась робота з цим матеріалом.

Така ситуація з використанням візуальних джерел( та й джерел взагалі) була пов’язана з метою історичної освіти. Метою цією було дати вже готову інтерпретацію історії, виховувати учнів в певному дусі. Тобто головними були вже сформульовані висновки. А все інше повинно було лише їх підтверджувати, ілюструвати. До речі, ця традиція не була винаходом лише радянської історичної освіти, вона сформувалась раніше і не втратила свого впливу й сьогодні.

Але сучасне життя вимагає зовсім інших підходів. На перше місце висувається інша мета: навчити учнів самостійно здобувати і інтерпретувати інформацію, розуміючи, що таке ж право на існування мають і інші інтерпретації.

Пропонований посібник орієнтований саме на такий підхід. І тому в ньому візуальні джерела виступають як цілком рівноправні з текстовими. Це варто зайвий раз підкреслити і завжди пам’ятати при роботі з посібником: фото, плакат, карикатура є абсолютно самостійними історичними джерелами і можуть нести інформації не менше, а навіть і більше, ніж текст. До того ж вони набагато легше піддаються різноманітним тлумаченням, дають більше простору для уяви, більш яскраві, нарешті, а отже – більш придатні для сприйняття сучасним учнем.

Виходячи з того, що учні, та й, здебільшого, вчителі, не мають досвіду роботи з відповідними джерелами, в посібнику вміщено загальні правила, своєрідний алгоритм роботи з різними їх видами. Причому саме там, де вперше з’являється даний вид джерела та пропонується його „прочитання”

Вчителеві варто уважно проробити цей алгоритм з учнями і відпрацювати його. Можливо, доцільно зробити пам’ятки, віддрукувавши ці алгоритми, аби не повертатись до них. В цілому треба відмітити, що ці алгоритми для роботи з фотодокументом, плакатом, карикатурою дуже схожі. Кожен з них складається з двох частин



1) Описповинен бути якомога детальнішим, особливо на перших порах, доки методи роботи ще недостатньо відпрацьовані. Варто докладно розібрати, що зображено, композицію малюнка або фото(що на передньому плані, що на задньому, що праворуч. що ліворуч, чому саме так), можливо звернути увагу на художні засоби(кольори, форми, лінії тощо). Особливо детально треба дослідити зображених людей( кількість, вік, одяг, відношення один до одного, в русі вони або статичні тощо). Варто також звернути увагу на “позицію спостерігача”(фотографа, художника), спробувати з’ясувати, чому обрано саме такий ракурс і наскільки він є вимушеним.

Посібник побудовано таким чином, що учні разом з вчителем мають можливість відпрацювати це на матеріалі першого розділу і набути відповідні навички. В наступних розділах можна повертатись до детальних описів ситуативно.

Не слід нехтувати описом! Хоча він і відіграє по суті допоміжну, операційну роль і потрібен для повноти і точності інтерпретації, але проведення детального аналізу зображення допоможе виробити в учнів відповідні навички, спостережливість, дозволить проявити ці якості. До того ж вчитель може використати це при оцінюванні, адже далеко не всі учні можуть інтерпретувати, а оцінювати потрібно всіх.

Зазначу також, що учні. на відміну від вчителів, мають свіжий, не зашорений погляд, їхня свідомість не обтяжена стереотипами і загальними знаннями, тому вони інколи можуть побачити набагато більше, ніж вчитель і , навіть, автори посібника. Це може викликати певні складності і непорозуміння, неочікувані дискусії, до чого повинен бути готовий вчитель. З досвіду можу сказати, що ці дискусії бувають вельми цікавими, а те, що бачать учні – зовсім несподіваним.

2) Інтерпретація:

а) первинна. По суті вона зводиться до опису і аналізу ситуації, яка представлена зображенням і “розшифровки” “послання” його автора або замовника(тобто визначення, що вони, власне, хотіли сказати, яку думку донести, почуття викликати, уявлення або стереотипи сформувати).

Тут варто звернути увагу на те, хто саме є люди на зображенні( конкретно-історичні персонажі або представники яких соціальних груп, партій тощо), проаналізувати сюжет, звернути увагу на символи і стереотипи, завдяки яким можна визначити хто є персонажі або визначити їх національну або соціальну належність.

Особливу увагу слід звернути на позицію автора: намагався він бути неупередженим, чи, навпаки, намагався зобразити персонажів саме в такому вигляді, наскільки свідомою є упередженість автора.

Доцільно також проаналізувати підпис і співвідношення підпису і зображення.

б) вторинна або власне історичнаВласне, це і є мета дослідження джерела, всі попередні етапи виконують службову роль. Але ще раз варто наголосити, що ні в якому випадку не слід ними нехтувати, оскільки від ґрунтовності попереднього дослідження може залежати чистота і ґрунтовність власне історичної інтерпретації.

На цьому етапі слід звернути увагу на історичність ситуації, на співвідношення її з іншими джерелами(як текстовими так і візуальними), на історичний контекст(залучивши знання учнів, набуті з інших джерел).

Кінцевим результатом аналізу повинні стати висновки, які роблять учні про історичну ситуацію, явища. процеси. Наголосимо також на тому, що треба чітко розділяти висновки, зроблені безпосередньо на підставі аналізу конкретного джерела(джерел) і загальні висновки, зроблені на підставі залучення всієї можливої інформації (весь комплекс джерел, історична карта, підручник, додаткова література).

 

Деякі зауваження щодо різних типів візуальних джерел.

Хоча загальні підходи до аналізу всіх видів візуальних джерел спільні, треба все ж виділяти їхні особливості і завжди мати їх на увазі.

Фотодокументи.Завжди при аналізі цього виду зображень слід ставити питання наскільки постановочним є це фото, наскільки йому можна довіряти. В той же час попри все часто фото несуть інформацію, про яку навіть не думав фотограф і яка може суперечити тій установці, з якою він здійснював зйомку. Розглянемо, наприклад, фото „У гуртожитку”(№170 параграф 40).

На ній ми бачимо групу молодих людей в гуртожитку. Фото явно постановочне, що видно з поз, посмішок і т.п. Первинна установка, враження, яке хотів викликати автор фото – радість, ентузіазм. Але ми можемо побачити убогість життя цих молодих людей, дуже погані умови існування в цьому гуртожитку. Доречи, можна поставити поглиблюючи питання про причини такого ентузіазму, хто ці Люди, звідки вони, чому вони живуть у гуртожитку, як вони сприймають своє життя, чи воно видається їм таким вже поганим і чому.

Способи роботи з групами зображень в цілому достатньо прописані в посібнику. Зазначимо лише, що робота з парами і групами зображень дає гарну можливість для організації групової роботи з наступним порівнянням результатів. Також варто зазначити, що фоторяди, які є в посібнику несуть подвійне навантаження: вони повинні створювати певний образ епохи і, одночасно, давати матеріал для аналізу. Доцільно спочатку звернути увагу на перший аспект, а потім на основі аналізу перевірити, наскільки він змінився, доповнився, розширився. Це корисно і з дидактичних міркувань. І варто наголошувати на цьому – образ епохи може бути неповним, неточним і навіть в певній мірі викривленим. Аналізувати потрібно весь комплекс джерел – і візуальних, і текстових.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...