Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема. Живі організми як середовище існування



Прочитати відповідний параграф у підручнику.

ü Підготовка до уроку-проекту «Взаємозв’язки між організмами».

Алгоритм роботи груп

• Збір інформації кожним учасником проекту за проблемою, запропонованою вчителем;

• консультації вчителя;

• обмін інформацією між групами;

• класифікація та систематизація підготовленого матеріалу;

• формулювання загальних висновків за темою;

• підготовка творчих звітів у вигляді презентацій, публікацій, плакатів, есе з екологічних проблем тощо.

Орієнтовні завдання для екологічних груп

Знайдіть інформацію за пропонованою темою у будь-якому пошукачеві, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

1-ша група — вивчає симбіоз.

1. Що таке симбіоз?

2. Наведіть приклади такого типу взаємодій між організмами, взявши для цього рослин; тварин.

3. Опишіть різновид симбіозу — коменсалізм.

4. Які види коменсалізму існують у природі? Наведіть приклади.

5. Що таке протокооперація? Продемонструйте це на конкретних прикладах.

2-га група — вивчає паразитизм.

1. Дайте визначення поняттю «паразитизм».

2. Наведіть приклади паразитизму серед тварин; серед рослин; серед грибів.

3-тя група — вивчає хижацтво.

1. Дайте визначення поняттю «хижацтво».

2. Наведіть приклад хижацтва між: тваринами; рослинами і тваринами.

3. Які засоби умертвіння, добування та перетравлювання їжі розвинені в хижаків?

4-та група — вивчає нейтралізм.

1. Дайте визначення поняттю «нейтралізм».

2. Наведіть приклад нейтралізму між рослинами, тваринами; рослинами і тваринами.

3. Для нейтралізму характерна відсутність безпосереднього зв’язку між видами в угрупованні. Однак у будь-якому угрупованні опосередковано всі види пов’язані між собою. Поясніть, як нейтральні види, наприклад лось і білка, опосередковано впливають один на одного.

n IV. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про організм як середовище існування (перевірка засвоєння знань про сприятливі та несприятливі умови для життя)

2. Мешканці живих організмів — представники різних царств живої природи: рослини, тварини, гриби, бактерії, віруси (особливості організмів-паразитів (закріплення екологічного поняття «паразит — хазяїн»)

3. Мешканці, корисні для організму (розширення знань про корисні бактерії)

Живі організми як середовище існування. Майже немає жодного виду багатоклітинних організмів, які не мають внутрішніх мешканців. Чим вищий рівень організації, тим вища ступінь диференціації тканин та органів — ширший спектр умов для паразитів. Паразитичні організми живуть у специфічних умовах, що, з одного боку, дає ряд переваг, а з іншого — утруднює здійснення життєвого циклу. Одна з головних переваг — велика кількість їжі. Це служить умовою швидкого росту паразитів, високого потенціалу їхнього розмноження, що забезпечує ймовірність зараження інших хазяїв. Друга перевага — відсутність прямого контакту із зовнішнім середовищем. Вихід з тіла хазяїна в стадії розвитку супроводжується розвитком різних пристосувань — товсті, багатошарові оболонки яєць, у кишкових амеб — цисти, у кокцидій — ооцисти. Здатність до анабіозу дозволяє пережити критичний період. Якщо в життєвому циклі паразита відсутня стадія виходу в зовнішнє середовище, то таких захисних пристосувань немає. Основні труднощі в паразитів пов’язані з обмеженістю простору, складністю постачання киснем, захисними реакціями організму хазяїна, а також зі складністю поширення від однієї особини до іншої. Між паразитом і хазяїном у процесі еволюції виникли взаємозв’язки (форми співжиття), серед яких виокремлюють квартиранство, хижацтво, випадкове проникнення. Багато паразитів живуть не всередині, а на поверхні тіла хазяїна. Зв’язок ектопаразита з хазяїном може бути тимчасовий або постійний — в ектопаразитів розвиваються міцні органи прикріплення. У них редукуються органи зору, іноді травлення.



Між організмами існують не тільки трофічні, але й топічні зв’язки. Результатом таких зв’язків є створення одним організмом певних екологічних умов для іншого або згідно з висловлюванням К. В. Беклемішева — «кондиціювання» середовища. Так, під покривом лісу формується свій мікроклімат, сприятливий для життя багатьох тварин та мікроорганізмів. Тут менша амплітуда температурних коливань, більш висока вологість, послаблена сила вітру порівняно з відкритим простором. Дерева є середовищем існування для ліан (у лісах Південного Примор’я) та епіфітних лишайників (високогірні й північні райони Далекого Сходу), у дуплах і розколинах стовбурів облаштовують житла птахи та змії.

Для тварин і рослин, які поселяються на/або всередині іншого організму, останній є середовищем існування або життя. Стосунки між ними називають симбіозом (від грец. symbiosis — співжиття). Розрізняють кілька форм симбіотичних стосунків, основні з них коменсалізм, паразитизм та мутуалізм.

Мутуалізм — це такі стосунки, які дають користь обом живим організмам або видам, тобто коли в популяції одного з двох видів особини ростуть і (або) виживають, і (або) розмножуються в присутності іншого виду краще, ніж без нього.

Види отримуваних переваг різні. Часто один з партнерів використовує іншого як харчовий ресурс, натомість забезпечує йому захист від ворогів або сприятливі умови для життя (гриби-мікоризоутворювачі та вищі рослини). Вид, що виграє в їжі, звільняє партнера від паразитів (риби-чистильники), запилює насіння (конюшина й джмелі, бджоли та багато рослин) або поширює насіння (птахи та ягідні рослини, мурахи й джеферсонія сумнівна, бурундуки та кедрова слань, дрібні гризуни, летюча білка та горішки липи). У кишечнику дуже великої кількості тварин, зокрема людини, підтримується мікрофлора, необхідна їм для нормальної життєдіяльності.

Коменсалізм — це тісний зв’язок між організмами, при якому хазяїн не отримує ані користі, ані зазнає шкоди. Приклад, лишайники на деревах.

Паразитизм — це найпоширеніша форма симбіозу. Організм хазяїна є біотопом для організму-паразита. Паразитизм відрізняється від хижацтва тим, що їжею хижакові служать багато жертв, а паразит живе за рахунок одного або кількох хазяїв і рідко вбиває їх одразу. Паразитизм — це давній спосіб життя. Внутрішньоклітинні паразити виявлені в найпростіших (бактерії, синьозелені водорості) та одноклітинних еукаріотів (діатомові, червоні й зелені водорості, амеби, радіолярії). А серед багатоклітинних організмів немає жодного, котрий не мав би у своєму тілі (рідше — на тілі) паразитів. Чим складніша будова організму та його органів, тим різноманітніші умови, у яких можуть проживати його співмешканці (і тим більша їхня кількість).

Англійський учений А. Е. Шитлі писав, що кожний птах являє собою справжній літаючий зоопарк. Пір’я служить їжею кліщам-пухоїдам, шкіра — блохам, вошам, москітам. У внутрішніх органах безліч різних червів, у крові — бактерій. У свою чергу перелічені паразити теж служать середовищем життя для інших, більш дрібних паразитів — це гіперпаразитизм. Автор казки про Гуллівера, Джонатан Свіфт, вдало відтворив це явище у такому висловлюванні:

Під мікроскопом він відкрив, що на блосі,
Живе блоха, яку кусає блошка;
На блошці тій — блошинка-крихта,
А в ту блошинку вже встромляє зуб сердито
Блошиночка… і так ad infinitum, тобто без кінця.

Понад половину всіх видів на Землі належать до паразитів. Усіх паразитів поділяють на дві групи.

Ектопаразити — це зовнішні паразити, які живуть на поверхні тіла хазяїна та висмоктують із нього поживні речовини за допомогою органів живлення, присосків (п’явки) або гаусторій (рослини). Ектопаразити тварин: кліщі, п’явки, блохи, клопи; ектопаразити рослин: повитиця (Cuscuta), омела, петрів хрест тощо.

Ендопаразити — це паразити, що живуть усередині тіла хазяїна (гельмінти, бактерії, віруси, найпростіші). У рослин-ендопаразитів тільки органи розмноження виходять назовні, як у видів роду Rafflesia, або гніздівки клобучкової — Neottianthe cucullata (родина Зозулинцеві) та під’ялинника одноквіткового (Monotropa uniflora). Те саме спостерігається в дереворуйнівних грибів (трутовики, губка, опеньок тощо).

Багато паразитів повністю втратили зв’язок із зовнішнім світом і контактують з ним за допомогою свого хазяїна. Тим часом між паразитом та хазяїном існують складні внутрішні взаємозв’язки. Реакцією хазяїна на виділення паразитів є його захисні реакції — активний імунітет. У його крові виробляються білкові антитіла, що пригнічують життєдіяльність паразитів. Вироблення цих антитіл стимулюють токсини паразита. Білкові антитіла перешкоджають повторному зараженню (гуморальний імунітет). Шансів потрапити в здоровий організм у патогенних організмів значно менше. Так, хвойні дерева виробляють смолу, розоцвіті — камедь, що «загоює» механічні ушкодження. Ці рослини заселяються стовбурними шкідниками й ушкоджуються гнилизною тільки тоді, коли перебувають в ослабленому стані. У багатьох особин у місцях проникнення шкідників утворюються капсули, що ізолюють паразитів: гали, розростання пагонів («відьмини мітли») — у рослин, зооцецидії — у тварин. У свою чергу на реакцію хазяїна в паразита виробляється своя захисна реакція. Вони стимулюють утворення гал з камерою всередині — для захисту самих паразитів. Відомі приклади вироблення ферментів, що допомагають паразитам проникати в тіло хазяїна й отримувати від нього необхідну речовину (безболісні укуси кровососів і нездатність крові до зсідання впродовж тривалого часу після нього).

Переваги паразитизму:

— у паразитів немає проблем з пошуком їжі; це дає їм можливість швидко рости, досягати великих розмірів та мати високий потенціал розмноження;

— організм хазяїна служить надійним захистом від несприятливих умов середовища; немає небезпеки висихання, зміни температурного, сольового та осмотичного режимів.

У всіх паразитів у процесі еволюції відбулися анатомо-морфологічні та фізіологічні зміни, що полягають у спрощенні, аж до повної редукції окремих органів. У ряду рослин (вовчок, петрів хрест, під’ялинник) редуковані фотосинтетичний апарат і корені, листя має вигляд прозорих лусочок, а корінь нагадує гіфи грибів. У паразитів-тварин редукуються органи пересування (крила — у вошей), у паразитів, що живуть усередині кишечника й тканин (гельмінтів), немає органів дихання, зору, кінцівок, відсутня пігментація.

Приклади граничного спрощення організації ендопаразитів

У стьожкових червів, що живуть у кишечнику ссавців і всмоктують їжу всією поверхнею, немає органів травлення. У сакуліни з ракоподібних, що паразитує на крабах, внутрішніми органами є мантія, статеві залози та нерозвинена нервова система; тіло сакуліни складається з невеликого мішечка, тонкі вирости якого пронизують усе тіло та органи краба. У рафлезії, що росте на коренях ліани цисус, з усіх надземних органів є тільки величезна квітка.

Розрізняють стаціонарнийпаразитизм і тимчасовий. При стаціонарному паразитизмі симбіоз між особинами триває довго, іноді все життя. Паразити можуть бути постійними, пов’язаними з одним хазяїном, вони не переходять на інші види, і періодичними — для проходження повного циклу розвитку їм необхідний і проміжний хазяїн, у якому паразит проходить личинкову стадію (стьожкові черви: свинячий та бичачий ціп’яки, риби-сисуни, іксодові кліщі — переносники вірусу кліщового енцефаліту). При тимчасовому паразитизмі паразити лише частину життя пов’язують із хазяїном (комарі, гнус, ґедзі, постільні клопи). Вихід із тіла хазяїна назовні може спричинити загибель непристосованого паразита. Але цей етап необхідний для розмноження і пов’язаного із цим пошуку нового хазяїна. «Комірки» розмноження — цисти, перечікують період перебування поза тілом хазяїна завдяки товстій оболонці.

Паразитують не тільки рослина на рослині й тварина на тварині. Існує також паразитизм і між рослиною та твариною. Усі сисні комахи — паразити, шкідники. Вони завдають великої шкоди сільському (попелиці, білокрилки, павутинний кліщ тощо) та лісовому (пильщики, попелиці, листовійки) господарству.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...