Главная Обратная связь

Дисциплины:






Чергування приголосних звуків і фонем



 

1. Чергування приголосних звуків – варіантів однієї фонеми і чергування різних фонем.

2. Чергування твердих задньоязикових і горлової з передньо-язиковими ясенними.

3. Чергування твердих задньоязикових і горлової з м’якими передньоязиковими зубними.

4. Чергування твердих передньоязикових зубних з передньо-язиковими ясенними.

5. Чергування твердих передньоязикових приголосних фонем із парними м’якими.

6. Чергування проривних передньоязикових зубних /д/і /т/із щілинною /с/.

7. Чергування фонем /л/ - /в/

8. Чергування однієї фонеми із сполученням двох фонем.

 

ЛІТЕРАТУРА: 1, с. 130 – 147; 150 – 158; 5, с. 284 – 294; 6, с. 78 – 83; 22, с. 68 – 70.

 

Чергування приголосних звуків-варіантів тієї самої фонеми зумовлені позицією приголосної фонеми в слові. Головний вияв фонеми в сильній позиції чергується з її комбінаторним або позиційним варіантом у слабкій. Залежно від причини появи сучасні чергування приголосних звуків можна поділити на три різновиди.

Першу групу становлять чергування, спричинені сучасною асиміляцією:

а) за дзвінкістю – глухістю: [к ] – [ґ]: я[к] – я[ґ]би, [т] – [д]: ту[т] – ту[д] би, [с] –[з]: ні[с] – ні[з] би, [ч] – [ǯ]: лі[ч]ити - лі[ǯ]ба, [ш] – [ж]: на[ш] – на[ж] брат, [тʹ] – [дʹ]: моло[тʹ]іть – моло[дʹ]ба, [сʹ] -[зʹ]; про[сʹ]іть – про[зʹ]ба, [г] –[х]: ні[г]оть – ні]ті, [з] –[с]: [з]робити – [с]питати, [з] ним – [с] тобою, ро[з] вивати – ро[с]казувати;

б) за твердістю – м’якістю: [д] – [дʹ]: [д]ень – [дʹ]ня, [т] – [тʹ]: осві[т]а – осві[тʹ]ній, [з] – [зʹ]: бере[з]ень – бере[зʹ]ня, [с]– [сʹ]: ве[с]на – ве[сʹ]нянка,[ дʹ] – [д]: мі[дʹ] – мі[д]ний, [тʹ] – [т]: блаки[тʹ]– блаки[т]ний, [цʹ]– [ц]: мі[цʹ] – мі[ц]ний, [нʹ] – [н]: де[нʹ]– де[н]ний;

в) за місцем творення:] – [ж]: бе[з] – бе[ж] жалю, [с] – [ш]: вині[с] – вині[ш]ши,

[з] – [ш]: [з]мити – [ш]чистити, [ж] – [зʹ]: ло[ж]ка – ло[зʹ]ці, [ч] – [цʹ[: соро[ч]ка – соро[цʹ]ці, [ш] – [сʹ]: вмиває[ш] – вмиває[сʹ]ся;

г) за способом творення: [д]– [ӡ]: пі[д]водний – пі[ӡ]земний, [д] – [ӡʹ]: ві[д]крутити – ві[ӡʹ]цідити, [т] – [ц] бага[т]ий – бага[ц]тво, [т] – [цʹ]: ті[т]ка – ті[цʹ]ці, [тʹ]– [ч] візьмі[тʹ] – візьмі[ч] же;

д) за місцем і способом творення: [д] – ]: пі[д]гортати – пі[ǯ]живлювати, [т] – [ч] коро[т]кий – коро[ч]ший, [тʹ]- [цʹ]: спи[тʹ] – спи[цʹ]ся, [дʹ] – [ӡʹ]: ну[дʹ]га – ну[ӡʹ]ся.



Другу групу складають чергування, що виникли внаслідок акомодації вимови твердих приголосних до вимови голосного звука [і]: [б] – [бʼ]: те[б]е – то[бʼ]і, [п] – [пʼ]: [п]еро – [пʼ]ір’я, [в] – [вʼ]: голо[в]а – голо[вʼ]і, [м] – [мʼ]: [м]оя – [мʼ]ій, [ф] – [фʼ]; стро[ф]а – стро[фʼ]і, [ǯ] – [ǯʼ]: ра[ǯ]а – ра[ǯʼ]і, [ж] – [жʼ]: ні[ж] – но[жʼ]і, [ч] - [чʼ] : рі[ч] – ре[чʼ]і, [ш] - [шʼ]: [ш]ести – [ шʼ]ість, [к] – [кʼ]: та[к]ий – та[кʼ]і, [х] – [хʼ]: [х]одити – [хʼ]ід, [г] – [г’]: [г]ори – [гʼ]ір.

До третього різновиду належать чергування головних виявів і позиційних варіантів фонем /в/ та /й /: [в] – [ў]: чо[в]ен – чо[ў]на, по[в]ен – по[ў]ний, о]ець – ві[ў]ця, о[в]ес – ві[ў]сяний; [й] – [ĭ] : сво[й]а – сві[ĭ],дума[й]уть – дума[ĭ], зна[й]емо – зна[ĭ]те, га[й]атись – нега[ĭ]но, во[й]увати – ві[ĭ]сько.

Історичні чергування приголосних пов’язані з різноманітними фонетичними процесами в минулому: палаталізаціями задньоязикових під впливом голосних переднього ряду, перехідними пом’якшеннями передньо- і задньоязикових під впливом звука й, асимілятивними та дисимілятивними змінами та іншими причинами. Серед чергувань приголосних фонем можна виокремити такі:

1. Чергування твердих задньоязикових і горлової з передньоязиковими ясенними: /г/ – /ж/, /к/ – /ч/, /х/ – /ш/. Такі чергування з’явились внаслідок колишньої першої палаталізації (друг – друже; козак – козаче, муха - мушка) або впливу звукай на попередній приголосний (могти – можу, пекти – печу, тихий – тиша) і відбуваються при словозміні (Бог – Боже, юнак – юначе, пастух– пастуше; стерегти – стережу, плакати – плачу, колихати - колишу) та при словотворі (сніг – сніжок, рука – ручний, сміх - смішити).

2. Чергування твердих задньоязикових і горлової з м’якими передньоязиковими: / – /зʹ/, /к/ – /цʹ/, /х/ – /сʹ/. Причини появи цих чергувань різні: друга палаталізація (дорога – на дорозі, рука – у руці, вухо – у вусі), третя палаталізація (княгиня – князь), перша палаталізація і наступні асимілятивні зміни та стягнення приголосних звуків (бугьскый – бужьскый – бужʹскый – бузʹский – бузʹсʹкий – бузʹзʹкий – бузький). Чергування відбувається при словозміні ( нога – нозі, око – в оці, дух– у дусі) і словотворі (Острог – острозький, козак – козацький, чех – чеський).

Перехрещування двох різних чергувань задньоязикових і горлової спричинило появу тричленних чергувань приголосних фонем: /г/ - /ж/ – /зʹ/ (друг – дружити – друзі), /к/ - /ч/ – /цʹ/ (юнак – юначе – юнацький), /х/ -/ш/ - /сʹ/ (муха – мушка – мусі).

У багатьох парах відсутні спільнокореневі слова із задньоязиковими і горловою: у них передньоязикові зубні фонеми чергуються із ясенними: /зʹ/ – /ж/ (вузький – вужчий), цʹ - ч (пшениця – пшеничний), сʹш (одеський - ­ Одешчина), цч(лице – личко), /с/ – /ш/ (віск – вошчина). Деякі із цих чергувань виникли внаслідок перетину різних палаталізацій (місяць – місячний, яйце – яєчня), інші є результатом зафіксованих на письмі асиміляцій (близький – ближчий←ближший←близьший), пісок – пішча-ний←пісчаний).

3. Чергування твердих передньоязикових зубних з передньоязиковими ясенними: /д/ – /ǯ/, /д/ –/ж/, /т/ – /ч/, /з/ – /ж/, /с/ – /ш/.Вони відбулися внаслідок впливу звука й на зубні приголосні та служать додатковим засобом словозміни (бродити – броджу, водити – воджу, ходити – ходжу; котити – кочу, молотити – молочу, платити – плачу; возити – вожу, в’язати – в’яжу, казати – кажу; косити – кошу, носити – ношу, просити – прошу) і словотвору (народити – народження, огородити – огорожа, крутити – круча, носити – ноша).

4. Чергування твердих передньоязикових приголосних із парними м’якими здебільш відбуваються при словозміні іменників і дієслів: /д/ ­– /дʹ/: вода – воді, збудити – збудять, збудіть; /т/ – /тʹ/: світ – на світі, котити – котять, котіть; /ӡ/ – /ӡʹ/: ґедзем – ґедзь, /ц/ – /цʹ/: цей – цього, /з/ – / зʹ/: віз – на возі, перелазити – перелазять, перелазь; /с /– /сʹ/: коса – у косі, гасити – гасять, гасімо; /н/ – /нʹ/: сіно – на сіні, спинити – спинять, спинімо, спиніть; /л/–/лʹ/: волею – воля, запалити – запалю, запалять, запалім, запаліть; /р/ – /рʹ/: горе – горя, говорити – говорю, говорять, говорімо, говоріть.

Часто такі чергування супроводять творення слів: ходити – ходьба, боротися – боротьба, коза – козячий, писати - письмо, чорний – чорнявий, палець – пальчик, море – моряк.

5. Чергування /д/, /т/ – /с/ є наслідком колишньої дисиміляції обох зімкнено-проривних приголосних та наступного звука т і в сучасній літературній мові наявне в невеликій кількості спільнокореневих слів: бреду – брести, веду – вести, відати – вість, проїдати – їсти, краду – красти, кладу – класти, клятва – клясти, мету – мести, нападати – напасти, плету – плести, пряду – прясти, сяду – сісти.

6. Чергування /л/ - /в/ відбувається в дієслівних формах чоловічого роду однини минулого часу: знала – знав, просила – просив, читала - читав. Про те, що ця зміна історична, а не сучасна, свідчать форми іменників, де такого чергування немає: вола – віл, орла – орел, осла – осел, попелу – попіл, стола – стіл.

7. Чергування однієї фонеми з двома однаковими фонеми і навпаки спричинене асиміляцією звука й до попереднього м’якого або пом’якшеного приголосного і служить додатковим засобом словозміни іменників: мідь – міддю (←мѣдью), суть – суттю, мазь – маззю, вісь – віссю, подорож – подорожжю, піч– піччю, розкіш – розкішшю; весілля (←вєсєльє) – весіль, знаряддя – знарядь, багаття – багать, змагання – змагань, стаття – статей (←статья – статьйь).

Чергування однієї фонеми з двома різними з’явилося як результат трьох історичних звукових змін:

а) асиміляції звука й до попередніх губних, унаслідок чого виникли чергування / –/блʹ/: любити – люблю, (словозміна), гребти – гребля (словотвір); /п/ – /плʹ/: закріпити – за- кріплю (словозміна), крапати – крапля (словотвір), /в/ – /влʹ/: ловити – ловлю (словозміна), торгувати – торгівля (словотвір); /м/ – /млʹ/: розломити – розломлю (словозміна), земний – земля (словотвір); /ф/ – /флʹ/: розграфити – розграфлю (словозміна);

б) занепаду колишнього зредукованого в слабкій позиції і ствердіння попередніх пом’якшених губних та р перед й: любов- любовйу←любовью, сімей – сімйа←сѣмья, верф – верфйу ← верфью, матір – матірйу←матєрью;

в) ствердіння колишніх пом’якшених губних приголосних перед голосним звуком а, через що після них виділився звук й: імені – імйа, племені – племйа (словозміна), риба – рибйачий, хлопець – хлопйа, слива – сливйянка, солома – соломйаний, торф – торфйаний (словотвір).

Ствердіння м’якого звука лʹ перед голосним е в дієприкметниках, дієслівних формах на –но та іменниках з суфіксом -енн- призвело до появи чергувань /б/ – /бл/, /п/ – /пл/, /в/ – /вл/, / – /мл/, /ф/ – /фл/: оздобити – оздоблений, оздоблено, оздоблення; захопити – захоплений, захоплено, захоплення, поздоровити – поздоровлений, поздоровлено, поздоровлення, заломити – заломлений, заломлено, заломлення; прографити – прографлений, прографлено, прографлення.

 

Вправа 1. У поданих реченнях знайдіть слова, що містять комбінаторні і позиційні вияви приголосних фонем. Змініть ці слова або підберіть споріднені так, щоб комбінаторні або позиційні вияви чергувались з головними.

З р а з о к: Аж до моря запорожці степ широкий вкрили (Т. Шевченко). Запорожці– запорожець: [запоро'з’ці] - [запоро'жеиц´] ; /ж/ : [з’] - [ж].

Варіант І

1. Шлючи привіт вітрам і тучам, розкрив в усмішці він уста (В. Сосюра). 2. Бути справжньою людиною – це означає віддати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими… (В. Сухомлинський). 3. Нагріта за день вода злегка парувала (Ю. Бедзик). 4. Чи тільки зірка тим ясніше сяє, чим темрява чорніша коло неї? (Леся Українка). 5. А як повернешся, я покажу тобі Той кипарис мій в садочку квітчатому (Леся Українка). 6. Шістдесят годин ми не змикали очей (О. Гончар). 7. Я не хочу вертатись до своєї Вітчизни саме тому, що я люблю свою Вітчизну (І. Багряний). 8. Зірвався заєць і залопотів по листях (М. Хвильовий). 9. Ти виходиш на високий різьблений ґанок у білій легкій сукні… (О. Гончар). 10. Ми виходимо в сліпу вітряницю, залишаючи за собою в кімнаті і світло, і тепло, і людську ласку (О. Гончар).

Варіант ІІ

1. Тут ніколи не було сонця й завжди стояла тінь (М. Хвильовий). 2. Коли пісні мойого краю пливуть у рідних небесах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах (М.Рильський). 3. В Путивлі-граді вранці-рано сумує, плаче Ярославна (Т. Шевченко). 4. Печаляться, стоячи проти сонця дівчата, і на їхні плечі лягає перша легкість проміння, що так і манить кудись (М. Стельмах). 5. На добраніч, мій дивен краю (В. Стус). 6. Запрягши сонце до теліги, назустріч виїду весні (Б.-І. Антонич). 7. Я п’ю за життя! За його радощі і муки! (Олександр Олесь). 8. Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій (Леся Українка). 9. Гей, рубали ворогів та по всіх фронтах (П. Тичина). 10. Надворі повно сонця й голубого неба (Г. Тютюнник).

Варіант ІІІ

1. Юнак русявий тихо спав на димних пахощах отав (Т.Осьмачка). 2. Прийди, візьми мене за руку і в край щасливий поведи (Олександр Олесь). 3. Повно було дикого птаства (О. Гончар). 4. Тиша стояла якась неспокійна (О. Гончар). 5. Він виглядав її кожен вечір (В. Симоненко). 6. Андрій кивнув головою, і дівчина побрела в барвисте живе озеро (В.Симоненко). 7. Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці… (Г. Тютюнник). 8. Часто сниться мені моя робота (Г. Тютюнник). 9. Сусіда мій по землянці молиться уві сні… (Г. Тютюнник). 10. Сонце повернулося з полудня; його косе проміння зробилося ще пекучіше, ще гарячіш (Панас Мирний).

Варіант ІV

1. У нього очі, наче волошки в житі (О. Головко). 2. По доріжці по зеленій з гаю в сад ідуть сліди (В. Сосюра). 3. В першу ніч молотьби Трохим Сидорович не заснув ні на одне око (О. Гончар). 4. Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (І.Нечуй-Левицький). 5. Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому! (Т. Шевченко). 7. Очерети стіною блищать, чути теплий дух нагрітої за день води, болітце зацвітає ряскою (О.Гончар). 8. В свічці ледве дихають надії, І блукають пальці в пелюстках (І. Драч). 9. А вдалині на чужині А чи в сусідськім бур’яні Ми розпережимось орлами… (І. Драч). 10. Міцний тютюнище окаджує його маленьку хатчину (У. Самчук).

 

Вправа 2. Змініть слова (а)або підберіть споріднені (б)так, щоб у них відбулися чергування передньоязикових приголосних із парними м’якими. Назвіть фонеми, які чергуються.

 

З р а з о к: (а)лі/с/ – у лі/с´/і : /с/ – /с´/…; (б)хва/л/итися – хва/л´/ко : /л/ – /л´/.

 

(а)Природа, роса, стодола, мороз, возити, водити, косити, учитель, кінь, говорити, летіти, поле, море, осінь, буря, коза, відерце, воротар, полоти, гладити, сидіти, гомоніти, веліти, платити, горіти, береза, погода, горе, університет, тінь, купіль, день, гість, поклін, боронити, грюкнути, доля.

(б)Просити, білий, чорний, пісня, носити, молотити, возити, щодня, школа, робота, коза, гомін, стать, жовтий, ніс, корінь, палити, камінь, просити, сила, село, місто, Україна, будень, забуду, гуси, стіл, міцний, зелений, молоти, полоти, дурень, кість, прихилити, породити, годувати.

 

Вправа 3. Визначте характер і умови чергування задньоязикових і горлової з передньоязиковими м’якими приголосними фонемами.

З р а з о к: рука – руці : /к/ - /ц´/ (давальний відмінок однини іменників жіночого роду); козак – козацький: /к/ - /ц´/ (перед суфіксом –ськ-ий).

 

Подруга, око, вухо, ріг, муха, Острог, провідник, волох, горох, турок, робітник, універмаг, калмик, грек, Магдебург, Карабах, Буг, перука, повага, Америка, фартух, чех, молоко, оборіг, помічник, Кривий Ріг, балка, пиха, дівчинка, перемога, муха, Рига, співбесідник, бібліотека, дорога, друг, друк.

 

Вправа 4. Змінивши слово або підібравши споріднене, визначте характер і умови чергування передньоязикових зубних приголосних із передньоязиковим ясенними.

З р а з о к: Запрошений (запросити): /с/ – /ш/ (перед суфіксом пасивних дієприкметників -ен-ий).

 

Кошу, нагороджувати, ноша, огорожа, сердечно, свічка, оплачувати, воджу, вожу, прощу, прошу, погрожувати, уміщувати, кажуть, урожай, розморожений, пряжа, відкручувати, розміщувати, перепишу, ходжу, плачу, сонечко, розпещений, насаджувати, виношувати, личко, обмолочу, кручений.

 

Вправа 5. Змінивши слово або підібравши споріднене, визначте характер і умови чергування задньоязикових і горлової фонеми з передньоязиковими ясенними (див. зразок до вправи 4).

 

Друже, смішний, пташка, печи, черемшина, навушник, очима, кличу, Ольжин, ножище, значок, сніжина, пташник, Стешенко, наріжний, музичний, смішити, служити, граматичний, Наталчин, рученьки, бережок, вовчисько, Шульженко, пташе, чоловіче, ушей, стрижений, сполошити, посічуть, порошити, пушистий, парубочий, безпечний, смачний, боржник, вушко, всячина, вовчисько, полчище, кричати, запашний, засмажити, механічний, Калениченко, Гринчишин, мурашник, колишуть, Явтуше, жіночий, бичок, крапчастий, подорожник, вощина, піщаний, дружина, вершечок, ножище.

 

Вправа 6. Визначте характер чергування приголосних у поданих парах.

1. Чергування задньоязикових і горлової фонеми з передньоязиковими зубними приголосними.

2. Чергування м’яких передньоязикових приголосних із твердими передньоязиковими приголосними.

3. Чергування проривних передньоязикових зубних приголосних з відповідними щілинними.

З р а з о к: Вінець – вінчати (2, /ц´/ - /ч/); птах – птаство (1, /х/ - /с/); мету – мести (3, /т/ - /с/).

 

Козак – козацтво, веду – вести, каліка – каліцтво, хлопець – хлопче, криниця – криниченька, вівця – овечий, хотіти – хочу, плетуть – плести, убогий – убозтво, полуниця – полуничка, їда – їсти, сідати – сісти, молодець – молодечий, Дрогобич – дрогобицький, латиш – латиський, Збараж – збаразький, товарознавець – товарознавчий, молодиця – молодичка, ведмідь – ведмежий, Золотоноша – золотоніський, пропаду – пропасти, проповідник – проповідництво, радість – радощі, хлопець – хлопчина, водиця – водиченька, відповідати – відповісти, князь – княже, насидіти – насиджений, висіти – вишу.

 

Вправа 7. Визначте характер чергування однієї фонеми з двома в поданих парах.

1. Чергування губної приголосної із сполученням “губна + /лʹ/”.

2. Чергування губної приголосної із сполученням “губна + /”.

3. Чергування губної приголосної із сполученням “губна + /”.

4. Чергування неподвоєної фонеми з подвоєною.

З р а з о к: Хлопець – хлоп’ячий (3, /п/ - /пй/); любити – люблю (1, /б/ - /блʹ/); купити – куплений (2, /п/ - /пл/);весілля – весіль (4, /лʹ/ - /лʹлʹ/).

 

Верф – верф’ю, купити – куплений, імені – ім’я, розграфити – розграфлю, змагання – змагань, корова – коров’ячий, загубити – загублять, голуб – голуб’ята, затопити – затоплювати, висловити – висловлювати, річ – річчю, обличчя – облич, відправити – відправлено, заробити – зароблений, сіль – сіллю, розкіш – розкішшю, пити – п’ють, слива – слив’янка, сімей – сім’я, розмова – розмовляти, послабити – послаблення, племені – плем’я, черв – черв’як, солома – солом’яний, питання – питань, кріпити – кріплення, торгувати – торгівля, гребти – гребля, заломити – заломлений, вісь – віссю.

Вправа 8. Перепишіть текст і вкажіть на всі наявні та можливі чергування приголосних фонем у ньому.

 

І.Сивоок упродовж розмови жодного разу не поглянув на князя і не перервав своєї роботи. Стояв на дерев’яному помості, широко розметавши руки, так, ніби підпирав вигинисту стіну бані, голова, задерта назад, міцно влягалася на плечі, зрослася з ними назавжди від оцього напруженого вдивляння вгору, на склепіння; князь спробував полічити, скільки днів, тижнів і місяців стоїть отут Сивоок, викладаючи мозаїки, вийшло так багато, що він вжахнувся, а попереду ж було ще більше! І цей чоловік думає не про спочинок, а шукає собі ще роботи, береться за нове, і киплять у ньому якісь незбагненні пристрасті, вмить зачіпається він до сперечань із самим князем (П.Загребельний).

ІІ.Вона з блиску козацької шаблі і весла невольницького човна, що чалить у бурях на тихі води, – вся з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури. Вона як напнуті паруси волі, зіткані з останнього поклику воїнів і борців повстань, революції, битв за волю, честь і незалежність – вся змочена удовиною сльозою, повита дівочою тугою на ясирних та окупантских торгах і просолена зойками голодного конання. Вона з полум’я очей, відчайдушної усмішки, рішучого вихору з-під каблука – вся спрямована в стрімкий лет, щоб наша доля нас не цуралась (Б.Харчук).

ІІІ.Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутись скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки. Перші роки упряжного життя він побоювався, аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним, і рвав голоблі з останніх сил. До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. В тій добровільній напрузі було щось від самостійності, від волі. Але тепер ніхто не сумнівався в його ретельності, і він іноді дозволяв собі стишувати крок, тягтися за червоними китицями конюшини на узбіччі дороги. Помітивши на дорожнім піску нетерплячу тінь людини, докірливо косив оком, мовляв, ви ж мене знаєте, це я так, піджартовую, і спішно переходив на чвал (В.Дрозд).

ІV.Гей, від жнив до жнив білий ворон жив! Тільки доля що – борозна: повела в поля та й присипала – і не та уже білизна… А куди не глянь, а куди не кинь – всі однакові, всі – руді. Тільки він один, наче білий кінь посеред боліт, у біді: там не сядь – не ляж, там не йди – не стій, з тим не знайся, з тим не ходи! І не радий був білизні отій білий ворон той молодий. І здалось йому, що прикутий він, як земля ото до осі, до тих білих крил!.. І не стало сил – захотілось буть, як усі… За всіма літав – розгубив літа! А коли вернув із доріг: поле зоране… Що ж ти, вороне, білизни тії не вберіг?! Чи ж вона тобі – як сльоза журбі? Чи вона тобі – як сама жура? Білизна! Вона тільки раз дана! Білизна душі і пера (В. Герасимчук).

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...