Главная Обратная связь

Дисциплины:






Законодавець, попри назву Глави 20 «Господарські договори» (ГД), так і не дав визначення ГД



Вінник О. М.: ГД – це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

Щербина В. С. : ГД становить собою господарське правовідношення між двома або більше суб'єктами, змістом якого є їхні договірні зобов'язання діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги і т. ін.

Беляневич: головним має бути усвідомлення природи, смислу та призначення ГД як особливої форми соціальної саморегуляції, виду соціальної дії.

Ч. 1 ст. 179 ГКУ: Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.Тобто, ГКУрозглядає ГД виключно як підставу виникнення господарського зобов’язання?

* Відсутнє єдине розуміння природи ГД – розглядається як зобов’язання, правовідношення, угода, форма саморегуляції тощо.

Ознаки ГД: 1. Особливий суб'єктний склад (S господарювання, S організаційно-господарських повноважень); 2. Опосередкування відносин щодо організації та/або здійснення господарської діяльності; 3. Поєднання майнових та організаційних елементів; 4. Спрямування на задоволення як публічних, так і приватних інтересів; 5. Застосування планування – як внутрішньофірмового, так і загальнодержавного, місцевого; 6. Обмеження свободи договору – врахування загальногосподарських інтересів (в т. ч. щодо захисту економічної конкуренції, національного товаровиробника), інтересів споживачів; 7. Можливість відступлення від принципу рівності сторін (державні контракти, договори приєднання, договори, що укладаються в межах рамочних контрактів).

* ГКУ встановлює значні обмеження класичної цивілістичної концепції «свободи договору». Питання доцільності такого обмеження є дискусійним. Однак саме його можна вважати критерієм розмежування ЦП- і ГП-договорів; воно є засобом захисту економічно слабшої сторони договору; обмеження слугують для охорони публічного порядку.

Види ГД. ГКУ виділяє: 1) ГД на основі вільного волевиявлення, примірний Д (рекомендований органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів), типовий Д (затверджений КМУ чи іншим органом державної влади; сторони не можуть відступати від змісту, але мають право конкретизувати його умови), Д приєднання; 2) попередній договір; 3) ГД за державним замовленням; 4) ГД, укладені на біржах, ярмарках та публічних торгах організаційно-господарські договори; 5) організаційно-господарські Д.



Щербина В. С. класифікує ГД: 1) За суб'єктним складом (дво- і багатосторонні); 2) Залежно від юридичної підстави укладення (на підставі державних замовлень, на підставі господарських намірів сторін); 3) Залежно від способу виникнення (формальні, реальні і консенсуальні); 4) За способом оферти і визначення змісту (Д приєднання і Д, зміст яких сторони визначають при їх укладанні); 5) За регулятивними функціями (попередні й основні ГД; генеральні й поточні ГД).

За предметною ознакою закон також розрізняє ГД на передачу майна у власність (господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...