Главная Обратная связь

Дисциплины:






Шкіряна сировина і шкіри



Хутряна та шкіряна сировина

Мета: вивчити класифікацію та асортимент хутряної та шкіряної сировини, правила пакування, маркування та зберігання. Оцінити якість хутряної сировини.

Матеріали: зразки хутряної та шкіряної сировини, нормативна документація.

Питання для самопідготовки

 

q Класифікація хутряної та шкіряної сировини.

q Асортимент шкіряної сировини.

q Асортимент хутряної сировини.

q Товарознавча характеристика шкірсировини.

q Вимоги до зберігання шкіряної сировини.

q Вимоги до товарної інформації на шкіряну сировину.

q Вимоги до зберігання хутряної сировини.

 

8.1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Шкіряна сировина і шкіри

Як об'єкт торгівлі шкірсировина (ШС) сьогодні включає дві групи сировинних товарів, різних за ступенем обробки:

1) відокремлений від туші і законсервований певним спо­собом шкірний покрив тварин (власне шкури); консерва­ція шкур повинна бути здійснена не пізніше як через 2-3 год після знімання з туші для запобігання псуванню мікроорганізмами та автолітичними процесами (посмер­тними змінами під дією ферментів);

2) шкури, піддані певній первинній обробці (міздріння, зне-шерстювання, зоління, тощо), яка забезпе­чує можливість тривалого зберігання до перероблення у шкіру, але не дозволяє використання її для виготовлення ужиткових товарів (шкіряний напівфабрикат).

Шкурою називають шкірний покрив тварин, відокремлений від туші; шкірою - продукт переробки дерми шкури, який має волокнисту структуру шкури і змінені за потребою хімічні та фізичні властивості волокон. Вироблення шкіри включає опе­рації підготовчі, дубильні, післядубильні і обробку, для правиль­ного проведення яких і отримання однорідної за властивостя­ми шкіри, шкури підбирають у виробничі партії за масою і способом консервування.

Залежно від того, яку ділянку тіла тварини вкриває шкура, вона по-різному формується і має різні властивості. У ВРХ на спині товщина шкури більша, на череві має меншу товщину, передня частина шкури, особливо на шиї, залежно від віку тва­рин, має зморшки різної глибини, потовщена, але пухка. Ділян­ки шкури, які істотно відрізняються за властивостями називаються топографічними. Різниця між ділянками посилюється з віком тварин, особливо у шкур ВРХ, коней і свиней. У шкурах розрізняють такі топографічні ділянки (рисунок. 8.1).

Топографія шкур: 1 –кінської (1-перед, 2 –хаз, 3-шлігель, А-лінія волосорозділу); 2-свині(1-крупон, 2-пола; 3-ВРХ (1-чапрак, 2-вороток, 3-пола; 4- паховина, 5-головна частина, 6 –нога до коліна,7 –нога нижча коліна, 8-озадок)

Рисунок 8.1

Основні групи і види шкіряної сировини:



1 Шкури ВРХ: міцні і щільні; шкури телят розподіляють за віком, дорослих тварин - за статтю:

- опойок: шкури телят з первинним волосяним покривом; площа 70-120 дм2, товщина 1,3-1,5 мм; якість залежить від годування і умов утримання: молочний опойок має шкуру високої якості; телята, вигодовані пійлом і пере­ведені на рослинну їжу - з пухкішою дермою);

- виросток: шкури телят, які перейшли на рослинні кор­ми, з вторинним після линяння волосяним покривом; маса до 10 кг, площа 100-160 дм2, товщина до 3 мм; пе­реробляється на щільні високоякісні шкіри для верху взуття;

- напівшкурок: шкури телиць і бичків масою 10-13 кг, площа 120-220 дм2, товщина 2,5-3,5 мм від тварин віком 1-1,5 р;

- бичок: шкури молодих кастрованих і некастрованих бичків; маса 13-17 кг, площа 200-275 дм2, товщина 3-4 мм.

- яловиця: шкури корів масою 13-17 кг (легка), 17-25 (середня), понад 25 (важка); площа 200-400 дм2, тов­щина 2,5-5 мм;

- бичина: шкури кастрованих биків масою 17-25 кг (лег­ка) і більше 25 кг (важка). Площа 300-570 дм2, товщина 3,5-5 мм. Довжина шкур 1,75-2,4 м, ширина 1,5-2 м.

- бугай: шкури некастрованих биків; за масою аналогічні бичині, товсті, мають глибокі складки на воротку і пе­редній частині чапрака.

Шкури опойка, виростка, напівшкурка переробляють на шкіри для верху взуття, підкладки і галантерейних виробів, бичка - переважно на юхтові і устілкові шкіри; бичини і яло­виці, залежно від товщини, на шкіри- хромового дублення, юхту, спилок, устілкові, підошовні, лимарно-сідельні, технічні.

2 Шкури коней відрізняються від ВРХ густішим волосяним покривом, меншою щільністю і міцністю, більшими вадами:

- шкури лошат: мають масу до 5 кг, площу 60-130 дм, товщину до 1,4 мм; через непридатність Для виготов­лення хутра переробляють на шкіри для верху взуття і рукавичок;

- вимітка: шкури кінського молодняка масою понад 5 кг; площа 120-200 дм, товщина передини 1,5-2 мм, хазу -2-2,5 .мм; переробляється на шкіри для верху взуття. шкуру високої якості; телята, вигодовані пійлом і пере­ведені на рослинну їжу - з пухкішою дермою);

- виросток: шкури телят, які перейшли на рослинні кор­ми, з вторинним після линяння волосяним покривом; маса до 10 кг, площа 100-160 дм2, товщина до 3 мм; пе­реробляється на щільні високоякісні шкіри для верху взуття;

- напівшкурок: шкури телиць і бичків масою 10-13 кг, площа 120-220 дм2, товщина 2,5-3,5 мм від тварин віком 1-1,5 р;

- бичок: шкури молодих кастрованих і некастрованих бичків; маса 13-17 кг, площа 200-275 дм2, товщина 3-4 мм.

- яловиця: шкури корів масою 13-17 кг (легка), 17-25 (середня), понад 25 (важка); площа 200-400 дм2, тов­щина 2,5-5 мм;

- бичина: шкури кастрованих биків масою 17-25 кг (лег­ка) і більше 25 кг (важка). Площа 300-570 дм2, товщина 3,5-5 мм. Довжина шкур 1,75-2,4 м, ширина 1,5-2 м.

- бугай: шкури некастрованих биків; за масою аналогічні бичині, товсті, мають глибокі складки на воротку і пе­редній частині чапрака.

Шкури опойка, виростка, напівшкурка переробляють на шкіри для верху взуття, підкладки і галантерейних виробів, бичка - переважно на юхтові і устілкові шкіри; бичини і яло­виці, залежно від товщини, на шкіри- хромового дублення, юхту, спилок, устілкові, підошовні, лимарно-сідельні, технічні.

3 Шкури овець. На шкіру переробляються шкури, які за ста­ном волосяного покриву непридатні для виготовлення хутряної і шубної овчини; значно відрізняються за поро­дою, віком, сезонним забоєм тощо; найкращі за якістю шкури тварин, забитих влітку і восени, весною тварини виснажені (шкура тонка і пухка); залежно від породи тон­корунних овець є шкури від щільної і міцної до пухкої і слабкої; висока густина вовни, звивистість волосяних сумок, численність сальних (2-5 на 1 волос) і потових залоз зумовлюють пухкість і незначну міцність, підвище­ну розтяжність; шкури овець грубошерстих короткохвос­тих порід щільні, площа 60-75 дм2. Переробляють їх на шкіри для верху взуття (шеврет), одягу, рукавичок, підкладкових і галантерейних виробів;

4 Шкури кіз. Відрізняються від овчини щільнішою дермою (виготовлені шкіри досить міцні, м'які і гнучкі), молочні по­роди кіз мають тонку шкуру; у країнах з жарким і сухим кліматом розводять степових кіз шерстних і шерстнопухо-вих порід, які мають густу і довгу вовну і дають товсту пухку шкіру; козлина розподіляється за віком тварин:

- дрібна козлина: шкури козенят віком 2-3 міс, площа до 25 дм2; переробляється на лакові і рукавичні шкіри;

- легка козлина: шкури козенят віком 3-5 міс, площа 25-40 дм2; використовується для виготовлення висо­коякісного шевро;

- середня козлина: шкури кіз віком 6-10міс, площа до 60 дм2; товсті, щільні, еластичні, використовується на шевро;

- важка козлина: шкури дорослих кіз і цапів, площа 60-90 дм2; переробляються на козлину хромового дублення.

4.Шкури свиней: особливі у тому, що рідко розташована щетина проникає через всю товщину дерми (це зумовлює високу пористість виготовлених шкір); за віком і статтю тварин розрізняють шкури поросят (до 30 дм2 ), середні (70-120 дм2), великі шкури дорослих маток і хряків (по­над 120 дм2 товщиною 2,7-3,7 мм); із шкур поросят виго­товляють рукавичні і галантерейні шкіри, дрібних і се­редніх - шкіру для верху взуття, підкладкові і галантерейні вироби; з важких крупонів - підошовні, ус­тілкові шкіри, юхту, сирицю, лимарно-сідельні шкіри.

Крім перелічених основних видів для виготовлення шкір обмежено застосовують шкури деяких домашніх та диких тва­рин, морських звірів, плазунів, риб:

Хутряна сировина

У природі є понад 150 видів тварин, шкури яких придатні для виготовлення побутових виробів. Незважаючи на інтен­сивний розвиток текстилю і виробництва ненатурального хутра, значення натурального хутра як сировини на світово­му ринку постійно зростає.

Сукупність властивостей шкірної тканини і волосяного по­криву формують споживні властивості хутрової шкурки в ціло­му. Найважливішими товарознавчими характеристиками НХ є:

- теплозахисні властивості (ТЗВ); характеризуються тепло­провідністю і визначаються товщиною, густиною, вологі­стю шкіряної тканини та щільністю, густиною, висотою, пружністю волосяного покриву, співвідношенням по­кривного і пухового волоса, ступенем їх звивистості. Ви­сокі ТЗВ має ХС з густим і пишним волосяним покри­вом; показником ТЗВ є сумарний тепловий опір (швидкість охолодження нагрітого осердя, ізольованого від навколишнього середовища досліджуваним хутром); за ТЗВ усі види ХС поділяють на 5 груп: особливо високі (песець блакитний, північний олень, лисиця червона, бо­бер, куниця, соболь), високі (кріль, білка, ондатра, нутрія, кішка), середні (мерлушка, кріль щипаний), низькі (горно­стай, байбак), особливо низькі (хом'як, кріт, ховрах);

- маса шкурки ХС; важливий показник фізіологічних влас­тивостей ХС в цілому (визначає масу виробу); залежить від товщини і густини шкірної тканини та від густини воло­сяного покриву, частково зменшується при стриженні, ви­щипуванні, епілювання волосяного покриву, зменшенні тов­щини і щільності шкірної тканини; за масою ХС поділяють на (кг/м2): особливо важку (1,6-3,0 - собака, вовк), важку (1,1-1,5 - каракуль, лисиця, соболь), середню (0,7-1,0 -норка, кріль, нутрія), легку (0,25- 0,65 - ховрах, ласка, кріт, заєць-біляк);

- зносостійкість ХС; це сумарний показник зносостійкості волосяного покриву і шкірної тканини; визначається міцністю зв'язку волоса зі шкірною тканиною, міцністю самої шкірної тканини, стійкістю волосяного покриву до УФ-променів і світла, міцністю і пружністю волосяного стрижня, стійкістю до стирання, багаторазового згинання, фарбування, сухого і мокрого тертя; оцінюється в балах (зносостійкість хутра видри прийнято за 100 балів, буро­го ведмедя - 95, бобра камчатського і річкового відповід­но - 95 і 85, котика морського натурального - 85, соболя натурального - 80, норки натуральної - 70, каракулю -60, песця голубого - 60, овчини - 55, ондатри - 45, ли сиці натуральної - 40); значною мірою залежить від по­дальшої обробки (при фарбуванні помітно знижується: фарбовані хутра зношуються на 10 - 20 % інтенсивніше; за рахунок меншого звалювання стрижене хутро на 20 -40 % більш зносостійке, ніж нестрижене);

- висота волосяного покриву (ВВП); це відстань (мм) від шкірної тканини до кінчиків волосу у випрямленому (ви­тягнутому) стані; ХС за ВВП поділяють на особливо дов­говолосі (понад 90 - єнот, вовк, росомаха); довговолосі (50-90 - лисиця, песець, бобер, видра); середньоволосі (25-50 - соболь, куниця, нутрія, норка); коротковолосі (15-25 - горностай, бабак, хом'як); особливо коротково­лосі (до 15 - кріт, ховрах). ХС кожного виду має певну ВВП, що може змінюватись залежно від кряжу, сорту, статі, віку, сезону та топографічної ділянки;

- густота волосяного покриву (ГВП); це кількість волосу на 1 см2 площі шкурки; ХС за густотою ГВП поділяють на особливо густоволосі (понад 20 тис. - видра, бобер, песець); густоволосі (12-20 тис. - соболь, заяць-русак, кролик, ондатра); середньогустоволосі - (6-12 тис. - ли­сиця, вовк, куниця, білка); рідковолосі (2-6 тис. - бор­сук, бабак, овчина); особливо рідковолосі (до 2 тис. -ховрах, хом'як, ведмідь). ГВП, як і ВВП, істотно впливає на теплозахисні та естетичні властивості і в межах од­ного виду тварини залежить від кряжу, породи, статі, віку, топографічної ділянки, індивідуальних особливос­тей та пори року забою;

- пишність волосяного покриву (ПВП); це величина об'єму, заповненого волосом; ХС за ступенем ПВП поділяють на особливо пишні (песець, лисиця), пишні (куниця, со­боль), середньопишні (норка, ондатра), низькопишні (кріт). ПВП залежить від висоти, густоти та пружності волосу;

- остистість волосяного покриву визначається кількістю пухового волосу на одну остьову волосину (криючий волос);

- м'якість волосяного покриву залежить від мікрострукту­ри волоса, його довжини, співвідношення пухового і ос­тьового волосу, ступенем їх розвитку та товщини;

- муаристість волосяного покриву - незначна хвилястість окремих груп волоса в різних напрямах, що утворює відповідний малюнок шкурки; є одним з основних показ­ників якості ненароджених ембріонів ягняток (каракуль­ча, муаре та інші), та шкурок лошат, телят, козенят;

- колір волосяного покриву (КВП); особливістю ШС є те, що назви кольорів часто пов'язують із коштовними каме­нями (топаз, аметист) чи металами (платина, срібло), по­рами року чи навіть часом доби (гуль-газ), географічни­ми особливостями тощо; із звичних назв найчастіше вживають чорні, брунатні, руді, білі, сірі. КВП формує вміст у стрижнях волоса чорного і жовтого пігментів у вигляді зерен або у дифузному стані. За характером роз­поділу забарвлення шкурки ХС є рівномірно забарвлені (видра, норка), з плямистим малюнком або смугасті (рись, леопард), зонарно забарвлені (усурійський єнот, кролик-шиншила). КВП залежить ще від кряжу, породи, віку, пори року, статі та інших чинників;

- блиск волосяного покриву (БВП) залежить від будови лусочкового шару волоса та його звитості. Напрямний і остьовий волос завжди має інтенсивніший блиск, ніж пуховий. За інтенсивністю блиску розрізняють шкурки із сильним, середнім, слабим і матовим блиском, а за ха­рактером блиску - з шовковистим і склоподібним (ціняться менше).

Окрім розглянутих характеристик якість волосяного покри­ву характеризують світлостійкість, міцність волосу, міцністю зв'язку волосу з шкірною тканиною та ін.

Особливості будови і фізико-механічні властивості шкірної тканини ХС характеризують:

- товщина шкірної тканини (ТШТ); ХС за ТШТ (мм) поділя­ють на особливо тонкоміздрові (менше 0,5 - білочка, туш­канчик), тонкоміздрові (0,6-1 мм - соболь, кріт, горно стай), середньоміздрові (1,1-1,5 - лисиця, ондатра, кро­лик), товстоміздрові (1,6-2 - овчина, видра, борсук), особ­ливо товстоміздрові (понад 2 - нерпа, ведмідь, лоша). ТШТ суттєво впливає на зносо-вітростійкість, теплоза­хисні властивості, масу; залежить від виду тварин, топог­рафічної ділянки шкур, статі, віку, сезону забою і регіону проживання;

- щільність шкірної тканини; є неоднакова, значно залежить від виду ХС, істотно впливає на повітро-, паро- і водопро­никність, пружно-еластичні властивості;

- міцність шкірної тканини визначає в основному зно­состійкість ХС, залежить від товщини і щільності шкіря­ної тканини, якості первинної обробки (сушіння, кон­сервування тощо). Найменшу міцність мають шкурки крота і горностая, а найбільшу - морського котика, ов­чини і видри;

- розтяжність шкірної тканини; це здатність шкурок розтя­гуватись у поздовжньому і поперечному напрямах при не­значних зусиллях; має важливе значення при видаленні дефектів зі шкурок та при виготовленні (формуванні) виробів; залежить від особливостей будови дерми, спосо­бу вичинювання, вмісту жиру і вологи та товщини шкірної тканини.

Товарознавча характеристика основних у практиці торгівлі видів ШС:

Шкурки рисі і дикої кішки; волосяного покриву і регіону розповсюдження (поділ на кряжі - південний і північний), а дикої кішки - на види (комишева, степова, лісова, амурська); спосіб знімання - трубкою; консерву­вання - прісно-сухі; площа (см2) - великі (рись - понад 4000, кішка комишева - понад 2700, інші види - понад 1900), середні (відповідно - 2750-400, 1600-2700, 1200-1900), дрібні (відповідно - до 2750, до 1600, до 1200); сорти 1, 2, 3; дефекти та їх розміри - групи (1-3);

Шкурки борсука; спосіб знімання - пластом; консервуван­ня - прісно-сухі; площа (см2) - великі (понад 1750), се­редні (1250-1750), дрібні (до 1250); сорти 1,2,3; дефекти і їх розміри - групи (1-4);

Шкурки білки; характеристики волосяного покриву і регіон розповсюдження (поділ на кряжі - якутський, забайкальсь­кий, амурський, єнісейський, ленський, алтайський, обський, північно-європейський, центральний, толеутка, тувинський); спосі знімання - трубкою; консервування - прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри - (сорти 1,2,3); дефекти і їх розміри - (групи мала, середня, велика);

Шкурки вовка і шакала; беруться до уваги тільки зимові; характеристики волосяного покриву (мякі - лісовий вовк та грубі - степовий) і регіон розповсюдження (шкурки вовка поділяють на кряжі - полярний, сибірський, ка захський, центральний, південний); спосіб знімання -трубкою; консервування - прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3); дефекти і їх розміри (гру­пи мала, середня, велика);

Шкурки видри; колір волосяного покриву і регіон розпов­сюдження (кряжі північний, південний); спосіб знімання -трубкою; консервування - прісно-сухі; розміри (см2): ве­ликі (понад 2500), середні (2000-2500), дрібні (до 2000); якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти і їх розм­іри (групи мала, середня, велика);

Шкурки горностая і ласки; якість волосяного покриву, стан міздри і регіон розповсюдження (кряжі березівський, барабінський, єнісейський, якутський, забайкальський, пе­чорський, південний, нівнічно-центральний); спосіб знімання - панчохою (оправлені на правилах); консерву­вання - прісно-сухі; розміри в межах кряжів (см2): великі (понад 320-175), середні (від 250-320 до 130-175) і дрібні (до 250-130); якість волосяного покриву і міздри (сорти 1,2,3); дефекти (групи мала, середня, велика);

Шкурки зайця-біляка; спосіб знімання - трубкою (оправ­лені на правилах); консервування - прісно-сухі; якість во­лосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефек­ти волосяного покриву і шкірної тканини (нормальні і дефектні 1 та 2 групи);

Шкурки зайця-русака; спосіб знімання - трубкою (оправ­лені на правилах); консервування - прісно-сухі; якість во­лосяного покриву (сорти 1,2,3); дефекти волосяного по­криву (групи мала, середня, велика);

Шкури котика морського хутряні; спосіб знімання - пла­стом; консервування - тузлучні; розміри (см2): особливо великі А і Б (відповідно понад 48 і 40-48), великі (35-40), середні (32-35) і дрібні (30-32); якість волосяного покриву й шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1, 2, 3, 4);

Шкурки лисиці і корсака (рудої, чорно-бурої, хрестовки, сиводушки, корсака), добуті полюванням; якість волося­ного покриву і регіон розповсюдження (кряжі: лисиця руда - камчатський, якутський, сибірський, західно-сибі­рський, північний, центральний, південний, семипала­тинський, середньо-азіатський; хрестовки і сиводушки -камчатський, північно-сибірський, південний; корсака -казахський, астрахзанський); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування - прісно-сухі; розміри (довжина-ширина, см): категорія 1 (понад 85, не менше 12,5) і категорія 2 (60-84,9 і не менше 12,5); якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); ступінь сріблястості волосяного покриву (лисиці чорно-бурої - групи 1-3); колір (1,2); дефекти (групи 1,2,3,4);

Шкурки лисиці кліткового розведенітя; забарвлення воло­сяного покриву (типи: сріблясто-чорні, сріблясто-чорні біломорді, платинові, платинові біломорді, сніжні, «Північна зірка», «Арктичний мармур», «Зоря», «Вогнів­ка», хрестівка, сиводушка, «Золотисто-платинова»); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консерву­вання - прісно-сухі; чистота окраски волосяного покри­ву (сріблясто-чорна, платинова і сріблясто-чорна біломор-да - кольори 1,2,3); ступінь сріблястості (сріблясто-чорна і сріблясто-чорна біломорда - 1,2); розміри (довжина-ширина, см - категорії 0-5 (відповідно довжиною 101,0-108,9 і 61,0-68,9 при ширині не менше 12,5); дефекти (гру­пи 1,2,3,4);

Шкури ведмедя білого і лісового; спосіб знімання - плас­том; консервування - прісно-сухі; розміри (см2): великі (понад 15000), середні (11000-15000), дрібні (7000-11000), ведмежата (3000-7000); стан волосяного покри­ву і сезон забою (сорти - 1-зимові, 2 - пізньоосінні, 3 -осінні); стан волосяного покриву і міздри ( групи дефек­тності - „малий дефект», „середній дефект», „великий де­фект»);

Шкурки норки, добутої полюванням (вільної); якість во­лосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі сибі­рський, північний, кавказький); спосіб знімання - труб­кою (оправлені на правилах); консервування -прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (сорти 1, 2, 3); дефекти (групи 1, 2, 3, 4);

Шкурки ондатри; спосіб знімання - трубкою; консерву­вання - прісно-сухі (оправлені на правилах); розміри (см2): великі (понад 650), дрібні (400-650); стан волося­ного покриву і міздри (сорти -1,2, 3); дефекти ( групи 1, 2, 3, 4);

Шкурки песця білого; стан волосяного покриву і регіон розповсюдження (кряжі єнісейський, якутський, обдорсь-кий, печорський); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування - прісно-сухі; стан волося­ного покриву і міздри (сорти 1,2,3, недопесок); дефекти (групи 1,2,3.4);

Шкурки песця голубого (вільного і кліткового, голубого, вуалевого, сріблястого, платинового, перлового); розміри (довжина, см, песець голубий: 1 - 80 і більше; 2 - 50-79,9 при ширині не менше 12,5); забарвлення волосяного по­криву (песець голубий - кольори 1, 2, 3); стан розвитку волосяного покриву (сорти, песець голубий - 1,2); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консерву­вання - прісно-сухі; дефекти і їх розміри (групи 1,2,3.4);

Шкурки зайця-піщаника; спосіб знімання - трубкою; кон­сервування - прісно-сухі; якість волосяного покриву (сор­ти 1,2); дефекти (групи мала, середня, велика);

Шкурки бобра річкового; спосіб знімання - пластом; кон­сервування - прісно-сухі (оправлені еліпсоподібно); роз­міри (см2): особливо великі (А - понад 5000, Б - 4000-5000), великі (4000-3000), середні (3000-2000), дрібні (1300-2000; стан розвитку волосяного покриву(сорти -1,2); дефекти і їх розміри ( групи 1,2,3);

Шкурки куниці м'якої, гірської, кідуса і харзи; стан волося­ного покриву і регіон розповсюдження (кряжі: м'якої - ку­банський, північний; гірської - кавказький, середньоазійсь-кий); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консервування - прісно-сухі; стан волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2,3); дефекти (групи 1,2,3,4);

Шкурки єнотовидної собаки і єнота-полоскуна; спосіб знімання - трубкою; консервування - прісно-сухі; якість волосяного покриву (сорти 1,2); дефекти (групи мала, середня, велика);

Шкурки єнотовидної собаки кліткового розведення; спосіб знімання - трубкою; консервування - прісно-сухі; якість волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); розмір (см, 0-5 при довжині відповідно 96,0-103,5 - 56,0-63,9 та ширині не менше 12,5); дефекти (групи 1,2,3,4.);

Шкури морського звіра; спосіб знімання - пластом; кон­сервування - мокро-солені чи стопово-тузлучні; якість волосяного покриву (групи - більок, хохлачонок, лахтак, сірка і сивар, тюлень і нерпа; шкурки білька додатково поділяють на сорти - 1,2); дефекти (групи 1,2,3,4);

Шкурки кролика; спосіб знімання - трубкою; консерву­вання - прісно-сухі (оправлені на правилах); структура волосяного покриву (хутряні і пухові); якість волосяного покриву і стан міздри (сорти 1,2,3); розмір (см2, особливо великі - понад 1700, великі - 1300-1700, дрібні - 900-1300); дефекти (групи 1,2,3);

Шкурки собак; спосіб знімання - пластом; консервування -прісно-сухі, сухо-солені, мокро-солені; якість волосяного покриву (сорти 1,2,3); розмір (см2, особливо великі - по­над 3000, середні - 2000-3000, дрібні - 900-1300); дефек­ти (групи 1,2,3,4);

Шкурки норки кліткового розведення; забарвлення воло­сяного покриву (кольори чорний, темно-коричневий, ко­ричневий (дикого типу), темна пастель, світла пастель, топаз, гомокоричневий, лавандовий, паломіно, рожевий, перловий, хоуп, білий, сріблясто-голубий, обхід, настель-но-сріблястий, алеутський, голубий ірис, сапфіровий, фіо­летовий, гомоголубий, хрестівка, пістрявий, сивий); стан волосяного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); спосіб знімання - трубкою (оправлені на правилах); консерву­вання - прісно-сухі; розміри (довжина/ширина, см, розмірні категорії: 0-3 - 76-98,9/7,5; 4-6 - 60-75,9/7,0; 7-10 - 40-68,9/6,0); дефекти (групи 1,2,3,4);

Шкурки соболя, добуті полюванням; стан волосяного по­криву і шкірної тканини, регіон розповсюдження і форма правки (кряжі: 1-ша група - баргузинський, камчатський, якутський, сахалінський; 2-га група - амурський, мінусінсь-кий, алтайський, єнісейський, тобольський; 3-тя група -тувінський); спосіб знімання - трубкою чи панчохою (оп­равлені на правилах); консервування - прісно-сухі; забар­влення волосяного покриву (кольори; кожна група кряжів кольори перший, другий, третій, четвертий); стан волося­ного покриву і шкірної тканини (сорти 1,2); дефекти (гру­пи 1,2,3,4); "

Шкурки крота; спосіб знімання - пластом; консервуван­ня - прісно-сухі; якість волосяного покриву і міздри (нор­мальні і дефектні); дефекти (групи мала, велика);

Шкурки дрібних гризунів (ховрах усіх видів, крім піщаника; пацюк водяний і коморний; хом'як, бурундук, піщанка, сліпиш, соніполчка, цокора, тушканчик); спосіб знімання -пластом; консервування - прісно-сухі чи кислотно-солені; наявність дефектів волосяного покриву і шкірної тканини (нормальні і дефектні першої та другої групи);

Шкурки жеребка; спосіб знімання - пластом; консерву­вання - прісно-сухі, сухо-солені, мокро-солені; вік тварин (склизок, смоктунок, уросток); стан волосяного покриву і його довжина (сорти: смоктунок - 1,2,3; уросток - 1,2); наявність дефектів і їх розміри (групи 1,2);

Шкурки опойка; спосіб знімання - пластом; консервуван­ня - прісно-сухі, сухо-солені, мокро-солені; стан волося­ного покриву і його довжина (сорти 1,2,3); наявність де­фектів і їх розміри (групи 1,2);

Шкурки телят північного оленя; спосіб знімання - плас­том (неблюй) і трубкою (випороток і пижик); консерву­вання - прісно-сухі; вік тварин і ступінь розвитку воло­сяного покриву (випороток, пижик, неблюй); колір волосяного покриву (кольори - однотонні, пістряві); стан волосяного покриву (сорти: пижик - 1,2,3; неблюй і ви­пороток - 1,2); наявність дефектів (групи: малий дефект, середній дефект, великий дефект);

Шкурки ягнят і козленят (крім каракульських і смухових); вік, характер волосяного покриву, порода і площа не більше 1800 см2 (види - муаре-клям; ягнячі курдючні (мерлушка степова), грубошерсті (мерлушка російська), хутряні (лямка), шубні (трясок, сак-сак); козлик коротко-і довгошерстий); спосіб знімання - пластом; консерву­вання - прісно-сухі і сухо-солені; наявність дефектів і їх розміри (групи 1,2). Останнім етапом сортування ШС є визначення призначен­ня (мають значення якість, зовнішній вигляд, товарні, розкрійні і експлуатаційні властивості, розмір, маса і економічність).

Для отримання з ХС напівфабрикатів шкурки обробляють хімічно, фізико-хімічно і механічно. Цей технологічний процес включає підготовку шкурок, вичинення та кінцеву обробку.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...