Главная Обратная связь

Дисциплины:






Фізіологічні зміни органа зору з віком



Складові органа зору Зміни
Повіки Розвивається атрофія шкіри, підшкірної жирової клітковини, м’язів: шкіра стає сухою, не еластичною, тонкою, морщиться, після 75 років з’являються сіро - жовті або коричневі пігментні плями. Верхня повіка опускається, знижується тонус вегетативної нервової системи, птоз і енофтальм.
Кон’юнктива Жовтіє, стоншується , втрачає блиск і прозорість, зменшується кількість еластичних волокон у субепітеліальному шарі.
Рогівка Втрачає блиск, потовщується по вертикальній меридіані. Утворюється « стареча дуга» унаслідок відкладення ліпідів по краю рогівки.
Склера Жовтіє через накопичення ліпідів між волокнами і клітинами глибоких її шарів, потовщується.
Райдужка Знебарвлюється внаслідок атрофії пігментних клітин, звужується зіниця.
Війкове тіло Знебарвлюється, розвивається кістозна дистрофія без пігментного епітелію, порушуються бар’єрні функції мікроциркуляторного русла, припиняють утворюватися нові м’язові волокна війкового м’яза, старі заміщуються сполучною тканиною, виникає жирова дистрофія – це призводить до послаблення акомодації.
Кут передньої камери Прогресивно звужується
Кришталик Прогресує дегідратація тканин, посилюється концентрація альбуміноїду, посилюється жовтий відтінок. У 40 -45 років розвивається вікова недостатність акомодації – пресбіопія, яка проявляється при роботі на близькій відстані прогресуючим погіршенням зору.
Склисте тіло Незначні крововиливи, дегенеративні процеси Через ці зміни у пацієнтів перед очима виникають « літаючі мушки» , « крапки» , « обривки павутиння».
Сітківка, власне судинна оболонка, зоровий нерв При офтальмоскопії спостерігається блідість очного дна і артерій. На периферії очного дна виявляються зони помутніння і потовщення сітківки, виникають кісти. З віком змінюються реологічні властивості крові - підвищується схильність до тромбоутворення, через що збільшується частота крововиливів у сітківку.
Сльозові залози Продукція сліз зменшується у 2 – 2.5 рази, змінюється їхній склад. Слизова оболонка слізовивідних шляхів атрофується.
Зорова функція Збільшується потреба в освітленні і його яскравості. Погіршується світло та кольоросприйняття.
Адаптація Акомодація Погіршується

Старече вивертання повік розвивається лише на нижніх повіках як наслідок атрофії колового м’яза ока і дряхлості шкіри.

Клініка: постійна сльозотеча в закритому приміщенні, мацерація нижніх повік і щік, хронічний кон’юнктивіт. Перебіг повільний, частіше захворювання виникає у віці понад 60 років.



Об’єктивно спочатку визначається помірне розширення носо – сльозової протоки і відставання нижніх сльозових точок від поверхні очного яблука, надалі край нижньої повіки відвисає. Кон’юнктива вивертається назовні, гіперемійована , покрита кірочками , виразками.

Діагностика: зовнішній огляд, пальпація.

Лікування: на ранніх стадіях консервативне: необхідно навчити пацієнта правильно витирати сльозу ( легкими рухами промокати сльозу і завжди в напрямку від зовнішнього кута повікової щілини до носа), робити масаж шкіри повік; міоліфтинг, застосовувати 2-3 рази на день очних крапель з антибактеріальною, судинозвужувальною і в’яжучою дією ( 0,25 % розчин цинку сульфату з 01,1 % адреналіном). Хірургічне лікування: вирізають трикутні або півмісяцеві ділянки розтягнутої нижньої повіки. Косметичний і функціональний ефект задовільний.

 

Старече завертання повік розвивається через спазм радіального мязя повіки, нижньої.

Клініка: відчуття стороннього тіла за повіками, яке посилюється при миганні, сльозотеча, світлобоязнь, почервоніння ока. Перебіг захворювання хронічний. Розвивається після 60 років, а після 89 років практично не діагностується.

Діагностика: зовнішній огляд, пальпація.

Лікування: хірургічне.

Атонія сльозового апарату зумовлена віковим зниженням тонусу м’язових волокон в стінках сльозових канальців і зменшенням їх здатності всмоктувати сльозу.

Клініка: постійна сльозотеча, гіперемія. Перебіг хронічний, виникає після 60 років.

Діагностика: зовнішній огляд, біомікроскопії і тестування активної і пасивної прохідності слізовивідних шляхів.

Лікування: малоефективне.

Катаракта– захворювання ока, основною ознакою якого є зниження прозорості кришталика або його капсули. Стареча катаракта є найпоширенішою формою. Особливістю є те, що на її виникнення, перебіг і розвиток впливає тільки вік. Спостерігається у 40 – 50 років.

Класифікація:

Кортикальна

Ядерна

Змішана

Найпоширенішою є кортикальна катаракта ( 84 – 86 %). У кришталику знижується кількість білків, особливо розчинних, змінюється вміст сечовини, метаболічний ацидоз.

Для ядерної катаракти характерні: прозорість і волокниста будова кори, волокна різко ущільнюються в центральній нуклеарній зоні, аж до гомогенізації, затуманення і зниження гостроти зору.

При змішаній катаракті помутніння сірого або бурого кольору розміщується на задньому полюсі кришталика під капсулою у вигляді тонкого рівного шару, який містить вакуолі дрібні кристали.

У незрілій стадії катаракти помутніння охоплює периферійну і центральні частини кришталика, він збільшується в об’ємі і затримує рідину, збільшується ВОТ,Ю поступово знижується гострота зору. При ядерній і змішаній формі зір пацієнтів при яскравому освітленні покращується, а в сутінках погіршується.

При зрілій кортикальній катаракті спостерігається помутніння всіх кіркових шляхів до передньої капсули.При ядерній формі посилюється інтенсивність забарвлення ядра.

Перезріла катаракта зустрічається дуже рідко.

Лікування: Консервативне – очні краплі з вітамінами В, С, Е,цистеїном, калію йодидом, АТФ, глюкозою. При кортикальній і ядерній формі призначають сенкаталін, каталін, квінекс по 2 краплі 5-6 разів на день. При змішаній призначають очні краплі, що не містять цистеїн – 4% тау фон, катахром, вітафакол. Антиоксиданти ( тріо віт). Хірургічне.

ПРОФІЛАКТИКА: уникнення чинників , що спричиняють її розвиток ( травми , радіаційне опромінення, інтоксикації), своєчасне лікування ендокринних захворювань ( ЦД).

Ретинопатії – це група захворювань, при яких відбувається ураження сітківки, що зумовлено загальними захворюваннями організму.

Гіпертонічна ретинопатія - комплекс змін судин сітківки і тканин, які оточують її і зоровий нерв.

Розрізняють чотири стадії хвороби:

1) Ангіопатія. Змінюються співвідношення калібру артерій і вен за рахунок звуження артеріол.Надлишкова « штопороподібність» венул ( симптом Гвіста).

2) Ангіоскоероз. Розширюється світловий рефлекс по ходу судин, симптом Гвіста.

3) Ретинопатія. Геморагії, світло-жовті «тверді» ексудати. Зниження гостроти зору, плаваючи плями перед очима.

4) Нейроретинопатії. До явищ ангіопатії, ангіосклерозу приєднуються набряк і помутніння сітківки над диском зорового нерва.

Діагностика: диспансерне спостереження, дослідження гостроти зору і поля зору, біомікроскопія, офтальмоскопія, електрофізіологічне дослідження , УЗД.

Лікування: лазерна коагуляція мікроаневризм.

Глаукома - група хронічних захворювань ока,провідним симптомом яких є підвищення внутрішньо очного тиску, що призводить до атрофії зорового нерва.

Форма Стадія Стан ВОТ Стан зорових функцій
Відкритокутова Закритокутова Змішана Підозра на глаукому Гострий напад закрито кутової глаукоми Початкова(І) Розвинута(ІІ)   Задавлена(ІІІ)   Термінальна(ІV) Нормальний Помірно підвищений   Високий Стабілізований Нестабілізований

 

Чинники, які спричиняють розвиток первинної глаукоми:

І – місцеві- зміни в дренажній системі і мікросудинах ока;

ІІ- загальні:

-спадковість;

-захворювання серцево-судинної, ендокринної, нервової систем;

-інтоксикації;

-інфекції;

-важка фізична праця;

-негативні емоції.

Найчастіше виявляють первинну відкритокутову глаукому.

Скарги: затуманення зору, райдужні кола навколо джерела світла, тупий розпираючий біль в оці з іррадіацією в скроневу ділянку .

Первинна закрито кутова глаукома має більш виражену симптоматику: райдужні кола навколо джерела світла, відчуття сльози в оці, біль.

При пальпації очних яблук спостерігається їх твердість різного ступеня вираженості. При огляді застійна ін’єкція, дифузний набряк рогівки з незначним зменшенням її прозорості, широка ареактивна зіниця, мілка передня камера.

Змішана форма глаукоми діагностується дуже рідко і має клінічні особливості обох форм первинної глаукоми.

Лікування:

1.Місцева гіпотензивна терапія:

- тимололу мале ат 0.1%,0.25%,0,5% розчину по 1-2 краплі 2 рази на день.

-Інгібітори карбоангідрази: трусолт 2% 1 крапля 2 рази на день замість тимолову або з ним; перорально діокарб 0,125 1-2 рази на день двічі на тиждень або через день у поєднанні з панангіном.

-Краплі які збільшують відтік водянистої вологи: ксалтан, траватан по 1 краплі 1 раз на день.

2. Антиагрегантна терапія з судинорозширювальною дією: трен тал, ага пурин, цинаризин, ноотропіл.

3. Антисклеротичні препарати, вітаміни А,В,С,Е.

4. Хірургічне або лазерне лікування.

Профілактика:

Після 40 років вимірюють 1 раз в 3 роки ВОТ. Огляди офтальмолога .

Стареча приглухуватість.

Вікові фізіологічні зміни органа слуху.

Функція слуху Знижується слух на високі частоти
Усі відділи органа слуху Розвиваються дегенеративно – атрофічні зміни: - Середнє вухо – остеопороз, атеросклероз внутрішньокісткових судин, атрофія суглобів між кістковими кісточками. - - внутрішнє вухо – атрофія клітин спірального органа, зниження еластичності і збільшення ригідності основної мембрани, атрофія судинної смужки, спірального ганглію завитки і волокон слухового нерва, ядер довгастого мозку.  

Розрізняють:

- «чисто» вікову;

- зумовлену віковими хворобами ( атеросклерозом);

- яка не має відношення до віку ( діабетична капілярна ангіопатія).

Клініка:

Старі люди чують голос, але погано розуміють схожі слова, інформацію, нерідко перепитують слова, відповідають неправильно або невлад.

Діагностика:

Проведення тестів переривчастим і фільтрованим мовленням.

Лікування:

- Комплексне лікування препаратами, які покращують обмінні процеси і кровообіг у слуховому аналізаторі,

- курси вітамінотерапії,

- судинорозширювальні засоби,

- оксигенотерапія,

- фізіотерапевтичні процедури.

Прорфілактика:

1. Боротьба з раннім старінням органа слуху:

- Відмова від алкоголю і тютюну;

- Відновлення сну;

- Раціональна дієта;

- Лікувальна гімнастика;

- Прогулянки за містом;

- Помірна фізична праця на садовій ділянці4

2. Усунення чинників , що негативно впливають на функцію слуху:

- Професійні шкідливості ( шум, вібрація);

- Нераціональне призначення антибіотиків ( аміноглікозидів, тетрациклінів) та інших ( сечогінні, саліцилати );

- Профілактика і своєчасне лікування отитів, гострих респіраторних інфекцій, менінгіту, епідемічного паротиту, інфекційного гепатиту;

- Інтоксикації свинцем, марганцем, ртуттю;

3. Ранньому виявленні приглухуватості, коли ще є можливість запобігти розвитку виражених змін слуху.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...