Главная Обратная связь

Дисциплины:






Хребетнi тварини. Риби. Земноводнi. Плазуни



Тип хордових об’єднує бiльш високоорганiзованих тварин, досить рiзноманiтних за зовнішнім виглядом, способом життя, умовамиiснування. Для пiдтипу хребетних до якого належить клас риб, земноводних, плазунiв птахiв i ссавцiв, характерна наявнiсть внутрiшнього осьового скелета, двостороння симетрiя тiла, двi пари кінцівок, замкнена кровоносна система, Складно побудована нервова система, високий розвиток органiв чуття i складна психiчна діяльність.

Пiдтип хребетних – наймолодший з відомих пiдтипiв хордових тварин (крiм нього є пiдтип безчерепних іличинкохордових), який нараховує всього близько 40 тис. видiв. Складний органiзм цих тварин дає їм змогу уловлювати й розпiзнавати найтоншi запахи (собаки), найменшу змiну температури (риби), мати гострий зір ( птахи); в багатьох є складнi тепловi, звуковi, хiмiчнi, гiдродинамiчнi приймачi) i антени (дельфіни, кажани, медузи, електричнi вугрi та скати).

Клас риби – це хребетнi тварини, якi постійно живуть у водi, дихають зябрами i пересуваються за допомогою плавцiв. Найбiльш примiтивними тваринами пiдкласу є хрящові риби (акули, скати), у яких є хрящовий скелет, зябровi отвори, що самостiйно вiдкриваються на поверхнi тiла. Плавального мiхура в них немає, парнi плавцi розмiщенi горизонтально. Господарського значення вони не мають.

До пiдкласу кiсткових риб належить переважна бiльщiсть видiв риб. Пiд впливом рiзних умов зовнiшнього середовища форма риб стала надзвичайно рiзноманiтна. Вони вiдзначаються зовнiшньою i внутрiшньою будовою, характером живлення, повадками. Проте у зв’взку з iснуванням у водi в риб є спільні ознаки: обтiчна форма тiла, зяброве дихавня, плавцi як органи пересування, видiлення шкiрними покривами слизу тощо. Тiло риб подiляється на голову, тулуб, хвiст. Рот утворений хапальними щелепами із зубами на них. Зябра розмiщенi на зябрових дугах, зяброва порожнина вкрита зябровою кришкою. Скелет складається з кiсткової тканини, тiло вкрите кiстковою лускою. Кишечник слабо диференцiйова на вiдділи. Серце складається з передсердя iшлуночка, риби мають одне коло кровообiгу. Мозок невеликий iпримiтивний; при видаленнi середнього мозку в риб настають сліпота й порушення складних рухiв. Крiм органiв зору – очей; нюху – носових ямок; дотику – вусикiв; слуху й рiвноваги — внутрiшнього вуха, багатьом рибам допомагають у спілкуваннi звуки. У риб є орган сприйняття руху води – бокова лiнiя.

За способом життя є риби, якi тримаються у вiдкритому морі (оселедцi, сардини, тунцi), придоннi (трiска, камбала, бички), глибоководнi (великорот крисохвiст, променепера риба). Щодо складу води розрiзняють морських (оселедцi, трiска), прiсноводніх (щука, плитка, короп) і прохідних (лососi, осетри), якi переходять з морського середовища в прiсноводне і навпаки.



Статевого дозрiвання риби досягають у вiцi кiлькох мiсяцiв, багато нереститься щорiчно, деякi – раз у життi (лососi, бички). За способами розмноження видiляють тих, що вiдкладають iкру (лящ, трiска), i живородних (морський окунь, гамбузiя, гупiя). Розвиток iкри триває вiд кiлъкох годин (акварiумнi риби) до кiлькох тижнiв (трiска, камбала) i навiть мiсяцiв (лосось).

Тривалiсть життя бiльшостi риб значна – 15-20 рокiв, коропи можуть жити понад 100 рокiв, щуки – майже до 300 рокiв. Багато видiв риб узимку припиняють живлення, не ростуть; це помiтно по лусцi (за бiлъш темними кiльцями можна визначити вiк риби). Мiграцiї (перемiщення) для риб – закономiрна частина життєвого циклу (морськi й прiсноводнi – для пошуку їжi, нересту, прохiднi – для нересту).

Риби є продуктом живлення – найбiльше значения в свiтовому промислi мають оселедцевi й трiсковi риби, джерелом одержання лiкiв (риб’ячий жир), вiдходи вiд риб використовуються на корм худобi (кiсткове борошно), для виготовлевня клею, технiчного жиру тощо.

Клас земноводних (амфiбiй). До них належать жаби, ропухи, тритони, саламандри, представлений найбiльш примiтивними наземними хребетними. Земноводнi є промiжною ланкою мiж рибами і плазунами, тому водне середовище продовжує залишатись для них необхiдною умовою iснування на перших етапах життя (личинки розвиваються у воді), дорослi до iснування на сушi пристосованi також мало. Легенi в земноводних розвиненi недостатньо, тому вони дихають усiєю шкiрою. Трикамерне серце не забезпечує розподiлу кровi, по артерiях тече змiшана кров. Пересування жаб стрибками зумовлює розвиток мускулатури кiнцiвок. У земноводних дуже розвинутий переднiй вiддiл головного мозку, через що в них складнiша поведiнка, нiж у риб.

Завдяки переходу в наземне середовище ускладнилися органи чуттiв: будова очей у земноводних складнiша, у них є повiки, якi захищають їх вiд висихання і забруднення; з’явилося середнє вухо; орган нюху представлений нюхальними капсулами, якi сполучаються із зовнiшнiм середовищем за допомогою нiздрiв. Шкiра амфiбiй здатна реагувати на рiзнi подразники (больовi, механiчнi, температурнi), має багато рiзних залоз, якi видiляють слиз, зволожуючи шкiру, отруйнi залози захищають вiд хижакiв. Бiологiчнi вiдмiнностi пов’язанi в основному iз середовищем iснування. У тих видiв, якi живуть у водному середовищi (тритон, аксолотль, озерна i ставкова жаби), бiльш прамiтивна органiзацiя, нiж у наземних (трав’яна жаба, ропуха, квакша). Якщо першi ведуть денний спосiб життя, то другi – в основному нічний. Земноводнi живляться тваринною їжею, тому в них бiльша енергiя при короткому перiодi активностi. Найбiльш сприятливi умови iснування для земноводних вологi субтропiки, де в основному вони й живуть. Менше їх у середнiх широтах, а на пiвночi i пiвднi немає зовсiм.

Значення земноводних у природі в тому, що вони живляться багатьма масовими видами комах. Личинок і дорослих земновод­них поїдають риби, деякі плазуни, птахи, ссавці. Тривалість жит­тя жаб у природі 4—6 років, хоча у неволі вони доживали до 18, а сірі ропухи до 36 років. Усі земноводні певною мірою корисні для людини, тому що поїдають багатьох шкідливих безхребетних: слимаків, комах і личинок, що пошкоджують сільськогосподарські та лісові культури, переносять захворювання людини і свійських тварин. У деяких країнах жаби використовуються людьми в їжу.

Велике значення мають земноводні як лабораторні тварини, що використовуються для біологічних і медичних досліджень. Лише інколи земноводні завдають шкоди. Так, ставкові та озерні жаби можуть поїдати мальків риб у риборозводних господарствах. Про­те ця шкода перекривається знищенням жабами водних комах, що поїдають ікру і мальків риб.

 

Клас плазунiв (рептилiй), до яких належать черепахи, крокодили, ящiрки, змiї, характерний рядом особливостей, якi дають їм змогу ширше розселятися по сушi. Плазуни належать до найбiльш примітивних вищих хребетних. Вони пристосованi до наземно-повiтряного способу життя краще, нiж земноводвi. Шкiра в плазунiв надiйно захищена вiд висихання i звичайно вкрита роговими утвореннями (луска, щитки тощо). Розмноження вiдбувається тiльки на сушi (вiдкладають яйця iживородіння). дихання майже виключно легеневе; будова легень досить складна, чiтко виділяються трахея i бронхи. Серце i артерiальнi судини в плазунiв більш досконалi, але кров у них все ж змiшується, тому що перегородка в серцi неповна. Органи видiлення бiльш складнi (з’являються нирки). Це пов’язано з тим, що обмiн речовин через шкiру, як у земноводних, не відбувається. добре розвинутий скелет, який захищає мозок (череп в основному кiстковий) i внутрiшнi органи (грудна клітка). У бiльшостi представникiв чiтко виділяється шия, значно змiцнiли кінцiвки. Завдяки складнiшiй органiзацiї нервової системи i досконалим органам чуттiв плазунам значно краще пристосуватися до різних умов iснування (у водi, лiсi, на болотах, у пустинi, грунтi тощо), ніж земноводним.

Однак якщо провiдним фактором, який впливае на життя земноводних, е вологiсть, то для плазунiв – температура. Вони не мають постiйної температури тiла, тому дуже чутливi до коливань температури повiтря. Там, де це коливання проявляеться мало, iснує бiльше плазунiв (у мiру просування на пiвніч i південь вiд екватора кiлькiсть їх зменшується). У помірному клiматi бiльшість плазунів ведуть денний спосiб життя (навеснi активнi вдень, а влiтку – вранцi iввечерi), а в жаркому – нiчний. Плазуни, якi живуть на вiдкритiй мiсцевостi i у водi, як правило, мають добре розвиненi кiнцiвки і можуть порiвняно швидко пересуватися (варани, крокодили, ящiрки тощо), а плазуни, якi живуть у травi (змiї), втратили свої кiнцiвки. Серед плазунiв такi, в яких виробилось пристосування лазити по прямовисних плитах, камiннях (зiгнутi кiгтi в ящiрок, присоски у геконiв).

В основному плазуни живляться тваринною їжею, тому в багатьох добре розвиненi зуби (у ящiрок – дрiбні для схоплювання, у змiй —отруйнi i хапальнi, у крокодилів зуби можуть не тiльки встромлятися в їжу, а й розривати її). Смаковi вiдчуття сприймаються язиком. Можна спостерiгати, як змiї своїм роздвоєним язичком обмацують рiзнi предмети. Зiр у плазунiв розвинений добре, у хамелеонiв очі обертаються в усi боки незалежно одне вiд одного. Бiльшiсть плазунiв реагують тiлъки на рухливу здобич. Оборонятися вiд ворогiв можуть по-рiзному (як у пасивній формi, наприклад i в активнiй, наприклад змiї, крокодили, варани, якi вiд оборони можуть перейти в напад). Ящiрки, вужi й черепахи є чудовими об’єктами для спостережень у кутку живоi природи (для них споруджують невеликий терарiум, який пiдiгрiвають лампою).

Плазуни здатні жити в більш широкому діапазоні природних умов, ніж земноводні. Місцями їх чисельність досягає значної кількості. Наприклад, по берегових урвищах Азовського моря на­лічується до 160 змій на 1 км маршруту.

У житті людини плазуни відіграють і позитивну, і негативну роль. Ящірки поїдають комах і самі служать кормом для деяких мисливсько-промислових птахів. Гадюки винищують мишовидних гризунів. Отрута змій використовують для лікування хвороб. У риборозводних ставках деяку шкоду приносять водяні вужі, поїдаючи молодь риб.

В Україні зустрічаються плазуни двох рядів: черепахи і луска­ті (змії і ящірки).

З представників ряду Черепах в Україні майже скрізь пошире­на черепаха болотяна. Вона полюбляє жити у ставках, болотах, озерах, тихих річкових заводях, де є відкриті місця, зручні для приймання сонячних ванн. Увагу школярів привертає тулуб черепахи, покритий міцним панцирем. Він має овальну форму темно-оливкового кольору і складається з двох частин: спинного щита, більш опуклого, і плоского черевного шита. Вони утворені з багатьох кісткових пластинок і зверху вкриті товстими роговими лусками. На голові, шиї і ногах дрібні світло-жовті плямки, розта­шовані на темному фоні. Хвіст досить довгий.

Кістковий панцир робить тіло важким, тому черепахи пересу­ваються повільно. На суші вони тримаються біля води і під час небезпеки стрімко кидаються у воду. У воді черепахи рухаються легко і швидко завдяки тому, що у воді тіло стає легшим. Пла­вають вони, рухаючи ногами, на яких пальці з'єднані плавальною перетинкою. Черепахи добре пірнають, можуть подовгу залишати­ся під водою, піднімаючись на поверхню через 15—20 хв. Під час небезпеки швидко зариваються в мул.

Здобиччю черепах є різні водні тваринки, яких вони добува­ють у воді: личинки плавунців, бабок, черви, молюски. Риба ста­новить незначну частину раціону черепах і тому болотяну чере­паху не можна вважати шкідливою для рибного господарства Живляться черепахи протягом цілого дня, особливо у ранкові го­дини, а вночі сплять на дні водойми. У пошуках здобичі користу­ються не тільки зором, але й хорошим нюхом. Перебуваючи в те­раріумі, черепаха легко знаходить за запахом шматки м'яса, за­горнуті в напір.

Зимують черепахи на дні водойм, а у березні — квітні віднов­люють активність. Розмножуються вони у віці 6—8 років. Пару­ються як на суші, так і у воді. Вже в середині травня можна про­стежити перші кладки яєць, у червні — другі, у липні — треті. У кожній кладці по 5—10 яєць близько 3 см завдовжки. Яйця відкладаються у ямку завглибшки близько 10 см, яку самка риє задніми ногами. Яйця розвиваються 2—3 місяці і молоді черепаш­ки, виходячи з яєць, риють невеликі віднірки від гніздової камери і залишаються там на всю зиму. Тільки наступної весни вони ви­ходять на поверхню. Болотяна черепаха — невибагливий об'єкт тераріума. За хороших умов при наявності тепла і хорошого корму болотяні черепахи живуть понад 25—30 років. Відомі випадки, ко­ли вони доживали до 120 років.

Ряд Лускаті в Україні представлений різноманітними ящірка­ми. Серед них найчастіше зустрічаються ящірки: прудка, живород­на, зелена, скельна, веретільниця.

Зовнішній вигляд ящірок різноманітний. Найбільш красивою є ящірка зелена, яка зустрічається в Лісостепу, Степу. Вона полюбляє схили балок, вкриті травою і кущами, кру­ті схили по берегах річки, узлісся і галявини в лісах, а також сади, виноградники поблизу селищ. Ховається у глибоких нірках, часом поселяючись у нірках гризунів, інколи в дуплах дерев. Частіше її можна побачити біля куща з низькими гілками або на купах хмизу, або просто у траві. Сполохнута ящірка стрімко ки­дається до куща і зупиняється в очікувальній позі. Увагу дітей слід звернути на дуже гарне яскраво-зелене з чорними і жовтими плямами забарвлення ящірок (у дорослих самців). Крім того, горло і шия у них стають голубими або яскраво-синіми, а живіт яскраво-жовтим. Дорослі самки відрізняються від самців наявніс­тю зверху на тілі двох світлих продовгуватих смужок по боках хребта.

Зелена ящірка полює комах, зрідка їсть плоди, наприклад ка­лини. Ось як описують дослідники полювання ящірки: помітивши здобич, ящірка вся напружується, але деякий час залишається не­рухомою. Потім вона робить стрімкий кидок, інколи до півметра.

У гадюки степової морда загострена, а у звичайної — заокруглена. Зверху вона бурувато-сірого кольору з темною зигзагоподібною смужкою вздовж хребта. Зустрічається у південній частині Лісостепу, в Степу, на узбережжях Криму. Улюблені місця — кущі, лісисті заплави, яруги. Переховується у норах гризунів, різних ямках, щілинах та між камінням. Час від часу вилазить, щоб погрітися на сонці. Полювати починає, як і гадюка звичайна, у сутінках. Використовує той же корм, що і зви­чайна гадюка. В основному в їхньому способі життя є багато спільного. Гадюка степова, як рідкісний вид, занесена до Червоної книги України.

Розповідаючи дітям про небезпечних плазунів, треба формува­ти у них правильне ставлення (гадюки знищують гризунів, шкід­ливих комах, отруту гадюки степової використовують у медицині). Вчитель повинен бути добре обізнаний з місцевістю, яка не­безпечна для прогулянок з дітьми, а також з першою допомогою в разі укусу. Потерпілому потрібен спокій, необмежена кількість теплого пиття, і найефективніше — швидко доставити хворого до найближчого медичного пункту, де йому введуть спеціальну протиотруйну сироватку.

 

Птахи

Клас птахiв (страуси, чайки, журавлi, дрозди, синиці тощо) за походженням близький до плазунiв, але має бiльш досконалi риси органiзацiї. Про спорiдненiсть iз плазунами свiдчать такi ознаки: шкiра бiдна на залози, дуже розвинеаi роговi утворення. Проте якщо в плазунiв непостiйна температура тiла, то в птахiв у зв’язку з енергiйним обмiном речовин температура тiла висока i постiйна (в середньому близько 42°). Серце чотирикамерне, артерiальна кров вiдокремлена вiд венозної. Дихання птахів здійснюється за допомогою легень і пов'язаних з ним повітряних міхурів. Повітря, заходячи у легені і проходячи повітряні міхурі, повертається з них знову в легені, що і називають подвійним диханням. Краще насичення киснем крові — важливе пристосування для польоту. Птахи поїдають багато їжі, яка часто складає 50—80 % їхньої маси. Особливо це стосується дрібних пташок, які без їжі гинуть через 15—30 год.

Значно розвиненi великi пiвкулi головного мозку, а у зв’язку з цим i бiльш рiзноманiтне й досконале пристосування до навколишнього середовища. Органи чуттiв, особливо зiр i слух, розвинені добре. Бiльш досконале розмноження (висиджування яєць i турбота про потомство).

Для птахiв характерно те, що тiло їх вкрите пiр’ям, а переднi кiнцiвки перетворилися на крила. Пiр’я сприяє терморегуляцїї: зберiгаючи тепло, воно збiльшує несучу поверхню тiла, надаючи йому обтiчні форми, вберiгає шкiру вiд пошкоджень. Розрiзняють контурне, пухове i нитковидне пiр’я. Хвiст утворений стерновими перами. У зв’язку з тим, що бiльшiсть птахiв пересувається по повiтрю, в їхньому органiзмi виробилось ряд пристосувань: кiстки легкi ймiцнi, хапальнi функцiї виконує дзьоб, який позбавлений зубiв; шия рухлива, а скелет тулуба малорухливий; грудина дуже розвинена i має високий гребiнь (кiль), до якого прикрiплюються мiцнi мускули; пальцi нiг призначенi для ходiння i хапання, тому опорою в них є складнi крижi. Нарештi, наявнiсть повiтряних мiшкiв, якi сполученi з порожнистими кiстками, i вiдсутнiсть сечового мiхура зумовлюють те, що птахи легко почувають себе в повiтрi. Польоти допомагають птахам швидше знайти їжу, врятуватися вiд ворогiв, знайти мiсця для вiдвочинку й розмноження, завоювати новi, необжитi територii.

Спосiб життя птахiв залежить вiд багатьох умов: клiмату, їжi та умов гнiздувань тощо. Птахи за способом життя бувають деннi (ластiвка, вiвчарик), нiчнi (сова, фiлiн), присмерковi (дрiмлюга);

за способом i характером живлення – рослиноїднi (глухар, рябчик), комахоїдні(дятел, синиця) i хижi (орел, боривiтер);

за способом пересування – лiтаючі (яструб, стриж), бiгаючi (дрохва, стрепет), водоплавнi (пелiкан, качка) і лазуни (повзик, пищуха);

за ступенем осiдлостi – осiлi (сорока, курiпка), мандрiвнi (щиголь, чечевиця) i перелiтнi (зозуля, горихвiстка, соловей);

за характером розмноження – виводкові (тетерев, фазан) і нагнізднi (дрiзд, шпак).

Незважаючи на те, що птахи зустрiчаються і на висотi 5 тис. м (грифи) i на глибинi до 20 м (пiнгвiни), ступiнь пристосування в них до рiзних середовищ iснування менший, нiж у ссавцiв.

За способом iснування, можна видiлити такi групи:

чаганково-лiсовi птахи (дятли, повзики, щиглi, чижi, шишкарi, рябчики, тетереви), болотно-лучнi (лелеки, чаплi, журавлi, деркачi, кулики),

степово-пустельнi (страуси, дрохви, стревети, рябчики),

воднi (пiнгвiни, чайки, гагари, качки, гуси, лебедi та iн.).

Птахи гнiздяться колоніями або окремо. За розмiщенням гнiзда можна видiлити такi групи:

-гнiзда, розмiщенi на землi (жайноронок, чайка, перепiлка, вiвчарик, соловей та iн.),

-в чагарниках, невисоко на деревах (зяблик, сорокопуд, iволга, сойка та iн.),

високо на деревах (грак, бiлий лелека, мишоїд, орел),

-в дуплах i шпакiвнях (шпак, одуд, крутиголовка, дятел, горихвiст та iн.),

-в норах (берегова ластiвка, золотиста щурка, рибалочка звичайна),

- в будiвлях (сiльська i мiська ластiвки, домовий горобець, голуб та iн.).

Гнiзда птахiв дуже рiзноманiтнi. У найпростiшому випадку птахи вiдкладають яйця прямо на землi (кайра), у заглиблевня, зроблене птахом (дрохви, кулики, щурки та iн.); голуби роблять гнiзда з ненеликої кiлькостi гiлок. Є складна побудова гнiзда у виглядi сплетеної чашi (щиголь, зяблик, iволга, очеретянка та iн.). Найбiльш досконалi гнiзда, якi мають вигляд кулi з невеликим вхiдним отвором (волове очко, синиця-ремез). У птахiв, якi гнiздяться на землi, яйця мають маскувальне забарвлення, i їх дуже важко помiтити на загальному фонi. Гнiзда у виглядi чашечки замаскованi так, цо їх важко побачити серед трави або листя дерев i чагарникiв.

Кiлькiсть яєць, вiдкладених птахами, може бути вiд 1 до 25. Найбiльше їх вiдкладаютъ гуси, кури, горобцi (10-15), великi птахи несуть вiд 1 до 3 яєць (кайри, чайки, орли). Насиджує один з батькiв або навперемiнно самка й самець. У виводкових птахiв перiод насиджування бiльший (25-30 днiв), нiж у гнiздоних (9-12 днiв). до турботи про потомство в птахiв входить i тривалий зв’язок мiж батьками й пташенятами (тривале вигодовування, навчання польоту, добуванню корму).

Рiчний життєвий цикл птахiв складається з окремих перiодiв. Основнi такi: пiдготовка до розмноження (парування, яке супроводжується шлюбними iграми або токуванням, займання гнiздової дiлянки),

розмножевня і турбота про потомство (добудова гнiзда, вiдкладання яєць, висиджування їх, вигодовування пташенят i нанчання польоту);

линяння (при пiдготовцi до зими у птахiв лiтнє оперення змiнюється на зимове, яке вiдiграє маскувальну роль i пов’язане з посиленим розвитком пухових пiр’їн i пуху);

пiдготовка до зими (iнтенсивне живлення, заласання корму в окремих видiв, кочування в пошуках їжi);

зимiвля (в середнiй смузi птахи перебираються ближче до людського житла, збiльшуються кочування в пошуках їжi, перелiтнi птахи вiдлiтають у мiсця, де достатньо корму). Тiлъки близько 1%всiх видiв птахiв обмежуються невеликими сезонними перемiщеннями, а 2%(вiд загальної кiлькостi мiгруючих птахiв) здiйснюють регулярнi перельоти.

В основному птахи зимують там, де зима м’яка й достатньо корму. Якщо кормовi умови починають погiршуватися, птахи готуються до вiдльоту.

Граки прилiтають, коли з’являються проталини і вони можуть добути собi корм; ластiвки прилiтають при веллкiй кiлькостi комах i т.д.

Сезоннi мiграцiї вiдбуваються пiд впливом сезонних змiн середовища i є реакцiєю на цi змiни. Виходить, iсторично перельоти птахiв виникли як реакцiя на сезоннi змiни умов життя. Поява нових перелiтних шляхiв у птахiв визначаеться змiнами зовнiшнього середовища, а не спадковими ознаками. Сучасна картина розмiщення перелiтних шляхiв і зимiвлi визначаеться сучасними умовами середовища.

При вивченнi перельотiв птахiв величезне значения має метод кiльцювання. Усього на земнiй кулi щорiчно окiльцьовують близько 1 млн. птахiв. За допомогою цього методу можна встановити, з яких гнiздових районiв летять птахи, якими шляхами йкуди вiдлiтають, швидкiсть польоту, мiсця зимiвель, прив’язанiсть птахiв до мiсць гнiздування тощо.

Птахи мають велике значения в життi людини. Насамперед вони знищують у величезнiй кiлькостi шкiдливих комах та їх личинок, дрiбних гризунiв, якi завдають великої шкоди господарству. Птахи є об’єктом промислу (в основному це птахи, якi належать до ряду куриних i родини качиних). Приручення і одомашнення птахiв належить до глибокої давнини; зараз людина одержує вiд них м’ясо i яйця. Використовують також пiр’я і пух.

Завдання людини полягае в тому, щоб зробити птахiв своїми друзями. Там, де птахiв охороняють i пiдгодовують, вони вiдповiдають довiрою i приносять людям багато користi.

Ссавцi

Клас ссавців (їжаки, коти, кити, оленi, зайцi, бiлки та iн.) займає верхню сходинку в свiтi тварин. Ознаками цього класу є високий рiвень розвитку нервової системи, в якiй особливе мiсце займає кора великих пiвкуль головного мозку, що зумовлює злагоджену роботу всiх систем органiзму і складну поведiнку; живородiння і вигодовування малят материнським молоком, що забезпечує можливiсть розмноження в будь-якому середовищi і краще збереження молодняка; високорозвинена здатнiсть до терморегуляцiї, яка зумовлює вiдносно постiйну температуру тiла. Дихан­ня легеневе. Частота пульсу і дихання у різних тварин неоднакова. У мишей частота пульсу — 600, у бика — 24 удара за хвилину.

У ссавців досконало і по-різному влаштована травна система через значну різноманітність кормів. Як і у птахів, потреба в їжі ссавців пов'язана з теплокровністю. У зв'язку з тим, що темпера­тура тіла ссавців нижча, ніж температура птахів, вони спожива­ють менше їжі, і все ж маленькі звірки, наприклад землерийки, з'їдають за добу їжі в 2—3 рази більше від маси тіла. Великі зві­рі споживають менше кормів. Добування, збір і механічна пере­робка їжі здійснюється за допомогою травного апарату. Зуби у ссавців різні за формою і призначенням залежно від характеру їжі. Вони поділяються на різці, ікла, передкорінні, корінні. Оброб­лена і змочена слиною їжа з ротової порожнини через глотку і стравохід потрапляє в шлунок. У більшості ссавців шлунок добре розвинутий, однокамерний. У жуйних тварин, що живляться гру­бими кормами, шлунок складається з кількох відділів: рубця, сіт­ки, книжки і сичуга. У перших трьох відділах відбувається бактеріальне бродіння з допомогою симбіонітів, що його населяють (інфузорій). Обробка шлунковим соком відбувається тільки в сичугу.

Усім ссавцям властивий ембріональний розвиток, протя­гом якого зародок росте за рахунок речовин тіла матері, які пере­даються через особливий орган — плаценту. Ссавці відзначаються високим ступенем піклування про потомство не тільки під час ви­годовування молоком, але і на наступних етапах, що дає змогу батькам передавати нагромаджений досвід потомству.

Усе це сприяє тому, що ссавцi заселяють усi життєвi середовища: повiтряно-наземне, водне й ґрунтове. Зараз їх немає тiльки в Антарктидi.

Поряд з перелiченими ознаками треба вiдзначити такi: шкiра ссавцiв на вiдмiну вiд плазунiв i птахiв багата на рiзнi залози (сальнi, потовi, пахучi, молочнi), якi виконують рiзнi функцiї; тiло вкрите волоссям або шерстю, якi мають величезне значення в терморегуляцiї; у деяких ссавцiв волосся частково видозмiнилося на жорстку щетину (кабан), утворило пучки твердого волосся – вiбриси (на мордi у котячих – вуса), перетворилось на голки (дикобраз, їжак); зуби диференцiйованi на рiзцi (заєць, бобер), iкла (вовк, тигр) і корiннi (кiнь, жираф), що забезпечує використання рiзноманiтних кормiв, недоступних iншим хребетним, і повнiше засвоєння їжi; серце чотирьохкамерне, зберiгається одна лiва дуга аорти; сформованi всi слуховi кiсточки.

Поширення ссавцiв дуже тiсно пов’язане з умовами навколишнього середовища. Жоден клас не дав такої рiзноманiтностi форм, як ссавцi. За характером зв’язку із середовищем видiляеться кiлька типiв тварин.

Серед наземних ссавцiв можна виділити кiлька груп тварин, якi живуть у лiсi i на вiдкритiй мiсцевостi. Серед мешканцiв лiсу можна видiлити таких, якi живуть на деревах; їжа в них рослинна, на деревi вони влаштовують гнiздо. Представником цiєї гiрупи є бiлка, яка живиться в основному насiнням хвойних рослин. Напiвдеревний спосiб життя ведуть соболi, якi чудово пересуваються по деревах, але багато часу проводять на землi, харчуючись ягодами, горiхами, гризунами. Ряд тварин пов’язанi з лiсом, який є для них мiсцем добування корму i надiйною схованкою, до них належать ведмедi, лосi, оленi, косулi.

Серед мешканцiв вiдкритих просторiв можна виділити травоїдних тварин, до яких насамперед належать копитнi – антилопи, оленi, кулани, верблюди; гризуни – тушканчики, ховрашки, хом’яки, i хижакiв, якi живляться за рахунок травоїдних (тигр, гiєна, вовк, лев, гепард, леопард та iн.). Копитним допомагає в добуваннi їжi і захистi вiд ворогiв швидкий бiг, багато якi з них можуть пересуватися гривалий час iз швидкiстю 50-60 км за годину. Хижаки, незважаючи на те, що можуть пересуватися з великою швидкiстю (лев 75-80 км за годину), довго й швидко бiгти не можуть, тому здобич вислiджують із засідки. У гризувiв або дуже ровиненi заднi кінцiвки, через що вони швидко пересуваються (зайцi, тушканчики), або, якщо вони ведуть напiвпідземний спосiб життя, добре розвиненi кiгтi на переднiх кiнцiвках ними вони риють собi нори, в якi ховаються в разi небезпеки i використовують їх для зберiгання запасiв i виведення потомства (бабаки, полiвки, землерийки, борсуки та iн.).

Пiдземнi тварини пристосувалися в основному до життя в грунтi. У пошуках їжi вони риють довгi й складнi системи ходiв. Тiло їх коротке, має брусковидну форму. Ноги короткi, але сильно розвинена мускулатура йкiгтi. Мало розвинений зiр i дуже добре – нюх. Крiт знищує велику кількість шкідливих комах, червiв, личинок, слимакiв, якi живуть у ґрунтi. Пiд землею в крота є мiсце, де вiн спить i полює. Галереї простягаються в рiзнi боки часом на відстані понад 100 м. По кротовинах (викидах землi) можна дiзнатися про те, що в цiй мiсцевостi живе крiт. Слiпцi риють землю рiзцями, якi далеко виступають з рота.

Серед водних ссавцiв є група тварин, яка пов’язана з водою, але багато часу проводить на сушi. Це бобер, ондатра, нутрiя, норка. Корм вони добувають не тiльки у водi, а й на сушi. Тюленi бiльше часу проводять у водi, де добувають їжу, але розмножуються на сушi. Китоподiбнi по-справжньому стали водними, де вони проводить усе своє життя. Тiло їх набуло рибоподiбної форми, є плавники, заднi кiнцiвки майже зникли. Маля вигодовують у водi. добре розвинений жировий шар, завдяки чому вони можуть знаходитися в холоднiй водi.

До лiтаючих ссавцiв належать кажани, в яких у зв’язку з польотом переднi кiнцiвки перетворенi на довгі й гнучкi крила. Палъці кiнцiвок, за винятком першого, дуже подовженi i сполученi лiтальною перетинкою. Сильно розвиненi груднi м’язи. Добре розвиненi вушнi раковини, якi приймають вiдбитi ультразвуки. Бони видають звуки частотою до 150 тис. коливань за секунду, завдяки чому орiентуються навiть увочi. Кажани ненажерливi. За час полювання вони з’їдаютъ до 200 комарiв, поправляючись на 1 г (при власнiй вазi 7-8 г). Така кiлькiсть iжi їм вкрай необхiдна, тому що кажани витрачають бягато енергiї при польотах. У печерах кажани можуть збиратися в кiлькостi багатьох тисяч штук. У перiод спокою кажани висять вниз головою, тримаючись заднiми ногами.

Розмножуються ссавцi дуже рiзноманiтно. Тривалiсть виношування малят залежить вiд розмiру тварияи (у полiвки – 18 днiв, а в слона – 2 роки), від умов, у яких з’являються малята, – у надiйнiй схованцi малята народжуються сліпими й безпомiчними (бiлка, кролик); у вiдкритiй мiсцевостi малята добре розвиненi (олень, заєць). Швидкiсть статевого дозрiвання рiзна: у полiвок 1мiсяць, зайцiв, лисиць – близько року, ведмедiв – 3-4 роки, слонiв 10-15 рокiв, носорогiв – 20 років. Частота повторення народжень у мишей при сприятливих умовах 6-8 поносiв 1на рiк, у лисиць, вовкiв – раз на рiк, у ведмедiв – раз на два роки, у тигрiв, бiлих ведмедiв – раз на три роки.

Численнiсть виводку рiзна: у гризунiв дуже велика – понад 10, у слонiв, коней, верблюдiв, китiв, як правило, одне маля. Швидкiсть розмноження пов’язана з тривалiстю життя: слон живе 70-80 рокiв, малят у нього мало, статевої зрiлостi тварини досягають у вiцi 10-15 рокiв, а полiвки живуть 14-18 мiсяцiв, малят у них багато i статева зрiлiсть настає у вiцi одного мiсяця.

Пристосування ссавцiв до несприятливих умов, добування їжі також рiзноманiтне. Сезоннi цристосування виявляються в мiграцiях. Горизонтальнi мiграцiї пов’язанi зперемiщенням на порiвняно великiй територiї. Пiвнiчнi оленi на зиму перемiщуються з тундри в лiсотундру. В Африцi антилопи в посушливий перiод залишають савани. Кити регулярно перемiщуються з арктичних морiв в антарктичнi i назад, залежно вiд наявностi дрiбних безхребетних у тiй чи iншiй частинi Свiтового океану. Масовi переселення властивi лемiнгам, бiлкам, лосям, оленям, коли не вистачає корму в мiсцях їх звичайного проживания. При вертикальних перемiщеннях звiрi знаходять для себе навеснi кращi умови ва високогiрних пасовищах, а восени спускаються на передгiрнi пасовища (гiрськi козли, барани, сарни, тури). Добовi мiграцiї пов’язані з переходом звiрiв вiд мiсць денних лiгвищ до мiсць водопоїв, годiвлi. Вони характернi для зайцiв, оленiв та iнших звiрiв. Бувають i пасивнi мiграцiї, коли тварини вiдходять вiд мiсць проживания не по своїй волi (бiлi ведмедi на крижинах, зайцi пiд час повенi на рiзних предметах, гризуни на суднах i залiзничному транспортi переносяться на значнi вiдстанi).

Рiчний цикл життя ссавцiв можна умовно подiлити на кiлька перiодiв.

Пiдготовка до розмноження. При досягвеннi статевої зрiлостi тварини об’єднуються в пари (вовки, лисицi) або формують косяки чи гареми (котики, оленi).

Розмноження й турбота про молодняк. Насамперед багато звiрiв готують мiсця гнiздування або споруджують житла (бiлка споруджує кругле гнiздо – гайно, борсук риє нору, вовк готує лiгво).

Пiсля народження малят мати вигодовує їх молоком: зайцi 7-8 днiв, вовки 4-6 тижнiв, пiвнiчнi оленi – 4-5 мiсяцiв, бiлi ведмедi – близько року. Тривалiсть iснування сiм’ї звичайно буває до року. Якщо споруджувалось тимчасове житло, то звiрi його залишають (лисицi, песцi, вовки), iншi живуть у постiйних схованках (ховрашки, бабаки, кроти). У мiру росту молодняка батьки починають їх нянчити: так, лисиця приносить напiвживих зайченят (можуть бути й дрiбнi гризуни або пташенята), з якими лисенята розправляються самi. Пiдростаючи, молодi тваринi все далi вiдходять вiд батькiвського дому, про бують полювати i поступово починають вести самостiйне життя. Деякi сiм’ї зимують групами (наприклад бабаки i єноти).

Пiдготовка до зими пов’язана з переміщенням багатьох тварин. Песцi кочують з тундри в лісотундру i на пiвнiч лiсвої зони; гiрськi звiрi спускаються нижче до пiднiжжя гiр, де взимку легше добути корм (дикi барани, кабани). Багато тварин помiрної смуги перед настанням холодiв посилено живляться, завдяки чому їм легше переносити низькi температури взимку. Хутровi звiрі змiнюють свiй лiтнiй волосяний покрив на зимовий. Цей процес називають линянням. Звичайно зимова шерсть довша й пухнастiша, нiж лiтня; добре розвивається й пiдшерстя (густий, короткий, м’який волосяний покрив). Заець бiляк iз сiрого перетворюється на бiлого. Шерсть у нього чисто бiла, тiльки кiнцi вух чорнi. Лапи знизу дуже опушенi, тому вiн ковзає на них, як на лижах, i не провалюється, коли бiжить по глибокому снiгу. Шерсть у бiлки влiтку рудувата, а взимку стає сiро-голубою, майже такого самого вiдтiнку, як i хвоя.

Ряд тварив узимку сплять. Це явище називають зимовою сплячкою, для якої характерне уповільнення обміну речовин, зниження температури тiла. У ведмедiв, хом’яків, бурундукiв, борсукiв зимовий сон iнодi порушуеться; причиною цього може бути тривала відлига. Iншi тварини (їжаки, бабаки, ховрашки) сплять безперервно весь зимовий перiод. У них рiзко знижується температура i зменшується число дихань. Так, у їжака частота дихання з 40-50 ударiв за хвилину (при неспаннi) спадає до 6-8 (при зимовiй сплячцi), а температура з 34 до 2°. Ховрашки при погiршенні харчування можуть впадати в сплячку i влiтку.

Зимівля з запасами кормiв спостерiгаеться в бiлок, полівок, бобрiв, норок. Бiлки роблять запаси жолудiв i горiхiв, вiшають на сучки гриби. Полівки запасають кореневища, бульби, насiння.

Активне життя взимку у вовкiв, лисиць, лосiв, оленiв, зайцiв та iнших звiрiв. Однак їм доводиться долати великi вiдстанi, щоб знайти собi їжу. З настанням тепла звiрi змiнюють свою зимову шубку на лiтню. Волосяний покрив стає бiльш коротким i майже не розвивається, змiнюється пiдшерстя й забарвлення шерстi (звірi линяють). Навеснi настає час iнтенсивного розмноження. Рiчний цикл починається знову.

Значення ссавцв для людини рiзноманітне. Насамперед домашнi тварини вiдiграють велику роль у народному господарствi (корови, конi, свинi, вівцi, верблюди, півнiчні оленi тощо), вони дають людинi необхiднi продукти харчування й сировину для промисловостi. Важливий бiк господарчої дiяльностi – промисел диких звiрiв

Цiнне хутро в бiлки, соболя, ондатри, лисицi, песця, зайня, горностая, колонка, норки та iнших хутрових звiрiв. Китiв, тюленів добувають для одержання з них сала, жирiв i шкури.

Великої шкоди людинi завдають гризуни-шкiдники (мишi, полівки, ховрашки). Вони знищують запаси зерна, наносять шкоди ди культурним рослинам i є поширювачами небезпечних захворювань: чуми, тифу тощо.

Завезення ссавцiв з одних районiв i навiть країн в іншi (вiдбувається так звана аклiматизацiя тварин). Завезена в 1928 р. i випущена в рiзних районах Радянського Союзу, ондатра добре аклiматизувалась i стала одним з важливих хутрових звiрiв. добре аклiматизувались i такi тварини, як хохуля, енотовидний собака, нутрiя.

Важливим заходом є переселення звiрiв у мiсця колишнього проживания, де їх було дуже багато винищено. Це такi тварини, як бiлка, соболь, плямистий олень, бобер, зубр. для деяких ссавцiв (соболь, лось, сайгак, котик) охорона виявилась сприятливою, i зараз на них дозволено промисел за спецiалъними дозволами та лiцензiями.

Велику роль для збереження й збагачення тваринного свiту вiдiграють заповiдники. Заповiдники стали притулком таких рiдкiсних тварин, як калан, бобер, зубр, кулан; у них приручають і одомашнюють деяких копитних (лосiв, сайгакiв, оленiв).

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...