Главная Обратная связь

Дисциплины:






Індивідуальна дія Спільна дія



Види конфліктів залежно від характеру конфліктуючих сторін

· Внутрішньоособистісний.

· Міжособистісний.

· Особистість-група.

· Група-група.

 

 

Для успішного вирішення конфліктної взаємодії слід не тільки обрати той чи інший слід поведінки, а й скласти карту конфлікту.

1. Чому виник конфлікт.

2. Дізнатися хто є в конфлікті.

3. Визначити істинні потреби кожного з головних учасників конфлікту.

Складання даної карти конфлікту дозволить:

1) Обмежити дискусію визначеними формальними рамками, що в значній ступені допоможе уникнути надмірного прояву емоцій (оскільки під час складання карти люди можуть стримувати себе).

2) Створити можливості спільного обговорення проблеми, тобто дати можливість конфліктуючим сторонам висловити свої побажання.

3) Створити як особисту точку зору, так і точку зору інших.

4) Створити атмосферу емпатії (можливість побачити проблему очима інших людей)

5) Створити та обрати нові шляхи вирішення конфлікту.

Питання на які слід відповісти перш ніж переходити до вирішення конфлікту:

1. Бажаєте ви вдалого вирішення?

2. Що треба зробити щоб краще володіти своїми емоціями?

3. Як би ви себе відчували на місці конфліктуючих сторін?

4. Чи потрібен вам посередник для вирішення конфлікту?

5. В якій ситуації люди могли б краще відкрити, знайти спільну мову та виробити особисті рішення?

 

Коли людина перебуває у конфліктній ситуації, то для розв’язання проблеми їй потрібно визначити свій стиль поведінки. Фактично – це стратегія розв’язання конфлікту.

Стратегії, тобто різні способи розв’язання конфліктної ситуації, можна об’єднати на п’ять груп. Графічно їх можна зробити сіткою Томаса-Кілмена (визначення п’яти основних стилів розв’язання конфліктів розробили Кеннет У. Томас та Ральф Х. Кілмен у 1972 р.) (схема)

Розглянемо докладніше стилі поведінки в конфліктній ситуації.

Схема №3

Активна реакція

Суперництво   Співпраця  
Компроміс
Уникання Пристосування

Пасивна реакція

Індивідуальна дія Спільна дія

Суперництво (конкуренція) –людина прагне поставити власні цілі вище за інтереси людей і взаємини з ними. За такої моделі поведінки людина діє за принципом «мета виправдовує засоби» та «сильний завжди правий». Така людина – агресивна, усіх критикує, прагне контролювати інших. Окрема модель поведінки ще більше поглиблює конфлікт чи приводить до нових конфліктів. Але бувають випадки, коли потрібно обстояти позицію, коли стосунки важать менше, тому що рішення приймається в екстремальних ситуаціях. Тоді така модель розв’язання конфлікту буде доцільна.



Компроміс – коли частково задовольняються домагання й прагнення обох сторін. Однак інколи така модель може призвести до нових конфліктів. Компроміс – не найкращий вихід із ситуації. Він занадто затягується, супроводжуючись своєрідним торгом – кроками / вчинками. Щоправда, ця модель доцільна, коли вирішується не зовсім важлива справа й не витрачає часу; коли потрібна тимчасова домовленість.

Уникання– коли людина відмовляється і від власних інтересів, і від підтримки стосунків із протилежною стороною. Напруження від цього не знижується. З’являється незадоволення, що призводить до нових проблем.

Не втручатись у конфлікт буває корисно, коли відбуваються дрібні сварки між дітьми. Діти занадто часто конфліктують між собою, але й часто миряться. Відмовившись від участі у дрібних конфліктах, ігноруючи їх, можна знизити напруження цих конфліктних ситуацій.

Пристосування (поступка) – коли людина відмовляється від власних інтересів заради інтересів іншої людини, підтримки гарних взаємин із нею. Постійне використання такої моделі призводить до постійних поразок. А це не завжди впливає на оточення позитивно, а навпаки, посилює їхню агресивність. Таку поведінку можна використовувати лише як тимчасову. Вона доцільна у стосунках із близькими людьми, слабкими і хворими.

Співпраця – коли людина прагне реалізації як власних інтересів, так й інтересів протилежної сторони. Конфлікт розв’язується під час досягнення спільної перемоги в результаті співпраці, а не окремих перемог кожної сторони. Співпраця сприяє подальшому зближенню людей, установленню довготривалих взаємин між людьми. Ця модель потребує значних затрат часу, але надає реальний результат – добрі взаємини, нові ідеї, задоволення інтересів обох сторін, тощо.

 

Якщо реакція особистості є пасивною, то вона прагне вийти з конфлікту; якщо реакція є активною, то особистість орієнтована на вирішення проблеми.

Якщо перевага віддається узгодженню дій з опонентом, спільним діям з ним, то конфлікт долається усіма його учасниками разом (співпраця, пристосування). Якщо ж перевага складається на користь індивідуальних самочинних дій, то вирішення проблеми уникають або воно здійснюється за рахунок іншої сторони.

Компроміс однаковою мірою включає спільні та індивідуальні дії, а також пасивну і активну поведінку (див. схему № 3). Кожна людина може якоюсь мірою використовувати всі ці стилі, але, звичайно, має пріоритетні. Крім того, деякі стилі можуть бути найефективнішими для розв’язання конфліктів певного типу.

 

 

Схема № 2

Писали у класі





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...