Главная Обратная связь

Дисциплины:






В чому полягає різниця між хімічним закріпленням ґрунтів ти струминним інєктуванням?



Хімічне закріплення ін'єктуванням застосовується в ґрунтових масивах, що мають певну водопроникність, включаючи ґрунти тріщинуваті скельні і напівскельні, великоуламкові, піщані, просадні лесові при коефіцієнті фільтрації від 0,2 до 80 м/ доб і швидкості руху ґрунтових вод менше 5 м/доб. 6.3.9 Для хімічного закріплення ґрунтів ін'єктуванням в ін'єкційні розчини, крім закріплювачів затверджувачів, можуть також уводитися регулятори тужавлення, пластифікатори і стабілізатори, дозволені для застосування в цементних бетонах і розчинах.

При техніко-економічному обґрунтуванні прийнятого методу хімічного закріплення ґрунтів орієнтовна міцність при одноосьовому стиску зразків закріплених масивів ґрунту приймається 0,5 ­3 МПа для методів обсмолення карбамідними смолами і 5 ­ 10 МПа ­для методів закріплення уретановим лігоміром. Проектна міцність закріплених масивів ґрунту повинна визначатися винятково дослідним шляхом за результатами контрольного закріплення, виконаного безпосередньо на запроектованому об'єкті. Зразки лесового ґрунту, що закріплюється за технологією однорозчинної силікатизації, повинні також випробовуватися на стійкість до вилужування шляхом фільтрації через них води з градієнтом напору не менше 1.

Процес хімічного закріплення ґрунтів може інтенсифікуватися шляхом пропускання через малопроникні глинисті ґрунти електричного струму з метою підвищення їх проникності. В анізотропних ґрунтах ін'єкцію закріплювального розчину рекомендується робити таким чином, щоб основні лінії течії розчину збігалися з напрямком максимального коефіцієнта фільтрації ґрунту.

Роботи з хімічного закріплення ґрунтів слід виконувати згідно зі СНІП 3.02.01.04.03.2015 Ремонт і підсилення несучих і огороджувальних будівельних конструкцій і основ промислових будинків та споруд.

Цементація використовується: ­ як допоміжний засіб при хімічному закріпленні ґрунтів для ущільнення контакту фундаменту з основою; ­ для закріплення тріщинуватих скельних і напівскельних, у тому числі великоулам­ кових ґрунтів; ­ для закріплення лесових і інших малопроникних ґрунтів у режимі розриву пластів, з армуванням ґрунту просторовими елементами з цементного розчину.

Методи контролю виконаних цементаційних робіт повинні бути встановлені проектом у залежності від особливостей цементованих ґрунтів і конструкцій. Як правило, контроль необхідно призначати в кількості 5 ­ 10 % від основних цементаційних свердловин.

Струминне ін'єктування застосовується для підсилення основи фундаментів будинків і споруд у м'яких однорідних ґрунтах, у тому числі практично водонепроникних. З допомогою струминної технології улаштовуються вертикальні циліндричні ґрунтоцементні палі діаметром до 1000 мм. Параметри струменя, швидкість його обертання і поступального переміщення нагору, вид, марка і кількість цементу, що вводиться в ґрунт, визначаюься проектом на основі дослідних робіт, виконаних в умовах конкретного об'єкта.



Контроль якості паль, що влаштовуються методом струминного ін'єктування, виконується не раніше семи днів з моменту їх влаштування способом колонкового буріння тіла паль з відбором кернів через 1 м по глибині з наступним випробуванням отриманих з кернів циліндрів на міцність. Кількість контрольних свердловин для відбору кернів призначається не менше 5 % від числа паль. При цьому не менше 50 % контрольних свердловин буряться для уточнення фактичного радіуса паль. Випробування паль, улаштованих струминною технологією, на осьове стискальне на­ вантаження виконується у відповідності зі СНІП 2.02.03. При цьому кількість дослідних паль приймається не менше 2% від числа паль, але не менше 6 шт. на об'єкт.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...