Главная Обратная связь

Дисциплины:






Перекладання простінка



Перед перекладанням простінка проводять його розвантаження. З цією метою в віконних отворах, розташованих з обох боків простінка, встановлюють тимчасові опори під перекриття, а також систему стійок і ригелів з підносами. Після розвантаження простінка від перекриття і вищерозміщених цегляної кладки виробляють його розбирання і подальшу повну часткову перекладку: перекладку простінків ведуть на цементному розчині.

Для підвищення несучої здатності простінка і збільшення площі його перетину призводять армування кладки сіткою з дроту.

Посилення цегельного простінка улаштуванням залізобетонної обойми. При можливості деякого зменшення віконного отвору пристрій залізобетонної обойми здійснюють безпосередньо по цегляній кладці. Після розбирання заповнення віконних прорізів відбивають чверті, встановлюють арматуру і опалубку по периметру простінка і проводять бетонування. Для кращого зчеплення обойми з кладкою простінка в останньому через 3 – 4 ряди кладки пробивають борозни глибиною вцегли.

Після зняття опалубка бетонну поверхню штукатурять. Для попередження охолодження обойми по її поверхні, що виходить всередину приміщення, наносять шар штукатурки теплим розчином.У разі збереження площі перетину простінка після його розвантаження відбійними молотками «обрубують» кладку простінка по периметру на товщину обойми. Після влаштування обойми перетин простінка зберігають в колишньому вигляді.

Посилення цегельного простінка установкою металевого корсета. Для металевого корсета після розвантаження простінка його кути «зрубують» і по кутах монтують вертикальні металеві куточки на висоту простінка.

На поверхні простінка на відстані 30 -50 см один від одного пробивають борозни глибиною 2 – 3 см, в них укладають металеві пластинки шириною 4 – 6 см, кінці яких приварені до куточків. На поверхні металевих куточків і пластинок наварюють «горбки» створюють нерівність поверхні на відстані 3 -5 см один від одного в шаховому порядку. Нерівну поверхню штукатурять, спостерігаючи при цьому за зчепленням між старим і новим штукатурним нальотом.

В окремих випадках до металевих куточків і пластинкам закріплюють тканную металеву сітку і всю поверхню штукатурять.

 

Облицювання.

Для облицювання конструкцій із застосуванням плиток, водопоглинання яких становить понад 3 %, потрібно використовувати розчинові суміші групи К1, а для затирання швів між ними -розчинові суміші групи 31. Для облицювання конструкцій із застосуванням плиток, водопогли­нання яких менше 3 %, треба використовувати клейові суміші груп К2 і К3, а для затирання швів між ними-суміші груп 32 та 33. Облицювання стінових конструкцій плитами з природного каменю та бетону, які мають товщину понад 10 мм та розміри понад 400х400 мм, слід виконувати, застосовуючи клейові суміші груп К2 і К3 з додатковим механічним прикріпленням до кон­струкцій.



Для встановлення металевих кріпильних елементів (шпильок, скоб, гаків, анкерів, петель) у конструкціях будинків та в облицювальних плитах із природного каменю й бетону потрібно вико­ристовувати сухі суміші груп З4 і З5.

Отвори під кріпильні вироби треба висвердлювати глибиною не менш як 100 мм відповідно до попередньої розмітки. У разі використання сухих сумішей групи 34 діаметр просвердлених отво­рів не повинен перевищувати діаметр кріпильного елемента більш як на 40 мм. Якщо діаметр отвору перевищує діаметр кріпильного елемента більш як на 40 мм, слід застосовувати сухі суміші групи З5. Розчинові суміші групи З4 потрібно готувати в об'ємах, які дають змогу використовувати їх протягом часу.

Для приготування розчинових сумішей групи З4, призначених для заповнення отворів під крі­пильні вироби, співвідношення сухої суміші і води слід приймати 2:1 (за об'ємом). Тужавлення розчинових сумішей групи З4 починається через 4 хв після замішування. Отвір для кріпильного елемента потрібно заповнювати розчиновою сумішшю групи З4 не пізніше, ніж через 3 хв з момен­ту її приготування. В отвір потрібно відразу вставити кріпильний елемент, а надлишок розчинової суміші, що утворився після встановлення кріпильного елемента, видалити.

Розчинові суміші групи З5 слід приготовляти за два етапи: спочатку перемішати суміш з во­дою у бетоно- або розчинозмішувачі у співвідношенні 25:2 (за масою) до отримання однорідної маси, потім до цієї маси додати 0,9 масових частин води і перемішати ще протягом 5 хв. Розчино-ву суміш групи 35 слід використати протягом 60 хв. Облицьовуючи поверхні плитами з природного каменю та бетону з додатковим механіч­ним закріпленням плит, просвіти між стіною й облицювальним матеріалом слід заповнювати роз-чиновими сумішами груп К2 і К3 рідшої консистенції.

Після заповнення проміжку між поверхнею, що облицьовується, та облицювальним матеріа­лом потрібно зняти розчинову суміш, яка виступила зі швів, а шви між плитами очистити від роз­чинової суміші на глибину, що дорівнює товщині облицювального матеріалу. Шви між облицюваль­ними плитами потрібно заповнювати розчиновими сумішами групи З2.

Для вирівнювання поверхонь, що підлягають облицюванню, потрібно застосовувати роз-чинові суміші групи Ш2 для стін та П1, П4 - для підлог. Допускається також застосування клейо­вих сумішей, якими виконують облицювання. Попередньо дефектні місця слід зволожити водою. Основи з високою вбирною здатністю треба зволожувати багаторазово.

Облицювальні роботи виконують по закінченні 24 год з моменту заповнення дефектних місць вирівнювальними сумішами. Місця, що подають глухий звук, а також пухкі місця та місця лущення потрібно роз­чистити, заґрунтувати ґрунтовкою групи С3 і після висихання ґрунтовки заповнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухої суміші групи С2 (глибина дефектів - до 3 мм). Для усунення дефектів (западин) завглибшки від 3 до 10 мм застосовуються клейові суміші, якими виконують облицювання.

Робочі суміші для закріплення облицювальних матеріалів і для затирання швів слід при­готовляти безпосередньо перед використанням, перемішуючи суху суміш і воду. Співвідношення об'ємів сухої суміші та води треба приймати відповідно до інструкції з застосування кожної конк­ретної сухої суміші.

При облицюванні поверхонь клейові розчинові суміші мають наноситися на основу шаром, товщина якого дорівнює висоті зубця терки, який добирають залежно від розмірів плитки:

Розміри плитки, мм...……………………………….200´200, 200´250, 300´300, 400´400
Висота зубця терки, мм ,………………….....……………6, 8, 10, 12.

 

Облицьовуючи стандартні основи (штукатурка, витримана не менше 28 діб; бетон, витри­маний не менше 3 міс після виготовлення), а також основи, покриті раніше воднодисперсійними фарбами, всередині будинків з вологістю не більш як 60 %, облицювальні матеріали можна уклада­ти без попередньої обробки ґрунтовкою.
Гіпсові основи та основи з високою вбирною здатністю потрібно попередньо обробити матері­алами групи С3. Облицьовуючи фасадні поверхні та поверхні у вологих приміщеннях, клейові розчинові суміші слід наносити на основу згідно з 4.16 і на поверхню облицювальних плиток шаром завтов­шки 1 мм й покривати рівномірно всю поверхню. Виконуючи облицювальні роботи на поверхнях усіх видів, клейові розчинові суміші по­трібно наносити на таку площу основи, яку можна облицювати протягом 10-15 хв. Плитки замочувати не можна.

На площах понад 30 м2 в облицюванні потрібно влаштовувати деформаційні шви, які заповню­ються силіконовим герметиком. Деформаційні шви, які є в основі, повинні дублюватися в об­лицюванні. .33 Перед нанесенням декоративних штукатурок міцні бетонні або полімерцементні основи потрібно зволожувати, а цегляні та цементно-піщані просочити ґрунтовками на основі синтетич­них смол і модифікуючих домішок групи С3. Виконуючи фасадні опоряджувальні роботи, слід уникати укладання штукатурної розчи­нової суміші під час дощу та на дуже нагріті поверхні.
Свіже фасадне покриття на основі штукатурного розчину треба протягом 3 діб захищати від опадів, а також від надмірного висихання.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...