Главная Обратная связь

Дисциплины:






Загальна характеристика організації як об’єкту менеджменту



Тема: Поняття організації як відкритої системи

План

 

1. Загальна характеристика організації як об’єкту менеджменту.

2. Види організацій.

С/Р: 1. Закони організації (Осовська «Основи менеджменту. Практикум», ст.66-67).

2. Корпоративна культура організації (Хміль «Менеджмент», ст. 78-81, Бабець, ст. 371-386, Шморгун, ст. 170-178).

 

Загальна характеристика організації як об’єкту менеджменту

В менеджменті термін «організація» застосовується у двох значеннях:

1) організація як підприємство, як об’єкт управління;

2) організація як функція.

Розглянемо організацію як об’єкт менеджменту.

Ще з глибоких давен люди зрозуміли, що досягти певних результатів діяльності в будь-якій сфері можна тільки об’єднавши свої зусилля. В кожному такому об’єднанні люди поділяють між собою функції. Одна група займається виробництвом, інша – координує роботу, управляє процесами. Таким чином утворювались організації людей. В 30-40 роки 20 ст. Честер Бернард дав таке визначення організації:

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.

Більш точним є таке визначення:

Організація – це соціальне утворення, яке об’єднує людей, діяльність яких має певну суспільно-корисну мету і певним чином координується.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами.

Організацію можна розпізнати за певними ознаками:

1. головна ознака – наявність мети, досягнення якої прагнуть всі її члени. Мета їх об’єднує, надав сенсу існуванню організації, конкретизує спрямованість її дій;

2. відносна самостійність, оскільки будь-яка організація є самостійним господарюючим об’єктом;

3. здійснення діяльності на основі принципу саморегулювання – самостійно в певних межах вирішує питання організації життя;

4. наявність внутрішнього організаційного центру, який координує діяльність членів організації;

5. наявність організаційної культури – сукупності традицій, цінностей, норм поведінки, які визначають характер взаємовідносин в колективі.

Крім того, організацію характеризують загальні риси такі, як:

- наявність ресурсів (людських, фінансових, матеріальних, інформаційних, технологічних);

- наявність внутрішнього і залежність від зовнішнього середовища;

- наявність розподілу праці між членами організації;

- наявність певної структурної побудови та необхідність управління;

- здійснення діяльності відповідно до накреслених цілей.


У загальних рисах цілі будь-якої організації повинні включати в себе перетворення ресурсів для досягнення кінцевих результатів.



У загальному вигляді модель організації має такий вигляд:

 
 


Ресурси Результати

 

Будь-яка організація незалежно від форми власності виконує такі основні функції:

1. Економічні задовільнення потреб споживачів у товарах та послугах, впровадження досягнень НТП, забезпечення конкурентоспроможності підприємства, створення прибутку;

2. Соціальні – формування колективу, поліпшення умов і змісту праці, підвищення кваліфікації персоналу, культурно-освітня та оздоровча робота, покращення житлових умов персоналу.

Види організацій

Видів організацій як об’єктів менеджменту є дуже багато. Розглянемо головні з них.

Виходячи зі статусу організації по відношенню до своїх членів розрізняють організації первинні та вторинні.

Первинність означає, що організація для людей, які в ній об’єднані, існує незалежно від них і виступає як певний зовнішній фактор. Люди, що прийшли працювати в цю організацію,мають підкорятися її правилам, законам, вимогам, що свідчить про абсолютну пріоритетність організації над людьми, її первинність. Прикладом може слугувати будь-яка державне підприємство, яке створюється за наказом інстанції, якій підпорядковується організація, а вже потім наповнюється співробітниками.

Вторинна організація створюється, навпаки, її членами, які надають організації певні права та ресурси, розробляють правила, яких потім готові дотримуватися. Такі організації можуть існувати у двох формах: корпоративній та асоціативній.

Корпоративні організації є умовно пріоритетними ()акціонерні товариства), оскільки на своїх зборах учасники організації самі вирішують долю організації, стратегію та перспективи її розвитку, проте в періоди між зборами організація диктує учасникам свою волю, а ті підкоряються її рішенням. Таким чином, учасники такої корпорації готові пожертвувати власним суверенітетом і прийняти мету організації за свою власну.

Організація асоціативного типу створюється своїми членами для повсякденної координації їх діяльності без втрати ними суверенітету. Тому така організація не має навіть умовного пріоритету над своїми учасниками. Рішення тут приймаються лише за загальною згодою, і діє принцип взаємопов’язаних інтересів, який захищається правом вето з боку меншості. Це і забезпечує переважання інтересів членів організації над інтересами самої організації.

Виходячи з особливостей взаємодії окремих елементів, організації поділяють на механістичні та органічні.

Механістичні організації характеризуються чіткістю меж, офіційним характером відносин, всебічною жорсткою регламентацією діяльності, яка нагадує роботу технічних пристроїв. Такі організації вимагають від своїх членів безумовної підкори, обмежують свободу інформації, дій, ігнорують думки людей та їх особистість. Механістичними за своєю суттю є всі державні організації, а також деякі великі та середні комерційні підприємства, які існують на неконкурентних ринках. Але таких організацій небагато, оскільки сьогодні в умовах жорсткої ринкової конкуренції, в умовах невизначеності ситуацій, нестабільності та постійної зміни пріоритетів успіху можуть добитися організації, які діють на інших принципах.

Органічні організації є більш гнучкими, мобільними, оперативними в роботі, оскільки характеризуються такими ознаками, як значна самостійність окремих ланок, малочисельність

правил та процедур, свобода вибору варіантів діяльності, оцінка результатів на основі реального ринкового ефекту тощо. Але і вони не позбавлені певних недоліків. Тому на практиці залежно від характеру діяльності, можливостей колективу та керівництва має місце розумне поєднання обох форм.

За регламентованістю (легітимністю) організації поділяють на формальні (офіційні), що є юридично зареєстрованими, створюються з волі керівництва, діючі на підставі чинного законодавства та нормативних документів, та неформальні (неофіційні), які виникають стихійно, є юридично не зареєстрованими, переслідують досягнення власних цілей членів організації.

За видами діяльності організації поділяють на господарські (виробляють та реалізують товари та послуги) та громадські (здійснюють добровільну громадську діяльність).

За формою власності: індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, комунальні, державні, спільні.

За розмірами (чисельністю персоналу): малі, середні, великі.

За джерелами фінансування: бюджетні, не бюджетні.

За прибутковістю: комерційні та некомерційні.

За правовим статусом: одноосібні, акціонерні товариства (приватні та публічні), повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами.


Закони організації

Життя будь-якої організації підкоряється певним законам:

1. Закон синергії проголошує, що потенціал і можливості організації як єдиного цілого перевищує суму потенціалів та можливостей її окремих елементів, що обумовлено їх взаємною підтримкою та доповненням.

2. Закон доповнення внутрішньо організаційних процесів і функцій протилежно спрямованими: розподіл доповнюється об’єднанням, спеціалізація – універсалізацією, диференціація – інтеграцією і навпаки. Це дозволяє одночасно використовувати вигоди тих та інших процесів, що суттєво збільшує загальний потенціал організації.

3. Збереження пропорційності між організацією та її елементами при будь-яких можливих змінах.

4. Закон композиції полягає в тому, що функціонування всіх без винятку організаційних елементів у тій чи іншій мірі підкоряється загальній меті, а індивідуальні цілі кожного являють собою її конкретизацію.

5. Закон самозбереження передбачає, що будь-яка організація намагається зберегти себе як одне ціле. Самозбереження здійснюється за рахунок поєднання стабільності та розвитку.

6. Закон інформованості стверджує, що в організації не може бути більше порядку, ніж її члени мають інформації про реальне становище, яка дозволяє їм приймати усвідомлені рішення.

7. Закон онтогенезу проголошує, що життя будь-якої організації складається з трьох основних фаз: становлення, розвиток, затухання.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...