Главная Обратная связь

Дисциплины:






Якісні характеристики населення у різних регіонах світу і глобальна проблема міграції.



Глобальні демографічні проблеми

Теорія Т. Мальтуса. Суть сучасних демографічних проблем.

Якісні характеристики населення у різних регіонах світу і глобальна проблема міграції.

1. Два століття тому англійський дослідник Томас Мальтус виступив із теорією, згідно з якою чисельність населення на земній кулі зростає скоріше, ніж можливості його забезпечення продуктами харчування. У цьому він убачав дуже небезпечні наслідки.

Томас Роберт Мальтус (1766—1834) — англійский священик и вчений, демограф и економіст, автор теорії, згідно з якою, неконтрольований ріст населення у світі неминуче призведе до голоду на землі.

Томас Мальтус був не першим, хто писав про демографічні проблеми, але він був першим, хто сформулював цілісну теорію, яка описувала закономірності змін чисельності населення, описав демографічну проблему за два століття до визнання її глобальною. Свої погляди він опублікував у 1798 р. в трактаті “Дослід про закон народонаселення”. Всього за життя вийшло 6 видань його книги. Дискусії з приводу його теорії ведуться і до сьогодні. Діапазон оцінок у них дуже широкий: від “геніального передбачення” до “антинаукового маразму”.

Що стосується його статистичних даних і системи доказів, то до них уже в ті часи було висловлено багато претензій. Загалом, теорія Томаса Мальтуса стала відомою головним чином тому, що він вперше запропонував спростування дуже поширеної тоді тези, що шляхом соціального вдосконалення і реформування, людське суспільство може бути вдосконалене.

З точки зору Т. Мальтуса існує протиріччя між інстинктом продовження роду і обмеженістю земель, які придатні для сільськогосподарського виробництва. Інстинкти змушують людство розмножуватися з дуже високою швидкістю, “в геометричній прогресії”. В свою ж чергу землеробство, а тільки воно виготовляє необхідні для людей продукти харчування, здатне виготовляти ці продукти з набагато меншою швидкістю, в арифметичній прогресії. Тому будь-яке збільшення об’єму виробництва продуктів харчування буде рано чи пізно все одно поглинуте зростанням чисельності населення. Таким чином, основною причиною бідності у світі є співвідношення темпів приросту населення і темпів приросту життєвих благ. Тому будь-яка спроба покращити умови життя населення шляхом соціального реформування та вдосконалення наперед передбачена на невдачу через все зростаючу людську масу.

Відносно низькі темпи приросту продуктів харчування Т. Мальтус пов’язує з дією так званого закону “зменшення родючості грунтів”. Суть: кількість земельних угідь, здатних до сільськогосподарського виробництва обмежена. А об’єм виробництва може рости лише за рахунок екстенсивних факторів, оскільки прогрес в області технологій сільськогосподарського виробництва йде дуже повільно і не здатний компенсувати зниження родючості. Тому загальний рівень родючості всього земельного фонду має тенденцію до зниження.



Природа ж, наділивши людей здатністю до безмежного розмноження, через економічні процеси накладає на людський рід певні обмежувачі, які і регулюють ріст чисельності. Серед таких обмежувачів Мальтус виділяє: обмеження морального характеру, слабкість здоров’я, бідність, яка призводить до росту смертності тощо.

З такої постановки проблеми можна зробити зовсім різні висновки. Деякі коментатори Мальтуса побачили у його теорії людиноненависницьку доктрину, яка виправдовувала бідність і закликала до війн як методу ліквідації зайвого населення. Інші ж вважають, що Мальтус заклав теоретичні основи політики планування сім’ї, яка широко використовується у багатьох державах в останні 30-40 рр. Сам же Мальтус пропонував певні шляхи обмеження народжуваності: безшлюність, пізні шлюби тощо.

Мінуси теорії з сучасної точки зору: використовував некоректні статистичні дані, зокрема, не враховував міграційну статистику (емігрантів); закон зменшення родючості землі, зокрема те, що ні накопичення капіталу, ні науково-технічні нововведення не компенсують обмеженість природних ресурсів (зелена революція це частково спростувала).

Послідовники Т. Мальтуса. Після смерті вченого на деякий час його ідеї відійшли на другий план. Однак вже у ХХ ст. у зв’язку зі значним ростом чисельності населення у країнах, що розвиваються знову загаворили про катастрофу перенаселення планети. Думка Мальтуса про те, що скорочення чисельності населення веде до збільшення середнього прибутку на душу населення, потягнула за собою формування у 20-х рр. теорії оптимальної чисельності населення, при якій прибуток на душу населення максимальний. У науці навіть з’явився новий напрямок, який отримав назву неомальтузіанство. Зокрема представники неомальтузіанства пропонують шляхи вирішення демографічного буму у малорозвинутих країнах. Вони стверджують, що народжуваність там висока, як в аграрних країнах, а смертність низька, як в індустріальних через медичну допомогу від більш розвинутих країн. Тому вони вважають, що перед тим, як допомагати їм, треба вирішити проблему контролю народжуваності.

Питанням народонаселення було присвячено і деякі доповіді Римського клубу.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...