Главная Обратная связь

Дисциплины:






Фактори формування збитку і методи його оцінки



Фактори, що формують величину економічного збитку, можна об'єднати в три основні групи. До першої групи належать фак­тори, що характеризують рівень деструктивного впливу на середовище. До другої - фактори, що визначають кількість об'єктів, які сприймають негативний вплив екодеструктивних процесів. І, нарешті, до третьої групи належать фактори, які пов'язані з характеристиками економічної системи і дають змогу дати вартісні оцінки натуральним негативним змінам у суспільстві і природі.

Першу групу факторів назвемо умовно факторами впливу, другу - факторами сприйняття, третю - факторами стану. Зокрема, для випадків забруднення повітряного ба­сейну три зазначені групи факторів можуть бути конкретизо­вані таким чином.

До факторів впливу належать: концентрація шкідливих речовин в атмосфері, токсичність забруднень, кількість шкід­ливих інгредієнтів у повітрі та ін.

Фактори сприйняття — це основні об'єкти народного гос­подарства (у натуральних одиницях виміру), які перебувають у зоні забруднення: чисельність і склад населення, елементи ко­мунального господарства, ліси і сільськогосподарські угіддя, основні фонди промисловості, транспорту, зв'язку.

До факторів стану слід віднести: середній розмір прибутку (національного доходу), що виробляється протягом одного дня працівником, виплати за листами непрацездатності впродовж одного дня на одного працюючого; витрати на медичне обслуго­вування одного захворілого протягом одного дня; витрати на утримання об'єктів житлово-комунального господарства і місь­кого громадського транспорту, необхідних для проживання й обслуговування 1 тис. чоловік; вартість виробництва одиниці продукції в промисловості і сільському господарстві; вартість засобів, необхідних для виробництва одиниці продукції лісово­го господарства, а також для вирощування 1 га лісових угідь; витрати на різні роботи з утримання основних фондів промис­ловості, транспорту, зв'язку; вартість одиниці цінної сировини в разі її утилізації (табл. 5.1.)

Основу визначення вихідної величини економічного збитку і розрахунку питомих збитків становлять: 1) так званий метод прямого обліку, що базується на порівнянні показників забруд­неного й умовно чистого (контрольного) районів; 2) аналітич­ний метод, суть якого полягає в отриманні математичних зале­жностей (наприклад, за допомогою методів кореляційного чи регресивного аналізу) між показниками функціонування відпо­відної системи (промислового виробництва, комунального гос­подарства, сільського господарства та ін.) і рівнем забруднення навколишнього середовища.

Таблиця 5.1. Особливості розрахунку складових економічного збитку від забруднення атмосфери(Мельник, 1988)



Вид пореципієнтного збитку і його орієнтовна частка в усередненій структурі комплексного збитку   Складові пореципієнтного збитку і їх орієнтовна частка в усередненій структурі цього збитку   Основні натуральні показники при визначенні збитку методом порівняння забрудненого і контрольного районів  
Погіршення здоров'я населення, 43-45%   Витрати на медичне обслуговування, 36% Недовиробництво національного доходу внаслідок невиходу на роботу, 48% Виплата грошової допомоги з тимчасової непрацездатності чи з догляду за хворими, 16%   Людино-дні хвороби (частота випадків захворювання, тривалість хвороби)    

Продовження табл. 5.1

У житлово-комунальному господарстві, 33-34%   Додаткові витрати на утримання: елементів житлового фонду, 35%; міської інфраструктури і збирання міської території, 54%; громадського транспорту, 8%; збиток, завданий зеленим насадженням міста, 1%; витрати на додаткові побутові послуги, 2%   Міжремонтні періоди елементів житлово-кому­нального господарства: кількість робіт по утри­манню елементів житлово-комунального госпо­дарства; час простою громадського транспорту внаслідок його ремонту та обслуговування; періодичність прання і хімчистки одягу; кількість робіт по утриманню зелених насаджень  
У сільському господарстві, 5-6%   У рослинництві, 80% У тваринництві, 20%   Врожайність сільгоспкультур, категорія якості продукції, продуктивність, витрати на одержання одиниці продукції  

Продовження табл. 5.1

У лісовому господарстві, 5-6%   Додаткові витрати на очищення і відновлення лісу, 5% Втрата товарної деревини 20% Втрата продукції комплексного використання деревини, 21 % Втрата побічної продукції лісу, 6% Збиток від погіршення рекреаційних і водоохоронних властивостей лісу, 12% Збиток від погіршення атмосо>ероочисної, ґрунтозахисної, киснеутворюючої, кліматорегулюючої функцій лісу, 36%   Приріст деревини, сортовий склад лісу, показники приживлення й усихання дерев, вихід різних видів продукції лісу  
У промисловості, 10-12%   Збиток від підвищення корозії основних фондів, 50% Втрата цінної сировини з газами, що відходять, 40% Збиток від посиленої плинності кадрів, 10%   Швидкість спрацювання основних фондів, кількість цінної сировини, що втрачається, показник плинності кадрів

 

Методи оцінки збитку можна класифікувати за ступенем усереднення, точністю і формою обліку зазначених факторів. Умовно можна розрізняти конкретні й усереднені оцінки (нор­мативи) збитку, укрупнені і відносно точні.

Конкретні оцінки збитку базуються на натуральних значен­нях факторів формування збитку в конкретній місцевості. Зде­більшого це стосується факторів впливу і сприйняття, тому що фактори стану часто усереднюються в будь-яких розрахунках економічного збитку. На основі конкретних оцінок збитку здійснюється вибір варіанта розвитку виробництва на підприємстві, оптимальних природоохоронних заходів в умовах підприємства чи регіону, місця розташування промислових підприємств, шля­хів оптимізації капіталовкладень в умовах промислового регіо­ну, напрямки поліпшення планування міст і транспортних магістралей.

Визначення економічного збитку потребує вирішення склад­них багатопланових завдань. Для розрахунку збитку методом пря­мого обліку чи за допомогою аналітичного методу щоразу потрібні збір і обробка великого обсягу інформації. Це ускладнює широке використання зазначених методів в економічних розрахунках. Тому вони звичайно застосовуються в попередніх розрахунках для ство­рення спеціальної методики визначення економічного збитку. За­значені методи і становлять основу третього методичного підходу до оцінки збитку - емпіричного методу.

Таким чином, методи оцінки збитку спираються на три під­ходи: прямого обліку (порівняння «чистого» і «забрудненого ра­йонів»), аналітичний (розрахункові залежності) та емпіричний (оціночні методики).

І все-таки можна знайти вихід із такого становища. Напри­клад, ввести певну диференційованість питомих збитків. Окре­сливши умовно концентричні кола навколо джерела забруднен­ня і припустивши, що зі збільшенням їх радіусу концентрація буде зменшуватися, ми зможемо розрахувати, який питомий збиток у кожній зоні спричиняє 1 тонна шкідливого інгредієн­та. Точність розрахунків можна підвищити, якщо ці умовні зони скорегувати відповідно до реальної рози вітрів і ввести попра­вочні коефіцієнти, які б враховували висоту труби і потужність (за викидом) джерела забруднення. У цьому випадку точність результатів наблизиться до точності розрахунків за методикою концентрацій, а завдання значно спроститься.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...