Главная Обратная связь

Дисциплины:






Оцінка впливу на навколишнє середовище



Окремим різновидом екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що охоплює природні, технічні, економічні, соціальні та інші аспекти реалізації проектів. ОВНС являє собою більш поглиблений та ємний варіант проведення екологічної експертизи з урахуванням транскордонних перено­сів забруднюючих речовин, інформації та енергії.

Метою оцінки впливів на навколишнє середовище є еколо­гічне обґрунтування доцільності майбутньої господарської ді­яльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Основними завданнями ОВНС є:

§ характеристика сучасного стану території району майбут­нього будівництва;

§ визначення переліку можливих екологічно небезпечних впли­вів і зон проектованої діяльності на навколишнє середовище по варіантах розміщення;

§ визначення масштабів і рівнів впливів запланованої госпо­дарської діяльності на навколишнє середовище в нормаль­них та аварійних умовах;

§ прогноз змін стану навколишнього середовища відповідно до переліку впливів при будівництві, експлуатації, ліквідації об'єктів проектованої діяльності та імовірних аварійних си­туаціях;

§ визначення комплексу заходів щодо попередження або об­меження впливів проектованої діяльності на навколишнє се­редовище, необхідних для дотримання вимог природоохо­ронного законодавства та нормативних документів;

§ визначення еколого-економічних наслідків реалізації виро­бничо-господарської діяльності та залишкових впливів на навколишнє середовище;

§ складання заяви про екологічні наслідки діяльності.

ОВНС виконується з урахуванням пріоритету екологічних чинників та у взаємодії із соціальними та економічними факто­рами господарської діяльності з урахуванням перерозподілу на локальному і регіональному рівнях.

Міжнародною конвенцією про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, прийнятою країнами Європейської економічної комісії в 1991 році, визначено перелік видів господарської діяльності, для яких ОВНС проводить­ся в повному обсязі. Цей перелік включає:

1) нафтоочищувальні заводи, установки газифікації та спалювання вугілля, бітумних сланців продуктивністю більш ніж 500 т/добу;

2) теплоелектростанції, атомні електростанції потужністю більш ніж 300 МВт;

3) установки для отримання і регенерації ядерного палива, переробки радіоактивних відходів;

4) установки для доменного і мартенівського виробництва, підприємства кольорової металургії;

5) установки для видобування, переробки і перетворення азбесту продуктивністю більш ніж 200 т/рік;

6) хімічні комбінати;



7) будівництво автомагістралей, швидкісних шляхів; трансзалізничних шляхів, аеропортів;

8) нафто- і газопроводи з труб великого діаметра;

9) торговельні центри (супер-, максі- та гіпермаркети);

10) установки для видалення відходів, спалювання, хімічної переробки та захоронення токсичних і небезпечних відходів;

11) великі греблі та водосховища;

12) водозабори підземних вод з річним виробництвом понад 10 млн м3;

13) виробництво целюлози і паперу потужністю більш ніж 200 т/добу;

14) видобуток вуглеводнів на континентальному шельфі;

15) великі склади для зберігання нафтових, нафтохімічних і хімічних продуктів;

16) вирубка лісу на великих площах (Природопользование, 2000).

Розробка матеріалів ОВНС доручається спеціалізованим та іншим організаціям, що мають відповідні ліцензії.

Порядок розробки матеріалів ОВНС має відповідати загаль­ній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва. Вихідними даними для виконання ОВНС є матеріали з приро­доохоронних розділів містобудівної, планувальної документації (або інші матеріали оцінки екологічного стану території), дер­жавного моніторингу навколишнього середовища, який здійс­нюють органи державного регулювання, відомчого контролю, а також результати наукових, інженерно-екологічних та інших досліджень.

У разі недостатної повноти вихідних даних мають бути про­ведені додаткові інженерно-екологічні розвідки і науково-дослідні роботи на базі сучасних методик і технічних засобів.

 

4. Порядок проведення експертизи і джерела її фінансування

Порядок проведення екологічної експертизи передбачає такі моменти:

· вирішення еколого-експертними органами завдань експерт­ного дослідження;

· оцінка об'єктів екологічної експертизи;

· підготовка обґрунтованого об'єктивного еколого-експертно-го висновку.

Як уже зазначалося, екологічна експертиза має проводити­ся фахівцем-експертом або їх групою. Експертом екологічної експертизи, відповідно до законодавства України, може бути спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну спеціальність, ква­ліфікацію і професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації і методикою еколого-експертної оцінки, а також має досвід практичної діяльності у відповідній галузі не менше трьох років.

До обов'язків експерта входить:

· дотримання встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

· забезпечення комплексного, об'єктивного і ефективного про­ведення екологічної експертизи;

· своєчасна підготовка обґрунтованих та об'єктивних висновків;

· обґрунтування пропозиції про повернення на доопрацюван­ня документації на об'єкти екологічної експертизи;

· внесення відповідних пропозицій щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи (Закон, 1991).

При виконанні екологічної експертизи має забезпечуватися незалежність експерта, тобто він повинен здійснювати свої еколого-експертні функції незалежно від розпоряджень посадових осіб державних органів, громадських об'єднань та інших фор­мувань; вільно обирати форми і методи еколого-експертного аналізу і оцінки; викладати особисту думку з питань проведено­го аналізу тощо.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає проходження трьох стадій: підготовчої, основної та заключної.

На підготовчій стадії формуються еколого-експертні групи (комісії), а також проводиться перевірка наявності та повноти необхідних документів щодо об'єктів екологічної експертизи.

Основна стадія передбачає аналітичне опрацювання наяв­них матеріалів екологічної експертизи, проведення натурних обстежень, якщо це є необхідним, а також порівняльний аналіз і визначення часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи.

Заключна стадія полягає в узагальненні даних окремих екс­пертних досліджень, одержаної інформації та передбачуваних наслідків діяльності об'єктів експертизи і завершується підгото­вкою висновку та поданням його зацікавленим органам і особам.

Висновки екологічної експертизи мають містити оцінку еко­логічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'­єкта та враховувати соціально-економічні наслідки. Висновки експертизи подаються здебільшого в одному з трьох варіантів:

1) представлена на експертизу документація відповідає вимо­гам природоохоронного законодавства (погоджується). Іноді цей варіант позитивного висновку може супроводжуватися додатковими умовами щодо доопрацювання деяких несуттє­вих питань;

2) документація не повною мірою відповідає вимогам приро­доохоронного законодавства і має бути доопрацьована. За такого висновку документи, представлені на експертизу, по­вертаються власнику на доопрацювання із зазначенням по­зицій, стосовно яких необхідна доробка або суттєве коригу­вання. Повернення документів має обґрунтовуватися поси­ланням на відповідні статті законодавчих актів, пункти і положення державних будівельних норм, інших норматив­них та інструктивно-методичних документів;

3) представлена документація щодо об'єкта експертизи всту­пає в суперечність з вимогами природоохоронного законо­давства і є неприйнятною з природоохоронної точки зору (відхиляється від погодження).

Позитивні висновки державної екологічної експертизи є під­ставою для відкриття фінансування проектів (програм, діяль­ності) і зберігають свою чинність протягом трьох років з моме­нту видачі. Якщо ж за цей час з будь-яких причин реалізацію рішення щодо об'єкта експертизи не розпочато, він підлягає новій державній екологічній експертизі.

За відсутності позитивного висновку державної екологічної експертизи реалізація об'єкта експертизи забороняється. У цьо­му разі замовник зобов'язаний забезпечити доопрацювання до­кументів відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на повторну (додаткову) держав­ну екологічну експертизу.

Принципово негативна оцінка екологічної експертизи має бути максимально обґрунтованою (у тому числі положеннями відповідних законодавчих і нормативних документів).

Фінансування різних форм екологічних експертиз має певні особливості, проте загальним принципом є їх проведення за ра­хунок коштів замовника (рис. 7.2)

 

Рис. 7.2. Джерела фінансування різних форм екологічної експертизи

 

Державна екологічна експертиза здійснюється за рахунок замовника в межах лімітів проектно-кошторисної документації. Якщо об'єктом цієї експертизи є проекти або програми, які ре­алізуються за рахунок державних капіталовкладень, то фінан­сування здійснюється з державного бюджету. У разі проведення державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та еко­логічно небезпечних діючих об'єктів і комплексів за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад чи їх виконавчих комітетів, експертиза фінансу­ється відповідно за рахунок коштів Державного бюджету, бю­джету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а та­кож відповідних позабюджетних фондів охорони навколишньо­го природного середовища.

Джерелами фінансування громадської екологічної експерти­зи є кошти об'єднань громадян, громадських природоохорон­них та інших фондів, а також цільові добровільні грошові вне­ски громадян, підприємств, установ і організацій.

Замовники інших екологічних експертиз, у тому числі і до­даткових, а також підприємства, установи та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, які негативно впли­вають на стан навколишнього природного середовища і здоро­в'я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок згі­дно з укладеними договорами.

Здійснення екологічної експертизи на передпроектній та проектній стадіях виробництва дозволяють завчасно оцінити можливі негативні екологічні прояви реалізації об'єкта експер­тизи та запобігти економічним збиткам внаслідок забруднення навколишнього природного середовища. Проте для того щоб виконати ці завдання екологічної експертизи, необхідно забез­печити умови, які б сприяли підготовці об'єктивного, незалеж­ного та науково обґрунтованого висновку експертизи.

На сучасному етапі розвитку економіки України здійснення екологічної експертизи супроводжується деякими труднощами, насамперед організаційно-економічного характеру, що познача­ється на якості відповідних експертних висновків. Серед існую­чих недоліків організації екологічної експертизи в Україні до­цільно виділити такі моменти:

· по-перше, здійснювана в Україні екологічна експертиза ста­новить собою відносно вузьке спеціалізоване дослідження з погляду впливу проекту діяльності або певного рішення на компоненти довкілля;

· по-друге, висновки екологічної експертизи звичайно є обме­женими з огляду на порядок її виконання, оскільки проце­дура проведення експертизи передбачає просте порівняння впливу певного об'єкта на довкілля з існуючими норматива­ми та вимогами екологічної безпеки;

· по-третє, не завжди виконується принцип незалежності еко­логічної експертизи, оскільки переважне значення для ре­алізації проекту мають висновки державної експертизи. Рі­шення громадської екологічної експертизи має лише реко­мендаційний характер і при розбіжності з висновками дер­жавної експертизи може бути проігнороване;

· по-четверте, на даний момент екологічна експертиза в Укра­їні є переважно формальною процедурою, тому що чинне законодавство не забезпечує створення необхідних економі­чних стимулів для розвитку та впровадження екологічної експертизи на добровільній основі. Практично всі проекти, які проходять екологічну експертизу в Україні, підлягають обов'язковій експертизі, що свідчить про незацікавленість суб'єктів господарювання у виявленні власної ініціативи в цьому питанні.

Таким чином, існує необхідність заміни формальної екологі­чної експертизи в Україні інтегрованою, багатоаспектною, яка б забезпечила більш ґрунтовний і тематично широкий розгляд еко­логічних результатів і наслідків реалізації об'єктів експертизи. Крім того, на державному рівні необхідно запровадити відповідні механізми економічного стимулювання здійснення екологічної експертизи. До таких заходів можна віднести збільшення розмі­рів штрафів за перевищення нормативів забруднення довкілля, зменшення ставок податків для підприємств, що періодично про­ходять екологічну експертизу, часткове відшкодування замовни­ком вартості робіт з екологічної експертизи за рахунок коштів, що надходитимуть від реалізації об'єкта експертизи, тощо.

Актуальними напрямками підвищення ефективності екс­пертних робіт на сучасному етапі є:

· формування складових екологічної експертизи та механіз­мів її реалізації;

· визначення критеріїв оцінки еколого-економічної ефектив­ності проектів і бази порівняння;

· розробка методик еколого-економічної оцінки проектної до­кументації;

· забезпечення експертів повною інформацією про динаміку стану екосистем та можливі зміни під час реалізації об'єкта експертизи;

· оцінка можливостей використання результатів експертизи в процесі реалізації екологічного менеджменту(Мишенин, 1988).

Реалізація запропонованих заходів щодо стимулювання здійснення екологічної експертизи та напрямків підвищення ефективності експертних робіт забезпечить поліпшення якості виконання екологічної експертизи та поширення останньої в практиці господарювання українських підприємств і організацій.

Питання, винесене для самостійного вивчення

Оцінка впливу на навколишнє середовище(ОВНС) (зарубіжний досвід)

У широкому розумінні ця процедура передбачає оцінку можли­вих наслідків впливу будь-яких видів діяльності на довкілля. Як стандартна процедура ОВНС почала застосовуватися прак­тично одночасно в багатьох країнах у формі екологічної ревізії (експертизи) великих господарських проектів. Не випадково в Радянському Союзі тривалий час вона була відома саме під на­звою «екологічна експертиза».

Роком народження рекомендацій (методики) проведення ОВНС можна вважати 1970 р., місцем народження - США. Трохи пізніше роботи з екологі­чного обґрунтування проектів, пов'язаних із великомасштабним впливом на природу, почали проводитися в Австралії, Великобританії, Канаді, ФРН. З 1972 р. екологічна експертиза проектів почала впроваджуватись в Радянсь­кому Союзі.

У 1972-1973 рр. обов'язковість процедури ОВНС була вже тією чи іншою мірою закріплена законодавчо в згаданих країнах, а крім того в Японії, Франції, Швеції, Іспанії, Індонезії. У Японії за здатність висвітлювати екологічні недолі­ки майбутніх проектів вона дістала влучну характеристику «запалює світло до настання темряви». У 1980 р. була затверджена «Методика еколого-економічної оцінки проектів», що була розроблена Радою з вивчення проду­ктивних сил України (РВПС). У 1985 р. процедура ОВНС була законодавчо зафіксована в країнах ЄС.

У 2002 р. Верховна Рада України внесла кілька змін до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про екологічну експертизу». Головний зміст поправок - забезпечити населенню можливість вільного доступу до екологічної інформації та участі в обговоренні проектів будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан довкілля (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 254-ІУ від 28.11.2002).

Звичайно ОВНС передбачає кілька стадій:

- виявлення необхідності і ступеня деталізації ОВНС;

- попередня оцінка впливу, визначення найбільш важливих видів екодеструктивної діяльності для їх оцінки;

- дослідження впливу проекту на навколишнє середовище;

- складання висновку про вплив на довкілля;

- рецензування фахівцями отриманих результатів, формуван­ня висновків про можливість реалізації чи нереалізації про­екту, виявлення альтернатив розвитку (змін) проекту чи його повної заміни;

- моніторинг впливу і післяпроектний аналіз/аудит (ревізія післяпроектної діяльності).

У багатьох країнах складовою частиною ОВНС є громадська експертиза проекту. Зокрема, у Японії всі бажаючі (найчастіше це жителі тієї території, на яку може поширюватися вплив май­бутнього об'єкта) можуть ознайомитися з висновком ОВНС, зу­стрітися з проектантами, поставити запитання і протягом пев­ного періоду (звичайно 0,5-1,5 місяця) висловити свої побажан­ня. Таким чином, процес ОВНС переростає в процедуру пошуку компромісу, де дійовими особами (суб'єктами) є: підприємець (ініціатор) проекту, інвестор (якщо проект кредитуються бан­ком), проектант, місцева адміністрація, жителі.

З 1991 р. ОВНС включена як складова частина в розробле­ний ЮНІДО (Організація ООН з промислового розвитку) «Між­народний посібник з техніко-економічного обґрунтування ре­алізації проектів» (Behrens ect., 1991). У світовій практиці інве­стиційного проектування цей посібник розглядається як основа розробки бізнес-планів.

Будь-яке відхилення від стандартів цього посібника може служити достатньою підставою для відмови від фінансування міжнародних проектів будь-яким банком.

Відповідно до вказівок посібника ЮНІДО передбачається всебічна оцінка умов реалізації проекту за трьома основними блоками:

1. Природні умови в місці розташування проекту, у тому числі: а) характеристика земель; б) водні умови (включаючи умови поверхневих і підземних вод); в) атмосферна характеристика, (включаючи параметри забруднення, дані про клімат, ін.); г) характеристика флори (дерева, кущі, трава, злаки, рідкісні види, ін.); д) дані про фауну (тварини, зоопланк­тон, комахи, рідкісні види, види, що мігрують, ін.); е) енергетичні ресур­си (відновні і невідновні); ж) характеристики екосистем (екосистеми суші, водні екосистеми, ін.).

2. Характеристика соціально-культурного середовища: а) фактори культу­ри (характеристика співтовариств, традиції і звичаї, історія, релігійні осо­бливості, можливості сервісу і рекреації'); б) соціальна інфраструктура (освітній рівень, рівень добробуту і здоров'я, у т.ч. ризик захворювань, густота населення, ін.); в) фактори соціального розвитку (зайнятість на­селення, розподіл доходу, забезпеченість житлом, соціальна безпека і захищеність, ін.); г) економічні фактори (рівень розвитку промисловості, сільського господарства, сервісу, транспорту і комунікацій; міський і сіль­ський розвиток).

3. Можливий вплив проекту на середовище: а) емісії (рідкі, тверді і газопо­дібні відходи; шум і вібрація; неприємні запахи; виробництво шкідливих продуктів; використання шкідливих реагентів); б) створення ризику здо­ров'ю та інших небезпек (ризику аварій, можливих наслідків під час ро­боти підприємства і після його закриття; можливість збільшення вже існу­ючих ризиків; небезпека для здоров'я працюючих); в) порушення і мож­лива деградація природних ресурсів і екосистем (прямий вплив на водні ресурси і ґрунт; нераціональне використання невідновних ресурсів; шко­да рослинності; розрив природних ланцюгів; заміна складу екосистем); г) порушення і можливість деградації існуючих соціальних систем (мігра­ція; переселення жителів; зміна існуючих видів діяльності; порушення існуючого культурного середовища і зв'язків; порушення існуючого життєвого середовища).

Заключним етапом даного дослідження є економічна оцінка екологічних наслідків, яка має стати складовим елементом аналізу «витрати-вигоди» (Behrens et al., 1991; російською мовою посібник вийшов у 1995 p.: Беренс и др., 1995).

При розробці систем ОВНС набули розвитку два види еколого-економічного аналізу.

Аналіз «витрати-вигоди» (cost-benefit analysis) передбачає оцінку повних витрат на одиницю отриманих (або передбаче­них) вигід (ефекту) для суспільства і екосистем, пов'язаних з певною економічною діяльністю. Цей облік має включати як прямі, так і непрямі витрати і вигоди.

Аналіз «вигоди-витрати» (benefit-cost analysis) передбачає оцінку вигод (ефекту) на одиницю витрат. Цей тип аналізу за­снований на концепції раціонального вибору, відповідно до якої індивіди вибирають альтернативу з вигодами, що перевищують витрати.

Домашнє завдання

1.Міжнародною конвенцією про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, прийнятою країнами Європейської економічної комісії у 1991 році, визначено перелік видів господарської діяльності, для яких оцінка впливу на науколишнє середовище проводиться у повному обсязі. У цей перелік включено 16 видів господарської діяльності.

Завдання.Приведіть у робочих зошитах цей перелік.

2.У розробці матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище(ОВНС) включено розділ, який містить 9 підрозділів.

Завдання.Вивчіть і приведіть з описом у зошиті ці підрозділи. Література [7, С. 645-649].

 

Завдання для самостійної роботи з теми «Екологічна експертиза»

Питання для самостійного вивчення

1. Вивчити і законспектувати матеріали з оцінки впливу на навколишнє середовище(ОВНС) – зарубіжний досвід.

2. Дайте відповіді на контрольні питання.

1. Чим обумовлюється актуальність здійснення екологічної експертизи проектів на сучасному етапі економічного розвитку?

2. Як визначає екологічну експертизу Закон України «Про екологічну експертизу»?

3. Що є метою екологічної експертизи?

4. Розкрийте зміст основних завдань екологічної експертизи.

5. На які принципи спирається екологічна експертиза?

6. Що є об’єктами екологічної експертизи?

7. Назвіть суб’єктів екологічної експертизи.

8. На які види поділяється екологічна експертиза?

9. Охарактеризуйте розподіл екологічної експертизи за об’єктами?

10. Як розподіляється екологічна експертиза за часом проведення?

11. Що таке оцінка впливу на навколишнє середовище і коли вона використовується?

12. Які вимоги висуваються до експерта екологічної експертизи?

13. Які стадії має процедура здійснення екологічної експертизи?

14. Охарактеризуйте зміст висновків екологічної експертизи.

15. З яких джерел здійснюється фінансування різних форм екологічних експертиз?

16. Які недоліки в організації екологічної експертизи існують в Україні?

17. Розкрийте суть основних напрямків підвищення ефективності експертних робіт з екологічної експертизи.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...