Главная Обратная связь

Дисциплины:






Ефективність економічного механізму екологічного регулювання



Оскільки спосіб функціонування економічного механізму еко­логічного регулювання пов'язаний з послідовною реалізацією соціально-економічних дій, то його ефективність можна оці­нювати за такими трьома критеріями.

Перший критерій - ступінь успішності поєднання екологіч­них та економічних інтересів суб'єктів різних рівнів суспільно­го відтворення. Оцінка ефективності економічного механізму екологічного регулювання за цим критерієм визначається через показники еколого-економічного стану функціонування націо­нального господарства. Такі характеристики враховують як якість компонентів довкілля, так і прибутковість способу гос­подарювання.

Другим критерієм дієвості економічного механізму екологічного регулювання виступає його спроможність реалізувати власне економічні інтереси членів суспільства. Оцінювати діє­здатність економічного механізму екологічного регулювання під таким кутом зору можна за допомогою традиційних показників дохідності, у тому числі від природокористування та екологіч­ної діяльності.

Третім критерієм ефективності економічного механізму екологічного регулювання виступає його екологічна доцільність і поліпшення якості довкілля внаслідок застосування притаман­них йому інструментів у практиці господарювання. Цей крите­рій зумовлений необхідністю задоволення екологічних потреб суспільства через реалізацію екологічних інтересів у відтворенні нормальних природних умов життєдіяльності та господарюван­ня. Визначається екологічна конструктивність існуючого еко­номічного механізму екологічного регулювання насамперед че­рез динаміку показників стану навколишнього природного се­редовища, антропогенного впливу на довкілля, гарантування еко­логічної безпеки.

Позитивна оцінка ефективності економічного механізму еко­логічного регулювання за першим і третім критерієм свідчить, на нашу думку, про домінування раціонального природокорис­тування, екологобезпечне функціонування національного гос­подарства, тоді як негативна - про втрату керованості екологіч­ної поведінки товаровиробників і споживачів, про посилення екологодеструктивних явищ у процесі суспільного відтворення.

Ринкові відносини потребують більш активного використання економічного інструментарію поліпшення процесу природокористування. Адже саме завдяки впровадженню надійних економіко-правових механізмів оздоровлення навколишнього приро­дного середовища створилися б такі умови виробничої діяль­ності, за яких суб'єктам господарювання було б вигідно дотри­муватися природоохоронних вимог, знижувати обсяги забруд­нення і запобігати його появі.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» (1991) започаткував функціонування ряду економічних інстру­ментів регулювання процесу природокористування. Базовими елементами нинішнього економічного механізму природокори­стування та природоохоронної діяльності є збори за викорис­тання природних ресурсів, за забруднення навколишнього при­родного середовища, екологічне оподаткування, система фінан­сування природоохоронних заходів, механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля.



Основні позитивні результати чинного економічного механі­зму екологічного управління полягають у тому, що: 1) завдяки йому були опрацьовані основи платного природокористування; 2) його економічний інструментарій є засобом, що забезпечує надходження фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації забруднення навколишнього природного середовища.

Існуючий в Україні економічний механізм екологічного управ­ління переважно оперує групою таких регуляторів екологічної поведінки, які змушують товаровиробників обмежувати свою природоруйнівну діяльність відповідно до вимог нормативних ак­тів, постанов і законів.

Економічний механізм екологічного регулювання (раціона­лізації природокористування) в Україні перебуває в стадії ста­новлення. Причому окремі його підсистеми та елементи мають різні ступені розвиненості та практичної реалізації.

Слід зазначити, що в нинішній системі економічного меха­нізму екологічного регулювання фактично не функціонує меха­нізм кредитування природоохоронних заходів, пільгового опо­даткування та цінового заохочення екологоконструктивної діяльності. Не набули необхідного розвитку механізми субсиду­вання екологічної інфраструктури, «зеленої» індустрії, націо­нального ринку екологічних послуг тощо, зокрема такі механі­зми, як екологічний аудит та екологічне страхування.

Зазначимо, економічний механізм екологічного регулювання не забезпечений гнучким інструментарієм, який був би адек­ватним еколого-економічним реаліям, і характеризується неконструктивністю в подоланні суперечностей взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. У свою чергу, та­кий стан економічного механізму екологічного регулювання в Україні є самостійним чинником нагромадження існуючих еколого-економічних суперечностей і появи та розгортання нових суперечностей. Цей висновок заслуговує на особливу увагу в процесі аналітичного прогнозування можливостей подолання загальнокризових процесів, властивих сучасному періоду транс­формації вітчизняної економічної системи.

До основних напрямів удосконалення економічного механіз­му екологічного управління належить модернізація існуючих регуляторів, яка здійснюється одночасно з розробкою і впрова­дженням у практику нових ринкових інструментів. Завдяки збалансованому поєднанню регуляторів примусово-обмежуваль­ного характеру з регуляторами стимулюючо-компенсаційного характеру можна забезпечити більш сприятливі умови для при­родо- та ресурсозбереження, а також для застосування екологі­чно безпечних технологій і методів господарювання.

Доцільно, на наш погляд, провести необхідні зміни в мето­дологічній базі вже існуючих економічних інструментів (збори/ платежі за забруднення, екологічний податок, екологічні фон­ди, штрафні санкції), а також запровадити нові, більш ефективні регулятори природокористування, такі, як: різні види податкових пільг, пільгових позик, пільгового кредиту, гнучкі екологічні податки на продукт, матеріальне заохочення екологізації виробничої діяльності, диференціація ціноутворення згі­дно з екологічним критерієм.

Впровадження економічного механізму раціоналізації при­родокористування має здійснюватися шляхом не адміністрати­вного тиску, а, так би мовити, економічного диктату, тобто ство­ренням таких умов для виробничої діяльності, за яких суб'єктам господарювання стало б вигідним досягнення екологічних ці­лей. При цьому утвердження економічних підходів до управ­ління природокористуванням і охороною навколишнього сере­довища активно поєднується з адміністративно-правовими методами управління.

Ідеться про необхідність формування та реалізації такого економічного механізму екологічного регулювання в Україні, який би гнучко та ефективно вводив екологічну складову до ринкової моделі розвитку національного господарства. Іншими словами, назріла потреба встановлення екологічно безпечної моделі ринкових відносин. Постає завдання перетворити іде­альну, теоретичну модель механізму екологобезпечного сталого розвитку шляхом розбудови економічного механізму раціоналі­зації природокористування на реальну модель вітчизняного спо­собу виробництва. Без спеціального урядового екологічного про­текціонізму цю справу не здійснити.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...