Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 2. Автохтонні релігійні традиції Індії.



  1. Історичним грунтом виникнення пізніх національних релігій була криза суспільних порядків, за якої виникла потреба використати релігії в ролі засобів втіхи і втихомирення найбільш пригніченої частини суспільства. Які ж риси пізніх національних релігій є основними?Перша риса — великі масштаби впливу. В даному разі релігія відіграє роль засобу утиску всіх пригнічених соціальних шарів тієї чи іншої національної держави. Тепер можливість взяти участь у відправленні культу мала й найбільш експлуатована частина суспільства. Так, індуїзм, який прийшов на зміну брахманізму, ліквідував поділ індусів на "однонарод-жених" і "двічінароджених".
    Друга риса — довга живучість. Багато пізніх національних релігій, як зазначалося, існують і до цього часу.
    Третя риса — єдність політеїзму і монотеїзму. Більшість релігій цього типу є політеїстичними. Але є серед них і монотеїстичні (від грецьк. топоз — один, Шеоз — бог — єдинобожжя). До останніх належать іудаїзм і сикхізм.
    Четверта риса — спрощення жертвоприношень. Жертви худоби, птиці значно скорочені або зовсім ліквідовані. Повністю відмовились пізні національні релігії від людських жертвоприношень.
    П'ята риса — розвиненість вчення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії вчення про потойбічне життя набуло першорядного значення. Прикладом збереження до наших днів пізньої національної релігії є іудаїзм, який у VII ст. до н. е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії і нараховує сьогодні, згідно з даними ООН, близько 14 млн своїх прихильників.
  2. Головними рисами ведичної релігії було обожествлення сил природи, анімізм і первісна магія. За уявленнями індійців боги перебували у постійному стані війни зі злими демонами — асурами. Богів та демонів вшановували безпосередньо як сили природи. З часом ведична релігія почала освячувати суспільну нерівність. Бог Індра став виступати як цар богів і як бог війни. У ведичний період відчувається нерозривний зв'язок процесів в природі з циклом жертовних дій. Існували різні засоби жертвопринесень, але головне місце відводилося жертвопринесенню на вогні. У ведійську епоху в жертву приносили також домашніх тварин і птицю. Ве́ди — священні тексти індуїзму, які були створені в II–I тис. до н. е. і записані ведичним санскритом. Веди складаються з 4-х частин: Ригведи — Веди гімнів[1], Самаведи — Веди пісень,Яджурведи
  3. — Веди жертвоприношень та Артхарваведи — Веди заклинань. Ведична література поділяється власне на чотири Веди: Упанішади, Веданта-сутру, Рігведа та Ітіхаси. Упанішади — це зібрання 108 філософських творів. Слово упа-ні-шат означає «сидіти поблизу» і вказує на учня, який сидить поблизу від свого ґуру(буквальне значення слова ґуру — «важкий», істинний ґуру повинен бути важким, навантаженим знаннями) й уважно слухає його, щоб осягнути трансцендентну ведичну мудрість («Хто має вуха — нехай слухає!»). Таким чином, Упанішади знаменують початок трансцендентного життя. «Веданта-сутра» складається з афоризмів, які розкривають метод осягнення ведичного знання. Це найстисліша форма у всій ведичній мудрості, бо ж «сутра — це афоризм, який виражає сутність усякого знання в найстислішій формі». Вчені знають «Веданта-сутру» під різними іменами, такими як: 1) Брахма-сутра, 2) Шарірака, 3) В'яса-сутра, 4) Уттара-мімамса і 5) Веданта-даршана. «Веданта-сутра» складається з чотирьох глав, кожна з яких вміщує чотири розділи. Тобто, «Веданта-сутра» містить шістнадцять розділів афоризмів. Історії або Ітіхаси — це додаткова ведична література. Вони включають Пурани, «Махабгарату» й «Рамаяну». Оскільки ведичні ритуали нелегко зрозуміти, а «Веданта-сутра» є дуже стислим і суто філософським твором, Ітіхаси пропонують ведичну мудрість у формі оповідань і описів історичних подій. Тому про Пурани, «Махабгарату» й «Рамаяну» говорять як про п'яту Веду. «Ріґ Веда», «Веда хвали», складається з 1017 гімнів, зібраних у десяти книгах. Більша частина віршів прославляє Агні, бога вогню, й Індру, бога дощу й небес. Користуватись цими гімнами можуть тільки люди, обізнані в духовних питаннях. «Яджур Веда», відома як «Веда жертвопринесень», містить інструкції по проведенню жертвопринесень. «Сама Веда», «Веда піснеспівів», складається з 1549 віршів, багато з яких зустрічаються в іншому контексті в «Ріґ Веді». «Сама Веда» особливо прославляє небесний напій сому (нектар безсмертя). «Атгарва Веда» містить різні пісні й обряди, в основному призначені для лікування хвороб.
  4. Брахманізм — релігія стародавньої Індії, що розвинулася з ведизму та домінувала в період приблизно з 500 року до н. е. до 200 року н. е. Ідеї брахманізму викладені у багатьох літературних творах класичного періоду, таких як Брахмани, Араньяки і Упанішади. Поряд з релігійно-філософськими текстами в період брахманізму з'явилася і більш практична література — Смріті, що має вигляд настанов і правил здійснення ритуалів. Ідеологія брахманізму спрямована на утвердження верховенства родової знаті в утворенні держави. Світ, природа і суспільство згідно з брахманістською концепцією підлягають світовому закону (рта), установленому вищим божеством Брахмою. Цей закон визначає місце і правове становище кожного стану (варни) у суспільстві, кожної людини в них. Вже у «Рігведі» дається релігійне освячення поділу суспільства на чотири стани, що походили з першолюдини Пуруші[3]: брахманів — з його вуст, кшатріїв — з рук, вайшіїв — зі стегон і шудр — зі ступень. Згідно з постулатами брахманізму проводяться ідеї панування спадкової знаті та підпорядкування світських правителів жерцям.
  5. Індуїзм — релігійна система народів Південної Азії. Він зберіг багато елементів первісних вірувань: поклоніння "священним" тваринам і явищам природи, культ предків, поховальний культ і т. ін. Індуїзму не притаманна єдина релігійна організація, він не заперечує існування сект, різноманітних тлумачень свого віровчення, визнає за людиною всі її права й обов'язки від народження й до смерті. Виникнення індуїзму не пов'язується з конкретною особистістю. Індуїзм — це сукупність релігійних форм, від найпростіших обрядових, політеїстичних, до філософсько-містичних, монотеїстичних; більше того, це індійський спосіб життя з кастовим поділом суспільства і включенням до сфери духовного життя всієї суми життєвих принципів, норм, цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят; це своєрідний підсумок довгої і складної історії релігійного життя і релігійних пошуків народів Індостану. Переважна більшість індуїстів вважають себе або шиваїтами, або вішнуїтами — послідовниками богів Шиви і Вішну. Шива для шиваїтів — бог смерті, змін, руйнування і створення; у Всесвіті немає нічого постійного, крім Шиви. Він знищує і відроджує все існуюче. Проте у культі Шиви на першому плані — функція творення, культ життєвої сили і чоловічого начала. В індуїзмі набув значного поширення також культ Шиви як бога-спасителя. У культі Шиви широко представлений аскетизм. Своєрідним є також культ бога Вішну, Цей бог в індуїстській трійці — охоронець світового порядку. Його послідовники називаються вішнуїтами. Вішну уявляється простим, близьким до людей, миролюбним богом. Він може перевтілюватися у черепаху, рибу, вепра, лева, карлика, велетня. Головних перевтілень у Вішну три: Рама, Кришна, Будда. Рама — герой надзвичайно популярного в Індії стародавнього міфологічного епосу "Рамаяни". Ще одна іпостась бога Вішну — Кришна. Його вважають мудрецем і філософом. Згідно з міфами, його виховували пастухи. В індуїзмі функціонують численні секти. Керують ними гуру — посередники між людиною і богом. Соціальною основою індуїзму була і залишається кастова система. Належність до касти є суворою необхідністю. Каста — життєвий простір, в якому мешкає індивід; іншого для нього не існує. За своїми характеристиками індуїзм близький до світових релігій, проте через кастовий поділ він не зміг вийти за межі Індії: щоб стати індуїстом, потрібно бути членом однієї з каст.

5.В індуїзмі прийнято виділяти чотири основних напрямки: Вайшнавізм, Шиваїзм, Шактизм, Смартізм.Послідовники монотеїстичної традиції вайшнавізму, яких називають вайшнава, поклоняються Вішну і його аватарам (в основному Крішні і Рамі) як різним формам, чи іпостасей, Бога. Вайшнавізм є найбільшим течією в індуїзмі - приблизно 70% від загального числа індусів (близько 700 млн чоловік) належить до цієї традиції. У вайшнавізмі існують чотири основних богословських традиції, званих сампрадаї.[2] Кожна з сампрадаї має свого вчителя-засновника, званого Ачар'я, і свою власну філософську систему, в якій дається тлумачення взаємовідносин між Джива і Богом. Послідовники шиваїзму, звані шіваіти та шайва, в основному поклоняються Шиві як іманентної і трансцендентної Верховної Особи Бога. Послідовники шиваїзма налічують більше 200 млн. Шиваїзм одночасно властиві монізм і дуалізм. Він грунтується на йозі, медитації і любові до всіх живих істот. Послідовники шактизму поклоняються Божественної Матері Шакті в одній з її численних форм, таких як Калі, Дурга, Лакшмі, Сарасваті та інших. У порівнянні з жують ами і вайшнави, шакті відрізняються ліберальними поглядами на поклоніння і зазвичай ототожнюють себе не як Шакті, а як індусів загалом. Шактизм поширений по всій Індії, але особливо сильно розвинений у таких штатах, як Західна Бенгалія, Ассам, Орісса і Біхар. Поклоніння Дурге також досить широко поширене в Махараштра і Гуджарате, де регулярно проводяться ритуали і свята, присвячені Деві. Послідовники смартізма мають повну свободу вибору щодо того, якому діві або формі Бога їм поклонятися. Характерною рисою смартізма є поклоніння п'яти богам (Панча-упасана) або Панча-девата як особистісним формам безособового Абсолюту, Брахмана. Смарти приймають і поклоняються шести проявам Бога: Ганеша, Шива, Шакті, Вішну, Сур'я, Сканда. Який з форм Бога вклоняться - особистий вибір кожного послідовника смартізма, бо всі різні прояви Бога розглядаються як абсолютно однакові. Традиція смарти являє собою ліберальна і еклектичне напрям індуїзму.



6. Бга́кті (санскр. भक्ति «відданість», «віддане служіння») - поняття в індуїзмі, що використовується для позначення взаємовираження емоційної прихильності та любові між відданим (бгактою) та особистісною формою Бога. Вішну-бгакті ґрунтується на відданості як самому Вішну, так і його аватарам, таким як Крішна, Рама і Нарасімга. Шива-бгакті пов'язана з численними втіленнями Шиви на землі, в якому він з'являється в самих різних формах, навіть у таких як проводир мисливського племені, недоторканий або мусульманин. У практичному індуїзмі, бгакті природним чином зводить разом дві здаються зовсім різні мети: отримання допомоги Бога в розв'язанні мирських проблем та встановлення духовних особистісних взаємин з Богом. Ша́кті (санскр. शक्ति, śakti? — «міць, сила») — первинна космічна енергія, що уособлює сили всесвіту та внутрішню енергію богів та людей. Вона персоніфікується у жіночому образі та інколи називається «божественою матір'ю» в Індуїзму, часто символізуючи родючість і мати-природу. Так, вшактизмі

Шакті поклоняються як верховному божеству. У тантрі і шайвізмі всесвіт розглядається як відносини Шакті й Шиви, Шакті знаходиться в безперервному злитті з Шівою, представляючи з ним два нероздільних аспекти однієї реальності. В шайвізмі й вайшнавізмі Шакті асоціюється з дружинами верховних богів і є їх жіночою енергію, вона персоніфікується у вигляді Парваті, дружини Шиви, абоЛакшмі , дружини Вішну. Лінгаяти, прибічники шиваїстськой секти в Індії. Секта Л. виникла, мабуть, в 12 ст в Західному Деканові. Учення Л. послужило ідеологічною основою народного руху, що охопив в основному торгівельно-ремісничі верстви міського населення Західного Декана. Засновник секти Л. Басава використовував ідеї бхакті ; він виступав за спрощення культу, проти деяких положень ортодоксального індуїзму, вимагав знищення панування брахманів і частково рівняння каст. За переказами, під час повстання Л. (12 ст) був зруйнований р. Кальян. У подальшому Л. поширилися майже по всій Південній Індії. Сикхі́зм (від палі ਸਿੱਖੀ, сикх, «послідовник, учень») — релігія, заснована у Пенджабі, в північно-західній частині півострова Індостан гуру (духовним вчителем) Нанаком (1469—1539). Сикхізм поєднує ідеї індуїзму та ісламу. Сприймаються індуїстські концепції карми і перенародження, але відкидається кастова система. Суттєвим є керівництво та провід ґуру.

7. Джайні́зм (санскр. जैन, від санскр. जिन, «переможець») — релігійно-філософське





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...