Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 4. Зороастризм, Іудаїзм: історія. Віровчення та практика.



  1. З давніх-давен в Ірані існували визнані або терпимі політичною елітою релігії — мітраїзм та анахітизм. Мітра (новоперськ. — "сонце") ша­нувався як бог війни, який бореться на боці праведних й безжалісно знищує порушників угод. Йому поклонялися і як великому судді, який справедливо оцінює дії людей, і як сонячному божеству, такому ж прекрасному, як Сонце, яке він супроводжує на небі. Мітраїзм не був споконвічною іранською релігією. Крім іранських, він містив елементи халдейських вірувань, заснованих на культі небесних тіл. Головне місце в ньому відводилося семітському богу Сонця, який увібрав у себе й елементи індійських вірувань. Вчення про безсмертя душі, прагматичний характер, високий моральний рівень мітраїзму, таємничі містерії, які супроводжують культ, — усе це приваблювало послідовників. У X ст. мітраїзм втра­чає своє привілейоване становище, зберігшись у декількох провінційних культурах Римської імперії. У наш час він простежується під час святкування дня осіннього рівно­дення в Ірані та в сучасних чоловічих і жіночих іменах. Споріднений з культом бога-сонця Мітри культ богині-зорі Анахіти, який поширювався переважно у Малій Азії, впливаючи на вірування давніх греків та римлян. Анахітизм -— залишок культу небесних тіл, перейнятого у халдеїв. Анахіта зображена у давньоіранській священній книзі "Авеста" прекрасною та благородною дівою, одягну­тою у золотистий плащ з короною, прикрашеною коштов­ним камінням, з ритуальною гілкою в руці.
  2. Зороастри́зм — (самоназва : Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) - стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророкаЗаратуштри
  3. , відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священого зороастрійського канону. Пророцтво полягає в тому, що існує два споконвічних вибори: благий і злий, які з'явилися Заратуштрі в одному з видінь, як Спента-майню («Дух святий») і його супротивник — Анхра-Майнью («Злий дух»), який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Зороастрійська віра вчить тому, що людина отримує своє земне існування задля втілення своїх особливих завдань, щодо зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати етичній тріаді — Добрих думок, добрих слів, і добрих справ. Головним натільним символом прихильника вчення Заратуштри була нижня біла сорочкаСедр , зшита з одного шматка бавовняної тканини та завжди мала рівно 9 швів, і кошти — тонкий пояс, сплетений з 72 ниток білої овечої вовни. Кошти носиться на талії обгорнутий тричі та зав'язаний на 4 вузли.
  4. Авеста (від awastāg — основа)— священна книга зороастризму та його представників, послідовників Заратуштри, котрий виступав як великий реформатор маздаїзму, найдавнішої політеїстичної релігії іранців, і підніс культ Агура-Мазди як втілення чистого добра. Реальна ж основа вчення Заратуштри та тексту «Авести» свідчить про те, що Агура-Мазда мислиться невід'ємним від свого двійника, лихого Ангроманью. Книга містить стародавні гімни, молитви, вислови, легенди. Всього — 21 книга.Зендавеста - Священна книга давніх іранців і сучасних Парс (див.). Вперше зробилася відомою європейським ученим тільки в другій половині минулого століття. Хоча вже в XVII ст. рукописи священних книг Парс потрапляли до Європи, в якості рідкостей, але зміст їх залишалося для всіх таємницею. “Бундахішн” є одним з найважливіших джерел, за яким рекомендується міфологічна творчість іранських племен і народностей. Зміст “Бундахішна” призводить до наступного: у всесвіті існують два царства - світла і темряви, між якими
знаходиться пустка. В першому з них – на небесах царює Ормузд (Ахура-Мазда в древньоіранській мові), в другому – в пеклі – Ахріман (Ангра-Манью). Книга “Денкарт” (ІХ ст.) розповідає, що цар Ірану Дара, син Дари, наказав, щоб дві копії “Авести” (написані золотом на 12 тис. бичих шкір) були заховані: одна – в царській скарбівниці (ganj-i sapikan), а друга – у бібліотеці (diz-i nipist “фортеці написів”). Під іменем Дара зороастрійці розуміли іранського царя, який володарював до походу Александра Македонського, який, начебто, і спалив ці тексти[cxx].

4. Єзидизм — релігійна система єзидів. Має спільні витоки з зороастризмом. Сьогодні — конфесійне явище курдського етносу. У основу вчення покладена віра в єдиного бога Йєзда (Єзда, Йєздана). Засновником пізньої версії єзидизму і його реформатором був шейх Аді Мусафар (ХІІ ст.).



5. Єзидизм — релігійна система єзидів. Має спільні витоки з зороастризмом. Сьогодні — конфесійне явище курдського етносу. У основу вчення покладена віра в єдиного бога Йєзда (Єзда, Йєздана). Засновником пізньої версії єзидизму і його реформатором був шейх Аді Мусафар (ХІІ ст.).

6. Маніхе́йство ( фарсі آیین مانی Āyin e Māni; кит. 摩尼教; піньїнь:Móní Jiào) — складене звавилонсько-халдейських

, юдейських, християнських, іранських (зороастризм) гностичних уявленьсинкретичне релігійне вчення перса Мані, або Манеса.[1] Поруч із зороастризмом і мітраїзмомманіхейство було однією з найвпливовіших іранських релігій. Вчення Мані — це дуалістичне вчення про боротьбу добра і зла. Беручи своє коріння із гностицизму, воно вимагало від певного кола адептів найсуворішої врівноваженості, особливо щодо харчування, статевого життя, фізичної праці. Більшість маніхейських мирян дотримувалися лише деяких із необхідних правил, що не позбавляло їх можливості спасіння.

7. Нема нічого дивного у тому, що перша монотеїстична релігія виникла і набула характерних рис саме на близькому сході. Саме в цьому регіоні виникли найдавніші зародки цивілізації. Саме тут ще у ІІІ тисячолітті до н.е. сформувались перші достатньо розвинуті релігійні системи. Існуючі в той час у цьому регіоні централізовані деспотії, в першу чергу Єгипет, сприяли появі монотеїзму, адже сама ідея абсолютної влади передбачала наявність лише одного верховного правителя. Розвиток релігії багато в чому залежить від інерційних консервативних норм і традицій. Активно функціонуючи для збереження існуючої системи, звичні норми та традиції рідко дозволяють новим релігійним системам зайняти місце старих. Також для заміни культів древньоєгипетських богів, котрі були загальновизнані і котрі оберігались впливовими жрицями, на єдине божество потрібна була сила, якою міг володіти лише володарюючий деспот – фараон. Але Ехнатон не мав такої влади. Отже, саме там, де виникнення монотеїзму було найбільш вірогідним, протидія релігійної системи, що спиралася на міцний пласт традицій, не дозволила ідеї єдиного верховного божества бути визнаною. Але ідея монотеїзму поширилася на всьому близькому сході і була підхоплена і розвинута відсталим кочовим племенем древніх євреїв, що деякий період перебувало у контакті з великою імперією фараонів.

8. Іудаїзм, іудейство (др.-греч. Ἰουδαϊσμός), «іудейська релігія» (від назви коліна Іуди, що дало назву Іудейського царства, а потім, починаючи з епохи Другого Храму (516 до н. Е.. - 70 н. Е..), стало загальною назвою єврейського народу - євр. יהודה) - релігійне, національне та етичне світогляд єврейського народу, одна з найдавніших монотеїстичних релігій людства. У істотному сенсі, символічне значення в іудаїзмі мають молитва Шма і дотримання шаббата і кашрута, носіння стоси (головного убору). Один із зовнішніх символів іудаїзму з XIX століття - шестикутна Зірка Давида. Іудаїзм проголосив монотеїзм [11] [12], поглиблений вченням про створення людини Богом за своїм образом і подобою - наслідком чого є любов Бога до людини, прагнення Бога допомогти людині і впевненість у кінцевій перемозі Добра. Іудаїзм пропонує всім людям і народам (неєвреїв) прийняти необхідний мінімум моральних зобов'язань, що накладаються Торою на все людство: у той час як євреї зобов'язані дотримуватися всі 613 витягнутих з П'ятикнижжя приписів (мицвот), неєврей, який вважається учасником завіту, укладеного Богом з Ноєм (Бит.9: 9), зобов'язаний виконувати лише сім законів Ноєвих синів [13]. У той же час, іудаїзм принципово не займається місіонерством, тобто не прагне до прозелітизму (на івриті - гіюр) і є національною релігією єврейського народу.

9. Танах (давньоєвр. תנך) — загальноприйнятий набір святих Книг тобто святе Письмо юдаїзму. Назва Танах є скороченням і вказує на книги, що входять, до його складу. Це Тора (Закон або П'ятикнижжя Моісея у слов'янському перекладі), Невіім (Пророки або книги пророцькі у слов'янському перекладі) та Ктувім (Писання або книги історичні у слов'янському перекладі). Талмуд (староєвр. вчення, наука) — це великий кодекс релігійно-юридичних правил життя євреїв. Століттями первинний зміст Талмуду передавався усно із покоління в покоління. Тому на відміну від Тори («Закону», «писаного Закону») його називають «усним законом» або «коментуванням закону». В основу Талмуду покладено П'ятикнижжя, Закон Моїсея, або Тора. Основною метою укладачів Талмуду було збереження Усного Закону, а також пристосування його до мінливих умов реального життя.

10. Ортодоксальний іудаїзм - загальна назва течій в іудаїзмі, прихильники яких, з історичної точки зору, продовжувачі єврейського релігійного світогляду, остаточно сформувався в епоху Пізнього Середньовіччя і на початку Нового часу. Центральне місце в релігійній концепції ортодоксального іудаїзму займає Галаха в тому вигляді, в якому вона зафіксована в усній Законі (у Мишне і Гемаре, тобто в Талмуді) і кодифікована у зводі Шулхан арух. Реформістистверджували, що релігійні обряди по­винні постійно змінюватись, орієнтуючись на потреби ча­су, що традиція дотримання наказів рабинів себе пережи­ла. Прибічники реформованого іудаїзму скасували закони про їжу, скоротили кількість релігійних свят, зрівняли жінок з чоловіками у релігійних правах, схвально ставили­ся до змішаних шлюбів. Вони не визнавали авторитету Талмуда, раціональніше ставилися до ідеї месіанізму, ви­лучили з богослужінь молитви, що виражали надію на по­вернення євреїв у Палестину. В реформованих синагогах службу відправляли мовою країни, на території якої вони перебували. Консервативний іудаїзм - сучасне течія в іудаїзмі. Виникло в середині XIX століття в Німеччині, перші організовані форми утворилися на початку XX століття в США. Основні принципи Консервативного іудаїзму: Визнання Галахи в якості керівництва до життя, Ні-фундаменталістське викладання основ єврейської релігії, Позитивне ставлення до сучасної культури.

11. Хасиди́зм (від івр. חָסִיד, хасид — побожний, благочестивий; прибічник, послідовник) — містичне відгалуження юдаїзму, що виникло на територіїУкраїни

у першій половині 18 століття як опозиція до догматично-обрядового формалізму і рабинської ортодоксії. Засновником хасидизму був Ізраїль бен Еліезер Баал-Шем-Тов (скорочено Бешт; *1700—†1760), що діяв як «свята людина» і «чудодій» на Поділлі; він мав великий вплив на єврейські маси, зокрема через інших «праведних» людей, так званих цадиків. Хасидизм поширився з України до сусідніх Литви, Білорусі, Польщі, Угорщини й Румунії. Частина визнавців хасидизму емігрувала до Палестини, а рештки тих, що пережили Другу світову війну, опинилися в Америці, де вони стали однією з груп ортодоксальних євреїв. Існує багато течій хасидизму. Найвідоміші з них: Любавицький хасидизм, відоміший як ХАБАД; Брацлавський хасидизм; Каролінський та інші. Назви походять від міст, де жили засновники цих течій — учні Магіда з Межерича.

 

Словник:

Зороастри́зм — (самоназва : Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) - стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророкаЗаратуштри

, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священого зороастрійського канону.

Маздаїзм; ч. стародавня релігія, поширена в 1-му тис. до н. е. в Мідії, Персії. За віровченням М., божественне начало (бог Мазда, або Ахурамазда, звідси й назва) веде боротьбу із злим началом (Аріман) за панування над світом й душами людей.

Мітраїзм; ч. релігійний культ бога Мітри, поширений в Малій Азії, а з 1 ст. до н. е. - в Римській імперії.

Парсизм - сучасна форма зороастризму в Індії. Послідовники зороастризму переселилися в Індію в 7 - 10 століттях, прийшовши сюди з Ірану. В Індії послідовники П. називаються парсами, в Ірані - гебрами.

Авеста (від awastāg — основа)— священна книга зороастризму та його представників, послідовників Заратуштри, котрий виступав як великий реформатор маздаїзму, найдавнішої політеїстичної релігії іранців, і підніс культ Агура-Мазди як втілення чистого добра.

Іудаїзм; ч. релігія віруючих євреїв. Склався наприкінці 2-го - на початку 1-го тис. до н. е. Характерними для іудаїзму є віра в єдиного бога Ягве (спочатку бог племені Іуди - звідси й назва) і месію (спасителя), догмат про богообраність євреїв. На ідеологію І. спирається сіонізм. Нині іудаїзм - державна релігія в Ізраїлі.

Ягве (також Єгова) — тетраграма[1], єдине особисте ім'я Бога. Це слово має значення дослівно «Сущий».

Мойсе́й (івр. משֶׁה Моше, староукр. Мусій, серед мусульман — Муса), що означає витягнений, чи врятований, з води[1]) — біблійний персонаж із Закону Мойсея у Старому Заповіті. За Біблією — вождь і законодавець народу єврейського, пророк і перший священний автор. Пророк в іудеїв, християн імусульман

.

Танах (давньоєвр. תנך) — загальноприйнятий набір святих Книг тобто святе Письмо юдаїзму. Назва Танах є скороченням і вказує на книги, що входять, до його складу. Це Тора (Закон або П'ятикнижжя Моісея у слов'янському перекладі), Невіім (Пророки або книги пророцькі у слов'янському перекладі) та Ктувім (Писання або книги історичні у слов'янському перекладі).





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...