Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема 5. Соціологія сім’ї



Об’єкт та предмет соціології сім’ї, її місце у загальній системі соціологічного знання.

Соціологічний зміст категорій «сім’я» та «шлюб».

Структура та функції сім’ї як соціального інституту.

Шлюб як соціальний інститут, його основні форми.

Класифікація сімей за різними критеріями.

Демографічна та сімейно-шлюбна політика держави.

Тенденції та перспективи розвитку сучасної української сім’ї в умовах ринкової економіки.

 

 

Соціологія В.Парето.

Соціологія В.Липинського.

ЗМІ як соціальний інститут, його функції.

Соціальна спрямованість особистості у сучасному суспільстві.

Соціологічний зміст понять “десоціалізація” та “ресоціалізація”.

Людина як самоорганізована, самоуправляєма соціальна система.

Взаємодія суспільних та особистих інтересів і цінностей.

Об’єкт та предмет соціології сім’ї, її місце у загальній системі соціологічного знання.

Соціологічний зміст категорій «сім’я» та «шлюб».

Структура та функції сім’ї як соціального інституту.

Шлюб як соціальний інститут, його основні форми.

Класифікація сімей за різними критеріями.

Демографічна та сімейно-шлюбна політика держави.

Тенденції та перспективи розвитку сучасної української сім’ї в умовах ринкової економіки

 

 

Тема 9 Політика як соціальний інститут, його функції

Соціологія політики — одна з важливих галузей (функціональна підсистема) соціології, яка пояснює такі явища, як боротьба за владу і здійснення влади, оскільки саме ці явища є сутністю політики. Політика — це діяльність класів, соціальних груп, індивідів, яка проявляється у владних відносинах, спрямованих на завоювання, утримання, перерозподіл і використання влади. Це випливає із усталеного загальносоціологічного уявлення про владу як здатність однієї частини суспільства пригноблювати іншу частину, нав”язувати її свою волю, здійснювати певний вплив на її свідомість і поведінку з метою забезпечення власного інтересу і потреб, що за ним стоять. Що ж до політичної влади, ядром якої є держава, то ця влада спрямована на захист особистого інтересу і спирається на систему інститутів.

Хоча політична влада, спираючись на систему інститутів на чолі з державою, вимагає організаційних дій, політичні відносини можуть носити як інституційний, так і неінституційний характер. Інститути , хоч вони мають власні закони функціонування та еволюції, організовану людську діяльність, відіграюь суттєву роль у політичному розвиткові суспільства. Соціологія політики вивчає сутність влади, її природу і прояви з погляду конкретної людини, а також соціальних груп, верств, громадських організацій та об’єднань. Саме тому для соціології політики предметом особливої ваги виступає розгляд особистості як суб’єкта політичного життя, бо кожна людина в суспільстві є і об’єктом і суб’єктом політичних відносин.



Соціологи розглядають політику через призму аналізу соціальної структури і неформальних соціальних інститутів, громадської думки і поведінки, через дослідження особистості і малих груп.

Політика виконує функції: 1Загальноорганізаційної основи суспільства 2Конкретної контрольно-регулятивної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільностей, класів, націй, народів і країн.

 

Тема 10 Релігія як соціальний інститут

Релігія як соціальний інститут є історично сформованим комплексом вірувань, символів, дух цінностей і заповідей, що містяться у духовних текстах, за допомогою яких організується, спрямовується і контролюється релігійна діяльність людей.

Релігія як соціальний інститут існує на двох рівнях: 1) ціннісно-нормативному,що є складною системою вірувань символів, цінностей, духовних заповідей, які містяться у релігійню текстах (у християн — Біблія, у мусульман — Коран). З них віруючі дізнаються про релігійні уявлення щодо будови світу, природи, чер­пають уявлення про космос, людину, суспільство. Із цих знань фор­муються поняття та ідеї, що справляють сильний вплив на психіку та емоції віруючих, породжуючи страх, радість, любов до Бога. Ре­лігійні знання й вірування можна розглядати як ціннісні системи, котрі займають неабияке місце в духовній культурі суспільства, бо вони здатні змінювати поведінку людини, їхній зміст включає мо­ральні цінності й установки, які акумулюють у собі норми і правила людського співжиття, що вироблялися протягом віків. 2) організаційному,тобто церковному. У структуру церкви входять клір (священно- і церковнослужителі) та миряни — прості віруючі.

Дюркгейму праці «Елементарні форми релігійного життя. Тотемічна система в Австралії» аргументовано обґрунтував свій висновок, що релігія як чинник соціальної інтеграції, виконує в суспільстві певну необхідну для його існування функцію.

Функції: Інтегративна функціяпритаманна всім релігіям, її глибоко вивчив Дюркгейм.Прийняття певної релігії, її символів, ціннос­тей включає людину в певну спільноту, а спільне виконання обрядів об'єднує людей, стабілізуючи цю спільноту. Релігія завдяки своєму гуманістичному спряму­ванню виконує загальну стабілізуючу роль. Регулятивна функціяполягає у підтримуванні й посиленні дії традиційних для спільноти норм поведінки та у здійсненні соціаль­ного контролю. Соціальний контроль соціальним інститутом релігії здійснюється як формально - через заохочування й покарання ві­руючих церковними організаціями, так і неформально — самими ві­руючими як носіями моральних норм стосовно свого оточення. Регулятивна функція релігії водночас є й ціннісно-нор­мативною,бо вона приписує віруючим певні стандарти поведінки, зумовлені панівними релігійними цінностями, продиктовані релі­гійними канонами. Канони будь-якої релігії обов 'язково містять пе­вну частину загальнолюдських цінностей і гуманних норм. Психотерапевтична ф полягає в тіім, що різні релігійні дійства породжують поз емоції, вселядть упевненість, захищають від стресів. Комунікативна ф-ціяреаліз в процесі взаємного спілкування віруючих.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...