Главная Обратная связь

Дисциплины:






Ігрові вправи та ігри на ковзанах



«Проковзни у ворота». Діти шикуються в колону по одному. За 10-12 м від стартової риски з двох сніжок ставлять ворота (ширина 25-30 см.) Гравці по черзі роблять розгін (5-6 кроків), а потім на одному ковзанні намагаються проїхати між сніжками (4-5 разів).

«Не торкнись». На льоду ставлять у ряд 8-10 сніжок (льо­динок). Відстань між ними - 1-1,5 м. Діти по черзі енергійно розбігаються і ковзають по прямій на обох ногах. Під'їжджаючи до сніжки, широко розводять ноги, щоб не збити її. Обминувши всі сніжки, вони повертаються на свої місця. Повторити 5-6 разів.

«Хто далі». Діти шикуються у шеренгу на відстані 10-12 кроків від стартової риски. За сигналом кожний з них робить розгін і починає ковзати (на одній чи обох ногах) від стартової риски. Виграє той, хто проїде далі за інших (4-5 разів).

«Пружинки». Діти шикуються у шеренгу на відстані 10-12 кроків від стартової риски. За сигналом кожний з них робить розгін і починає ковзати (на одній чи обох ногах) від стартової риски. Виграє той, хто проїде далі за інших (4-5 разів).

«Наввипередки». Провести на льоду дві паралельні лінії на відстані 40-50 кроків. Кілька дітей (4-5) стають вздовж однієї з них за 2-3 кроки одне від одного. За командою «Руш!» вони біжать наввипередки до другої лінії. Перемагає той, хто першим добіжить до неї. Повторити 4-5 разів.

«Квач». Діти вибирають ведучого. Це – «квач». Він намагається наздогнати гравців, які тікають від нього. Кого наздожене (торкнеться рукою), той стає «квачем» і гра продовжується. Тривалість гри - 10-12 хв.

Роликові ковзани

Роликові ковзани використовують влітку. Вони допомагають вдосконалювати вміння кататися на ковзанах, набуті взимку.

Кататися на роликових ковзанах вчать на асфальтовій доріжці або на рівному майданчику. Діти, які взимку вже каталися на ковзанах, досить швидко навчаються кататися й на роликових ковзанах.

Починають навчання з пересування на ковзанах вперед по прямій. Одночасно можна вчити катання на роликових ковзанах двох-трьох дітей. Коли вони оволодіють технікою катання, можна збільшити групу до 10-15 чол.

Тривалість катання на роликових ковзанах 20-30 хв з ко­роткочасними (3-4 хв) перервами для відпочинку. Вихователь спостерігає за самопочуттям дітей під час катання. Якщо зафіксовано ознаки стомлення дітей (значне почервоніння обличчя, тремтіння ніг), катання на ковзанах припиняється.

Велосипед

Катання на велосипеді сприяє розвитку швидкості, рівноваги, ко­ординації рухів та орієнтуванню в просторі. Крім того, їзда має й прикладне значення. Той, хто навчився їздити на ньому у дитячі роки, зберігає цю навичку на все життя.



Починаючи з трьох років, діти охоче катаються самостійно на триколісному велосипеді. Завдяки набутим навичкам дошкільнята 4-5 років без особливих труднощів переходять до їзди на двоколісному велосипеді.

На території дитячого садка треба виділити місце, де діти можуть вільно кататися, не заважаючи іншим. Бажано, щоб це була рівна доріжка (ґрунтова або асфальтована) довжиною 50-60 м та шириною 3-4 м.

їздити на триколісному велосипеді дітей навчають у певній послідовності. Спочатку їх ознайомлюють з велосипедом та правилами їзди на ньому. Потім вчать сідати та вставати з нього. Дитина підходить з лівого боку, руки кладе на кермо, праву ногу піднімає над сидінням, ставить її на педаль і сідає на велосипед. Щоб їхати, треба по черзі натискувати ногами на педалі. Під час їзди сидіти рівно й дивитися вперед.

Спочатку діти вчаться їздити по прямій, а потім з поворотами (кермо повертається у відповідний бік). Коли вони добре засвоять їзду по прямій та з поворотами, їх навчать їхати по колу, «змійкою», виконувати повороти по обмеженій площі.

Потім дітей навчають їзди на двоколісному велосипеді. І ознайомлюють, як вести його по прямій: велосипед ставлять з правого боку на невеликій відстані, так, щоб педаль не заважала під час ходьби, і підтримують обома руками за кермо. При поворотах кермо повертають у відповідний бік.

Коли дитина засвоїть поперемінне обертання педалей і навчиться їхати прямо, вихователь, частково підтримуючи її, на якийсь час відпускає сідло і поступово привчає кататися без допомоги.

Треба вимагати від дітей дотримання певних правил під час їзди на велосипеді: руки тримати на кермі без зайвого напруження; ступні і коліна тримати паралельно рамі велосипеда; дивитися вперед на 5-10 м; натискувати на педалі носками плавно, без поштовхів, не відриваючи ніг від педалей.

Спочатку діти катаються 6-8 хв, а коли вони оволодіють технікою їзди, час можна збільшити до 10-15 хв. Вихователь стежить за дотриманням установлених правил їзди і чергові­стю катання.

Самокат

Оволодіння навичкою катання на самокаті (спортролері) не становить для дошкільників особливих труднощів. Вихованці старших вікових груп (особливо хлопчики) досить швидко опановують техніку цього виду вправ спортивного характеру.

Самокат підбирають за зростом дитини, яка повинна стояти на платформі самоката рівно, не згинаючи тулуба, руки, трохи зігнуті у ліктях, тримають кермо.

Пересування на самокаті відбувається таким чином. Дитина стає однією ногою на платформу самоката, а іншою відштовхується від землі. Після кількох енергійних поштовхів нога також ставиться на платформу і дитина їде на самокаті за інерцією. Усі рухи ногою повторюються в такому ж самому порядку.

Спочатку вихователь допомагає дошкільнятам опанувати їзду на самокаті, підтримуючи самокат за кермо. Поступово кермо відпускають, і дитина самостійно проїжджає невелику відстань у прямому напрямку. Коли дошкільнята опанують техніку руху в прямому напрямку, вихователь навчає їх виконувати повороти ліворуч та праворуч, спочатку з підтримкою за кермо, а потім самостійно. Діти, які вже вміють кататися на велосипеді, за два-три заняття опановують їзду в прямому напрямку й швидко засвоюють повороти на самокаті.

Під час катання на самокаті потрібно стежити, щоб діти енергійно відштовхувалися від землі лівою та правою ногами. Наприклад, проїжджаючи по доріжці в один бік, вони повинні відштовхуватися правою ногою, у зворотному напрямку — лівою. У такому разі фізичне навантаження на ноги буде розподілятися рівномірно.

Після опанування техніки їзди на самокаті дітям пропону­ють катання з проїжджанням у «ворота» (кубики на відстані 1 м) або «змійкою» між кубиками (булавами); які розставлено на одній лінії на відстані 1,5-2 м один від одного.

Тривалість катання кожної дитини в межах 10-12 хв. Катаються дошкільники на самокаті по черзі. Всі поради щодо правил їзди на велосипеді поширюються й на катання на самокаті.

Навчаючи дітей їзди на велосипеді та самокаті, треба одночасно розвивати в них орієнтування в просторі, виховувати увагу, дисциплінованість, обов'язково ознайомлювати з правилами вуличного руху (пояснити, як їх дотримуватися під час перебування на вулиці).

Плавання

Плавання корисне для гармонійного фізичного розвитку дошкільників. Внаслідок сприятливих поєднань води, повітря, сонячних променів та активних рухів під час плавання зміцнюються м'язи та нервова система дитини, вдосконалюються органи дихання, активізується обмін речовин. Плавання сприяє формуванню стрункої постави, загартовує дитячий організм.

Учити дошкільників плавати можна в штучних наливних і стаціонарних басейнах, а також у водоймищах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Ці вимоги стосуються насамперед якості води та ділянки берега, де проходитимуть заняття. Берег річки (озера) повинен бути рівним і добре проглядатися, дно водойми – з твердим ґрунтом, без ям, підводних каменів, рівне й пологе, швидкість води — не більше 10 м за хвилину.

Вибрану для занять ділянку водойми розміром 20х10 обгороджують канатами з яскравими поплавками, дерев'яним штахетом або лозинами. Глибина найвіддаленішої частини – не більше 1-1,2 м. Також необхідно підготувати надувні гумові круги, м'ячі, дошки з пінопласту 50 х 30 см, рятувальний інвентар, який розміщують на щитах, установлених на відстані 3-4 м від води.

Треба стежити, щоб діти заходили на глибину, де вода доходить їм тільки до пояса або до грудей і суворо вимагати дотримання цієї вимоги. Молодшим дошкільникам, які не вміють плавати, дозволяють входити у воду тільки вздовж берега. Одночасно у воду заходять не більше як 4-6 дітей. Вихователь повинен знаходитися між дітьми та межею, звідки починається глибина. Заняття проводять з підгрупами (по черзі): коли вихователь з однією підгрупою у воді, інша – відпочиває на березі і навпаки. Присутність лікаря або медичної сестри обов'язкова.

Заняття з плавання бажано проводити щодня. На відміну від купання, коли діти у воді більш пасивні, плавати вони можуть значно довше.

Виконуючи різні плавальні вправи, дитина весь час рухається, а тому менше мерзне. Перебування у воді поступово збільшують від 3-5 до 15-20хв при температурі води +20...+22° С та по­вітря +23...+25° С. Не можна дозволяти дошкільникам плавати натще серце або відразу після їди. Навіть при легкому нездужанні (болить голова, кашель, відсутність апетиту) дитині не можна дозволяти входити у воду. Найменші ознаки переохолодження – блідість обличчя, посиніння губ – є сигналом про те, що треба негайно залишити воду й вийти на берег.

Найкращий час для плавання - перша половина дня (від 11 до 12годин ранку), коли найбільше корисних для здоров'я ультрафіолетових променів. Добре також купатися о 17-18 годині. Вода в цей час тепліша, ніж вранці. У спекотні дні дошкільники можуть плавати двічі на день (вранці та ввечері).

Науковими дослідженнями (Т.І. Осокина, Ю.О. Короп та ін.) та практикою роботи дитячих садків доведено, що підготовку дітей до плавання можна розпочинати з другої молодшої групи. Малюків привчають не боятися заходити у воду, організовуючи під час купання з ними найпростіші ігри та розваги у воді. Дуже важливо в цей період викликати в дітей зацікавленість до плавання, бажання навчитися плавати.

У середній групі дітей ознайомлюють з деякими елементами плавання (видих у воду, занурювання з головою, ковзання, рухи ногами й руками), привчають триматися на поверхні води.

У старшому дошкільному віці вдосконалюють за допомогою різноманітних вправ уміння дітей триматися на воді, збільшують відстань, яку треба проплисти.

Спочатку, як уже зазначалося, дітей привчають не боятися води: сміливо входити в річку або озеро, вільно пересуватися на мілководі, занурюватися з головою, виконувати підготовчі до плавання вправи на суші й у воді. Тільки за таких умов можна навчити дошкільнят плавати певним стилем (кролем, брасом та ін.).

Навчаючи плавання, вихователь повинен завжди бути поруч з дітьми. Якщо та чи інша вправа не виходить або дитина боїться виконати її, треба допомогти: підтримати за руки, спину або груди.

З перших занять дітей привчають правильно видихати повітря у воду й занурюватися з головою. Виконуючи цю вправу, діти спочатку затримують дихання після вдиху, а потім поступово, не поспішаючи, видихають повітря у воду. Щоб краще орієнтуватися, можна розплющувати під водою очі.

Щоб відчути підтримуючу силу води й засвоїти горизонтальне положення тіла, застосовують вправу з ковзанням на грудях. Виконуючи цю вправу, дитина входить у воду (глибина по пояс), стає обличчям до берега, піднімає руки вгору, робить глибокий вдих і, трохи присівши, енергійно відштовхується від дна й лягає на воду, її тіло, руки та ноги випростані, кисті складені разом долонями вниз, голова опущена у воду. Під час ковзання на грудях, повітря видихають у воду. Цю вправу повторюють щодня, намагаючись ковзати все далі й далі. Вміння ковзати по поверхні води – перший крок до оволодіння плаванням (мал. 58).

Навчитися триматися на воді допомагають і деякі інші вправи. Найпоширеніші з них - «Поплавець» і «Медуза». Щоб виконати вправу «Поплавець», дитина входить у воду по груди, стає обличчям до берега, робить глибокий вдих і, затримуючи дихання, занурюється з головою. Під водою охоплює руками гомілки, нахиляє голову ближче до колін (положення групування). У цьому положенні плаває якийсь час (рахує до десяти і не випускає по­вітря з легень), не змінюючи положення тіла, рук, ніг і голови. Потім спокійно стає ногами на дно (мал. 59).

Вправа «Медуза» виконується на мілкішому місці, де глибина води по пояс. Ця вправа відрізняється від попередньої тим, що, зробивши глибокий вдих і затримавши дихання, дитина нахи­ляється вперед і повільно лягає на воду, не згинаючи при цьому рук і ніг. її тіло спочатку трохи занурюється у воду, а потім зринає. Дитина лежить у воді, не рухаючись. Полічивши до десяти, стає на дно (мал. 60).

Одночасно розучують рухи ногами у воді, що допомагають підтримувати тіло в горизонтальному положенні й сприяють просуванню вперед. Спочатку ці рухи вивчають, сидячи на березі (бортику басейна), а потім – у воді, на мілкому місці. Дитина лягає на воду, спираючись на випростані руки або передпліччя і випрямляється так, щоб на поверхні було видно носки (якщо дитина лежить на спині) або п'яти (якщо дитина лежить на животі). У цьому положенні вона повільно й ритмічно рухає майже випростаними ногами. Ноги працюють в основному внаслідок руху стегон. Носки ніг витягнуті, амплітуда руху ступень вгору й вниз – 30-40 см.

Роботу ніг треба вдосконалювати на кожному занятті, ковзаючи на грудях, а також тримаючись руками за плавальну дошку, гумовий круг або м'яч. Плаваючи з предметами, що допомагають триматися на воді, діти повинні дихати рівномірно, швидко вдихати повітря і повільно видихати його крізь стулені губи.

Коли дошкільнята засвоять рухи ногами, їх вчать самостійно триматися на поверхні води за допомогою рук і ніг. Гребок виконується прямою рукою, закінчується він біля стегна. Гребти треба повільно, не поспішаючи. Коли одна рука гребе, інша витягується вперед. На кожний гребок руками роблять три-чотири поперемінних рухи ногами.

Спочатку діти плавають (на мілкому місці), затримуючи дихання після вдиху з поступовим видихом у воду. Пропливши так 5-6 метрів, дитина повинна встати, зробити глибокий вдих і пливти далі. Пізніше вчать робити вдих у момент, коли одна рука витягується вперед, а видих – коли вона закінчує гребок.

Старших дошкільників вчать плавати способом «кроль» без винесення рук з води. Під час плавання цим способом тіло перебуває в горизонтальному положенні. При цьому голова піднята так, щоб рот був трохи вище від поверхні води. Ноги вільно витягнуті, носки відтягнуті й злегка повернуті всередину. Ними дитина навперемінно виконує рухи зверху вниз і знизу вгору. Гребок рукою виконується до вертикального положення, а долоня опиняється біля плеча й знову витягується вперед, ніби наздоганяючи в русі іншу руку (мал. 61).

Щоб заняття з плавання не були одноманітними, треба ши­роко використовувати у воді різні ігри й розваги. Захоплені грою, дошкільнята не відчувають страху, впевненіше виконують вправи, які раніше їм не вдавалися. Усі ігри та розваги із зануренням спочатку виконуються із затриманням дихання після вдиху (рот щільно закритий), а потім з видихом у воду крізь губи.

Ігри та розваги, які проводяться з дошкільниками під час навчання плавання.

«Фонтан» (глибина води до пояса). Кілька дітей (4-6) входять у воду і, тримаючись за руки, роблять коло. Потім повертаються кругом, опускають руки й набирають положення упору лежачи (ногами всередину кола). За сигналом вихователя починають виконувати рухи прямими ногами, піднімаючи фонтан бризок. Після команди «Більший фонтан» рухи ногами виконують швидше. «Менший фонтан» - рухи уповільнюють. Тривалість гри 2-3 хв.

«Гойдалка» (глибина води до пояса). Діти стоять парами, узявшись за руки, обличчям один до одного. По черзі присідаючи, вони занурюються у воду з головою, виконуючи видих у воду. Повторити вправу 8-10 разів.

«Крокодили на мілині» (глибина води до колін). Лежачи у воді, діти просуваються руками по дну. Час від часу вони виконують глибокий вдих над поверхнею води і видих у воду. Під рахунок вихователя «Раз» - вдих, «два, три, чотири» - видих.

«Передай м'яч» (глибина води по груди). Діти розподіляються на пари і стають один за одним на відстані кроку, ноги на ширині плечей. Дитина, яка стоїть попереду, тримає м'яч. Потім вона нахиляється вперед, занурюється у воду з головою і передає під водою м'яч іншій дитині. Після цього діти повертаються кругом і передача м'яча повторюється. Повторити 8-10 разів.

«Проковзни далі» (глибина води по груди). Діти входять у воду по груди й стають обличчям до берега. Потім роблять глибокий вдих, із силою відштовхуються ногами від дна і, витягнувши вперед руки, ковзають у воді до берега. Повторити 6-8 разів.

«Я пливу» (глибина води по груди). Діти в розімкнутій колоні по одному кроком переміщуються вздовж стінок басейну або берега. Після слів вихователя «Усі поплили!» діти повертаються обличчям до берега і будь-яким способом відривають ноги від дна, приймаючи горизонтальне положення у воді. За наступним сигналом «На місця!» діти стають на своє місце в колоні і продовжують рухатися вздовж стінок або берега.

«Водолази» (глибина води по груди). Діти стають у коло. За командою вихователя по черзі занурюються у воду з розплющеними очима. Кожний з гравців намагається зібрати якомога більше камінців або інших предметів, щойно кинутих на дно. Перемагає той, хто набере найбільше камінців (предметів). Повторити 3-4 рази.

«Квач» (глибина води по груди). Діти повільно розміщуються у воді. Обирають «квача». За сигналом вихователя «квач» намагається спіймати кого-небудь з учасників гри (торкнутися рукою). Рятуючись від «квача», діти занурюються у воду або відпливають у сторони. Той, кого буде спіймано, стає «квачем». Тривалість гри – 5-6 хв.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...