Главная Обратная связь

Дисциплины:






Особисті немайнові права інтелектуальної власності



Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., у ст. 27 закріпила, що:

- будь-яка особа має право вільно приймати участь у культурному житті суспільства, користуватись об‘єктами мистецтва і брати участь у науковому прогресі, а також користуватись всіма його благами;

- кожний має право на охорону особистих немайнових і майнових інтересів, що виникають з будь-якого наукового, літературного або художнього твору, автором яких він є.

Стаття 423 ЦК України є спеціальною статтею у порівнянні з ст. 201 ЦК України. У той же час вона не містить визначення особистих немайнових прав, а лише вказує на деякі їх види та закріплює окремі характерні риси, що їм притаманні. Незважаючи на те, що закон не дає легального визначення особистих немайнових прав, виходячи із змісту статті 423 ЦК України, особисті немайнові права можна визначити як права, що не мають економічного змісту, які належать творцю (автору) незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним у разі передання майнових прав інтелектуальної власності, зокрема права на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

У науковій літературі особисті немайнові права ще називають моральними правами.[18]

Право авторства

Стаття 423 ЦК України до особистих немайнових прав суб‘єктів права інтелектуальної власності відносить право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності, тобто право авторства на об‘єкт права інтелектуальної власності. Зміст цього права полягає у тому, що саме творець (автор) має право стверджувати, що об‘єкт права інтелектуальної власності є результатом його інтелектуальної, творчої діяльності і право авторства на цей результат належить йому як творцю (автору). Автор може оприлюднити результат своєї творчості під своїм ім‘ям або під псевдонімом, або навіть взагалі анонімно. Такий зміст права авторства характерний для інституту авторського права і суміжних прав.

Право авторства у розумінні Паризької конвенції про охорону промислової власності є обмеженим і не має такого прояву, як право авторства на об‘єкти авторського права і суміжних прав.

Закон визнає право авторства за творцем лише деяких результатів науково-технічної творчості. Так, автор (творець) наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин, породи тварин зазначається як автор цих об‘єктів права інтелектуальної власності в охоронних документах на ці об‘єкти. Крім того, творцю вказаних об‘єктів права інтелектуальної власності надано право присвоювати таким об‘єктам будь-яку назву, у тому числі і своє ім‘я.



Право авторства не визнається щодо таких об‘єктів права інтелектуальної власності, як комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення, комерційна таємниця. Закон визнає лише майнові права на них, які набувають фізичні особи, підприємці та юридичні особи на підставі того, що вони є власниками охоронних документів на ці об‘єкти, або у силу їх використання.

До особистих немайнових прав суб‘єктів права інтелектуальної власності стаття 423 ЦК України відносить і право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Особисті немайнові права дозволяють творцю об‘єкту права інтелектуальної власності назавжди зберегти зв‘язок із своїм результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Цей зв‘язок проявляється, перш за все, у тому, що автор контролює процес оприлюднення свого твору.

Саме автору належить право вирішувати, чи буде він знайомити широкий загал зі створеним ним об‘єктом права інтелектуальної власності, і в якій формі, чи збереже цей об‘єкт у таємниці, не виводячи з приватної сфери. Це право залежить від волевиявлення автора, оскільки лише він визначає, коли його твір є завершеним та виявляє бажання довести відомості про нього до відома громадськості. Якщо автор прийме рішення оприлюднити відомості про свій твір це право дозволяє йому визначити і спосіб, яким ці відомості будуть оприлюднені.

Оприлюднення твору є тим юридичним фактом, з яким пов‘язується реалізація майнових прав автора, що виникають у нього з моменту створення твору. Тільки оприлюднений твір можна використовувати за дозволом автора. Слід зазначити, що реалізація факту оприлюднення твору в одній формі (наприклад, опублікування п‘єси) не тягне за собою автоматичного визнання оприлюднення його в іншій формі (наприклад, у вигляді постановки п‘єси у театрі). Зазначене право більше притаманне суб`єктам авторського права і суміжних прав.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...