Главная Обратная связь

Дисциплины:






Методика занять фізичними вправами залежить від спрямованості завдань і конкретного змісту занять, умов їх проведення, вікових особливостей та рухових спроможностей дітей



Одна з першорядних і важливих цілей використання фізичного виховання у дошкільному віці – розвиток у дітей рухів. Якщо у роботі з дітьми першого року життя основне місце у розвитку рухів займали методи вправи, то методика рухової підготовки дітей другого і третього років життя спирається, крім того, на методи словесних завданьі демонстрації вправ. Це пояснюється інтенсивним розвитком мовлення та здатності до наслідування. Мовлення дітей стає засобом спілкування з оточуючими і набуває вирішального значення для їх розвитку. Розвиток здатності наслідувати має особливе значення не тільки для вдосконалення поведінки та оволодіння мовою, але й для розгортання на більш високому рівні рухової активності.

Ігрова діяльністьдітей третього року життя стає складнішою та різноманітнішою. Велике місце в їхній руховій підготовці займають сюжетні та рольові ігри.Оскільки вже на другому році життя спостерігаються значні відмінності у темпі і характері розвитку окремих дітей, урахування індивідуальних особливостей кожної дитини набуває першорядного значення.

Індивідуальна роботаз дітьми дошкільного віку спрямована на додаткове навчання відстаючих, активізацію малорухливих і покращання фізичної підготовленості ослаблених дітей, своєчасне виявлення та виправлення відхилень у статурі. Індивідуальна робота здійснюється протягом усього дня у години ігор і прогулянок з однією дитиною або невеликою групою дітей

Велике місце у навчанні дітей рухів займають так звані ігрові прийоми(імітація рухів, їх образність, сюжетність завдань та ін.). Особливо це стосується дітей молодшого дошкільного віку, робота з якими насичена рухливими іграми та „ігровими вправами”: чим молодший вік, тим менша межа між „погратися” та „навчитися”. Зводити навчання дітей рухів тільки до ігор не доцільно. Особливо це стосується дітей старшого дошкільного віку, до яких можна пред’явити більші вимоги.

Початкове навчання, особливо складних рухів, відбувається за допомогою методів вправи, тим більше, що вправи з бігу, стрибків, метань настільки емоційні самі по собі, викликають таку зацікавленість у дітей, що ігрове оформлення стає зайвим. Особливо важливо виховати у дітей позитивне ставлення до „процесу вправи” для засвоєння правильних способів виконання рухів не тільки для підвищення ефективності навчання, але й для підготовки до більш складного навчання у школі.

Дітей дошкільного віку не можна перевантажувати емоціями. Насиченість заняття гучною музикою, яскравими предметами, іграшками, сміхом викликає надто велике збудження, відволікає їхню увагу від вказівок, вимог вихователя, ускладнює процес активного гальмування. Потрібно оберігати нервову систему дитини від надмірних подразнень. Разом з тим необхідно розвивати активне гальмування: вислуховувати до кінця вказівки вихователя, припиняти свої дії за сигналом та ін. Що стосується кількісних рухів, то вони недоцільні без набуття дітьми рухових умінь. Оволодіння основами техніки будуть створювати сприятливі умови для підвищення кількісних показників дітей.



Навчання техніки рухів важливо починати з чотирьох років, оскільки цей період характеризується великою пластичністю кори головного мозку. Завдяки цьому порівняно легко утворюються нервові зв’язки, але вони нестійкі і вимагають міцного закріплення. Щоб діти навчилися правильно виконувати рухи, потрібна тривала робота. При цьому важливим є використання показу одночасно з поясненнями. При поєднанні слова і

показу діти отримують можливість бачити рух, розширювати уявлення про нього, привчатися усвідомлювати, осмислювати свої дії.

У навчанні дітей дошкільного віку рухів широко використовуються конкретні рухові завдання. Вони, як правило, побудовані на діях із предметами: м’ячами, обручами,гімнастичними палицями та ін. Дитині пропонують пролізти в обруч, не торкаючисьпідвішеного брязкальця; пройти по дошці, утримуючи на голові мішечок із піском, гумовекільце та ін. Такий спосіб допомагає дітям усвідомити поставлене завдання та діяти більш цілеспрямовано.

Починаючи з четвертого року життя і до сьомого включно, зміст фізичного виховання суттєво розширюється і ускладнюється. Послідовно включаються більш складні форми ходьби, бігу, стрибків, метань, лазіння, рівноваги тощо. Найбільше місце займають загальнорозвиваючі вправи. Хоча показ і наслідування продовжують відігравати значну роль, поступово розширюється сфера застосування словесних завдань, вказівок, коротких пояснень, порівнянь і оцінок.

Зміст виховної роботи з дітьми сьомого року життя обумовлений завданнями підготовки до школи.

Зміст фізкультурно-оздоровчих занять.Під час проведення організованих фізкультурно-оздоровчих занять як урочного так і позаурочного типу рекомендується додержуватися трикомпонентної структури із відповідним вирішенням оздоровчих, виховних і освітніх завдань. Тривалість занять 20– 40 хв, періодичність – 2–4 рази на тиждень.

Для визначення правильності побудови занять і розподілу фізичного навантаження проводиться вимірювання ЧСС до початку заняття, наприкінці кожної його частини та у відновлювальному періоді.

При правильно побудованому занятті пульс прискорюється під час підготовчої частини на 10–15%, основної частини після виконання основних видів рухів – на 40–50%, рухливої гри – на 60–70% (значною мірою за рахунок емоцій). У заключній частині пульс знижується.

При виконанні основних рухів вирішуються завдання не тільки навчального, але й розвиваючого характеру.

Під час систематичних занять фізичними вправами за відповідною методикою, правильним дозуванням фізичних навантажень відбувається більш інтенсивний розвиток рухових якостей і підвищення рівня фізичної підготовленості.

Кожне заняття незалежно від віку дитини можна проводити за наступною схемою:

1. Ходьба з різними завданнями (зі зміною темпу, з імітацією дітьми поведінки

тварин і птахів), біг у середньому темпі (під час проведення занять на свіжому повітрі).

Виконання загальнорозвиваючих вправ.

2. Виконання основних рухів (двох-трьох); бажано, щоб вони відрізнялися за своєю

дією на організм дитини, розвивали різні м’язові групи. Наприклад, недоцільно виконувати

стрибок у глибину, а потім стрибок у довжину з місця. Раціонально поєднувати вправи у

стрибках з рівновагою, лазіння із метанням та ін.

3.Рухлива гра, в якій закріплюються та вдосконалюються раніше вивчені з дітьми

основні рухи.

4. Закінчується заняття бігом у повільному темпі (якщо проводилися ігри середньої

інтенсивності), ходьбою з уповільненням темпу у межах 30–50 с і виконанням дихальних

вправ на розслаблення.__

 

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...