Главная Обратная связь

Дисциплины:






Методи в селекції вівса



В селекції вівса низка сучасних методів ще не одержала широкого застосування в Україні. Рідко використовуються складні схеми схрещувань, мутагенез, віддалена гібридизація. Практично не застосовуються поліплоїдія, гаплоїдія, анеуплоїдія, і методи клітинної селекції. Недостатньо широко впроваджується міжвидова гібридизація. Необхідно розширити і провести докорінну перебудову селекційно-генетичних робіт з вівсом в Україні.

Добір з місцевих і селекційних сортів. Більшість комерційних сортів вівса, що висівалися донедавна створено індивідуальним або масовим добором з місцевих зразків, селекційних сортів. Найбільш часто використовували індивідуальний добір. Добором з місцевих сортів і форм одержані сорти Наримський 943, Онохойський 547, Сахалінський 1, Совєтський, Якутський і ін. Створені добором з селекційних сортів і зразків сорти Артемівський 107, Геркулес, Кабардинець, Кубанський, Омський кормовий, Орел, Писаревський, Синельніківський 14, Таджикський 50, Фаленський 1 і ін. Багато сортів одержані з зразків невідомомго походження: Надьожний, Харківський 596, і ін. Методом масового добору створені сорти Надьожний, Наримський 943, Сахалінський, Таджикський 50, Фаленський 1. Застосування в широких масштабах індивідуального добору з готових зразків в селекції вівса пояснюється тим, що дана культура сильно піддається спонтанному мутагенезу, спонтанній гібридизації, а також гексаплоїдною природою вирощуваних видів: це призводить до дуже повільного вищеплюванню багатьох рецесивних ознак, які не помічені селекціонерами і проявилися в більш пізніх поколіннях. В результаті добір з одного і того ж сорта або зразка на одній або декількох селекційних станціях призводить до створення декількох сортів. Так, у Швеції на Сфальофській селекційній станції добором з американського сорта Мільтон одержані сорти Золотий Дощ і Побєда, які відносяться до різних різновидностей. В останні роки стали часто застосовувати добір на провокаційних фонах. Таким методом одержані сорти Мід-Саутс (США), стійкий до хвороби Вікторія, і Кіровський - цінний по якості, скоростиглий і стійкий до пошкодження шведською мухою.

Гібридизація – це основний метод створення вихідного матеріалу для селекції вівса в усіх країнах світу - гібридизація. Цей метод дає змогу створювати і добирати форми, що сполучають позитивні ознаки батьківських форм. Батьківські пари для схрещування підбирають на основі еколого-географічного принципу походження з урахуванням елементів продуктивності, проходження окремих фаз вегетації, тривалості вегетаційного періоду, стійкості до хвороб і шкідників, якості продукції і ін.

Гібридизація здійснюється методом "підрізок", який базується на кастрації материнських рослин звичайним способом з підрізуванням квіткових лусок на 1/3 довжини. До кастрованих материнських мітелок підводяться батьківські рослини, у яких квіткові луски підрізаються на 1/2 довжини з метою вільного виходу пиляків з квітки і кращого попадання пилку на зав'язь материнської квітки. Враховуючи низьке пилкоутворення у вівса, на кожну материнську мітелку підготовлюється три батьківських.



Вдале схрещування у вівса значно нижче, ніж в інших зернових культур. Це пояснюється фізіологічною чутливістю квіток вівса при їх відкриванні в момент кастрації до впливу сонячного світла, температури і вологості повітря, вітру. За останні 10 років тільки три роки успішне схрещування було більше 10 %, а в останні роки процент зав'язування був дуже низьким (таблиця 1), а звідси і малі масштаби селекційних матеріалів.

Індивідуальні відбори починаються з гібридів третього покоління і продовжуються до 4-6 поколінь.

На перших етапах селекційної роботи проводяться оцінки за наступими основними показниками: загальна продуктивність рослин, вирівняність стеблостою, тип і озерненність мітелки, стійкість до хвороб та вилягання, довжина вегетаційного періоду і якість зерна (визначення плівчатості).

Використовують внутрішньовидові і міжвидові схрещування. Внутрішньовидовою простою гібридизацією одержані сорти Астор (Нідерланди), Байкал, Горизонт, Вікер, Друг, Ісетський, Кюто (Фінляндія), Мирний, Омський 77, Сельма (Швеція). Сібіряк, Синельніківський 28, Скайтунес, Скакун, Урал, Удич-жулти (Польща), Успєх, Ювілейний і ін.; ступінчастою – Льговський 1, Санг (Швеція), Скороспєлий, Стендський жовтий, Хібіни 2, і ін.; спонтанною – Тайожник, Чернігівський 126.

При міжвидовій гібридизації найбільш часто використовують 42-хромосомні види, між якими схрещування відбуваються легко. До них відносяться схрещування вівса посівного з візантійським, вівсюгом звичайним, південним і середземноморським.

Цінні якості наявні у багатьох гібридів вівса посівного з вівсом візантійським. Прикладом можна навести сорт Льговський 1026. Гібридизацією вівса візантійського з вівсом звичайним в США створені сорти універсального використання Рапід і Мейза.

Овес голозерний (Avena sativa nuda) – широко відома в світі культура, яка характеризується низьким вмістом цукру, підвищеним вмістом білка та високою поживністю, відповідно й високою енергетичною цінністю. Це один з найпопулярніших продуктів харчування для сучасних людей. Серед десяти видів здорової їжі за даними журналу «Time», овес займає п'яте місце





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...