Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема: Правове регулювання банківської діяльності за законодавством України. Надати в письмовому вигляді порівняльну характеристику банківських операцій, банківських правочинів



Завдання 1

Надати в письмовому вигляді порівняльну характеристику банківських операцій, банківських правочинів, банківських послуг.

 

Банківську діяльність слід розглядати як систематичну підприємницьку діяльність, здійснення якої передбачає вчинення банківських правочинів та операцій. Відповідна діяльність може здійснюватися банком за умов дотримання ним встановлених законодавством спеціальних економічних нормативів та застережень, наявності фахового персоналу, технічних засобів, створення інфраструктури, постійного розширення та зростання якості банківських послуг.

Поширеним у підприємницькій діяльності банків є застосування таких термінів як «банківський правочин», «банківська операція» та «банківська послуга».

Надання банківських послуг може здійснюватися не лише шляхом волевиявлення сторін і відповідного укладення двостороннього правочину, тобто договору. Здійснення банківської діяльності, в процесі якої особою споживається відповідна фінансова послуга, можливе також за волевиявленням однієї сторони, тобто на підставі одностороннього правочину. Термін «банківський правочин» розглядається лише в контексті тих правових дій, які обумовлені цивільною дієздатністю банківської установи та вчиняються на підставі спеціального дозволу (ліцензії НБУ). При цьому, організаційно-засновницькі правочини, що спрямовані на встановлення відповідного статусу банківської установи та цивільні правочини, що забезпечують належну господарську діяльність банку (наприклад, договори оренди приміщення банку, обслуговування оргтехніки, купівлі-продажу канцтоварів тощо), не підпадають під поняття «банківського правочину». Банківський правочин слід розглядати як правомірну дію, що є результатом дієздатності банківської установи, та проявляється через волю органів управління останньої і зовнішнього її прояву (банківської операції, формуляру, тощо), спрямованого на досягнення суб’єктивного мотиву (сausa). Юридичні дії зумовлюють певну поведінку сторін банківського правочину, направлену на реалізацію суспільно-економічної мети під час споживання фінансової послуги. Отже, банківський правочин можна визначити як дію, обумовлену спеціальною правоздатністю банку, який надає фінансові послуги клієнтам (юридичним або фізичним особам) шляхом здійснення відповідних банківських операцій, що спрямована на досягнення певного правового результату. Зрозуміло, що сучасні банківські операції – це далеко не лише так зване «фінансове посередництво».

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» була зроблена спроба наблизитись до поняття банківської операції через визначення терміну «розрахункові банківські операції», які розглядаються як рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. Це визначення, по-перше, саме по собі викликає певні сумніви та питання. Так, за даним визначенням можна зрозуміти, що гроші самі рухаються на банківських рахунках. Якщо вони і рухаються (хоч зрозуміло, що мова може йти лише про облік коштів за відповідними рахунками), то необхідно було зазначити суб’єкта дій щодо руху коштів. По-друге, враховуючи зміст цього терміну не можна знайти той ключовий елемент, який об’єднував би всі банківські операції. Також слід зазначити, що з прийняттям нового ЦК України акценти стосовно регулювання банківських операцій впевнено змістились у бік цивільного законодавства. Здійснення тієї чи іншої операції відбувається відповідно до змісту певного банківського правочину, обов’язкові умови якого зазначаються у ЦК України. Разом з тим техніка здійснення банківських операцій зумовлює необхідність дотримання також спеціальних правил, встановлених законодавством України. А.Селіванов, зазначає, що банківські операції, які відображають банківську діяльність, це по суті, угоди, які за своєю правовою природою спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Вони складають предмет діяльності банків, наприклад, приймання вкладів, облік векселів, відкриття банківського рахунку та інші. Як зазначає Л. Єфімова, під терміном “банківська операція” нерідко розуміють не тільки відповідні банківські договори, але й зовсім самостійні фактичні дії, такі, що передбачають перерахування грошей, заповнення різних інформаційних карток тощо. Аналізуючи правову природу банківської операції Ю. Філатов зазначає, що цивільно-правовий договір є основою, стрижнем банківської операції, на який нанизується та на підставі якого виникають спеціальні відносини (відносини рахунку, вкладу, розрахунків та ін.). Комплекс спеціальних відносин (державно-правових, адміністративно-правових та ін.) у сукупності з цивільно-правовою основою відносин банка та клієнта формують банківську операцію. Банківська операція представляє собою зобов’язання за участю кредитної організації, що виникає на підставі цивільного правочину, можливість виконання, якого забезпечується банківськими правилами (адміністративно-правовими нормами) та економічними нормативами, встановленими законодавством. Не зважаючи на те, що банківська операція та банківський правочин мають одну економічну природу, а також розглядаються як правомірні дії, все ж ці два поняття не можна ототожнювати. Насамперед, слід зазначити, що підставою для виникнення грошового зобов’язання в сфері відносин за участю банка є правочин, а не операція, що здійснює банк, виконуючи функцію послугонадавача при наданні певної банківської послуги. Сама по собі банківська операція це, як правило, певна дія або комплекс послідовних арифметичних, технічних та інших дій персоналу банку щодо грошових коштів, цінних паперів та інших активів. При цьому необхідно враховувати, що здійснення банківських операцій відбувається за правилами встановленими нормативними актами НБУ. Банківську операцію можна розглядати як певний результат вчиненого банком за дорученням клієнта, або з ініціативи самого банку, відповідного правочину. Хоч, як правило, операції здійснюються за розпорядженням клієнтів, все ж таки окремі дії, або комплекс дій, що розглядаються як операції можуть здійснюватися лише банком. Той економіко-правовий результат, що виникає під час здійснення або завершення банківської операції є певною реалізацією потреб клієнта в процесі надання йому банківської послуги. Разом з тим слід пам’ятати, що підставою для здійснення банківської операції може бути не лише правочин, але і рішення суду. Так на підставі рішення суду про стягнення коштів з боржника, банк списує кошти з рахунка платника на користь одержувача. Банківська операція - це правомірна дія, що здійснюється банком за умов одержання ліцензії та дотримання правового режиму, який складається з комплексу юридико-технічних засобів передбачених НБУ, на підставі правочину або рішення суду. Отже, ліцензована, професійна діяльність банківської установи, спрямована на розвиток і реалізацію широкого спектру якісних банківських послуг, які надаються клієнту на підставі цивільних правочинів. При цьому, отримання ефективних економічних результатів у процесі споживання відповідних фінансових послуг здійснюється за допомогою системи техніко-юридичних засобів – банківських операцій, які здійснює банк. Наведені у цьому підрозділі визначення можуть бути відображені у спеціальних законодавчих актах України.
Визначивши юридичний зміст поняття «банківська операція», можна перейти до розкриття змісту поняття «банківська послуга».



О.Ю. Вікулін слушно зауважує, що поняття «банківська послуга» відноситься до числа міжгалузевих правових понять, у зв’язку із чим його зміст повинен бути ідентичним у термінології різноманітних галузей законодавства та мові практичної юриспруденції. Виходячи із цього, найбільш доцільно визначення даного поняття виводити шляхом співставлення дефініцій різноманітних законодавчих актів, у яких воно застосовується, а у випадках, коли це не є можливим, – шляхом вивчення та співставлення різноманітних точок зору, представлених у науковій літературі. Зміст поняття «банківська послуга» можна розглядати через призму поняття «фінансова послуга». Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ (п.5 ст.1) визначає фінансову послугу як„операції із фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів”. Таким чином, указаний Закон також визначає поняття “послуга” через поняття „операція”.

Із логічного тлумачення змісту згаданого Закону випливає, що категорія „фінансові послуги” за своїм змістом поглинає „банківські послуги”.

На зазначене співвідношення понять „банківська послуга” та „фінансова послуга” спирається І.А. Безклубий. На його думку, у широкому розумінні надання банківських послуг є професійною діяльність банківської установи, спрямованою на задоволення потреб споживачів із метою отримання прибутку. У вузькому розуміннібанківська послуга є комплексом правомірних дій банку щодо фінансових активів, у процесі котрих задовольняються вимоги споживача.

Враховуючи наведене, можна назвати такі правові ознаки поняття „банківська послуга”:

1. надання банківських послуг є одним із видів банківської діяльності;

2. підставою для надання банківських послуг є цивільно-правовий договір між банком та клієнтом (клієнтом банка може виступати й інший банк);

3. метою надання банківських послуг є проведення в інтересах та на користь клієнта певних банківських операцій.

Таким чином, на нашу думку, під банківськими послугами слід розуміти проведення в інтересах та на користь клієнта банківських операцій, підставою для проведення яких є цивільно-правовий договір.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...