Главная Обратная связь

Дисциплины:






Храм Кааба. Мекка, сучасний вигляд



 

Мухаммед виклав і “заповіт священної війни”. Він вирізнив іудеїв і християн як людей, котрі володіють писанням (Святим Письмом), з якими треба вести шляхетні суперечки, а от язичників закликав знищувати.

На початках свого проповідництва Мухаммед засуджував багатіїв, але згодом відмовився від цього. У Корані зазначено, що нерівність серед людей встановлено Богом, і мусульманин не повинен заздрити тому, хто багатший.

Хасиди (висловлювання і настанови) пророка Мухаммеда

1. Той, кого молитва не стримує від поганих справ, далеко відійшов від Бога.

2. Задоволення від невеликого — невичерпне багатство.

3. Рай — під стопами матерів.

4. Сором — од віри.

5. Сухість очей — ознака жорстокого серця.

6. Найкращі з вас ті, хто закликає вас до блага.

7. Велика це зрада, якщо ти нічого не сказав брату, і той (повіривши), підтвердив сказане тобою, а ти збрехав йому.

8. Аби стати брехуном, достатньо повторювати все те, що почув.

9. Аби стати невігласом, достатньо казати все, що знаєш.

10. Приязність до людей — половина розуму.

11. Добре спитати — половина знання.

12. Шукай знання навіть у Китаї, прагнення до знань — обов’язок кожного мусульманина і мусульманки.

13. Учитель і учень — друзі в добрій справі.

14. Кожен, хто загинув, захищаючи своє майно, — святий мученик.

15. Майно мусульманина — кров мусульманина.

16. Бідність — поріг зневіри, а заздрість може змінити призначення людини.

1. Яке ваше ставлення до настанов Мухаммеда його прихильникам?

2. Чи містять настанови пророка загальнолюдські ідеали, яким повинні слідувати люди незалежно від їхніх релігійних переконань? Доведіть свою позицію.

Після вигнання з Мекки Мухаммед почав виступати за об’єднання всіх арабів у єдину громаду мусульман. Між Мединою і Меккою розгорнулась війна. Більшість простих мешканців підтримували пророка, тому знать вимушена була підкоритися Мухаммеду і впустити його до міста. У 630 р., після повернення пророка до Мекки, більшість арабських племен визнала владу Мухаммеда і прийняла іслам.

Вступивши до Мекки, Мухаммед попрямував до головного святилища — Кааби. Об’їхавши її на коні сім разів, він доторкнувся посохом до чорного каменя і промовив: “Істина прийшла, хай зник­не неправда!” Далі наказав знищити майже 300 різних племінних ідолів, що оточували Каабу. Мухаммед оголосив Каабу головним святилищем усіх мусульман. Заборонив відвідувати її невіруючим арабам, іудеям та християнам. Кожен мусульманин, як казав Мухаммед, повинен хоча б раз у житті побувати в Каабі. Головним святилищем її було визнано тому, що за арабськими переказами Каабу побудував “праотець євреїв” Аврам для свого сина Ізмаїла, якого араби вважали своїм родоначальником. Аврам, як і мусульмани, вірив у єдиного бога, якому й присвятив цей храм, а язичники, на думку Мухаммеда, згодом опоганили святиню.



Тепер Кааба міститься в центрі мечеті аль-Харам (“Священної”). Це — кубічна кам’яна будівля заввишки у п’ятиповерховий дім. У ній зберігається “чорний камінь”, подарований Богом Адамові — першій людині на землі.

Так під прапором ісламу Мухаммед об’єднав арабські племена. На час смерті Мухаммеда під його владою перебувала більша частина племен, що населяли Аравію.

 

3. Завоювання арабів за часів перших халіфів

Після смерті пророка між його старими прихильниками і мединською знаттю почалися суперечки про спадкоємність. Адже річ була не тільки в тому, хто буде релігійним вождем, а й у тому, хто очолить державу, створену ним. Врешті було вирішено, що державою керуватимуть халіфи — “заступники пророка”. Надалі кожен правитель арабів називав себе саме так. Перші чотири халіфи, які правили в 632 – 661 рр., були близькими друзями і родичами Мухаммеда.

Халіфи закликали народ рушати в похід за поширення ісламу, обіцяючи кожному винагороду як за життя, так і по смерті. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань. Найзначніші загарбання було здійснено за правління другого халіфа — Омара (634 – 644 рр.). Араби відвоювали у Візантії Сирію, Палестину, Єгипет і Лівію, а в Ірану — значну частину його західних земель аж до Закавказзя. Зберігся переказ, що після завоювання Єгипту халіф Омар наказав знищити славнозвісну Александрійську бібліотеку, сказавши: “Все, що відповідає Коранові у стародавніх книгах, є в ньому, а те, що не відповідає, не потрібне мусульманам”.

Воєнним успіхам арабів сприяли переваги у військовій тактиці. Вонистворилипершокласну легку кінноту, що стрімкими атаками наводила жах на піхоту противника і не менш успішно атакувала важких кіннотників ворога. Її поява стала можливою завдяки винайденню китайцями стремен. Саме спершись на них, арабські вершники розрубували шаблями ворогів майже навпіл. Значну роль відігравало й те, що завоювання арабів мали форму “священної війни в ім’я Аллаха”. Кожен загиблий на цій війні, як казали халіфи, опинявся в раю і отримував вічне блаженство. Воєнні успіхи надихали на нові походи. У завойованих країнах араби захоплювали насамперед майно багатіїв, тому більшість поневолених бачила в них визволителів. Араби давали релігійну свободу населенню завойованих країн, але водночас різними пільгами заохочували перехід місцевих жителів у мусульманську віру. Внаслідок завоювань виникла величезна держава —Арабський халіфат.

Вже за перших халіфів розгорнулася боротьба за владу в Арабському халіфаті. Особливо посилилася вона за старого і безвольного третього халіфа — Османа (644 – 656 рр.) і четвертого халіфа — Алі (656 – 661 рр.). Обох їх убили змовники. Після цього престол захопив намісник Сирії Муавія з роду Омейя. Він став засновником нової династії Омейядів. Так розпочався новий період в історії Арабського халіфату.

 

Арабські завоювання VII-IX ст. Утворення халіфату





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...