Главная Обратная связь

Дисциплины:






Тема. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ



Економічна природа ринкового попиту

Найважливішим суб’єктом ринку і ринкового механізму є споживач. Споживач — це суб’єкт, який відчуває необхідність або якісь потреби, тобто це носій потреб. Потреби споживачів виявляються в споживчому попиті на товари і послуги.

Попит — загальне поняття, у якому відображається фізичний обсяг потреб людей у тому або іншому товарі чи послузі, це природна категорія, що виражає їх бажання, потреби суспільства (ринку). Цей термін, а точніше, його повний варіант — «платоспроможний попит» — увів у наукову лексику видатний англійський економіст Томас Роберт Мальтус (1766-1834).

Попит (demand, D) — залежність між ціною і кількістю економічного блага, яку покупці бажають і можуть купити впродовж певного проміжку часу за різними можливими цінами, ceteris paribus.

Суть ринкового попиту

Наявність попиту передбачає:

• бажання купувати продукт;

• спроможність купувати продукт;

• означений проміжок часу, протягом якого покупець має бажання і є спроможний купувати продукт;

• незмінність усіх інших умов.

Величина попиту (Qd) — конкретна кількість блага, яку споживач хоче купити за конкретною ціною.

Величина попиту — це платоспроможна потреба, це можливість споживачів придбати товари або послуги.

Крива попиту — крива, кожна точка якої відповідає значенню:

• величини попиту за відповідного значення ціни економічного блага;

• ціни попиту за відповідного значення кількості економічного блага.

Приклад кривих ринкового попиту

Кількість споживачів позитивно впливає на ринковий попит. Через збільшеннія кількості споживачів на ринку може бути викуплений більший обсяг економічного блага за кожного рівня ціни. Згідно з цим твердженням і проводиться побудова окремих індивідуальних кривих попиту для одержання загальної ринкової кривої попиту: за кожного можливого рівня ціни необхідно скласти величини індивідуального попиту окремих споживачів.

Для того щоб підкреслити, що складанню піддаються саме величини індивідуального попиту, існує правило про те, що «криві попиту складаються по горизонталі», тобто по осі Q. Саме тому сумарна крива ринкового попиту в порівнянні з індивідуальними кривими має більш похилий вигляд. Складання кривих попиту слід виконувати, починаючи з максимально можливого значення ціни блага, поступово переходячи до мінімального, тобто нульового. Це обумовлено тим, що ціна попиту — максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за товар.

Споживчий попит і його задоволення охоплюють як виробництво, так і обіг благ. Отже, основним фактором, який визначає величину попиту, є ціна. Між ринковою ціною товару і величиною попиту на цей товар існує зворотна залежність, яка називається законом попиту.



Закон попиту: за незмінності всіх інших умов зниження ціни веде до збільшення величини попиту, і навпаки — збільшення ціни веде до зменшення величини попиту.

Отже, закон попиту означає, що за незмінності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки.

Цю залежність можна пояснити дією таких факторів:

1) ціна — це бар’єр, який утримує споживачів від купівлі. Чим вищим є цей бар’єр, тим менше продукту вони купують;

2) споживач потрапляє під дію принципу спадної граничної корисності, за яким споживання наступних одиниць певного продукту приносить щоразу менше задоволення. Тому споживачі купуватимуть додаткові одиниці продукту лише тоді, коли його ціна знижується;

3) за нижчої ціни в споживача виникає стимул придбати дешевший товар замість аналогічних дорожчих товарів, тобто діє ефект заміщення (substitution effect);

4) зниження ціни на продукт збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, що дає йому змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше, і навпаки. У цьому випадку діє ефект доходу (income effect).

Закон попиту відображає найбільш типову ситуацію взаємозв’язку «попит-ціна». Але можливий ряд винятків, коли попит реагує на зміну ціни незвично.

1. Ефект снобізму (ефект Веблена). Деякі люди (багаті або які бажають здаватися такими) збільшують покупки в міру зростання цін, прагнучи купувати найбільш дорогі речі з міркувань престижу.

2. Ефект заміщення. Збільшення ціни на який-небудь товар X змушує споживача шукати йому заміну в інших товарах, що задовольняють ту ж потреба, і якщо існує такий товар У, попит на цей замінник (субститут) зростає.

3. Парадокс Гіффена. У деяких випадках зростання ціни на хліб супроводжувалося зростанням його споживання, оскільки покупки більш калорійних продуктів стають їм недоступні.

Фактори і функція попиту

Попит на товар (його обсяги), а отже, і сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами, залежить від багатьох чинників, передусім, від виду товару, його споживчої вартості, співвідношення між попитом і пропозицією на нього, що фіксується в ціні. Ціна є найважливішим фактором кількості будь-якого продукту, який купують. Проте, на купівлю продукту можуть впливати й інші нецінові чинники.

Основними неціновими чинниками ринкового попиту є:

• смаки й уподобання споживачів;

• кількість споживачів на ринку;

• грошові доходи споживачів;

• ціни на суміжні товари;

• сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

Під час побудови кривої попиту слід припустити, що інші фактори, які визначають величину попиту, є сталими. Коли будь-який із цих показників змінюється, то крива попиту переміщується праворуч або ліворуч від початкового положення.

«Зміну попиту» не можна плутати зі «зміною величини попиту». Зміна попиту виражається переміщенням усієї кривої попиту або праворуч (збільшення попиту), або ліворуч (зменшення попиту). Зміна величини попиту означає переміщення з однієї точки до іншої точки на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації «ціна-кількість продукту» до іншої комбінації.

Економічна природа ринкової пропозиції

В основі пропозиції лежить виробництво товарів, створення послуг зусиллями виробників. Тому крім споживача важливим суб'єктом ринку є створювач благ і послуг — виробник. Виробниками виступають усі юридичні особи, які мають статус підприємця незалежно від розміру підприємства, його форми власності, характеру організації праці і виробництва, результатів його творчої діяльності. Усі ці юридичні особи від найменшої майстерні з одним робітником до найбільших багатогалузевих національних і транснаціональних корпорацій із сотнями тисяч працюючих утворюють єдиний суб’єкт ринку — виробника.

Виробник, створюючи блага і послуги, формує пропозицію товарів на ринку.

Пропозиція (supply, S) — залежність між ціною і кількістю економічного блага, яку виробник бажає та спроможний надавати для продажу на ринку протягом певного проміжку часу за різними можливими цінами.

Величина пропозиції (QS) — це певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною.

Наявність пропозиції передбачає:

• бажання продати (виробити) продукт;

• спроможність продати (виробити) продукт;

• визначений проміжок часу, протягом якого продавець (виробник) має бажання і є спроможний продавати (виробляти) продукт;

• незмінність усіх інших умов.

 

Суть ринкової пропозиції

 

Крива пропозиції — крива, кожна точка якої відповідає значенню:

• величини пропозиції при відповідному значенні ціни економічного блага;

• ціни пропозиції при відповідному значенні кількості економічного блага.

Кількість виробників позитивно впливає на ринкову пропозицію. За збільшення кількості виробників на ринку може бути запропонований більший обсяг економічного блага за кожного рівня ціни. Згідно з цим твердженням і проводиться складання окремих індивідуальних кривих пропозиції для одержання загальної ринкової кривої пропозиції: за кожного можливого рівні ціни необхідно скласти величини індивідуальних пропозицій окремих виробників. Так само як під час складання кривих попиту, складанню піддаються саме величини індивідуальних пропозицій, тобто криві пропозиції теж «складаються по горизонталі». Тому сумарна крива в порівнянні з індивідуальними кривими має більш похилий вигляд.

Побудову кривих пропозиції слід виконувати, починаючи з мінімально можливого значення ціни блага, поступово переходячи до більших значеннь. Це обумовлено тим, що ціна пропозиції — це мінімальна ціна, за якої виробник готовий постачати товар на ринок.

Приклад кривих пропозиції

Зв’язок між ціною товару та його пропозицією пояснює закон пропозиції.

Закон пропозиції — зі збільшенням ціни зростає величина пропозиції. Із зменшенням ціни величина пропозиції зменшується.

Потрібно розрізняти пропозицію товарів і величину пропозиції. Пропозиція товарів — це фізичний обсяг вироблених товарів і послуг, це природна категорія, яка виражає виробничі можливості виробників. Величина пропозиції — це пропозиція, оплачена платоспроможним попитом, це сукупність благ і послуг, куплених на ринку споживачем. В основі величини пропозиції також лежать ціна товару і купівельна спроможність (бюджет) споживачів.

Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і не- цінові чинники. Найважливішими з них є:

1) витрати виробництва, зміна цін на ресурси;

2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);

3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів;

4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);

5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);

6) ціни на інші товари;

7) ефект очікування.

Фактори і функція пропозиції

 

 

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...