Главная Обратная связь

Дисциплины:






уповноважених (РНУ) 2 страница



Поєднання політичного суверенітету й економічної залежності стало важливою особливістю розвитку країн регіону.Проте таке становище почало змінюватися від кінця ХІХ ст. В країнах регіону розвивалася власна промисловість, а відповідно, національний капітал і робітництво, інтереси якого йшли урозріз з інтересами латифундистів.

На цьому ґрунті розгорнулися демократичні рухи, які виступали за зміцнення національного суверенітету і демократії. Зростали антиамериканські настрої.Найяскравішим прикладом боротьби проти диктаторських режимів, засилля латифундистів та іноземного капіталу стала революція в Мексиці (1910-1917 рр.).Основною рушійною силою революції стали селянські повстанські армії на чолі з селянськими вождями Вілья і Сапата.

Наслідком революції стало прийняття найдемократичнішої на той час у світі конституції (1917 р.), яка гарантувала і соціальні права громадянам. Мексика домоглась обмежень впливу латифундистів (була здійснена аграрна реформа) та зміцнила суверенітет (обмеження впливу іноземного капіталу).

Завоювання революції забезпечили стабільний політичний розвиток Мексики по теперішній час.

Тема№5 Дайте загальну характеристику політичного розвитку країн Латинської Америки.

До складу Латинської Америки входить 48 держав, 13 з них - колонії: Гваделупа, Мартініка, Гвіана належать Франції; Віргінські острови і Пуерто-Ріко -США; Бермудські, Кайманові острови - Великобританії. Майже всі країни регіону, крім Болівії і Парагваю, виходять до океанів. Регіон поділяють на Середню Америку (Мексика, Центральна Америка та острови Вест-Індії) і Південну Америку (територія материка Південна Америка). Латинська Америка знаходиться досить близько до території США і далеко від інших країн. На території регіону знаходиться стратегічний об'єкт - Панамський канал, який з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Через країни Латинської Америки проходять найважливіші транспортні магістралі, які з'єднують материки.

Природно-ресурсний потенціал Латинської Америки дуже багатий і різноманітний. Регіон забезпечений земельними, водними і мінеральними ресурсами. Значні запаси нафти і газу майже в усіх країнах регіону, але особливо бдгаті вони у Венесуелі і Мексиці (розташовані в одній з найбільших нафтогазоносних зон світу). Великі запаси нафти виявлені у внутрішніх районах і уздовж східних схилів Анд. Багатий на нафту шельф океану. У більшості країн великі запаси руд кольорових металів: міді (Мексика, Перу, Чилі), олива (Болівія), срібла, золота, бокситів. Видобуваються залізні руди.

Регіон має значні лісові ресурси. Значні запаси водних ресурсів. У Латинській Америці знаходяться найбільші гідроенергетичні ресурси світу. Кліматичні умови сприятливі для розвитку господарства.Країни в західній частині регіону розташовані в гірській системі Анди, яка простягнулася через весь континент.



Населення Латинської Америки формувалося з трьох головних елементів: корінне індіанське населення, емігранти з Європи і негри-раби, вивезені з Африки. До приходу європейців основна частина корінного населення була зосереджена в гірських областях Південної Мексики та в Андах. Більша ж частина території Південної Америки була заселена нечисленними племенами. До XIX ст. європейці були найнечисленнішою групою. У XIX ст. почалася масова імміграція європейців. У Латинській Америці відбулася асиміляція іммігрантів. Відбувалося формування нових націй - іспаномовних - перуанці, болівійці, еквадорці, гватемальці. Практично в усіх країнах Латинської Америки збереглися, але дуже нечисленні, корінні народи (індіанці).

Середня густота населення - 23 чол. на 1 км2. Але рівень заселення територій регіону різний. Велику густоту населення мають прибережні території і багато які острови. Низька густота характерна для внутрішніх областей.

Латинська Америка - наймолодший регіон світу. 45% населення регіону - діти віком до 15 років. Сприяє цьому збереження високої народжуваності і зниження смертності. Але, у свою чергу, такий віковий склад населення обумовив одну з найсерйозніших проблем регіону - збільшення числа безробітних (18% працездатного населення). Для регіону характерний високий рівень урбанізації. 65% населення проживає в містах. Темпи росту міст випереджають темпи індустріалізації. На континенті сформовані найбільші агломерації - Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Мехіко, Сант'яго, Гавана.

Господарство. Для всіх країн регіону з традиційно переважною експортною спеціалізацією господарства типова його висока територіальна концентрація в деяких найбільш розвинутих районах і їхніх центрах. Особливо це характерно для обробної промисловості. Близько 80% її потужностей зосереджено в 55 містах.

Досить високого рівня досягли гірничовидобувна і нафтова промисловості, чорна і кольорова металургія. Вони розвиваються в районах залягання рудних і паливних корисних копалин. З обробних галузей розвинуті автомобілебудування, суднобудування, нафтохімія, виробництво електротехнічних виробів, текстильна промисловість. Провідне місце у розвитку цих галузей належить Бразилії, Венесуелі, Аргентині, Колумбії, Мексиці, Чилі.

У сільському господарстві переважає рослинництво. Основну частину товарної продукції дають райони плантаційного господарства і зрошуваного землеробства. Країни Латинської Америки виробляють 21% фруктів, 19% бавовнику, 18% кукурудзи.

Тваринництво має прекрасну природну кормову базу - пасовищні ресурси. Але важливе значення воно має лише в країнах північної частини регіону.

У трьох країнах (Аргентина, Парагвай, Уругвай) тваринництво відіграє провідну роль у сільському господарстві.

Головні райони виробництва сільськогосподарської продукції розміщені уздовж узбережжя океанів, а також навколо великих агломерацій.

Близько 4/5 усієї продукції сільського господарства виробляється в п'ятьох країнах - Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Колумбії, Мексиці. Найбільша з них -Бразилія, яка виробляє 30% сільськогосподарської продукції.

Транспорт. Транспортна інфраструктура в Латинській Америці розвинута недостатньо. Залізниці, більшість з яких були побудовані іноземними компаніями, з'єднують райони видобутку сировини з морськими портами. У Мексиці основні магістралі ведуть до кордону зі США, саме туди направляється значна частина експорту країни.

Зростає роль автомобільного транспорту. Основні автомагістралі з'єднують східні райони з західними. Зростає роль, особливо в пасажироперевезеннях, авіаційного транспорту. У вантажоперевезеннях провідне місце належить морському транспорту. Найбільші морські порти - Буенос-Айрес, Ла-Плата, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, Гуаякіль, Калья.

Трубопровідний транспорт розвивається у нафтовидобувних країнах (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика), де він з'єднує місця видобутку нафти з переробними підприємствами.

У міжнародному поділі праці країни Латинської Америки виділяються як експортери сировини, напівфабрикатів, продовольства. Серед цих товарів лідирують нафта, нафтопродукти, кольорові метали (мідь, оливо, свинець, боксити), чорні метали, кава, какао, банани, цитрусові, зернові, цукор, м'ясо.

Тема№7 Охарактеризуйте Листопадову революцію в Німеччині, її причини хід і наслідки.

Листопадова революція, Рада народних уповноважених, група «Спартак», Баварська радянська республіка, Установчі збори, Веймарська республіка, НСДАП, нацизм, «пивний путч», пропаган­да.

3 листопада 1918р. – початок революції в Німеччині; 9 листопада 1918 р. – повалення монархії та проголо­шення республіки; січень 1919 р. – збройний виступ ко­муністів у Берліні; 1919–1933 рр. – Веймарська респу­бліка; квітень-травень 1919 р. – Баварська радянська республіка; 1923 р. – заколот нацистів у Баварії. «Пивний путч», 1933 р. – прихід нацистів до влади в Німеччині; 1933–1934 рр. – становлення нацистського режиму в Німеч­чині.

Листопадова революція 1918 р. Встановлення Веймарської республіки

Виснаження Німеччини довготривалою війною. Поразка німецької армії на фронтах Відсутність справжніх демократичних прав і свобод Дискредитація влади імператора Революційні Події в Росії Загострення соціальних проблем. Масове невдоволення населення. Антивоєнні виступи

Привід до революції

Спроба німецького командування кинути німецький флот в останній бій, щоб, пожертвувавши ним, домогтися вигідних умов перемир'я у війні

Початок революції. 3 листопада 1918 р. – повстання моряків у Кілі. 9 листопада 1918 р. – зречення і втеча до Голландії Вільгельма II. Проголошення Німеччиною республіки.

Двовладдя

Тимчасовий уряд —

Рада народних

уповноважених (РНУ)

на чолі з Ф. Ебертом

Армія. Берлінська Рада робітничих і солдатських депутатів

І з'їзд рад (16—21 грудня 1918 р.)

Основні події:

8-12 січня 1919р. Придушення спроби Комуністичної партії Німеччини («Спартаківці», утворена 30 грудня 1918 р.) захопити владу
19 січня 1919 р. Вибори до Установчих зборів
6 лютого – 31 липня 1919 р. Робота Установчих зборів у Веймарі
31 липня 1919 р. Прийняття Конституції Німеччини. Конституціонування Веймарської республіки

Результати і наслідки революції

:

Ä Повалення монархії, встановлення республіки.

Ä Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

Ä Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

Ä Вихід Німеччини з війни й підписання Версальського миру.

Ä Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлен­ня радянської влади.

Ä Розкол в робітничому русі: КПН і СДПН

Основні заходи уряду Еберта – Ради народних уповноважений:

Ä Угода з командуванням німецької армії, про допомогу з її боку в наве­денні порядку в державі, боротьбі з анархією.

Ä Роззброєння робітничих дружин, вилучення зброї у населення під при-подом завершеності революції.

Ä Встановлення контактів з країнами Антанти. Відмова від співробітни­цтва з радянською Росією (РНУ відмовилась прийняти 50 вагонів із хлібом під більшовицького уряду).

Ä Укладення з ініціативи уряду угоди між робітниками і підприємцями колективних договорів про утворення фабрично-заводських комітетів, вста­новлення 8-годинного робочого дня у промисловості.

Ä Скликання Установчих зборів, прийняття конституції.

Зародження нацизму та його ідеологія.

Фашистський (нацистський) рух у Німеччині виник одразу після Першої світової війни.

Причинами його виникнення були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського договору, соціальна незахищеність більшої частини населення внаслідок зростаючої післявоєнної розрухи, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.

Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів, було утворено 1919 р. (до І !)20 р. вона називалася Робітнича партія Німеччини, яку очолював робітник А. Дрекслер). Від назви партії фашистський рух у Німеччині отримав назву нацистський. Порівняно швидко лідером цієї пар­тії став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організувати заколот у Баварії («пивний путч»), але зазнали поразки. Усе керів­ництво НСДАП опинилось у в'язниці. Тут у в'язниці Гітлер написав Книгу «Майн кампф» («Моя боротьба»), у якій виклав основні про­грамні положення фашистського (нацистського) руху в Німеччині. У 1920-ті рр. вони ледь животіли. Швидке зростання їхнього впливу почалося під час економічної кризи 1929-1933 рр.Німецький нацизм не виріс, на рівному місті, у нього було своє ідео­логічне коріння. Попередниками нацистської ідеології були францу­зький соціолог Жозеф Артюр де Гобіно та англійський аристократ Хьюстон Стюарт Чемберлен. Гобіно створив чотиритомну працю «До­світ про нерівність людських рас», у якій стверджував, що біла раса має переваги над іншими, а її елітою є арійці. До арійців він відносив населення скандинавського півострова, Англії, Ірландії, Голландії, частини Франції та Німеччини. Гобіно вважав німців, що живуть на заході Німеччини, кращими арійцями. Чемберлен сформував расову теорію, яка доводила переваги арійців: «Господь Бог покладається тепер лише на одних німців... ». Чемберлен став більш завзятим німе­цьким націоналістом, ніж самі німці. Його зустріч з Гітлером справи­ла на останнього величезний вплив.Важливу роль у становленні ідеології нацизму відіграло невелике Товариство Туле, що утворилось у Мюнхені на зразок масонських и(їж. Своїм завданням воно проголосило вивчення і популяризацію давньогерманської літератури і культури. Також члени товариства пропагували расову перевагу німців і необхідність створення III рейху. На гербі Товариства була намальована свастика, а девізом товариства було: «Пам'ятай, що ти німець. Тримай свою кров у чистоті!».Також нацисти запозичили фразеологію про «надлюдину», яка стане правити на Землі, й культ сильної особи у філософа Фрідріха Ніцше. Нацисти вважали себе «надлюдьми».

Також важливу роль в ідеології нацистів відігравали геополітичні теорії, серед яких виділяються: «Біологічне вчення про державу» (молода держава, що розвивається, подібна молодому біологічному організму, має право на завоювання свого місця під сонцем), «Вчення про життєвий простір» (від кількості території залежить рівень жит­тя населення, для розвитку Німеччини потрібен життєвий простір, Який можна взяти на сході, де густота населення мала), «Вчення про природні кордони» (кожна держава повинна прагнути до природних кордонів, які визначаються великими річками, горами, межами ма­териків).

Ні до, ні після приходу до влади нацистам так і не вдалося створи­ти закінченої, строгої філософсько-ідєологічної системи. їх ідеологія була компіляцією расизму, антисемітизму, шовінізму, націоналізму.Масовою базою фашистського руху стали націоналістичні настрої ремісників, селян, ветеранів війни, безробітних. Підтримку наци­стам згодом надали впливові кола великого капіталу Німеччини та традиційної політичної еліти, що була націоналістично налаштована. Нацисти зуміли залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: 1/3 членів НСДАІІ складали люди віком до 30 років.Робітничий клас меншою мірою піддавався впливу нацистів, але значна його частина також виступала проти Веймарської республіки, підтримувала комуністів – прибічників соціалістичної революції. Запеклі суперечки й гостра боротьба між ними та соціал-демократа­ми зробили неможливими єдині антифашистські дії лівих сил, як це було у Франції в 1934–1936 рр.Нацисти створювали воєнізовані загони із суворою дисципліною, які мали однакові однострої (коричневі сорочки) – штурмовики (СА). Також була створена і особиста охорона фюрера – охоронні за­гони (СС).

Тема№8 Охарактеризуйте революцію в Угорщині в 1918р.,її причини хід і наслідки.

Січень 1918 Загальний страйк.

è 1918.01.06 АВСТРО-УГОРЩИНА. Прага. Генеральний сейм чеських імперських і земських депутатів прийняв декларацію, що вимагала самовизначення для чеського і словацького народів Австро-Угорщини.

è 1918.01.08 США. Вашингтон. Звертання президента В.Вільсона до конгресу з програмою мирного врегулювання Світової війни - "14 пунктів", що включала 10-м пунктом надання автономії народам Австро-Угорщини.

è 1918.01.14 АВСТРО-УГОРЩИНА. Вінер-Нейштадт. Почався страйк робочих військових заводів.

è 1918.01.15 Відень. Почався страйк на військових заводах. Основні вимоги страйкуючих: негайне підписання перемир'я з Росією без анексій і контрибуцій, поліпшення постачання продовольством, воля друкованому слову і зборів, демократизація виборчого права і звільнення політв'язнів.

è 1918.01.16 Початок загального страйку (700 тис.чол.) в Австро-Угорщині. Вінер-Нейштадт. Створено першу в Австро-Угорщині робітничу Рада.

è 1918.01.18 Відень. Створення Рад робочих депутатів. Нарада Голови СМ Австрії з керівниками СДПА В.Адлером, К.Зейцем і К.Реннером про заходи для припинення загального страйку. Досягнуто згоду про припинення страйку в обмін на часткові реформи й обіцянку уряду не висувати в Бресті анексіоністських вимог до Радянської Росії.

Будапешт. Початок загальноміського страйку.

è 1918.01.20 Відень. Віденська Рада ухвалила відновити з 21.01.1918 р. роботу на всіх заводах.

è 1918.01.21 Відень. Звертання керівництва СДПА до робітників із закликом припинити страйк і утриматися від демонстрацій.

è 1918.01.22 Відень. Нарада в імператора Карла I за участю міністра-президента Австрії Зейдлером, міністра-президента Угорщини Векерле, міністром закордонних справ Черніним і міністром фінансів Буріаном по питанню сепаратного миру з УНР і наданні автономії Східної Галичини. Звертання керівництва профспілок до робітників із закликом припинити страйки.

è 1918.01.24 РОСІЯ. Петроград. Телеграма нкід Л.Троцького міністру іноземних справ Австро-Угорщини О.Черніну з проханням дістати згоду уряду Австро-Угорщини про його поїздку в м.Відень "для ведення переговорів із представниками австрійського пролетаріату".

è 1918.01.25 АВСТРО-УГОРЩИНА. Припинення загального страйку (16-25.01.1918 р).

è 1918.01.26 РСФСР. Петроград. У НКІД отримане відмовлення уряду Австро-Угорщини на прохання нкід РСФСР Л.Троцкого від 24.01.1918 про візит у м.Відень, мотивований відсутністю в Л. Троцького повноважень для такого роду переговорів.

è 1918.01 АВСТРО-УГОРЩИНА. Норма відпустки хліба на людину - 100 м у день по картках. Демонстрації і страйки в рр.Краків, Перемишль.

Лютий 1918 Которське повстання. Наступ на Східному фронті.

è 1918.02.01 Котор. Повстання матросів австро-угорського ВМФ. Почалося на крейсері "Санкт-Георг" на який матроси підняли червоний прапор. До повсталого крейсеру приєдналися екіпажі 42 судів, що знаходилися в Которській бухті (близько 6 тис. матросів - хорватів, словенців, чехів, угорців і ін.), робітники порту. На судах були створені ревкоми. Головні вимоги повсталих - негайний висновок світу на основі пропозицій уряду Радянської России і праві націй на самовизначення.

è 1918.02.03 Котор. Сконцентрувавши війська і перекинувши підвідні човни з вмб Пула, австро-угорське командування (адм.Хорті) придушило повстання на кораблях австро-угорського флоту (1-3.02.1918 г). Близько 800 чоловік було арештовано, керівники повстання Ф.Раш, А.Грабар, М.Брничевич, Е.Шишгорич розстріляні.

è 1918.02.05 НІМЕЧЧИНА. Берлін. Початок германо-австро-угорських переговорів по питанню висновку світу з Росією. Прийнято рішення про висновок сепаратного мирного договору з Центральною Радою УНР.

è 1918.02.09 Брест-Литовськ. Висновок сепаратного військово-економічного договору Центральних держав з Українською Народною Республікою.

è 1918.02.17 АВСТРО-УГОРЩИНА. Відень. Меморандум Головкому ген.А.Арца уряду про безперспективність участі австро-угорських військ у поході на Україну.

è 1918.02.24 РСФСР. Південно-Західний фронт. Частини 2А(у) ф-м.Е.Бен-Єрмолі перейшли в наступ з р-на м.Волочиськ на Одеському напрямку.

è 1918.02.27 Південно-Західний фронт. Частини 2 і 7А(у) перейшли в настання на Проскурівсько-Жмеринському напрямку.

РУМУНІЯ. Бухарест. Переговори міністр іноземних справ Австро-Угорщини з королем Румунії Міхаєм по питанню висновку світу між Румунією і Центральними державами.

Березень-квітень 1918 Похід на Україну

è 1918.03.03 Брест-Литовськ. 17.50. Підписаний мирний договір РСФСР із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною УНР. Війська 2А(у) ф-м.Є.Бен-Єрмоли взяли мм.Вінниця і Жмеринка.

è 1918.03.05 РУМУНІЯ. Бухарест. Договір про висновок прелімінарного світу Румунії з Німеччиною і Австро-Угорщиною.

è 1918.03.07 УНР. Південний фронт. Радянські частини 3А П.Лазарєва розбили війська 2А(у) ф-м.Е.Бен-Єрмоли під ст.Бірзула, австрійці втратили 90 убитими і 600 чол. пораненими.

è 1918.03.14 УНР. Війська 52 ак(н) і 2А(у) ф-м.Є.Бен-Єрмоли взяли м.Одеса.

è 1918.03.20 Херсон. Збройне повстання проти германо-австрійських окупантів.

è 1918.03.22-26 Миколаїв. Частини 2А(у) ф-м.Є.Бен-Єрмоли після 5-денних боїв придушили повстання в місті.

è 1918.03.29 НІМЕЧЧИНА. Берлін. Германо-австро-угорська угода про розділ сфер впливу на Україні. У зону впливу Австро-Угорщини включені Волинська, Подільська, Херсонська й Екатеринославської губернії, з умовами присутності німецьких військ у мм.Миколаїв і Маріуполь.

è 1918.04.05 УНР. Частини 11пд(у) після запеклих боїв (20.03-5.04.1918) узяли м.Херсон.

è 1918.04.08-10 ІТАЛІЯ. Рим. Конференція представників чехословацьких, румунських, югославских і польских територій, що входять до складу Австро-Угорщини.

è 1918.04.20 УНР. Австро-німецькі війська взяли м.Маріуполь.

è 1918.04.23 Київ. Укладений "Господарський договір між Українською Народною Республікою і Німеччиною і Австро-Угорщиною".

è 1918.04.24 Київ. Командуючому німецької ГР.А "Київ" ген.-ф.М.Єйхгорн і посли Німеччини і Австро-Угорщини прийняли рішення про заміну Центральної Ради урядом "гетьмана" П.Скоропадського.

Травень-вересень 1918 Назрівання кризи в тилу і на фронті.

è 1918.05.01 АВСТРО-УГОРЩИНА. Масові першотравневі демонстрації.

è 1918.05.06 АЛБАНІЯ. Італійські війська перейшли в наступ проти австро-угорських військ і незначно просунулися всередину оборони супротивника.

è 1918.05.07 РУМУНІЯ. Бухарест. Підписано мирний договір Румунії з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією.

è 1918.05.16 УКРАЇНА. Одеса. 2А(у) ген.А.Крауса перейменована в Східну А(у).

è 1918.05.19 Катеринослав. Німецькими військами за революційну агітацію розстріляно 18 австрійських солдатів.

è 1918.05.20 Канежський партизанський загін П.Данилова (700 чіл) знищив австрійський каральний загін у с.Веселівка (Єлисаветградський повіт).

è 1918.05 АВСТРО-УГОРЩИНА. Повстання гарнізону м.Румбурк (Північна Чехія).

è 1918.06.02 АВСТРО-УГОРЩИНА. Будапешт. Циркуляр МВС Угорщини, що відзначив, що России військовополонені поголовно беруть участь "у пропаганді і здійсненні ідей більшовизму".

è 1918.06.11 ІТАЛІЯ. Італійські війська зірвали спробу австрійського наступу в Туннельному коридорі.

è 1918.06.15 ІТАЛІЯ. 3.00. Після короткої артпідготовки частини 11 і 5А(у) перейшли в настання в напрямку мм.Скіо,Чізмон і Тревзо (ПЬЯВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 15-23.06.1918.

è 1918.06.17 АВСТРО-УГОРЩИНА. Відень. Голодний бунт.

è 1918.06.18 Загальний страйк в Австрії в зв'язку з черговим зниженням добової хлібної норми.

è 1918.06.20 ІТАЛІЯ. Війська 6А(бр-фр), 4А(ит), 10А(бр-ит) і 3А(ит) зупинили австро-угорське настання на р.Пьява. За 5 днів боїв війська 5А(у) поглибилися в оборону союзників усього на 6км.

è 1918.06.22 АВСТРО-УГОРЩИНА. Санкт-Пельтен. Конференція робочих Рад Нижньої Австрії.

è 1918.06.23 ІТАЛІЯ. Частини 5А(у) відійшли на позиції, займані ними перед настанням 15.06.1918 р. За 8 днів Пьявської операції (15-23.06.1918 р.) австрійці втратили убитими близько 130 тис.чол.

è 1918.06.24 АВСТРО-УГОРЩИНА. Будапешт. Створення робітника Ради.

è 1918.06 АВСТРО-УГОРЩИНА. Відень. Відставка уряду Зейдлера. Новий кабінет сформував Гуссарек.

Тема№9 Охарактеризуйте ситуацію в Китаї після першої світової війни.

Проголошення КНР

У вересні 1949 р. в Пекіні відбулася перша пленарна сесія Народної політичної консультативної ради Китаю (НПКРК). Перебравши функції Всекитайських зборів народних представ­ників (ВЗНП), сесія ухвалила Загальну програму, яка відіграла роль тимчасової конституції КНР.

1 жовтня 1949 р, на площі Тяньаньмень у Пекіні відбулася урочиста церемонія проголошення Китайської Народної Респуб­ліки. Однак Чан Кайші 28 лютого 1950 р, поновив за собою титул президента Китайської Республіки, Разом із більшістю членів уряду Чан Кайші вилетів літаком на о, Тайвань, де вже зібралися сотні тисяч його прихильників. На карті світу з'явилася друга китайська держава — Китайська Республіка.

Культ особи Мао Цзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю

На сесії було обрано Центральну народну урядову раду, голо­вою якої став Мао Цзедун.За взірець свого розвитку компартія Китаю взяла радянську модель. Досвід Радянського Союзу було запозичено на всіх рівнях.

Після смерті Й. Сталіна Мао Цзедун почав претендувати на першу роль у комуністичному русі. Наприкінці 50-х pp. Китай відійшов від погодженого з СРСР курсу і розпочав форсовану індустріалізацію з метою наздогнати передові країни світу. Цей експеримент з ініціативи Мао Цзедуна було названо "великим стрибком" і розпочато 1958 р.

"Великий стрибок" повинен був перетворити Китай протя­гом дуже короткого часу на одну з найбільш економічно розви­нених країн світу. Перед народним господарством було постав­лено нездійсненні завдання з різкого збільшення виплавки чаву­ну і сталі, видобутку вугілля. Якщо в первісному варіанті друго­го п'ятирічного плану передбачалося виплавити до кінця п'яти­річки, тобто у 1962 p., 10—12 млн т сталі, то в затвердженому 1958 р. плані ця цифра сягнула 100 млн т. У країні почалося . масове спорудження примітивних доменних печей, що виплавля­ли крихкий, непридатний для промислового використання ча­вун. У цій авантюрі було задіяно працю 100 млн душ. У той час з'явилося гасло: "Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя!"

Для здійснення "великого стрибка" в сільському господарстві ставилося завдання створити замість колективних господарств (аналогів радянських колгоспів) комуни і зібрати фантастичний урожай у 500 млн т, себто в 3,5 раза більший, ніж зібрали в 1957 р.

740 тис. кооперативів було перетворено на 23,6 тис. "народ­них комун", які за земельною площею і кількістю робочих рук у 20—30 разів переважали кооперативи. У власність комун пере­йшли всі засоби виробництва з усуспільненням навіть домашньої птиці та посуду. Працю було організовано на основі військової дисципліни. Здійснювався безплатний розподіл продовольства без урахування кількості та якості праці, було ліквідовано ринки у містах і селах, заборонено торгівлю.Зрівнялівка остаточно знищила стимули до покращання пра­ці, і замість отримання великого урожаю, на що сподівалися китайські керівники, урожайність у країні різко впала.

"Великий стрибок" закінчився повним провалом. Він обійшо­вся китайському народові у 100 млрд юанів. Промислове вироб­ництво скоротилося, господарські зв'язки було порушено, в де­яких регіонах почався голод.

На ліквідацію тяжких наслідків "великого стрибка" було ви­трачено декілька років. За цей час Мао Цзедун підготував новий, експеримент під назвою "культурна революція" (1966—1976 pp.).

Наприкінці 70-х pp. до влади в Пекіні повернувся Ден Сяопін, репресований під час "культурної революції". У 1973 р. він був поновлений на верхівці влади, однак 1976 р. знову зазнав пере­слідувань. Після смерті Мао Цзедуна його реабілітували, і з 1978 р. він став найвпливовішим політичним діячем Китаю, ініціатором і головним архітектором реформ, хоча й не обіймав найвищих посад у КПК і державі.

Тема№10 Визначте спільне і відмінне в національно-визвольному Русі,Індії та Китаю.

Індія

Наприкінці ХIХ — початку ХХ століття Великобританія, обмежена в можливості розширити свою колоніальну імперію, значно посилює колоніальну експлуатацію Індії, яку в метрополії називали «перлиною у британській короні».





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...