Главная Обратная связь

Дисциплины:






Розкрийте напрями покращення ефективності використання фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України



Актуальним завданням сучасного етапу соціально-економічних перетворень у нашій державі є радикальне реформування пенсійної системи, що має важливе значення для забезпечення сталого розвитку України, подолання наслідків фінансової-економічної кризи, підвищення рівня соціального забезпечення пенсіонерів. Незважаючи на те, що до сьогодні було здійснено низку важливих для подальшого розвитку пенсійної системи перетворень, започаткована пенсійна реформа далеко не завершена: по-перше, пенсія не убезпечує від бідності; по-друге, система залишається соціально несправедливою; по-третє, не відбулося детінізації заробітків і доходів загалом; по-четверте, Пенсійний фонд України не може обійтися без дотацій із бюджету тощо. Частка пенсійних видатків у ВВП стрімко збільшується, а у 2009 року вона дорівнювала 18 % – це найвищий показник у світі.

На сьогодні кількість платників внесків на пенсійне страхування складає 15,2 млн., а кількість пенсіонерів – 13,8 млн., тобто платник внесків фінансує 90,8 % середньої пенсії, а в деяких реґіонах і більше. Отже, зростає потреба в бюджетних дотаціях. У той же час переважна більшість сучасних пенсіонерів отримують низькі пенсії. Зокрема, 55% пенсіонерів отримують пенсії не вище 800 грн., а їхня частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій становила лише 38 %. Натомість 12% пенсіонерів із найвищими пенсіями (понад 1500 грн.) отримують 28% загального обсягу місячних видатків на виплату пенсій. До цієї групи належать переважно особи, яким пенсії призначено за окремими законами (державні службовці, судді, науковці, журналісти тощо), та пенсіонери, які працювали на підземних роботах. Тільки 3200 пенсіонерів одержують дійсно високі пенсії – понад 10000 грн. Таким чином, вкрай актуальним для України є подальше проведення пенсійної реформи: введення накопичувального рівня, оптимізацію солідарної пенсійної системи та подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення[9].

Видатки Пенсійного фонду, починаючи із 2005 року, різко зросли. У 2004 році вони становили 36,2 млрд грн, а в 2007 -101,9 млрд грн. На 2009 рік передбачено 164,1 млрд грн. Це в 1,6 раза більше, ніж в 2007-му і в 4,5 раза більше, ніж в 2004 році. Поступово обсяги видатків Пенсійного фонду стали наближатися до рівня доходів Держбюджету. У 2007 році вони становили 73,3 відсотка; у 2008 році - 75,6; на 2009 рік-84,5.

Разом із збільшенням видатків ПФУ, щороку ростуть трансферти Пенсійному фонду з Держбюджету. Якщо у 2003 році їх обсяг дорівнював нулю, в 2004 році - 5,9 млрд грн, то в бюджеті Пенсійного фонду 2009р. - 48,9 млрд грн, в тому числі для покриття дефіциту Пенсійного фонду -13,1 млрд грн.[7].



Можливостями оздоровлення української пенсійної системи є обмеження пільгових внесків, оподаткування або обмеження розміру спеціальних пенсій, обмеження раннього виходу на пенсію. Необхідно ліквідувати диспропорції в пенсійному забезпеченні: розмір пенсії для всіх пенсіонерів повинен залежати не від статусу особи, не від закону, за яким їй була призначена пенсія, а від розміру його заробітку та тривалості сплати страхових внесків, тобто важливим є зміцнення страхового принципу пенсійної системи

Отже, потрібно шукати джерела нагромадження коштів для пенсійних потреб. Альтернативи пенсійній реформі немає. Тут термінове запровадження другого рівня накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яке відкладається ще із 2007 року, може стати ключовим заходом, здатним вивести країну на новий рівень економічного розвитку, оздоровити фінансову ситуацію та дати поштовх до підйому[4].

Внаслідок запровадження загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи відбудуться такі позитивні зміни.

1. Підвищиться рівень соціального захисту населення. Система накопичувального пенсійного забезпечення базується на індивідуальних рахунках учасників, де внески розглядаються як персональні заощадження, які вкладникам повернуть після досягнення пенсійного віку.

2. В країні з'являться довгострокові інвестиційні ресурси, акумульовані накопичувальною пенсійною системою, які будуть використані на фінансування розвитку економічної та соціальної інфраструктури.

3. Знизиться вартість фінансових ресурсів, виникне зацікавленість вітчизняних інвесторів у розширенні внутрішніх запозичень через випуск боргових цінних паперів (корпоративних, муніципальних та державних облігацій).

4. Запровадження другого рівня пенсійної системи підштовхне розвиток недержавного пенсійного забезпечення та посилить інтерес громадян до інструментів фондового ринку, що дасть можливість переорієнтувати частину коштів зі споживчого ринку на фондовий, зв'яже надлишкову грошову масу, що перебуває в обігу, а отже, сприятиме подоланню інфляції.

5. Функціонування другого рівня пенсійної системи сприятиме фінансовій стабільності в Україні шляхом зміни співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку на користь вітчизняного. Як свідчать розрахунки, бюджет Пенсійного фонду в разі поступового охоплення громадян залежно від їхнього віку другим рівнем накопичувальної пенсійної системи втрат не відчує. Йдеться про варіант, коли обов'язкові платежі до другого рівня в рік запровадження системи будуть здійснюватися лише на користь осіб, яким цього року виповниться 40 років, на що із ПФУ буде перерозподілено майже 700 млн. гривень. Наступного року коло розшириться за рахунок осіб наступної вікової групи (39 років) і т. д. до повного охоплення всього зайнятого населення зі швидкістю відповідно до економічних можливостей держави. Для запровадження другого рівня пенсійної системи необхідно: прийняти Закон «Про запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», передбачивши там перерахування обов'язкових страхових внесків до недержавних пенсійних фондів[5].

Отже, для удосконалення ефективності використання коштів бюджету Пенсійного фонду України доцільно провести такі заходи[10]:

1) Підвищити межу пенсійного віку шляхом встановлення однакового віку виходу на пенсію для чоловіків та жінов (60 років). Поряд з тим пом’якшення сприйняття населенням підвищення пенсійного віку, доцільно провести цей прцес поетапно, збільшуючи пенсійний вік, щорічног на півроку.

2) Перевести фінансування пільгових пенсій за рахунок страхових внесків. Нині при сплаті страхових внесків за одною ставкою , пільговики отримують вищі пенсії за досягнення молодшого віку, ніж працівники, котрі мають право на отримання звичайної пенсії за віком. Тому роботодавець, який має робочі місця із шкідливими умовами праці зобов’язаний відраховувати певну частку внесків на користь працівника в корпоративні пенсійні фонди які діятимуть в межах недержавного пенсійного забезпеченн

3) Розробити та запровадити Пенсійний кодекс з метою врегулювання законодавчої бази пенсійного забезпечення

4) Встановити страховий стаж для державних службовців та інших категорій в розмірі 25 років

5) Запровадити єдиний метод визначення середнього заробітку для призначення пенсій

6) Як і у розвинутих ринкових країнах мінімаль пенсія поинна бути встановлена на рівні прожиткового мінімуму, а максимальна – на рівні 3,5 прожиткових мінімумів

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...