Главная Обратная связь

Дисциплины:






Больова (ноцицептивна)



Сенсорна система

Ноцицептивна система (nocens – пошкодити, лат.), на відміну від інших сенсорних систем, не надає інформацію про навколишній світ. Проте вона має не менш важливе значення, оскільки інформує людину про майбутню небезпеку, а отже, відіграє захисну роль. Термін “ноцицептивна” вперше був запропонова- ний Шеррінгтоном.

Біль – це системна реакція організму, спрямована на захист від пошкоджуючої дії.Її стародавні греки називали “сторожовим псом здоров’я”. Для людини біль означає сигнал, що нагадує про необхідність звернення до лікаря.

Класифікація болю

Існують різні види класифікацій болю з урахуванням місця його виникнення, тривалості, характеру, ча-


 

су настання тощо.

Перш за все, біль поділяється на психогенний, не пов’язанний з дією зовнішнього подразника й фізичний, що виникає в результаті пошкоджуючої дії зовнішнього подразника. Фізичний біль поділяється на соматичнийі вісцеральний.

Соматичний біль, у свою чергу, поділяють на поверхневий, викликаний дією на шкіру й глибокий. Як правило, поверхневий біль добре локалізується, виникає при порізах, забиттях, при дії високих темпе- ратур. Глибокий біль виникає при дії пошкоджуючих подразників на суглоби, зв’язки, м’язи, сухожилки – структури, розташовані глибше, ніж шкіра. Цей біль менш чітко локалізований.

Вісцеральний біль– завжди глибокий, дуже погано локалізується, виникає у внутрішніх органах. Умови, за яких він виникає, завжди різні. По-перше, він може виникнути при сильному розтягненні гладенької мускулатурипорожнистих внутрішніх органів. Наприклад, якщо вихід із сечоводів чи сечово- го міхура закупорений каменем, тоді виникає надзвичайно сильний біль (коліки). По-друге, вісцеральний біль може виникати при сильному скороченні мускулатуривнутрішніх органів, особливо якщо при цьому виникає порушення кровопостачання органів. Наприклад, сильний біль виникає при ішемії міокарда, при приступах мігрені тощо. Вважають, що однією з основних причин болю при цьому є порушення надход- ження кисню до тканин. Вісцеральний біль часто буває дифузним, тупим, але може бути й гострим. Для цього виду болю характерно супроводження багаточисельними автономними реакціями (посилення потовиділення, підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та ін.). Особливо сильний біль виникає при натягах кореня брижі, паріетальної очеревини. Біль за своїм характером може бути: ниючим, ріжучим, колючим, тиснучим; за тривалістю – хронічний (тривало діючий) чи гострий (миттєвий).

Існує ще поділ болю на епікритичний (первинний, ранній, швидкий, локалізований), а також на про- топатичний(вторинний, повільний, тупий, нелокалізований). Терміни були запропоновані Гедом (epi – після, protos – перший, гр.) після його спостережень за собою. Після перерізу нервів, з наступним їх зшиванням, відновлення больової чутливості проходило в такій послідовності: спочатку протопатичний, і лише після декількох тижнів – епікритичний. Тоді як зазвичай першим виникає епікритичний біль. Слід відмітити, що чим далі від головного мозку розташовується місце больового впливу, тим більше інтервал між появою епікритичного та протопатичного болю. Це свідчить про те, що імпульси, які виникають при дії епікритичного болю, по- ширюються А-дельта волокнами, а протопатичного – повільними, безмієліновими С-волокнами.



Теорії болю

1. Теорія інтенсивності.

Згідно з цією теорією біль є результатом надмірної, тобто дуже сильної активації рецепторних струк- тур будь-якої сенсорної системи. За цією теорією сильне подразнення, наприклад, механорецепторів чи терморецепторів, викликає біль.

2. Теорія специфічності.

Автори цієї теорії вважають, що біль – шосте відчуття. Це означає наявність специфічних рецепторів, що сприймають лише больові подразнення, спеціальних провідних шляхів і центрів у корі великих півкуль. У наш час більшість вчених дотримуються теорії специфічності.

Периферичний відділ больової сенсорної системи

Больові рецептори, як тепер встановлено, бувають двох типів. Перша група – мономодальнічи специфічні, що відповідають лише при дії подразника певної якості (модальності). Їх нараховують три види: механо-, термо-, хемоноцицептори. Перші відповідають лише на механічні, другі – на термічні (ви-

ще 450С), треті – на подразнення хімічних речовин.

Друга група больових рецепторів – полімодальні,тобто ті, які можуть реагувати на два типи модальності. Наприклад, є механотермоноцирецептори, механохемоноцирецептори. Больові рецептори утворені вільними нервовими закінченнями. Вони містяться у великій кількості в рогівці ока, у пульпі зубів, у барабанній перетинці. Встановлено, що в цих структурах є лише вільні нервові закінчення. У них біль виникає раніше інших відчуттів. Це також свідчить про специфічність больових рецепторів.

Специфіка больового відчуття залежить не від особливостей структури рецепторів, а від функціональних змін у них. При дії механічних, термічних і хімічних подразників у ноцицептивних систе- мах виділяються різні алгогенні речовини (algia – біль, гр.): брадикінін, соматостатин, речовина P, про- стагландинита ін. У наш час вважають, що причин для деполяризації мембран дві:перша – пору- шення клітинних мембран і клітинних капілярів;друга – порушення метаболізму клітини; зміна pH середовища, постачання киснем,і, відповідно, порушення окисно-відновних процесів. Усе це може ви- никнути як при токсичному впливі на дихальні ферменти, так і при прямій механічній чи термічній дії.


 

Провідниковий і кірковий відділи больової сенсорної системи

Больові імпульси А-дельта (12-30 м/с) та С (0,5-2 м/с) волокнами прямують у складі аферентних нервів. Перші несуть інформацію, що викликає епікритичний біль, другі – протопатичний біль. Соматичні аферентні волокна больової чутливості знаходяться у складі спинномозкових задньокорінцевих волокон, а від голови – у складі трійчастого нерва. Вісцеральні аференти, які проводять больові імпульси від рецепторів внутрішніх органів, ідуть у складі трійчастого, лицьового, язикоглоткового й блукаючого нервів.

Тіла перших нейронів для спинномозкових нервів знаходяться в спинальних гангліях відповідного відділу, а для черепних нервів – у відповідних (гомологічних спинальним) гангліях.

Провідних шляхів, що забезпечують больову чутливість два.

1 – спинномозково-таламічний лемнісковий шлях.Він забезпечує епікритичний, локалізований біль. Тіло 2-го нейрона знаходиться в сірій речовині спинного мозку. Після синаптичного перемикання шлях іде до тіла 3-го нейрона, що знаходиться в вентробазальному комплексі таламуса. Від тулуба й кінцівок проходить через вентро-постеро-латеральне ядро цього комплексу, а від голови – через вентро- постеро-медіальне. Від таламуса таламо-кортикальний тракт несе інформацію до задньої центральної звивини (ділянки См1) – проекційної ділянки, що відповідає за формування больового відчуття.

2спинномозково-ретикуло-таламічний шлях, що забезпечує повільний, нелокалізований, прото- патичний біль. Цей шлях є полісинаптичним, оскільки включає ретикулярні структури різних рівнів ЦНС. Починається він у спинному мозку, де ретикулярною структурою є желатинозна субстанція, потім прямує до ретикулярних ядер стовбура, гіпоталамуса, інтермедіальних ядер таламуса. Звідси імпульси надхо- дять до асоціативних ділянок кори великих півкуль: орбітально-фронтальної, оперкулярної (над сильвієвою борозною), тім’яної.

Отже, до центрального апарата больової чутливості належать ядра стовбура мозку, центральної сірої речовини, гіпоталамуса, таламуса й деяких ділянок кори великих півкуль.

 

Компоненти болю

По мірі надходження больових імпульсів до різних відділів ЦНС формуються його компоненти. Так, уже на рівні спинного мозкувідбувається передача больових сигналів із чутливих нейронів на рухові, що призводить до виникнення рухового компонента, який забезпечує уникання больової дії. Ще не встигла людина подумати про те, що сталося, як рука її відсмикується від гарячого предмета.

При надходженні больових імпульсів у стовбур головного мозку(у РФ середнього мозку) виникає реакція активаціїза типом пробудження. Не випадково так названа ця реакція; біль може розбудити людину що спить, це забезпечується активуючими впливами РФ середнього мозку.

Коли імпульси надходять на рівень гіпоталамуса– виникає вегетативний компонентболю; почи- нають відбуватися зміни в роботі внутрішніх органів (посилення потовиділення, роботи серця, підвищення артеріального кров’яного тиску).

Потім імпульси досягають таламуса, а звідти надходять у лімбічну кору, що викликає сенсорний чи емоційний компонентболю; людина відчуває неприємні, негативні емоції.

Нарешті, коли імпульси надходять у кору великих півкуль, поряд із сенсорним, виникає мотиваційний компонент, тобто пошук способів позбавлення болю чи його послаблення (медикаменти, грілка, звернення до лікаря тощо).

У функціонуванні ноцицептивної системи приймають участь різні хімічні речовини, зокрема медіатори й модулятори, які мають важливе значення для проходження больових відчуттів. Це субстанція Р, кініни (брадикінін, калідин, ентеротоксин), гістамін, серотонін, простагландин Е6, нейротензин, соматостатин, тканинні метаболіти, іони калію, водню, продукти запалення тощо.

Таким чином, усе вищенаведене дозволяє зробити висновок, що біль являє собою системну реак- цію організму, що характеризується активацією не лише різних відділів ЦНС, але й різних сис- тем організму.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...