Главная Обратная связь

Дисциплины:






Характеристика порошкових засобів пожежегасіння



Для гасіння пожеж, які неможливо погасити за допомогою води або інших вогнегасних засобів, використовують вогнегасні порош­ки, їх застосовують для ліквідації горіння твердих, рідких та газопо­дібних речовин.

Вогнегасні .порошки Це подрібнені мінеральні солі з різними добавками, які запобігають грудкоутворенню й злежуванню. їх ви­користовують як різні способи пожежогасіння та для попередження вибухів. Найважливіші експлуатаційні властивості вогнегасних по­рошків — текучість, стійкість проти злежування, грудкоутворення, зволоження та ін.

Порошки мають високу вогнегасну здатність, тому широко за­стосовуються в практиці вогнегасіння. Вогнегасний ефект порошків полягає в хімічному гальмуванні реакції горіння, утворенні на по­верхні речовини, що горить, ізолюючої плівки та хмари порошку, яка має властивість виштовхувати кисень із зони горіння, а також у механічному збиванні полум'я твердими частинками.

Недоліком порошків є здатність до злежування, що ускладнює їх тривале зберігання.

Розрізняють порошки загального й спеціального призначення.

Порошки загального призначення використовуються для гасін­ня звичайних органічних горючих матеріалів шляхом створення хмари з порошку, яка огортає осередок пожежі. До порошків загаль­ного призначення належить порошок ПСБ-3 (на карбонатнонатрієвій основі), П2-АП, П-2АПМ (на основі амофосу). На основі фосфо­рно-амонійних солей виготовляють порошки Пірант-А, Пірант-АН, Пірант-АК, які застосовуються для гасіння тліючих і твердих горю­чих матеріалів, горючих рідин, газів, електроустановок.

Для об'ємного гасіння використовується порошок П-УАП, який гасить горючі гази, рідини, тліючі матеріали в закритих об'ємах. Для припинення горіння необхідно протягом декількох секунд ство­рити в зоні горіння таку концентрацію порошку, яка б забезпечила швидку ліквідацію активних центрів реакції горіння. Це досягається шляхом подавання порошку з необхідною інтенсивністю в осередок пожежі та рівномірного його розподілу по всій зоні горіння.

Порошки спеціального призначення використовуються для га­сіння горючих речовин і матеріалів (наприклад, деяких металів), припинення горіння яких досягається шляхом ізоляції горючої по­верхні від навколишнього повітря.

Для гасіння лужних металів застосовують порошок К-30. Необ­хідною умовою припинення горіння під час гасіння цим порошком є покриття поверхні, що горить, шаром вогнегасного порошку певної товщини.

До складу порошків в основному входять бікарбонат натрію, стеаринокислі сполуки калію, цинку, магнію, графіт, амофос з апа­титового концентрату, фосфати, тальк, стеарати важких металів, си­ліконові рідини, хімічно чиста крейда, полімерні смоли та інші речо­вини й сполуки.



Вогнегасні властивості порошків загального призначення під­вищуються зі збільшенням їх дисперсності, а у порошків спеціаль­ного призначення вони практично майже не залежать від цього по­казника.

Найбільш поширені порошки — на основі бікарбонату натрію. Вони стійкіші за інші порошки до злежування, характеризуються доб­рими експлуатаційними властивостями. Для гасіння тліючих матеріа­лів використовуються порошки на основі фосфорно-амонійних солей.

Ефект вогнегасної дії порошків полягає в розбавленні горючого середовища газоподібними продуктами розкладу порошку чи безпо­середньо порошковою хмарою, охолодженні зони горіння за раху­нок втрати теплоти на нагрівання частинок порошку, інгібіруванні хімічної реакції, що зумовлює розвиток процесів горіння.

Для покращення вогнегасних властивостей, зокрема текучості та стійкості при зберіганні, у порошок вводять різні добавки.

Майже всі описані вогнегасні речовини характеризуються ком­плексною дією на процес горіння. Вони охолоджують, ізолюють та знижують концентрацію речовини, що горять. Однак для кожної вогнегасної речовини існує своя домінуюча властивість: для води — охолодження, для піни — ізоляція осередку горіння, для порошку — гальмування реакції горіння, для двооксиду вуглецю — розбавлення парогазоповітряної суміші та газів з повітрям, для галогеновмісних вуглеводів — інгібування.

Отже, припинення горіння досягається одним із вказаних спо­собів, у той час як інші способи можуть тільки сприяти його припи­ненню. Вибір того чи іншого способу пожежогасіння визначається співвідношенням властивостей вогнегасних речовин та тих матеріа­лів, що горять.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...