Главная Обратная связь

Дисциплины:






Публічні фонди органів місцевого самоврядування як об’єкт фінансового права



Чинне законодавство не містить визначення таких понять, як: фінансова система місцевого самоврядування, публічні фонди органів місцевого самоврядування, публічні децентралізовані позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування та визначення інших видів публічних фондів органів місцевого самоврядування; відсутня класифікація, ознаки та вимоги щодо їх створення, не дивлячись на те, що ці фонди є матеріальною основою для функціонування органів місцевого самоврядування відповідно до Конституції України; крім того, потребує вдосконалення і система фінансового контролю за функціонуванням таких фондів. Нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини щодо функціонування місцевих публічних фондів, не систематизовані, законодавство має багато прогалин і колізій, це сприяє вчиненню правопорушень з боку органів місцевого самоврядування, недотриманню ними принципів бюджетної системи, а відтак, призводить до гальмування економічного розвитку територіальних одиниць та держави в цілому.

Неузгодженість та колізію зустрічаємо і в чинному законодавстві. Так, при визначенні терміна «місцеві бюджети» ( - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування* у ст. 2 (п.34* Бюджетного кодексу України законодавець не наводить ознак поняття, за допомогою яких можна було б його відмежувати від інших понять, і які б унеможливили двозначність його розуміння. У цій же ст. 2 (п.2* БКУ дається визначення поняття «бюджети органів місцевого самоврядування» (бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах**, як нетотожне різне поняття попередньому, хоча далі у тексті Кодексу в деяких інших статтях вони використовуються як синоніми. При цьому, в статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»[1] поняття «бюджет місцевого самоврядування» і «місцевий бюджет» використовуються як тотожні. У ст. 1 та ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наводяться визначення таких понять як «бюджет розвитку» і «поточний бюджет», але Бюджетний кодекс України , такі поняття не визначає.

Ще одним яскравим свідченням термінологічної неузгодженості є використання термінів: «регіональний», «місцевий» та «муніципальний». В нормативно-правових актах та наукових статтях фахівців права можна знайти такі вирази: на регіональному рівні функціонують органи «місцевого самоврядування», які мають у своєму розпорядженні комунальну власність і керуються муніципальним законодавством»[2].

Продовжуючи аналіз наукової та навчальної літератури, приходимо до висновків, що понятійний апарат науки фінансового права потребує суттєвого вдосконалення, узгодження та належного закріплення, а в чинному законодавстві ігнорується принцип «чистоти термінології», який повинен враховуватись при розробці нормативних актів.Наведені приклади свідчать про неузгодженість понятійного апарату фінансового права як науки, це відбивається на якості фінансових нормативно-правових актів. Оскільки законодавець при їх створенні користується науковим понятійним апаратом, який потребує вдосконалення, систематизації і формалізації.А тому, ми підтримуємо необхідність розроблення єдиного нормативного-правового акту, який би систематизував, узгодив понятійний апарат фінансового права і таким нормативно-правовим актом повинен стати Фінансовий кодекс України. Розробка та прийняття цього акту не тільки би сприяла узгодженню понять, які використовуються як у фінансовому законодавстві та фінансовій теорії, а й дозволило заповнити прогалини та вирішити колізії фінансового законодавства. Ідея розроблення такого кодексу була висловлена ще у 40 роках ХХ ст. Ровінським Ю. А., але до сьогодні немає одностайності думок серед вчених щодо структури цього кодексу й необхідності та доцільності його прийняття.



Але перш ніж створювати кодекс, для уникнення неточностей при формулюванні понять та категорій треба пам’ятати, що: «визначити поняття – значить здійснити процес розкриття його змісту, указати на його істотні ознаки. Істотною визнається ознака, що обов’язково належить предмету (явищу*, без якої він існувати не може, що виражає конкретну природу предмета (явища*, тим самим відрізняючи його від предметів (явищ* інших видів і родів»[3]. Виходячи із вище зазначеного, зупинимось на розкритті і визначенні змісту та основних, суттєвих ознак таких понять як «фонди грошових коштів», «грошові кошти» і «ресурси». Спираючись на визначення цих базових понять, ми зможемо визначити поняття «публічні фонди органів місцевого самоврядування» та з’ясувати належність цих фондів до об’єктів фінансового права.

Поняття «фонд» науковцями досліджувалося мало. В наукових працях вчених-економістів приділяється увага фондам з точки зору їх економічного значення для функціонування держави, територіального утворення чи господарюючого суб’єкта. Науковці, що працюють в сфері фінансового права, основну увагу у своїх дослідженнях приділяють бюджетам, фінансам, відносинам та їх правовому врегулюванню, а поняття «фонд» використовується як «апріорі зрозуміле». Досліджені нами підручники з фінансового права та з теорії фінансів, не містять визначення поняття «фонд», та визначення його характерних ознак. Саме це, на наш погляд, породжує термінологічні колізії при визначенні всіх похідних понять.

Терміном «фонди» (від лат. Fundus - грунт* – спочатку визначали як капітали, що мають цільове призначення. Так, в Англії Ф. (Funds* називалися такі державні доходи, які використовувались на сплату відсотків і погашення за державним позикам. З часу Вільгельма III кожна позика окремо визначалася (фондувалася* відповідно до конкретних державних надходжень (фондів*. З 1715 р. Однорідні фонди стали об'єднуватися в більші групи, а в 1786 р. замість останніх утворений загальний консолідований фонд, з якого крім платежів державних запозичень покривалися витрати по «цивільному листу» з утримання урядових установ і т. п. У Франції під «Fonds publics» розуміли державні позики, а нині - і позики органів самоврядування. В Німеччині та Росії під «фондами» розуміють процентні папери взагалі, а зокрема білети державного займу, позик, облігації та інші цінні папери, що приносять точно встановлені відсотки, на відміну від акцій або дивідендних паперів, прибутковість яких обумовлюється прибутковістю підприємства[4]. У тлумачному словнику В.І. Даля (1863-1866* «фонд» - (франц.* визначається як основне джерело; капітал, фінанси[5]. У тлумачному словнику Ожегова С. І. (кінець 30 років ХХ ст..- 1949* «фонд» трактується як «грошові кошти, що акумулюються для певної мети. Наприклад, валютний фонд, фонд заробітної плати; 2. ресурси, запаси чого-небудь, наприклад, земельний фонд країни»[6]. А словник Єфремової Т. Ф. (2000 рік*, дає визначення поняттю «фонд» як «1. Грошові кошти держави, підприємства. 2. Запаси, ресурси. Фонди мн. - 1. Цінні папери, що приносять твердий дохід. Фонди 2 м. - 1. Організація, заснована для надання матеріальної допомоги соціальним верствам та групам населення. 2. Громадська організація, яка відає збором та розподілом коштів на певні суспільні потреби»[7].

Виходячи із трактування поняття «фонд» в словниках приходимо до висновку, що вони не визначають особливих, унікальних ознак, які притаманні тільки цьому поняттю. Натомість в більшості із них поняття «фонд» визначається як «грошові кошти» або «ресурси». Отже, можна припустити, що ці поняття є базовими поняттями по відношенню до поняття «фонд».

Дослідження понять «фінанси», «фінансові ресурси», «грошові кошти» не змогло в повному обсязі відокремити поняття «фонд грошових коштів» від цих понять. Тому вважаємо за необхідне дослідити чинні нормативно-правові акти, якими регулюються функціонування фондів грошових коштів для відшукання особливих ознак, які б могли визначити це поняття. Так, Ст. 2 Бюджетного кодексу України, при визначенні поняття «бюджет», «місцеві бюджети» не зазначається, що це відповідний «фонд грошових коштів». Ст. 13 БКУ у свою чергу зазначає, що бюджет будь-якого рівня складається з «загального фонду» та «спеціального фонду», але визначення цих фондів не дає. Також БК не містить визначення «поточного бюджету» та «бюджету розвитку»[8].

Ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” давав визначення поняттю «державні цільові фонди» – як фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів* юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Відповідно до цієї статті, державні цільові фонди включаються до складуДержавного бюджету України, крім Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України[9].

Закон України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить визначення, що фонд гарантування вкладів є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб; є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні; є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахункив Національному банку України .

Законом України «Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» у ст.1 зазначається, що Фонд утворюється у складі Державного бюджету України за рахунок збору до цьогоФонду (далі — збір*. У ст. 5 цього ж закону, встановлено, що збір зараховується до складу доходів Державного бюджету України на спеціальний рахунок, що утворює Фонд. Розпорядником цих коштів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Кошти Фонду витрачаютьсявиключно на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Заходи, що фінансуються із Фонду, затверджуються Законом України про Державний бюджет України на кожний поточний рік. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок та на інші заходи, що не передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”[10].Ст. 8 Закону України«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди*» визначає порядок створення корпоративного інвестиційного фонду, де зазначає «корпоративний інвестиційний фонд створюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Фонд не може бути заснованийюридичними особами, у статутному капіталі (фонді* яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 %[11].

У ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам надається право на доходи місцевих бюджетів. БКУ гарантує власні та закріплені законом загальнодержавні доходи, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів. У п.5. цієї ж статті, забороняється втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

У ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України», визначено що витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості. Ці кошти акумулюються та обліковуються на окремих рахунках відповідного рівня бюджетів та складають відповідні дорожні фонди, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів, а також інших надходжень, визначених цим Законом. Зазначені кошти не підлягають вилученню або витрачанню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього господарства. Управління цими коштами здійснюється Міністерством транспорту України в порядку, встановленому для управління коштами Державного бюджету України[12] .

Отже, наведені приклади нормативно-правових актів, які регулюють функціонування різних фондів, дає можливість узагальнити і визначити особливі ознаки грошових фондів. На нашу думку, до таких ознак можна віднести: 1. Закріплення правового статусу фонду в нормативно-правових актах імперативного характеру;

2. Наявність окремого спеціалізованого рахункуу Казначействі або відповідній фінансово кредитній установі; 3. Визначення мети створення фонду; 4. Окреслення його доходних джерел; 5. Встановленого порядку використання коштів фонду на суворо визначені цілі; 6. Встановлення порядку управління коштами фонду та порядку здійснення фінансового контролю за їх функціонуванням.

Таким чином, враховуючи проведений аналіз теорії та законодавства «фонд грошових коштів - це сукупність чітко визначених видів грошових коштів, джерел їх надходження, які акумулюються відповідно до мети створення фонду на спеціалізованому рахунку у відповідній фінансово-кредитній установі, щодо яких визначений порядок формування, розподілу, використання, управління і контролю в нормативно-правових актах».

Виходячи ознак публічності, можна дати визначення поняттю «публічні фонди грошових коштів» - це фонди грошових коштів, які створюються з метою забезпечення публічних потреб, кошти яких акумулюються на спеціалізованому рахунку у відповідній фінансово-кредитній установі, які функціонують на засадах відкритості і прозорості та щодо яких визначений порядок формування, розподілу, використання, управління і контролю в нормативно-правових актах імперативного характеру.

Щодо нашого об’єкта дослідження «публічні фонди органів місцевого самоврядування», то здійснивши аналіз навчальної, наукової літератури та українського законодавства, ми приходимо до висновку, що будь-які фонди грошових коштів, які створенні органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень, є публічними. Отже, «публічні фонди органів місцевого самоврядування» - це фонди грошових коштів, які створюються органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень з метою забезпечення публічних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, кошти яких акумулюються на спеціалізованих рахунках у відповідній фінансово-кредитній установі, які функціонують на засадах відкритості і прозорості та щодо яких визначений порядок формування, розподілу, використання, управління і контролю в нормативно-правових актах імперативного характеру.

«Фінансові ресурси» - це сукупність грошових коштів у фондовій і не фондовій формі, що розподіляються і використовуються у відповідності до встановлених імперативних норм держави чи органів місцевого самоврядування.

«Публічні фінансові ресурси» - це сукупність грошових коштів у фондовій і не фондовій формі, що розподіляються і використовуються з метою задоволення публічних потреб населення у відповідності до встановлених норм держави чи органів місцевого самоврядування інформація щодо яких є відкритою і прозорою.

Щодо такого поняття, як «бюджет відповідного рівня бюджетної системи»,то використовуючи ознаки таких понять, як «фонди грошових коштів», «публічність», «фінансові ресурси», можна дати йому наступне визначення:«бюджет відповідного рівня бюджетної системи України» - це публічний фонд грошових коштів, що створюється відповідним органом публічної влади з метою задоволення публічних потреб населення шляхом видання нормативного-правового акту імперативного характеру.

А відтак, «місцевий бюджет» - це публічний фонд грошових коштів, що створюється органом місцевого самоврядування з метою задоволення публічних потреб населення відповідної території шляхом видання відповідного нормативно-правового акту імперативного характеру.


[1] Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - ст. 170

[2] Курінний Є. Комунальне управління: ознаки, принципи, поняття. / Є. Курінний // Право України. - 2003.- №12. - С. 25-27.

[3] Дмитрик О. О. Зміст та класифікація фінансових правовідносин: дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / Дмитрик Ольга Олександрівна. – Х., 2003 - С. 21.

[4] Брокгауз Ф. А. Энциклопедический Словарь (у 86 томах с иллюстрациями * [Електронний ресурс] / Ф. А.Брокгауз, И. А.Ефрона; подъ редакцiей профессора И. Е.Андреевскаго, К. К.Арсеньева и засл. проф. О. О. Петрушевскаго. – С-Петербург., издат: Ф. А.Брокгаузъ (Лейпцигъ; И.А.ЕФРОНЪ (С.-Петербургъ*., 1890. – Режим доступу до словника. : http://www.vehi.net/brokgauz/index.html

[5]Даль В. И. Большой юридический словарь: [Електронний ресурс] / Под ред. проф. А. Я. Сухарева. — М.: ИНФРА-М, 2007. — VI, 858 с. — (Б-ка словарей "ИНФРА-М"*. – Режим доступу до словника: http://slovari.yandex.ru/dict/dal

href="file:///C:/Users/User/Downloads/2.18.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc#_ftnref6">[6]Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка [Електронний ресурс] / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова – Издательство "Азъ", 1992. – 900 с. – Режим доступу до словника: http:// www.ozhegov.info/ slovari.yandex.ru/dict/dal.

[7] Ефремова Т.Ф. Новый словарь русского языка [Електронний ресурс] – Режим доступу до словника: http:// www.efremova.info/word/fond.html

href="file:///C:/Users/User/Downloads/2.18.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc#_ftnref8">[8] Бюджетний кодекс України: від 8 липня 2010 р./ [електронний ресурс]: Режим доступу до кодексу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14

href="file:///C:/Users/User/Downloads/2.18.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc#_ftnref9">[9] Про систему оподаткування: Закон України від 18 лютого 1997 року // Відомості Верховної Ради (ВВР*. – 1997. – № 16. – Ст. 119.

[10] Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення: Закон України від 1 березня 2001 року N 121/2001// Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 36. – ст.229.

[11] Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди*: Закон України від 15 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України, N 2393-VI ( 2393-17 * від 01.07.2010 Режим доступу до закону:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2299-14

[12] Про внесення змін до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України": Закон України від 22 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР*. – 1998. – № 14. – ст.60.

 

 


 

Перелік питань для підготовки до іспиту з нормативного курсу
«Фінансове право України»
1. Поняття, правова природа та види публічних фінансів.
2. Становлення поглядів на сутність фінансового права вітчизняних юристів - фінансистів у дореволюційний та радянський період розвитку науки фінансового права
3. Пострадянська доктрина фінансового права.
4. Поняття та об'єктивна зумовленість предмету фінансового права постсоціалістичної держави.
5. Місце фінансового права в системі права України.
6. Поняття та ознаки методу фінансового права.
7. Право оперативної самостійності у фінансовому праві.
8. Позитивний обов’язок, дозволи та погодження у фінансовому праві.
9. Договірно-правовий метод регулювання правовідносин з приводу публічних фінансів.
10. Заборони, рекомендації та заохочення у фінансовому праві.
11. Поняття та еволюція науки фінансового права.
12. Поняття та структура об’єктивного фінансового права. Типи доктринальних підходів
13. Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права.
14. Сучасні підходи до розуміння начал фінансового права
15. Субстанціональні якості начал фінансового права
16. Місце начал в ієрархічній структурі фінансового права
17. Основоположні принципи фінансового права: поняття, правова природа.
18. Конституційна природа фінансового права.
19. Поняття конституційних засад фінансового права.
20. Види (зовнішні форми) конституційних засад фінансового права.
21. Субстанціональні якості (виміри) конституційних засад фінансового права.
22. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фінансовому праві
23. Види юридичних конструкцій фінансового права.
24. Субстанціональні якості юридичних конструкцій фінансового права.
25. Поняття та особливості фінансово-правової норми. Особливості фінансово-правової норми. Типи доктринальних підходів до розуміння фінансового правових норм.
26. Структура фінансово-правової норми. Особливості гіпотези, диспозиції і санкції фінансово-правової норми.
27. Види фінансово-правових норм.
28. Набрання чинності норм фінансового права. Ретроактивність норм фінансового права. Припинення дії норм фінансового права.
29. Способи реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання та застосування.
30. Поняття та об’єктивна зумовленість системи фінансового права. Типи доктринальних підходів.
31. Радянські концепції системи фінансового права
32. Пострадянські концепції системи фінансового права
33. Структурні елементи системи фінансового права. Загальна та Особлива частина фінансового права.
34. Поняття та особливості матеріального та процесуального фінансового права
35. Фінансово – правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.
36. Поняття, особливості та структура суб’єктивного фінансового права: типи доктринальних підходів
37. Поняття та класифікація суб’єктів фінансового права.
38. Держава як суб’єкт фінансового права.
39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
40. Територіальна громада та органи місцевого самоврядування як суб’єкти фінансового права.
41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.
42. Гарантії реалізації прав суб‘єктів фінансових правовідносин: поняття і види.
43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.
44. Поняття , правова природа та особливості правовідносин у фінансовому праві
45. Види фінансових правовідносин
46. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення фінансового правовідношення
47. Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання.
48. Правова природа податкового зобов’язання.
49. Правова природа бюджетного зобов’язання.
50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань.
51. Поняття, зміст і значення фінансового контролю.
52. Міжнародно-правові стандарти організації державно-фінансового контролю.
53. Види фінансового контролю.
54. Методи фінансового контролю
55. Форми фінансового контролю.
56. Система органів фінансового контролю.
57. Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності
58. Види фінансово-правової відповідальності.
59. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
60. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства.
61. Поняття, особливості та види фінансово-правової санкції
62. Поняття емісійного права як підгалузі фінансового права, його особливості, структура та місце в системі права України
63. Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії
64. Грошовий обіг та грошова система України. Еволюція грошової системи України. Грошова реформа.
65. Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні
66. Поняття та особливості розрахункових відносин у фінансовому праві
67. Правове регулювання відносин у сфері готівкового обігу та здійснення розрахунково-касового обслуговування
68. Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні
69. Відповідальність за правопорушення у сфері готівкових та безготівкових розрахунків і грошово-касового обслуговування
70. Фінансово-правове регулювання ринків фінансових послуг.
71. Правовий статус та повноваження НБУ як регулятора на ринку фінансових послуг.
72. Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України: правовий статус, повноваження.
73. Банківська діяльність і банківська система України.
74. Види банків в Україні, порядок їх створення, державної реєстрації та ліцензування.
75. Правові засади організації банківського регулювання та нагляду, а також застосування юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства
76. Небанківські фінансові установи на ринку фінансових послуг
77. Фінансово-правовий режим банківських рахунків
78. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування.
79. Поняття валюти та валютних цінностей у фінансовому праві.
80. Валютне право як інститут фінансового права: поняття, особливості
81. Види валютних правовідносин
82. Поняття, зміст та особливості валютного регулювання.
83. Ліцензування Національним банком України валютних операцій.
84. Особливості проведення окремих валютних операцій та розрахунків в іноземній валюті.
85. Поняття та особливості валютного контролю в Україні та відповідальності за порушення валютного законодавства.
86. Публічні видатки як категорія фінансового права.
87. Поняття та види фінансово-правових інститутів публічних видатків.
88. Підстави класифікації публічних видатків.
89. Поняття та особливості класифікації бюджетних видатків.
90. Поняття, особливості та види фінансування публічних видатків.
91. Принципи фінансування публічних видатків
92. Поняття, особливості та принципи бюджетного фінансування.
93. Правові засади програмно-цільового методу фінансування
94. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування та кошторису.
95. Власні надходження бюджетних установ.
96. Поняття та види публічних доходів
97. Ознаки та класифікація публічних доходів
98. Обов’язкові платежі як основна складова публічних доходів
99. Місцеві доходи як різновид публічних доходів
100. Особливості правового регулювання неподаткових доходів
101. Доходи бюджетної установи як особливий вид публічних доходів
102. Інститут доходів публічних позабюджетних фондів
103. Правова природа страхових внесків в системі публічних доходів.
104. Місце правового регулювання публічних доходів у системі фінансового права
105. Еволюція, поняття, особливості та структура податкової системи України.
106. Принципи (основні засади) податкового законодавства України.
107. Поняття та правова природа податку.
108. Права та обов’язки платників податків. Права, обов’язки та відповідальність органів ДПС України.
109. Юридична конструкція податку
110. Поняття та особливості адміністрування податків та зборів як елемент податкової системи України.
111. Облік платників як елемент податкового адміністрування.
112. Листування з платником. Податкова адреса. Податкові консультації
113. Процедура узгодження та виконання податкового зобов’язання
114. Процедура погашення податкового боргу
115. Процедура повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання. Оскарження рішень контролюючих органів
116. Правове регулювання податку на доходи фізичних осіб
117. Правове регулювання податку на прибуток підприємств
118. Плата за землю та її місце в податковій системі України
119. Правове регулювання податку на додану вартість
120. Юридична конструкція акцизного податку
121. Мито в податковій системі України
122. Правова природа та особливості екологічного податку
123. Поняття та правова природа зборів та інших обов’язкових платежів: поняття, види, особливості.
124. ЗБІР ЗА ПЕРШУ РЕЄСТРАЦІЮ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
125. ЗБІР У ВИГЛЯДІ ЦІЛЬОВОЇ НАДБАВКИ ДО ДІЮЧОГО ТАРИФУ НА ЕЛЕКТРИЧНУ І ТЕПЛОВУ ЕНЕРГІЮ, КРІМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, ВИРОБЛЕНОЇ КВАЛІФІКОВАНИМИ КОГЕНЕРАЦІЙНИМИ УСТАНОВКАМИ та ЗБІР У ВИГЛЯДІ ЦІЛЬОВОЇ НАДБАВКИ ДО ДІЮЧОГО ТАРИФУ НА ПРИРОДНИЙ ГАЗ ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ УСІХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ
126. ЗБІР ЗА КОРИСТУВАННЯ РАДІОЧАСТОТНИМ РЕСУРСОМ УКРАЇНИ
127. ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ; ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ та ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ
128. Місцеві збори передбачені Податковим кодексом України
129. ЄДИНИЙ ВНЕСОК НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
130. ЗБОРИ ДО ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
131. Інститут загальнообов’язкового страхування в системі фінансового права.
132. Види державного обов’язкового соціального страхування. Особливості фінансово-правового регулювання системи страхування.
133. Поняття, правова природа та принципи міжбюджетних відносин.
134. Види міжбюджетних трансфертів.
135. Порядок надання дотацій місцевим бюджетам України.
136. Порядок надання субвенцій місцевим бюджетам України.
137. Кошти, що передаються до державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.
138. Поняття та особливості державних та місцевих запозичень. Види запозичень.
139. Еволюція доктринальних підходів до розуміння поняття “публічний борг”.
140. Державний борг в системі публічного боргу. Правові класифікації державного боргу України.
141. Місцевий борг в системі публічного боргу України.
142. Поняття та правова природа бюджету
143. Поняття, ознаки, принципи та функції бюджетної системи. Структура бюджетної системи
144. Правова природа та особливості акту про бюджет.
145. Структура Державного бюджету України
146. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»: поняття та особливості
147. Поняття,правова природа та класифікація цільових фондів в Україні
148. Фінансово-правовий статус "Пенсійного фонду України".
149. Фінансово-правовий статус "Фонду соціального захисту інвалідів".Фінансово-правовий статус "Фонду охорони навколишнього природного середовища". Фінансово-правовий статус "Державного дорожного фонду України та територіальні дорожні фонди".
150. Фінансорво-правовий статус "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".
151. Правовий режим місцевих фондів коштів та класифікація фондів коштів органів місцевого самоврядування.
152. Поняття та зміст бюджетного процесу.
153. Порядок складання проекту бюджету.
154. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.
155. Виконання бюджету. Внесення змін до Закону про Державний бюджет (рішення про місцевий бюджет).
156. Звітність про виконання бюджету.Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Начало формы

Конец формы

Начало формы

Конец формы

Начало формы

Конец формы

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...