Главная Обратная связь

Дисциплины:






Державний вищий навчальний заклад



Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Інститут історії, політології і міжнародних відносин

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор ___________________

“____”____________________ 20___ р.

 

 

Програма

ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

напрям підготовки __________магістр_______________

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

 

спеціальність_____8.02030201 історія __________

(шифр і назва спеціальності)

 

 

інститут, факультет Інститут історії, політології і міжнародних відносин

(назва інституту, факультету)

 

 

Івано-Франківськ

2012 рік

Робоча програма __педагогічної практики _______________________________________

(назва навчальної дисципліни)

для студентів за напрямом підготовки ____ Історія ____________________, спеціальністю __ історія 8.02.03.02.01 _. „___” ________, 20__ р.

 

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Інституту історії, політології і міжнародних відносин Галицька-Дідух Тамара Вячеславівна_­­­­­­­­________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

 

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри історії України

Протокол від “25” грудня 2012 р. № 6

 

Завідувач кафедри історії України

__________________ (доц. Райківський І.Я.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“____”___________________ 20___ р.

 

Схвалено методичною комісією факультету, інституту.

Протокол від “____”________________20___ р. № ___

 

“___”______________20__ р.

 

Голова _______________ (доц. Марущенко О.В.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

 


 

Вступ

Практика є обов’язковим компонентом програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Мета практики — набуття студентами професійних навичок і вмінь для подальшого використання їх у реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Програма практики студентiв V курсу Інституту iсторiї i полiтологiї спецiальностi розроблена вiдповiдно до “Положення про проведенняпрактики студентiв вищих навчальних закладiв України” вiд 8 квiтня 1993 р. i відповідно до Закону України “Про вищу освіту”, Указу Президента України від 04.07.2005 № 1013/2005 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”, положень Концепції досконалості Європейського фонду управління якістю, вимог Міжнародного стандарту якості ISO серії 9000, обумовлена освітньо-кваліфікаційними характеристиками фахівців, що передбачені Державними стандартами вищої освіти України, навчальними планами спеціальностей і спеціалізацій та програмами практик. Вона враховує знання, отриманi студентами з курсу «педагогіка вищої школи», «методика викладання історії у вузах», «психологія», «історія України» ін.



Педагогічна практика є органічною складовою підготовки студентів спеціальності «Історія», ОКР – магістр. Згідно навчальним планам вона проводиться за планом:

 

Назва практики Напрям, спеціаль-ність Курс Семестр Кількість тижнів Кількість годин Форма контролю
всього ЄКТС Нац. кредити
Педагогічна практика магістр історія п’ятий, десятий 6 тижнів 10,0 6,0 екзамен

 

Психолого-педагогічна практика складається з трьох етапів:

І етап – підготовчий. На цьому етапі здійснюється аналіз організаційно-функціональних особливостей бази практики та розробляються дидактично-методичні матеріали до майбутніх занять.

II етап – реалізація основних функцій викладача в умовах конкретного навчального закладу.

III етап – підсумковий. Включає підготовку звіту, його захист і підсумкове оцінювання результатів практики.

Базами педагогічної практики є кафедри Інституту історії, політології і міжнародних відносин.

Тривалість педагогічної практики — 4 тижні.

Після закінчення педагогічної практики студенти звітують про виконання програми й індивідуального завдання.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ ТА ЇЇ КЕРІВНИЦТВО

Відповідальним за організацію педагогічної практики студентів є директор Інституту історії, політології і міжнародних відносин. Організаційне забезпечення педагогічної практики магістрів юридичного факультету здійснює керівник педагогічної практики факультету. Керівник педагогічної практики магістрів зобов’язаний:

ü перед початком практики проконтролювати стан і підготовленість бази практики;

ü взяти участь у підготовці необхідної навчально-методичної документації з організації і проведення практики;

ü здійснити загальний контроль проведення усіх організаційних заходів педагогічної практики: інструктажів про порядок проходження практики; надання студентам-практикантам необхідних документів згідно з переліком відповідної кафедри; проведення студентських конференцій тощо;

ü координувати роботу безпосередніх керівників педагогічної практики;

ü звітувати директору Інституту, Вченій раді Інституту про результати проведення педагогічної практики.

Консультування магістрів-практикантів проводять викладачі-консультанти кафедр Інституту. Керівник від кафедри зобов’язаний:

· забезпечити проведення всіх організаційних заходів з підготовки та проведення педагогічної практики;

· взяти участь у підготовці навчально-методичної документації з організації і проведення педагогічної практики;

· до початку семестру, у якому проводиться педагогічна практика, скласти та надати керівнику практики факультету затверджений завідуючим відповідною кафедрою робочий план-графік проведення практики;

· разом із керівником практики забезпечити високу якість проходження практики студентом;

· планувати, організувати та чітко контролювати під час практики всю роботу студента;

· розподілити студентів за місцями проходження практики;

· повідомити студента-практиканта про систему його звітності за результатами практики;

· допомагати студентам у складанні індивідуального плану практики, у визначенні виду,

· обсягу та змісту навчальних занять;

· забезпечити та контролювати проведення студентами відповідних аудиторних занять;

· консультувати студентів під час їх підготовки до заняття, перевіряти та затверджувати їх відповідні плани та конспекти;

· бути особисто присутнім на аудиторних заняттях, що проводить практикант;

· контролювати забезпечення нормальних умов праці та побуту студентів і проводити з ними особисті обов’язкові інструктажі з охорони праці, пожежної безпеки, техніки безпеки та промислової санітарії;

· перевіряти звіти студентів з практики;

· контролювати виконання індивідуального завдання практиканта;

· звітувати своєму завідувачеві кафедри та заступнику директора з наукової роботи про хід та результати педагогічної практики;

· висловлювати власні зауваження та пропозиції щодо удосконалення педагогічної практики магістрів Інституту історії, політології і міжнародних відносин;

· скласти відгук про студента за підсумками його педагогічної практики.

З метою ефективної організації практики та налагодження повної взаємодії між керівником практики від факультету та безпосереднім керівником, завідувачем призначається відповідальний по кафедрі за проведення педагогічної практики. Відповідальний по кафедрі організовує взаємодію між усіма ланками керівництва педагогічною практикою, забезпечує проведення всіх організаційних заходів з підготовки та проведення педагогічної практики безпосередніми керівниками практики - співробітниками кафедри.

 

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРАКТИКАНТА

Студенти під час проходження педагогічної практики мають право:

Ø одержувати від керівників практики консультації у визначений час і у встановлених формах;

Ø одержувати від керівників практики необхідні навчально-методичні та інші матеріали практики;

Ø отримати весь необхідний комплекс теоретичних знань щодо методики викладання навчальних дисциплін, прийнятої у системі вищих навчальних закладів України;

Ø проявляти розумну ініціативу з приводу удосконалення навчального процесу та викладацької діяльності на юридичному факультеті;

Ø заявляти перед керівниками практики особисті клопотання з приводу індивідуальних питань проходження практики;

Ø пройти інструктаж за усіма, необхідними для виконання практики, правилами роботи та етики професійного спілкування.

Студенти, які направляються на педагогічну практику, зобов’язані:

 з’являтися на настановні збори, що проводяться керівниками практики;

 ознайомитися з програмою практики;

 особисто прибути на місце проходження практики;

 пройти відповідні інструктажі та неухильно дотримуватись режиму роботи, техніки безпеки та правил промислової санітарії;

 чітко та своєчасно виконувати вказівки керівників практики;

 виконати у повному обсязі програму практики;

 вчасно підготувати усю необхідну звітну документацію практики: вести щоденник практики, скласти індивідуальний календарний план педагогічної практики; здійснювати виховну роботу згідно з планом кураторів навчальних груп студентів;

 

 

2. МЕТА Й ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Мета педагогічної практики магістрів:

- знайомство з конкретними умовами сучасної професійної педагогічної діяльності;

- закріплення отриманих теоретичних знань із загально-професійних і спеціальних дисциплін;

- особиста апробація отриманих теоретичних знань щодо методики викладацької діяльності під час самостійно проведеного аудиторного заняття;

- оволодіння необхідними методами, навичками та вміннями викладацької діяльності співробітників вищих навчальних закладів;

- отримання студентом необхідних практичних навичок та особистого досвіду з метою зростання у майбутньому до справжнього дипломованого професіонала.

Завдання педагогічної практики магістрів:

§ вивчення студентами-практикантами правил та методик викладання, а також ознайомлення з педагогічним досвідом викладачів Інституту історії, політології і міжнародних відносин;

§ особисте проведення окремих аудиторних занять з використанням засвоєних педагогічних методів і прийомів викладацької діяльності;

§ набуття необхідного комплексу комунікативних навичок спілкування та вмінь встановлювати психологічний контакт з аудиторією;

§ розвиток у студентів-практикантів інтересу до науково-дослідної роботи в галузі методики викладання окремої навчальної дисципліни Інституту історії, політології і міжнародних відносин.

Відповідно до державних вимог щодо змісту й рівня професійної підготовки випускника магістратури студент повинен:

- розуміти роль навчальних закладів у суспільстві, основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну область його діяльності;

- знати основні законодавчі документи, що стосуються системи освіти, права й обов'язки суб'єктів навчального процесу (викладачів, керівників, студентів);

- розуміти концептуальні основи предмета, його місце в загальній системі знань і цінностей і в навчальному плані навчального закладу;

- враховувати в педагогічній діяльності індивідуальні особливості студентів, включаючи вікові й психологічні;

- володіти знаннями курсу, достатніми для аналітичної оцінки, вибору й реалізації освітньої програми, що відповідає рівню підготовленості студентів, їхнім потребам, а також вимогам суспільства.

Педагогічний компонентпроходження асистентської практики полягає у формуванні особистості майбутнього викладача вищої школи, застосуванні теоретичних знань у практичній діяльності, засвоєння педагогічних умінь, набуття, вивчення та аналіз педагогічного досвіду. Педагогічний компонент містить в собі знання та уміння, якими повинен оволодіти студент-практикант.

Студент-практикант повинен знати:

- сутність процесів навчання й виховання, їхні психолого-педагогічні основи;

- шляхи вдосконалення майстерності викладача й способи самовдосконалення;

- дидактику навчальної дисципліни;

- питання часткових методик за курсом;

- нові технології навчання;

- методи формування навичок самостійної роботи й розвиток творчих здібностей і логічного мислення студентів;

- наукові основи курсу, історію й методологію відповідної науки.

 

Студент-практикант повинен уміти:

- проектувати, конструювати, організовувати й аналізувати свою педагогічну діяльність;

- планувати навчальні заняття відповідно до навчального плану закладу й на основі його стратегії;

- забезпечувати міждисциплінарні зв'язки курсу з іншими дисциплінами;

- розробляти й проводити різні за формою навчання заняття найбільш ефективні при вивченні відповідних тем і розділів програми, адаптуючи їх до різних рівнів підготовки студентів;

- ясно, логічно викладати зміст матеріалу, опираючись на знання й досвід студентів;

- відбирати й використовувати відповідні навчальні засоби для побудови технологій навчання;

- аналізувати навчальну й учбово-методичну літературу й використовувати її для побудови власного викладу програмного матеріалу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, управляти нею й оцінювати її результати;

- застосовувати основні методи об'єктивної діагностики знань студентів з предмету, вносити корективи в процес навчання з урахуванням даних діагностики;

- володіти методикою проведення заняття із застосуванням мультимедійних засобів навчання;

- створювати й підтримувати навчальне середовище, що сприяє досягненню цілей навчання;

- розвивати інтереси студентів і мотивацію навчання, формувати й підтримувати зворотний зв'язок.

Студент-практикант повинен мати уявлення:

- про зв'язки предмета з майбутньою професійною діяльністю студентів;

- про методичні аспекти предмета в цілому, окремих тем і понять;

- про методи й прийоми складання завдань, вправ, тестів з різних тем;

- про можливості застосування комп'ютерної техніки в навчальному процесі.

 

Асистентська практика здійснюється з урахуванням обов'язкового мінімуму змісту програми професійної підготовки викладача середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, після проходження студентами базових педагогічних дисциплін, методики викладання історії, педагогіки й психології вищої школи.

 

3. ЗМІСТ

педагогічної практики студентів-магістрів 5 курсу

Зміст Кількість годин
Організаційне заняття. Ознайомлення студентів із завданнями та змістом педагогічної практики. Обговорення змісту й організаційного плану роботи.  
Розподіл практикантів по робочих групах. Ознайомлення з методикою майбутньої роботи, порядком ведення щоденників педагогічної практики, спостережень і нотаток, збору й обробки матеріалів тощо.  
Зміст навчальної роботи Ознайомитися з плануванням та організацією навчального, наукового та методичного процесу на кафедрі(інституті), а також із специфікою методики роботи викладачів та куратора; Відвідати лекційні, семінарські та практичні заняття викладачів кафедри; Брати участь у позанавчальних заходах кафедри(Інституту), що проходять у період практики; Розробляти розгорнутий план-конспект лекції і готувати її текст; Розробляти конспекти практично-семінарського заняття; Провести два залікові практично-семінарські заняття; Відвідати, брати участь в обговоренні і готують аналіз(рецензію) заняття своїх колег(орієнтовна схема аналізу додається); Виконати індивідуальне(психологічне) завдання. Відвідувати засідання кафедри, брати участь у роботі методичного та методологічного семінарів; Здійснювати роботу в якості помічника куратора на молодших курсах.
Виконання індивідуальних завдань з метою надбання студентами умінь та навичок самостійного розв’язування наукових завдань.
Перевірка щоденників педагогічної практики та напрацьованих матеріалів.
Підсумкова конференція.
  Разом

Етапи здійснення

 

І тиждень Знайомство з кафедрою, навчальною групою. Відвідування занять викладачів, що працюють у групі, у якій студент має проходити практику. Знайомство з документацією. Складання індивідуального плану роботи. Планування роботи на тиждень. Планування й підготовка до занять. Перша консультація методиста
1-2 тиждень Затвердження плану й тексту лекцій або практичних занять у керівника практики. Підготовка до занять. Проведення пробних занять. Відвідування занять інших практикантів, проведення відвідуваних занять. Робота із куратором групи, закріпленої за студентом. Друга консультація методиста
3-6 тиждень Планування індивідуальної роботи на тиждень і звіт за тиждень. Затвердження плану й тексту лекцій і практичних занять. Проведення відкритих лекційних та практичних занять. Відвідування відкритих занять інших студентів-практикантів. Проведення виховних заходів в групі. Проведення поза аудиторної роботи зі студентами. Консультація методиста
6 тиждень Оформлення документації. Підготовка та здача звітів. Здача дидактичного матеріалу. Підведення підсумків практики. Остання консультація методиста

3.1. Індивідуальні завдання

Вивчити та неухильно дотримуватися правил та норм технічної і протипожежної безпеки та вимог промислової санітарії.

Складіть план кураторської роботи з групою.

Складіть на семестр робочу програму лекційного курсу з певної навчальної дисципліни, робочі програми практичних, семінарських, лабораторних занять.

Відвідайте 2-3 різноманітні заняття у керівника практики або викладача спорідненого навчального предмету.

Розробіть плани-конспекти і проведіть лекції з навчальної дисципліни у відповідності зі складеною програмою (3 лекції).

Розробіть конспекти практичного, семінарського чи лабораторного заняття і проведіть їх в студентських групах (1 практичне, 1 семінарське, 1 лабораторне заняття).

Складіть тестові завдання різних рівнів складності для оцінювання студентів.

На прикладі одного із занять покажіть різні прийоми роботи з формування дослідницьких умінь студентів.

Підготуйте дидактичний матеріал, для індивідуальної, групової, фронтальної роботи студентів.

Користуючись схемою аналізу, проаналізуйте заняття, проведене викладачем-істориком.

Користуючись схемою аналізу, проаналізуйте заняття, проведене магістрантом.

Підготуйте і проведіть кураторську годину в групі.

3.2. Заняття і екскурсії під час практики

 

Навчальні заняття - це практичні, семінари, психологічні тренінги тощо.

Орієнтовні теми:

1. Охарактеризувати особливості наукових фактів і визначити їх роль в науковому дослідженні.

2. Розкрити сутність наукової теорії і її роль в науковому дослідженні.

 

Пізнавальні заняття можуть мати форму публічної лекції, бесіди, дискусії, диспут) тощо. Орієнтовна тематика наступна: "Міжособистісні стосунки: індивідуальний підхід",
3.3. Навчальні посібники:

  1. Артемчик Г.І., Курило В.М., Кочерган М.П. Методика організації науково-дослідної роботи. – К., 2000.
  2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Вища школа, 1998. – 560с.
  3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. - К., 1997
  4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Логос, 2003. – 221 с.
  5. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для магістратури. – К.: Освіта, 2005. – 396с.
  6. Галагузов В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. – К.: Освіта, 1995. – 241 с.
  7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Світ, 2004. – 147 с.
  8. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение. – К.: Высшая школа, 1990. – 195 с.
  9. Коротяєв Б.І., Гришин Є.О., Устинко О.А. Педагогіка вищої школи. – К.: Освіта, 1990.
  10. Крушельницька О.В. Методологія і організація наукових досліджень. - К.: КОНДОР, 2006.- 204 с.
  11. Марушкевич А.А. Педагогіка вищої школи. - К.: Логос, 2006. – 215 с.
  12. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997.
  13. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України ( затверджене наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. №93).
  14. Подоляк Л.Г., Юрченко В.Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів. – К.: Дивосвіт, 2006. – 236 с.
  15. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ИНФРА, 2002. – 287 с.
  16. Щербань П.Н. Ігри у вищих навчальних закладах. – К.: Вища школа, 2004.- 206 с.
  17. Чернилевский Д.В., Филатов О.К. Технология обучения в высшей школе / под ред. Д.В.Чернилевского. – М.: Высшая школа, 1996. – 212 с.

 


3.. Методичні рекомендації

ЗАЛІКОВИЙ ЛИСТ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕДПРАКТИКИ

студент____курсу Інституту історії і політології

___________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

Місце проходження практики________________________________

 

1.ЗАЛІКОВІ ПРАКТИЧНО-СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

№ п/п Дата прове-дення Курс (група) Тема заняття   Оцінка Хто оцінював (прізвище) Під- пис
             
             

2. РОЗРОБКА КОНСПЕКТУ ЛЕКЦІЇ

№ п/п Курс (група) Тема лекції   Оцінка Хто оцінював (прізвище) Під- пис
           
           

3. РЕЦЕНЗІЯ ВІДВІДАНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

№ п/п Дата прове-дення Курс (група) Тема заняття   Оцінка Кого оцінював (прізвище) Під- пис
             
             

4. ВИКОНАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАВДАННЯ

ТЕМА ЗАВДАННЯ Оцінка ХТО ОЦІНЮВАВ
    Прізвище підпис
       
       

 

 

ПРАКТИКА ОЦІНЕНА

Керівником-викладачем від кафедри

факультету на“________” _____________________________________________

(оцінка) ( підпис, посада, прізвище та ініціали)

Керівником від кафедри педагогіки

на“_______” ___________________________________

(оцінка) (підпис, посада, прізвище та ініціали)


 

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ЛЕКЦІЇ

 

Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Інститут історії, політології і міжнародних відносин

 

Кафедра________________________________

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції з курсу(назва)

на тему. . . (назва)

 

 

Підготував (ла)

студент__________________ (групи)

 

________________________________

(прізвище і ініціали)

Перевірили:

Викладач кафедри Інституту______________________________

(прізвище і ініціали)

Викладач кафедри педагогіки______________________________

(прізвище і ініціали)

 

Івано-Франківськ

2013 рік


 

1. Мета: Вказати, виходячи із змісту робочої програми курсу, конкретний результат, який планується досягти.

Навчальна мета передбачає формування у студентів:

• наукових(методологічних знань про…;

• розуміння понять(теорій тощо) ;

• осмислення закономірностей(теорій, підходів тощо);

• умінь дискусії(діалогу) з проблем… ;

• ціннісних уявлень про… ;

• особистісного ставлення до… ;

• особистісних поглядів стосовно… ;

• критичного ставлення до проблем…

Навчальна мета може включати декілька завдань як освітнього, так і виховного і розвивального напрямів.

П. Методи, прийоми, засоби:

Зазначити, які методи, прийоми, засоби навчання застосовуються під час лекції для досягнення визначених завдань.

Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

• розповідь;

• бесіда(репродуктивна, пошукова, проблемна, аутентична обговорення особистісних поглядів, життєвих міркувань студентів тощо);

• мозкова атака;

• дискусія;

• діалог;

• кейс-метод(розповідь про подію, що сталась у житті людини);

Методи, прийоми переконування:

• апеляція до висловлювань відомих людей;

• проведення доказів;

• висловлювання аргументів «за» і «проти»;

• апеляція до позитивних і негативних емоцій студентів;

• діагностичне питання.

Методи, прийоми розвитку мислительних дій:

• аналіз;

• синтез;

• порівняння;

• розрізнення;

• аналогія;

• узагальнення;

• екстраполяція;

• міркування(просте, складне, вільне, доказове);

• дедукція;

• індукція.

Ш. Наочність: Таблиці, схеми, графіки, макети, приладдя, тощо.

Технічні засоби навчання: кодоскоп, діапроектор, комп’ютери тощо.

ІУ. Основні питання лекції: (не більше чотирьох на одну лекцію).

У. Рекомендована література:

Основна (конкретно вказати: автор, назва, рік видання, сторінки)

Додаткова( ––– ’’ –––– ).

УІ. Основні питання, що розглядаються під час лекції:

Хід лекції:

Розкрити зміст інформації, що висвітлюється під час лекції, описати дії викладача, застосування методів навчання та виховного впливу на студентів, зазначити питання для обговорення, дискусії, діалогу.

І. Вступна частина(до10 хв.)

• привітання викладача зі студентами;

• налагодження зв’язку із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначення її місця і ролі у системі навчального курсу, прогноз подальшого її розгляду;

• повідомлення теми лекції, створення у студентів позитивної установки на її вивчення;

• визначення основних питань лекції, повідомлення рекомендованої літератури;

• захоплення уваги студентів, психологічна підготовка до розгляду основних питань лекції, виокремлення їхнього зв’язку з майбутньою професійною діяльністю(зазначити інформацію, методи, питання для обговорення).

ІІ. Основна частина(70-75 хв.)

• висвітлення кожного питання окремо;

• показ логічного переходу від одного питання до іншого, здійснення підсумку після кожного етапу;

• опис шляху обґрунтування понять, термінів, теорій, концепцій тощо, виокремлення критеріальних ознак, складових, основних елементів;

• показ логіки пояснення, інтерпретації явищ;

• опис дій викладача з метою забезпечення розуміння, осмислення студентами змісту;

• розкриття кожного методу, прийому формування мислительних дій, що застосовуються під час лекції;

• зазначення міжпредметних зв’язків, практичних прикладів, спрямованості навчальної інформації на професійну діяльність студентів;

• виокремлення питань для бесіди, дискусії чи діалогу, отримання зворотного зв’язку;

• опис дій викладача для розвитку інтересу до змісту лекції.

Ш. Заключна частина(5-10 хв.)

• здійснення логічних висновків про основні поняття, положення, що розглядаються;

• повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінка спільної взаємодії зі студентами;

• визначення характеру підготовки до семінарського заняття й обговорення аналізу зазначених питань, положень на занятті;

• коротке повідомлення питань, проблем, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв’язку з висвітленими, створення позитивних очікувань;

• подяка студентам за увагу.

 

Методичні вказівки

до організації і проведення лекції

І. Загальні відомості

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні лекція є важливою ланкою, доцільною формою організації навчання у вищому навчальному закладі. Її загальне призначення – формування у студентів орієнтовної основи для оволодіння знаннями, уміннями, навичками, їх позитивного ставлення до життєвих реалій, що вивчаються, смаку до науки і дослідницької діяльності.

Слово “лекція” у перекладі з латинської мови означає “lectio” – читання, а лектор – “lector”, читець. Лекція активно застосовувалася в середньовічних університетах у формі читання й коментування викладачем тексту книг. В історії розвитку вона стала важливою формою словесного, особистісного впливу викладача, оратора на людину.

У науковій, психолого-педагогічній літературі існує багато аргументів щодо пасивного характеру лекції як форми організації навчання. Зазначено, що лекція:

• привчає студентів сприймати готові думки, гальмує їхнє самостійне, творче мислення;

• змушує студентів займати позицію об’єкта навчального процесу;

• гальмує їхню активність, розвиток внутрішньої мотивації навчання, оскільки студенти позбавлені можливості самостійного пошуку, відкриття істин, критичного аналізу;

• регламентована в часі, тому наукова, навчальна інформація подається у визначеному , обмеженому обсязі;

• спроможна задіяти, захопити тільки деяку частину слухачів, адже рівень їхнього розвитку , інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, індивідуальні здібності тощо є відмінні;

• обмежує можливості викладача щодо перетворення аудиторії студентів у єдиний колектив, спільноту.

Отож поряд з лекцією повинні застосовуватися інші форми організації навчання: семінарські, практичні, лабораторні заняття, тренінги та інші організаційно-методичні форми, що активізують самостійну, творчу пошуково-дослідницьку діяльність студентів. Проте повна відмова від лекцій порушує науковий рівень, цілеспрямований, системний характер організації навчального процесу, обмежує можливості позитивного особистісного впливу викладача на внутрішній світ, поведінку студентів.

Доцільність і необхідність лекції як важливої форми організації навчального процесу у закладах вищої освіти зумовлена такими причинами:

• лекція в окремих випадках є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв’язку з відсутністю необхідних підручників і посібників;

• викладач повідомляє сучасну наукову інформацію, результати останніх досліджень, що не знайшли висвітлення у підручниках і посібниках;

• у змісті лекції викладач має змогу використати результати власних спостережень, досліджень, а також і своїх колег;

• існують різноманітні наукові концепції, підходи до трактування сутності явищ, понять, що можуть бути доступно і стисло висвітлені викладачем;

• деякі факти, теорії, концепції неоднозначно, суперечливо або складно обгрунтовуються в науковій літературі і потребують дохідливого пояснення лектором;

• під час лекції викладач має змогу здійснювати вплив на формування ціннісних орієнтацій студентів, розкривати у змісті не лише наукові поняття, положення, але й світоглядні, моральні, етичні ідеї та норми.

Позитивні сторони лекції будуть підсилені, а слабкі зменшені, за умови, якщо викладач:

• взаємодіє, спілкується зі студентами як рівноправними партнерами, суб’єктами спільної навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулює активність студентів, розвиток їхнього критичного, творчого мислення шляхом постановки проблемних питань, залучення їх до дискусії, діалогу, висловлювання власних міркувань;

• регулює увагу студентів, спонукає їх до слідкування за власною думкою;

• не критикує судження слухачів, а лише здійснює відгук на їхні міркування, спирається на них під час викладу змісту;

• висловлює власні точки зору , виявляє своє захоплення відповідною темою, галуззю науки;

• постійно здійснює зворотній зв’язок, слідкує за динамікою емоцій студентів, перевіряє рівень розуміння, осмислення ними навчальної інформації.

 

ІІ. Вимоги до проведення лекції:

• створення психологічно-комфортної атмосфери взаємодії зі студентами, атмосфери співробітництва та спільного міркування;

• дотримання лектором педагогічного такту, вияв уважного, позитивного ставлення до студентів;

• науковість та інформативність викладання, застосування сучасних наукових підходів;

• доказовість, аргументованість викладу основних положень;

• логічність, послідовність, системність висвітлення змісту навчальної інформації;

• доступність, ясність, чіткість пояснення, інтерпретації наукових положень;

• включення у зміст актуальних соціальних, моральних проблем, інформації, значущої для професійної діяльності, особистісного розвитку студентів;

• активізації мислення студентів, опора на їхній життєвий досвід;

• емоційність викладу навчального матеріалу;

• застосування аудіовізуальних засобів, дидактичних матеріалів.

 

ІІІ. Структура лекції

Процес організації лекцій складається з трьох частин:

• вступна

• основна

• заключна

У вступній частині викладач:

• встановлює контакт з аудиторією: вибір пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів, відкритості до аудиторії, середнього рівня мускульної мобілізації; позбуття просторових, термінологічних бар’єрів; показ особистого позитивного психоемоційного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції “Ми”;

• налагоджує зв’язок із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд;

• повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;

• визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;

• захоплює увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти тощо; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); показ викладачем власного інтересу до теми, переживань, думок.

Вступна частина не повинна займати багато часу – лише5–6–хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі – залучення самих студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу. Зазначені етапи вступної частини є взаємопов’язані; дотримуватися їх варто в довільній формі; деякі з них діють одночасно.

Основна частина лекції тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

• поставити питання, на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;

• запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;

• зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

• шляхом методу мозкової атаки стимулювати студентів до обміну ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

Основна частина лекції є найбільш відповідальною і тривалішою у часі. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання

викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу. Варто, щоби шлях висвітлення кожного питання був відмінним і зумовлював своєрідний стиль діяльності і поведінки педагога. Не зважаючи на деякі відмінності, схема і вимоги до розгляду питань, що відповідають загальноприйнятим вимогам до лекції є однаковими. Протягом основної частини викладач використовує такі ідеї:

• у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;

• постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, для цього застосовує різноманітні варіанти поєднання методів, прийомів формування мислительних дій студентів(аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);

• постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: “Ваша думка?”, “А чому…?”, “Що краще…?”;

• у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об’єктивну і суб’єктивну значущість, зв’язок з професійною і практичною діяльністю;

• визначає різні альтернативні підходи, теорії розгляду понять, явищ, спонукає студентів до самостійної оцінки, вибору цих підходів;

• слідкує за логікою власного викладу, обґрунтування положень, міркування, мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації(індукції, дедукції), дбає про системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує, підтверджує;

• стимулює активне слухання та участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, ідей, актуалізації власного життєвого досвіду;

• постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів; спостерігає за усіма змінами в аудиторії, зауважує тільки ті моменти, які негативно впливають на увагу, активність, емоції, поведінку студентів;

• підтримує і розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку.

Заключна частина лекції є не менш важливою. Це є останній акорд у виконанні діяльності. Не вдале закінчення лекції здатне погасити позитивні враження,. емоції студентів, отримані студентами протягом лекції. У цій частині педагогу доцільно бути особливо обережним. Втома студентів, які втрачають увагу, поглядають на годинники, починають вести розмови, а також виснаження викладача можуть викликати втрату ним контролю над слухачами або самоконтролю. Тому викладач іноді закінчує лекцію без загальної оцінки, процесу висновків і підсумків щодо обговореної навчальної інформації, виокремлення провідних ідей, знань. Окрім цього, лекцію необхідно завершити на такому ж мажорному, оптимістичному рівні, із такою ж енергією, як і на початку.

У заключній частині викладач:

• здійснює логічні, лаконічні висновки про основні поняття, положення, теорії, що розглядалися;

• нагадує про семінарські заняття, визначає характер обговорення та аналізу висвітлених ідей на цьому занятті, прагне не завантажувати студентів великим обсягом інформації;

• дає студентам можливість висловитися щодо лекції, явищ, що вивчалися, поставити питання;

• коротко повідомляє проблеми, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв’язку з висвітленими, створює позитивні очікування щодо наступної зустрічі;

• дякує студентам за увагу і прощається з аудиторією.

ІУ. Підготовка викладача до проведення лекції

Підготовка лекції– це напружена, складна, відповідальна діяльність викладача, що потребує значної концентрації зусиль і вияву майстерності. Цей процес вимагає тривалого часу і передбачає не тільки написання тексту лекції, але й:

• психологічну підготовку педагога до її проведення;

• глибоке осмислення мети лекції, сутності головних положень, ідей;

• “внутрішнє переживання” її змісту;

• вироблення педагогом власних переконань у його значущості, впевненості у своїх знаннях;

• оволодіння майстерністю виступу і взаємодії з аудиторією.

Процес підготовки лекції складається з таких етапів:

• визначення теми, її місця в навчальному курсі, зв’язку з попередніми і наступними темами; коротке, чітке, лаконічне формування теми;

• постановка та осмислення мети лекції як очікуваних результатів, яких бажає досягнути лектор(формування наукових понять, знань, оволодіння принципами, орієнтирами виконання дій тощо);

• виокремлення основних питань, головної ідеї, що пронизує усю лекцію, осмислення задуму лекції;

• опрацювання необхідної науково-теоретичної літератури, навчально-методичних посібників, сучасних наукових досліджень;

• визначення обсягу навчальної інформації, зокрема обсягу матеріалу з кожного питання, відбір доцільної і важливої наукової і навчальної інформації;

• складання плану лекції;

• мисленне уявлення конкретної студентської аудиторії, для якої готується лекція, характерних особливостей студентів відповідного курсу, усвідомлення специфіки їхнього фаху, своєрідності поведінки під час лекції, кількості людей в аудиторії;

• структурування змісту навчальної інформації за питаннями, дотримання логіки, послідовності, системності, продумування питань для дискусії, діалогу , аргументів для доказу тверджень, прикладів з практичної діяльності із врахуванням фаху і специфіки студентської аудиторії, відбір доцільних методів, прийомів;

• мисленне проговорення, осмислення змісту навчальної інформації з різних точок зору , усвідомлення власного розуміння навчального матеріалу;

• підбір і підготовка наочного матеріалу;

• написання повного тексту лекції із використанням чітких визначень і формулювань;

• усне проголошення змісту лекції(особливо для викладачів-початківців) або окремих фрагментів; вироблення, коректування моделі, стилю, манер ораторського виступу і взаємодії зі студентами.

У. Методичні поради студентам-практикантам щодо проведення лекції

Майстерність організації лекції формується у процесі набуття викладачем педагогічного досвіду. Однак деякі поради у цьому напрямі допоможуть студентам уникнути суттєвих помилок і досягнути успіху в початкових спробах.

• Сумлінна, відповідальна підготовка лекції – умова успішного, ефективного її проведення. Текст лекції доцільно не вивчити, а глибоко осмислити, пережити, компетентно оволодіти основними положеннями, ідеями.

• Читання лекції за конспектом є шкідливим як для викладача, так і для студента. У такому випадку він неспроможний налагодити і підтримувати контакт з аудиторією, здійснювати виховний, емоційний вплив на студентів, отримувати зворотний зв’язок від них і вносити корективи в процес організації лекції. Звертатися до конспекту необхідно для дотримання структури лекції,

формулювання теоретичних визначень, положень, а також посилання на джерела інформації тощо.

• Недоцільно передавати зміст навчального підручника, посібника під час лекції,інакше можна позбавити студентів можливості самостійно працювати.

Важливо застосовувати цікаві факти, нові підходи, концепції, що не набули поширення в науковій літературі.

• За обмежений час лекції неможливо розкрити повний об’єм науково-навчального матеріалу з конкретної теми і це не є завданням викладача. Його мета під час лекції – спрямувати увагу студентів на провідні ідеї, положення, сформувати у них наукові поняття, судження, скерувати їх у напрямі вироблення власних поглядів, концепцій.

• Перевантаження змісту лекції науковими термінами, фактами, категоріями розпорошує увагу слухачів, швидко втомлює їх і зумовлює здійснювати записи у конспекті автоматично. Значна кількість нової інформації ускладнює розуміння студентами сутності явищ, положень, знижує позитивну мотивацію навчання. Недостатня інформативність лекції також небезпечна: викликає сум, нудьгу у студентів, спонукає займатися зайвими справами.

• Без інтересу студентів до змісту навчального матеріалу лекція втрачає свою ефективність. Для формування позитивного ставлення до змісту необхідно:

- розглядати проблеми актуальні для фахової діяльності студентів, їхнього життя;

- висвітлювати положення, ідеї, що сприяють самопізнанню, самовдосконаленню студентів;

- застосовувати парадоксальні факти, виявляти невідповідності у теорії і практиці;

- знаходити зв’язок між змістом і життєвим досвідом студентів;

- виявляти в явищах, теоретичних постулатах ті сторони, які дивують, вражають студентів;

- застосовувати історичні аспекти наукових знань(біографічні факти із життя вчених, історичні моменти наукових відкриттів, досліджень тощо);

- розглядати наукові концепції, теорії через призму дискусій вчених, сучасних досліджень, особистого бачення проблеми;

- переконувати у важливості конкретних наукових знань, виявляти їхню світоглядну , моральну цінність;

- застосовувати гумор, жартівливі історії у процесі викладу.

• Необдумані питання для дискусій, діалогу зі студентами, стимулювання їхньої активності можуть бути педагогічно недоцільними.. Постановка цих питань, насамперед, потрібна для залучення студентів до співпраці з викладачем з метою розгляду, висвітлення наукових положень. Деякі питання необхідно ставити студентам для перевірки рівня розуміння ними навчального матеріалу, вияву їхніх життєвих уявлень, очікувань.

• Варто використовувати імпровізацію під час лекції, але це не означає – говорити що-небудь без сенсу і мети. Імпровізація необхідна для розвитку міркування студентів, опори на їхню думку та розгортання цієї думки у напрямі завдань лекції.

• Важливим для педагога є не тільки що сказати, але й як сказати. Емоційність викладу залежить саме від культури мовлення. Воно повинно бути образним (наявність метафор, порівнянь, фразеологізмів, синонімів тощо), літературним, позбавлених русизмів, побутових слів. Через інтонацію викладач може виокремлювати важливі положення, думку, яку хоче донести студентам. Речення бажано будувати таким шляхом, щоб студенти почули і зрозуміли контекст і сенс висловлювань. Одну і ту ж саму думку іноді варто проговорити різними словами, застосувати відмінні структури речень.

• Дикція педагога повинна бути виразною, чіткою, зрозумілою. Говорити доцільно голосно, періодично змінюючи його тембр для концентрації уваги студентів, виокремлення необхідних ідей, показу педагогом власного ставлення до змісту , його емоцій, коли це необхідно.

• Від темпу лекції значною мірою залежить увага, сприймання, розуміння, активність, поведінка студентів. Його також слід цілеспрямовано регулювати.

Повільний темп викладу застосовується для запису студентами інформації, її осмислення, акцентування викладачем уваги слухачів на суттєві, критеріальні ознаки явищ, значущі положення. Для першокурсників темп лекції також повинен бути дещо повільним(менше ніж 50-60 слів в хвилину). Для старших курсів швидкість мовлення повинна зростати. Загалом варто обирати середній темп, лекцію не можна перетворювати у диктування змісту.

• Ефективність лекції значною мірою залежить від емоційного стану викладача, психічної готовності до її проведення. Незалежно від настрою педагог приходить в аудиторію привітним, радісним, орієнтованим на працю. Навіть якщо у нього негативне самопочуття, відсутнє бажання взаємодіяти зі студентами саморегуляція свого стану перед тим, як відкрити двері аудиторії, є обов’язковою. Створення позитивної установки на ефективне проведення лекції є важливим засобом успіху.

• Майстерність лектора визначається його умінням виявляти педагогічний такт, повагу до студентів, толерантність. Без контролю імпульсивності емоцій неможливо досягнути цілеспрямованого керівництва процесом. Педагог не має права виявляти гнів, бурхливе роздратування, вдаватися до криків. Проте він повинен бути щирим перед студентами, здійснювати контроль за порядком, дисципліною під час лекції. Він може виявити своє обурення, але оцінюючи не особистість студента, а конкретну ситуацію.

• Педагог не стане авторитетним для студентів, якщо він ігнорує їхню поведінку, дисципліну під час лекції. Не можна бути байдужим до студентів, які не працюють в аудиторії(читають газети, займаються іншими справами, тихенько розмовляють тощо). Замість критики, пригнічення особистості таких студентів доцільно ненав’язливо залучати їх до участі в обговоренні питань, повідомлення власних міркувань, тобто не давати їм можливості бути відсутнім під час лекції.

 

ОРІЄНТОВНА СХЕМА

АНАЛІЗУ ЛЕКЦІЇ

1. Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки.

Ідейна спрямованість– відбір змісту матеріалу, що викладається, висвітлення його з певних філософських позицій, визначення головних ідей світосприймал ьного характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Активізація мислення, висунення проблемних питань, показ суперечностей упродовж лекції, ознайомлення з історією наукового пошуку, визначення проблем для значущості матеріалу та його застосування в майбутній спеціальності – професійна спрямованість. Наявність матеріалу, якого немає в підручниках. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу, зв’язків із попередніми лекціями, розділами курсу, внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків.

2. Методика читання лекцій: чітка структура лекції, логіка викладу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність, аргументованість. Виокремлення головного у матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів закріплення – повторення, запитання на перевірку розуміння, засвоєння, підведення підсумків. Використання ТЗН(у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів(текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо).

3. Керівництво роботою студентів: Допомога у веденні записів(зміна темпу: уповільнений темп за умов важливості виділення матеріалу), використання прийомів підтримки уваги– цікаві приклади, риторичні запитання, жарти і т. ін. Спонукання до запитань з боку студентів.

4. Особистість лектора: Знання предмету. Емоційність, голос, дикція. Якість, чіткість, забарвленість, грамотність мовлення. Зовнішній вигляд. Уміння триматися перед аудиторією. Уміння бачити та відчувати аудиторію, встановлювати з нею контакт.

5. Результати лекції: інформаційна цінність лекції. Виховний вплив. Досягнення дидактичних цілей.

 

 


 

 

Зразок оформлення плану конспекту семінарського

Заняття





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...