Главная Обратная связь

Дисциплины:






Педагогічна емоціокорекція у виховному процесі



Емоційне самопочуття вихованця є важливою внутрішньою умовою (окрім зовнішніх, організаційних) залучення його до виховної діяльності. Йому, на жаль, не надається достатньої уваги, що негативно відбивається на перебігу процесу виховання. Здебільшого у методичній літературі йдеться про позитивні і негативні емоції вихованця і наголошується на підтриманні останніх. Однак такий узагальнений погляд не дозволяє педагогу диференційовано впливати на емоційний стан вихованців, спрямовуючи його у психологічно комфортне для нього річище. Від рівня ж структурованості цього стану залежить продуктивність педагогічного керування ним. Наголосимо, що трансформація емоційного процесу суб’єкта відбувається на основі механізму витіснення: за якого емоція більшої сили нейтралізує емоцію меншої сили, займає її місце. На цей механізм і слід опиратися вихователю у емоційній корекції своїх вихованців. Така процедура має здійснюватися ним за допомогою висловлювань, які можуть викликати як позитивні, так і негативні емоційні переживання. Справедливою у цьому зв’язку є народна мудрість, яка стверджує, що “від дурного слова можна захворіти, від хорошого стати здоровим”. Якщо вихователь робить різкі зауваження, нотації, допускає грубе ставлення – це може викликати у вихованця знижений настрій чи різко загострити його. Тож педагогу слід проявляти повагу, ласку, щирість, емпатійність щодо дитини.

З якими ж негативними емоційними переживаннями вихованців має справу педагог? За певних обставин той чи інший вихованець може переживати замішання, збентеження, розгубленість, скорботу, журбу. Дані емоції мають виразний зовнішній вияв (вираз обличчя, постава, тембр голосу), і вихователь може їх легко визначати. Ці негативні за спрямованістю емоційні переживання доцільно змінити на позитивні емоційні прояви. Зокрема, найбільш продуктивною у виховному плані виступає емоція радості, яка несе спокій у внутрішній світ дитини, активізує всі її сутнісні сили на ту чи іншу діяльність.

Трансформацію емоційного стану вихованця педагог здійснює наступними засобами.

1. Звертає увагу вихованця на його актуалізовані переживання, даючи їм чіткі визначення. Ця рефлексивна дія вихованця стишує його негативне переживання;

2. Наголошує, що за ним спостерігають ровесники, і він заражає їх своїми переживаннями;

3. Педагог, добре знаючи вихованця, придумує історію життя дитини, у якої є та ж проблема, що і у нього. Він розповідає як ця дитина росла і – найголовніше – як вона долала свої негативні переживання, уявляючи себе у якійсь веселій ситуації чи спілкуючись про щось для неї приємне.

4. Педагог повертає вихованця у минулу подію, де він чимось по доброму відзначився. Він його хвалить і цим самим викликає у нього переживання радості.

Знявши таким чином негативні переживання вихованця і викликавши позитивні, педагог спрямовує його на досягнення поставлених виховних цілей.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...