Главная Обратная связь

Дисциплины:






Ефект іррадіації у виховному процесі



До головних складових професіоналізму педагога звично відносять досконале володіння цими навчально-виховними технологіями та формами організації освітнього процесу. Практично перевага надається тим чи іншим технологіям, тому наукові зусилля спрямовуються якраз у цьому напрямі. Що стосується форм організації навчально-виховного процесу, то педагогу пропонуються в основному його індивідуальна, групова (диференційована) та фронтально-урочна форми. Вони, як свідчить науково-практичні дані, мають різну розвивальну ефективність. Індивідуальна форма у цьому контексті є найбільш перспективною, оскільки враховує глибинні психологічні особливості школяра. Однак її використання у повному обсязі неможливе через кількісний склад класного колективу. Тому реально спостерігається лише фрагментарне втілення цієї форми організації освітнього процесу.

Розглянемо спочатку перебіг індивідуальної форми, що застосовується у процесі навчання. Педагог прагне так організувати цей процес, щоб його контакт з окремим учнем був якомога ізольованим від інших. На це є об’єктивні причини. Якщо сусід учня, з яким ведеться індивідуальна робота, інтелектуально сильніший за нього, то йому буде нецікаво усвідомлювати методичну аргументацію педагога. Якщо у сусіда і учня, з яким ведеться індивідуальна робота, однаковий рівень успішності, то першому теж небажано спрямовувати свою думку на дану суб’єкт-суб’єктну взаємодію. Адже за однакового рівня інтелектуального розвитку у них можуть виявитися індивідуальні відмінності в способах сприймання, мислення та переробці інформації тощо.

Якісно інша ситуація виникає за використання індивідуальної форми педагогічної взаємодії у виховному процесі. Тут педагог має прагнути, щоб ця взаємодія не була ізольованою від інших школярів. Так, педагог працює з вихованцем А, і при цьому присутній вихованець Б. Однак він має перебувати не в пасивній позиції, а активно усвідомлювати інформацію педагога. Розглянемо якою має бути діяльність педагога щодо цих вихованців. Індивідуальну форму роботи з вихованцем А педагог змушений переважно використовувати тоді, коли школяр порушує певні суспільні норми поведінки. Виходячи з цього, педагог розгортає щодо такого вихованця систему корекційних впливів; його діяльність можна інтерпретувати як корекційно-виховну.

Її зміст зводиться до того, що педагог, враховуючи індивідуальний психологічний стан вихованця, розгортає у нього внутрішній процес, у якому активізуються всі складові його інтелекту, а також особистісна саморефлексія та емоційно-почуттєва сфера. На основі цього у нього й можливі позитивні морально розвивальні зміни.



Процес описаної педагогічної взаємодії неодмінно виходить за межі діади, захоплюючи вихованця Б, який на даний час не порушує ті норми поведінки, що властиві вихованцю А. Таке поширення виховного впливу й трактується як ефект іррадіації у виховному процесі. З позиції вихованця Б діяльність педагога набуває ознак превентивності, оскільки вона допомагає вихованцеві уникнути певних суспільно несхвальних способів поведінки, попередити виникнення у нього небажаних вчинкових спонук. Таким чином, діяльність педагога приносить користь обом вихованцям, і в такому сенсі має поповнювати його методичний арсенал.

 

33. Виховна спроможність подяки вихованцю за майбутню добродійність

 

Кожна морально-духовна цінність як внутрішнє надбання особистості проходить тривалий шлях становлення. На цьому шляху вихованець в першу чергу мусить здолати ситуативність, коли за одних обставин він реалізує певну морально-духовну цінність у відповідному вчинку, за інших – цього не трапляється. Не менш важливим видається й той соціальний простір, на який поширюється дія тієї чи іншої цінності.

Даний простір спочатку обмежується сім’єю вихованця, далі близькими до нього людьми, а також ровесниками, знайомими, згодом й тими, хто взагалі потребує певної його добродійності (матеріальної чи психологічної). Описану у двох напрямах послідовність вихователь має враховувати у своїй діяльності. Звичайно, що межі соціального простору морально-духовного діяння у того чи іншого вихованця можуть бути різними: менш чи більш широкими. Це залежить як від його вікових та індивідуальних психологічних особливостей, так і від досконалості виховних впливів на нього на протязі тривалого часу.

Так, громадянськість, патріотизм, толерантність, солідарність й інші суспільні цінності у особистісному заломлені можуть суттєво відрізнятися. Адже, наприклад, патріотизм чи громадянськість молодшого школяра за своєю змістовою складністю та смисловими характеристиками відрізнятимуться, коли він стане старшокласником.

Що стосується альтруїзму як досить широкої сфери добродійності і серцевини моральності особистості, то він може починатися з незначної послуги і поширюватися на суттєву допомогу іншій людині часто наперекір власним потребам та інтересам.

Припустимо, що вихованець надав елементарну допомогу своєму ровесникові. Таке моральне діяння може закінчитися схваленням педагога. Цим самим він підтримує початковий альтруїстичний мотив вихованця, що позитивно відіб’ється на його стійкості.

Більш перспективною у морально-розвивальному плані видається акт педагога, коли він дякує такому вихованцю і за майбутню добродійність в цілому. Така позиція педагога щодо особистісного майбутнього вихованця може різко змінити морально-духовний світогляд вихованця. Він дійсно усвідомлюватиме, що його майбутнє реально пов’язане з його теперішнім і без нього неможливе. В той же час майбутнє для вихованця набуває чітких змістовних обріїв і однозначно спрямовує на нього.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...