Главная Обратная связь

Дисциплины:






Роль макроорганізму у виникненні й розвитку інфекційного процесу



Дуже важливою рушійною силою інфекційного процесу, крім вірулентного збудника, є макроорганізм. Для боротьби з патогенними бактеріями організм людини мобілізує весь комплекс спадкових і набутих механізмів та пристосувань, які перешкоджають проникненню й пристосуванню бактерій у тканинах і органах. Виникнення інфекції, особливості клінічних проявів і перебігу інфекційного процесу значною мірою залежать від загальної фізіологічної реактивності макроорганізму, від його здатності вступати у взаємодію і протистояти збудникам. Встановлено, якщо навіть вірулентні мікроби і проникають в організм, інфекційний процес розвивається далеко не завжди.
Хвороботворна дія багатьох збудників, як правило, обмежена тільки певними видами тварин, тому мікроб, патогенний для одного виду, може виявитись зовсім нешкідливим для іншого. Так, людина дуже чутлива до збудників дифтерії, гонореї, сифілісу, тоді як у жодної тварини не виникає таких хвороб. Є й такі захворювання, які уражають тварин, але серед людей не зустрічаються (інфекційна анемія коней, агалактія овець та ін.)
На сприйнятливість до інфекційних хвороб певний вплив мають вік, стать, фізіологічні стани організму. Наприклад, жінки під час вагітності, пологів і навіть у період менструального циклу особливо чутливі до туберкульозних паличок, стрепто- і стафілококів. І не випадково в доантибіотикову еру вони тисячами гинули від післяпологового сепсису. Стосовно ролі віку добре відомо, що діти до шести місяців взагалі не так часто хворіють на інфекційні хвороби, як дорослі, тому що мають досить сильний материнський імунітет. Діти старшого віку до деяких інфекційних хвороб більш сприйнятливі, ніж дорослі. Існують дитячі інфекції: кір, скарлатина, дифтерія, коклюш та ін. З іншого боку,деякі інфекційні хвороби у дітей мають легший перебіг, ніж у дорослих (наприклад, черевний тиф).
Порушення харчування, загальне голодування, нестача окремих складових частин їжі (білків, жирів, вуглеводів) знижує неспецифічну реактивність організму, пригнічує фагоцитоз, вироблення антитіл. Це призводить до зниження бар’єрних функцій шкіри, слизових оболонок, захисних функцій крові. При цьому можуть загострюватись туберкульоз, дизентерія, фурункульоз та інші хвороби.
Більш висока сприйнятливість організму до інфекційних хвороб значною мірою залежить від гіповітамінозу. Так, нестача вітаміну А зумовлює підвищену чутливість до збудників гострих респіраторних захворювань. Недостатня кількість вітаміну С знижує резистентність організму до стафіло- і стрептококів, збудників дифтерії і туберкульозу. Має значення і нестача інших вітамінів.
Дефіцит мікроелементів супроводжується порушенням обміну речовин, що також пригнічує опірність організму до інфекційних хвороб.
Важливим і сильним фактором природної резистентності організму до багатьох вірусів є інтерферон, який продукують уражені ними клітини. Значну роль у подоланні здатності мікроорганізмів проникати через слизові оболонки відіграють імуноглобуліни, особливо секреторний імуноглобулін А, який насичує слиз, слину, кишковий сік.
Отже, щоб відбулося зараження, недостатньо високовірулентного збудника, потрібно, щоб і макроорганізм був чутливим до нього.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...