Главная Обратная связь

Дисциплины:






Законом України «Про інвестиційну діяльність» визначено ін­вестиційну діяльність як сукупність практичних дій грома­дян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій



Поняття інвестиційної діяльності

В економічній літературі спостерігається дещо інший підхід до визначення поняття «інвестиційна діяльність». Більшість авторів визначає її як послідовну сукупність дій суб'єктів інвес­тиційної діяльності щодо здійснення інвестицій з метою отри­мання доходу або прибутку1. Але це визначення, на нашу думку, потребує доповнення, оскільки воно не містить соціального аспе­кту інвестиційної діяльності.

За суб'єктами, джерелами інвестування та формами влас­ності розрізняють такі види інвестиційної діяльності:

- інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами та юридичними особами, заснованими на приватній або колек­тивній формі власності (приватне інвестування);

- інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади і управ­ління держави, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів (державне інвестування);

- інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцево­го самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджет­них та позабюджетних коштів, а також комунальними під­приємствами, об'єднаннями та установами за рахунок влас­них і позичкових коштів (комунальне інвестування);

- інвестиційна діяльність, що здійснюється іноземними грома­дянами, юридичними особами та державами (іноземне інвес­тування);

- інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами і юри­дичними особами України та іноземних держав (спільне ін­вестування).

Поділ інвестиційної діяльності на види має практичне зна­чення, оскільки залежно від суб'єктів, форм власності і джерел інвестування може розрізнятися правове регулювання інвести­ційної діяльності. Так, надано спеціальний режим іноземному і спільному інвестуванню; спеціальним законодавством регулю­ється інвестиційна діяльність, що здійснюється державними су­б'єктами господарювання за рахунок бюджетних, позабюджет­них і позичкових коштів, мають місце й інші особливості.

За об'єктами інвестування виділяються такі види інвести­ційної діяльності:

1. Корпоративне інвестування - вкладення коштів в акції підприємств, які створені в організаційно-правовій формі акціо­нерних товариств, і статутні фонди (майно) інших організаційно- правових форм підприємницької діяльності корпоративного типу. Залежно від господарського результату корпоративної форми інвестування визначаються такі її різновиди:

- стратегічне інвестування - вкладення коштів у придбання кон­трольного пакету акцій чи цілісного майнового комплексу під­приємства з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства;



- фінансове інвестування - це придбання значних за розмі­ром пакетів акцій, часток, паїв (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

- портфельне інвестування - це вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1 до 10% статутного фонду) пакети акцій з метою отримання дивідендів. Як правило, портфельний інве­стор вкладає кошти в кілька чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спри­чинені негараздами в роботі якогось із цих підприємств.

2. Лізинг - довгострокова оренда устаткування, машин, спо­руд виробничого призначення (з поєднанням елементів відно­син купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям- лізингоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних витрат на їх придбання.

3. Капітальне будівництво - інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих ос­новних фондів, у які вкладаються кошти.

4. Інноваційна діяльність - здійснюється з метою впрова­дження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу. Інноваційна діяльність відповідно до ст. З Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає:

- випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з ве­ликими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін стану продуктивних сил;

- розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої техно­логії, призначеної для поліпшення соціального та екологіч­ного становища.

Правові, економічні та організаційні засади державного ре­гулювання інноваційної діяльності в Україні, форми стимулю­вання державою інноваційних процесів визначаються Законом України «Про інноваційну діяльність».

Інноваційна діяльність тісно пов'язана з поняттям іннова­цій. Інноваціями вважаються вкладення інвестиційного капіта­лу в нововведення, які призводять до кількісних або якісних змін у підприємницькій (виробничій) діяльності[1]. Як правило, інноваціям передує науково-технічна діяльність, пов'язана з по­явою нововведення. Ідея нововведення може виникнути у ви­гляді інвенції, ініціації або дифузії інновації.

Інвенція - це ідея, пропозиція або проект, які після опрацю­вання стануть інновацією.

Ініціація - це рекомендації щодо вдосконалення науково- технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його продов­ження (розвиток).

Дифузія - пропозиція щодо використання ідеї інновації, яку вже було обґрунтовано і впроваджено.

Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впрова­дженням інвестицій у нововведення називається інноваційною діяльністю (процесом). Інноваційний процес у різних сферах діяльності може проходити різні за тривалістю та витратами стадії. A.A. Пересада у виробничій сфері виділяє такі стадії:

- сертифікація (патентування) ідеї;

- наукове та техніко-економічне обґрунтування нового проду­кту (технології);

- експериментальне освоєння зразків;

- доведення до промислового виробництва;

- одержання нового продукту в обсязі, який є необхідним для його комерціалізації[2].

5. Концесійна діяльність. Відносини щодо надання в конце­сію об'єктів права державної чи комунальної власності регулю­ються Законом України «Про концесії», іншими нормативно- правовими актами та концесійним договором (докладно ці пи­тання розглянуто в сьомому розділі). Спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяль­ності в окремих сферах господарської діяльності.

Концесійна діяльність - це вид інвестиційної діяльності щодо надання з метою задоволення суспільних потреб упов­новаженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору, на плат­ній та строковій основі юридичній чи фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівницт­во) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (стро­кове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприєм­ницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'­єктом концесії, майнової відповідальності та можливого під­приємницького ризику. Концесійна діяльність базується на таких принципах:

- законність здійснення концесійної діяльності;

- державне регулювання концесійної діяльності та контроль за її здійсненням;

- здійснення концесійної діяльності на підставі концесійного договору;

- вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

- урахування особливостей надання об'єкта в концесію в окре­мих сферах господарської діяльності;

- комплексне використання об'єкта концесії;

- взаємовигода сторін у концесійному договорі;

- державні гарантії капіталовкладень концесіонера;

- платне використання об'єкта концесії;

- забезпечення законних прав та інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються концесіонером;

- стабільність умов концесійних договорів;

- розподіл ризиків між сторонами концесійного договору;

- участь держави, органів місцевого самоврядування в частко­вому фінансуванні об'єктів концесії, які мають соціальне зна­чення.

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і міс­тить комплекс різноманітних дій, які називаються інвестицій­ним циклом. Під цим терміном слід розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення щодо інвестування до заверша­льної стадії — досягнення окупності вкладень і отримання за­планованого результату - прибутку або соціального ефекту. На думку О.М. Вінник, інвестиційний цикл складається з таких основних етапів:

- передінвестиційний етап - етап прийняття рішення про ін­вестування, визначення джерел інвестування та затверджен­ня й експертизи інвестиційного проекту;

- етап інвестицій — передбачає вкладення коштів в об'єкт інвес­тування та здійснення необхідних для цього практичних дій;

- експлуатаційний період - відшкодування інвестором витра­чених коштів, отримання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту в результаті експлуатації об'єкта інвес­тування1 .

На думку A.A. Пересади, у більш вузькому розумінні інвес­тиційна діяльність може розглядатися як інвестиційний про­цес. Автор виділяє такі стадії (етапи):

- мотивація інвестиційної діяльності;

- прогнозування та програмування інвестицій;

- обґрунтування доцільності інвестицій;

- страхування інвестицій;

- державне регулювання інвестиційного процесу;

- планування інвестицій;

- фінансування інвестиційного процесу;

- проектування та ціноутворення;

- забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

- освоєння інвестицій;

- підготовка до виробництва продукції;

- попередня передача та прийом до експлуатації;

- кінцева передача об'єкта до експлуатації.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...