Главная Обратная связь

Дисциплины:






Характеристика зон радіоактивного, хімічного та біологічного зараження



Зона помірного зараження (зона А) Експозиційна доза випромінювання за час повного розпаду коливається від 40 до 400 Р. Рівень радіації на зовнішній межі зони через 1 годину після вибуху - 8 Р / год: через 10 год - 0,5 Р / г. У зоні А роботи на об'єктах, як правило, не припиняються. Роботи на відкритій місцевості, розташованої в середині зони або у її внутрішньої межі, повинні бути припинені на кілька годин. Позначається вона синім кольором.

Зона сильного зараження (зона Б) Експозиційна доза випромінювання за час повного розпаду коливається від 400 до 1200 Р. Рівень радіації на зовнішній межі зони через 1 годину після вибуху - 80 Р / год: через 10 год - 5 Р / ч. У зоні Б роботи на об'єктах припиняються до 1суток, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах, підвалах чи інших захисних спорудах. Позначається зеленим кольором.

Зона небезпечного зараження (зона В) Експозиційна доза випромінювання за час повного розпаду складає 1200 Р. На внутрішньому кордоні - 4000 Р. Рівень радіації на зовнішній межі зони через 1 годину після вибуху - 240 Р / год: через 10 год - 15 Р / ч. У зоні В роботи на об'єктах припиняються від 1 до 3-4 діб, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах. Позначається червоним кольором.

Зона надзвичайно небезпечного зараження (зона Г) Експозиційна доза випромінювання за час повного розпаду складає 4000 Р. Рівень радіації через 1 годину після вибуху - 800 Р / год: через 10 год - 50 Р / ч. У зоні Г роботи на об'єктах припиняються на четверо і більше доби, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах. Позначається чорним кольором.

Згідно з нормативами, прийнятим для воєнного часу, дози зовнішнього опромінення на призводять до погіршення стану людей, складають:

- При одноразовому опроміненні протягом 4 діб - 50 р;

- При багаторазовому протягом 10-30 діб - 100 р.;

- Протягом 3 місяців - 200р;

- Протягом року - 300р.

Зони радіоактивного забруднення на місцевості під час теплового вибуху характеризуються значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.

Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.

Зона безумовного відселення - це територія, навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довговічними радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 і більше, або стронцію - 3,0 Кі/км і більше, або плутонію - 0,1 Кі/км2 і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.



Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2 або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Коротка характеристика зон хімічного ураження

В зоне химического заражения (ЗХЗ) может оказаться само предприятие и прилегаю­щая к нему территория. В соответствии с этим выделяют 4 степени опасности химических объектов:

I степень — в зону возможного заражения попадают более 75 тыс. человек;

II степень — в зону возможного химического заражения попадают 40-75 тыс. человек;

III степень — в зону возможного химического заражения попадают менее 40 тыс. чело-
век;

IV степень — зона возможного химического заражения не выходит за границы объекта.

Размеры очага химического заражения в основном зависят от количества разливше­гося ХОВ, метеоусловий и токсичности вещества. Форма и размеры зоны заражения в зна­чительной мере зависят от скорости ветра. Так, при скорости ветра от 0 до 0,5 м/с зона зара­жения будет представлять собой круг, при скорости от 0,6 до 1 м/с — полукруг, при скорости от 1,1 до 2 м/с — сектор с углом 90°, при скорости более 2 м/с — сектор с углом в 45°.
При поширені у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР) утворюються зони хімічного зараження й осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих ядучих речовин і над якою поширилася заражена хмара з вражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосованої ОР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічного зараження — це розміри фронту виливання ОР (за допомогою авіації) або діаметр розбризкування ОР під час вибуху (бомб чи ракет). Глибина зони хімічного зараження — це відстань від навітряної сторони регіону застосування у бік руху вітру, тієї межі, де концентрація ОР стає неуражаючою.

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті застосування авіацією отруйної речовини, включає район застосування хімічної зброї ЗОР, довжиною Д, шириною ДГ, територію поширення хмари, зараженої отруйною речовиною Зі і глибиною Г (рис. 10).

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті аварії зі СДЯР, складається з ділянки Р розливу СДЯР і території поширення парів 32 з глибиною Г і шириною Ш.

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослини на значній відстані від безпосереднього місця потрапляння небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище. Відстань від підвітряної межі площі безпосереднього зараження до межі, на якій перебування незахищених людей, тварин в атмосфері зараженого повітря залишається небезпечним, називається глибиною небезпечного поширення парів хімічних речовин. Ці відстані можуть бути до кількох кілометрів, інколи навіть кількох десятків кілометрів від місця безпосереднього застосування чи аварійного потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин.

Зона зараження характеризується типом ОР або СДЯР, розмірами, розміщенням об'єкта господарювання чи населеного пункту, ступенем зараженості навколишнього середовища і зміною цієї зараженості з часом.

Межі зони зараження визначаються пороговими токсичними дозами ОР або СДЯР, які спричиняють початкові симптоми ураження, і залежать від розмірів району застосування ОР чи розливу СДЯР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...