Главная Обратная связь

Дисциплины:






Юридична природа соціальної функції права власності на землю.

88.

Стаття Костяшкіна

Особливе значення тут займає конституційне положення, що земля є основним

національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, яке, на

думку Кулинича П. Ф., слід розглядати як конституційну передумову формування

соціальної функції права власності на землю, зокрема, формування «охоронного»

змісту всіх без винятку інститутів права, які регулюють земельні відносини.

земля, як важливий природний ресурс, потребує дотримання еко-

логічних норм та стандартів при її використанні, оскільки вона є умовою існування

прийдешніх поколінь. Реалізуючи право власності на землю, кожен суб’єкт такого

права має спрямовувати свою діяльність як на недопущення погіршення екологічної

ситуації, так і, одночасно, на покращення стану ґрунтів. У цьому зв’язку слід гово-

рити про необхідність утвердження зобов’язального, еколого-правового змісту пра-

ва власності на землю та розробки дієвого механізму припинення такого права у

разі порушення відповідних екологічних вимог.

Запропоновані підходи щодо еколого-правового обґрунтування використання

та охорони земель дозволяють сформулювати відповідні методологічні засади ре-

алізації соціальної функції права власності на землю в Україні.

1. Земля є базовим природним ресурсом і виступає місцем та умовою жит-

тєдіяльності людини, що зумовлює особливий порядок здійснення права власності

на землю через збалансування суспільних та приватних інтересів.

2. Право власності є суспільно визначеною формою використання землі, яка

має забезпечити її збереження та відтворення для нинішніх та прийдешніх поколінь,

гарантувати продовольчу безпеку не лише за рахунок кількості вирощеного вро-

жаю, але, в першу чергу, через його якість та безпечність, гарантувати можливість

кожного використовувати землю та розташовані на ній природні ресурси для забез-

печення рекреаційних, оздоровчих, естетичних та інших потреб.

3. Визначення пріоритетності екологічного фактора при здійсненні права влас-

ності зумовлено особливостями землі як місця життєдіяльності людини. Тобто, саме

соціальна функція землі і права власності на неї визначає особливості її викори-

стання шляхом гарантування безпечності місця життєдіяльності.

4. Здійснення контролю за використанням та охороною земель має відбуватись

на засадах соціального партнерства, співпраці між контролером і тими, кого кон-

тролюють за умови утвердження зобов’язального, еколого-правового змісту права

власності на землю та наявності дієвого механізму припинення такого права в разі

порушення відповідних екологічних вимог.



5. Лише через поєднання та взаємозв’язок як економічних, так і екологічних ін-

тересів, можна забезпечити належну якість життя населення, що зумовлює необ-

хідність раціонального та екологічно безпечного господарювання, за якого ефек-

тивно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства при

умові збереження і відтворення навколишнього природного середовища базовим

елементом якого виступає саме земля.

 

88. Юридична природа соціальної функції права власності на землю.(стаття Костяшкіна, головне)

В даний час прийшло усвідомлення того факту, що земля має розглядатись в якості суспільного надбання, не залежно від того, кому вона належить. Право власності, за таких умов, є суспільно визначеною формою використання землі яка має: забезпечити її збереження та відтворення для нинішнього та прийдешніх поколінь,

гарантувати продовольчу безпеку не лише за рахунок кількості вирощеного врожаю, але, в першу чергу, через його якість та безпечність, гарантувати можливість кожного використовувати землю та розташовані на ній природні ресурси для забезпечення рекреаційних, оздоровчих, естетичних та інших потреб. При цьому, визначені соціальні функції в однаковій мірі поширюються на усі форми власності на землю, та зумовлюють пріоритет принципу екологічної безпеки визначальним для усіх суб’єктів права власності, що забезпечується заходами адміністративної та кримінальної відповідальності в разі забруднення або псування земель.

Методологічні засади реалізації соціальної функції права власності на землю в Україні.

1. Земля є базовим природним ресурсом і виступає місцем та умовою життєдіяльності людини, що зумовлює особливий порядок здійснення права власності на землю через збалансування суспільних та приватних інтересів.

2. Право власності є суспільно визначеною формою використання землі, яка має забезпечити її збереження та відтворення для нинішніх та прийдешніх поколінь, гарантувати продовольчу безпеку не лише за рахунок кількості вирощеного врожаю, але, в першу чергу, через його якість та безпечність, гарантувати можливість кожного використовувати землю та розташовані на ній природні ресурси для забезпечення рекреаційних, оздоровчих, естетичних та інших потреб.

3. Визначення пріоритетності екологічного фактора при здійсненні права власності зумовлено особливостями землі як місця життєдіяльності людини. Тобто, сааме соціальна функція землі і права власності на неї визначає особливості її використання шляхом гарантування безпечності місця життєдіяльності.

4. Здійснення контролю за використанням та охороною земель має відбуватись на засадах соціального партнерства, співпраці між контролером і тими, кого контролюють за умови утвердження зобов’язального, еколого-правового змісту права власності на землю та наявності дієвого механізму припинення такого права в разі порушення відповідних екологічних вимог.

5. Лише через поєднання та взаємозв’язок як економічних, так і екологічних інтересів, можна забезпечити належну якість життя населення, що зумовлює необхідність раціонального та екологічно безпечного господарювання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства при

умові збереження і відтворення навколишнього природного середовища базовим елементом якого виступає саме земля.

 

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...