Главная Обратная связь

Дисциплины:






Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою



Відповідно до ст. 43 ЦК фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців.

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме або за місцезнаходженням майна фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме або за місцезнаходженням майна фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Заява повинна відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК, якою встановлена форма та зміст позовної заяви, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 247 ЦПК, а саме: у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено, для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Зазначення у заяві правової мети надає суду можливість при відкритті провадження у справі визначити наявність у заявника права на звернення до суду за захистом свого інтересу, коло заінтересованих осіб, яких необхідно залучити до участі у справі, та сукупність необхідних доказів. Як свідчить судова практика, більшість справ зазначеної категорії порушуються з метою розірвання шлюбу (визнання особи безвісно відсутньою) або припинення шлюбу, призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, отримання спадщини (оголошення особи померлою).



Якщо вимоги щодо змісту заяви не дотримані, така заява залишається без руху в порядку ст. 121 ЦПК.

До початку розгляду справи по суті суд встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Без отримання будь-яких відомостей від зазначених суб'єктів справа не повинна призначатися до розгляду.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено нотаріусом у порядку ч. 2 ст. 44 ЦК.

Розгляд справи проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів. Суд розглядає справу у відкритому судовому засіданні за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких суд визнав за потрібне допитати.

Якщо при розгляді справи будуть встановлені обставини, необхідні для задоволення заяви, суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. Фізична особа оголошується безвісно відсутньою або померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті, про що повинно бути зазначено у резолютивній частині рішення (ч. З ст. 46 ЦК).

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — до відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо буде встановлене місцеперебування фізичної особи, щодо якої вирішується питання про визнання її безвісно відсутньою або оголошення померлою, а також у тому разі, якщо строк невідомості місцеперебування особи менший за встановлений законом.

На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку (ч. 1 ст. 44 ЦК). Визнання фізичної особи безвісно відсутньою є підставою для розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою другого із подружжя (п. І ч. 1 ст. 107 СК).

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК).

Оголошення фізичної особи померлою є підставою для припинення шлюбу (ч. 1 ст. 104 СК).

Можливі випадки, коли фізична особа, визнана безвісно відсутньою чи оголошена померлою, з'явиться або буде виявлено її місцеперебування. Наслідки цього передбачені ст. 250 ЦПК та ст.ст. 45, 48 ЦК. Так, у разі одержання заяви про заяву фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою.

У разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою опіка над її майном припиняється (ч. 5 ст. 44 ЦК). її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі (ч. 2 ст. 118 СК).

У разі скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою копія рішення надсилається відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть. Після цього її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі (ч. 1 ст. 118 СК).

Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за оплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, фізичній особі, яка була оголошена померлою, повертається сума, одержана від реалізації цього майна (частини 2—4 ст. 48 ЦК).

Відповідно до статей 353 та 355 ЦПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини першої статті 355 ЦПК);

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (пункт 2 частини першої статті 355 ЦПК).

Згідно зі статтею 354 ЦПК сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку. Заява про перегляд судових рішень з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина перша статті 356 ЦПК).

Заява про перегляд судових рішень з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного (частина друга статті 356 ЦПК).

У разі пропущення строку, встановленого частинами першою та другою статті 356 ЦПК, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк.

Вимоги до заяви про перегляд судових рішень визначені статтею 357 ЦПК. Заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі.

У заяві про перегляд судових рішень зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява подана на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

5) вимоги особи, яка подає заяву;

6) у разі необхідності – клопотання;

7) перелік матеріалів, які додаються.

Заява повинна бути підписана особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (стаття 358 ЦПК).

До заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;

2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;

3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява про перегляд судових рішень подається з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК, судовий збір не сплачується.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску - особі, яка подала заяву.

За наслідками розгляду справи у Верховному Суді України приймається постанова про повне задоволення заяви, про часткове задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Відповідно до частини першої статті 360-6 ЦПК постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК.

ЗАДАЧІ

Зустрічний позов

1. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

 

Трудових спорів

Індивідуальні трудові спори про застосування чинного законодавства про працю вирішуються в порядку, передбаченому главою XV КЗпП "Індивідуальні трудові спори".

За ознакою підвідомчості можна виділити 3 види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів.

1. Загальний порядок, відповідно до якого трудовий спір послідовно розглядається в КТС і в суді (ст. 221 КЗпП). Розгляд одних спорів може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду. В інших випадках - кожна зі сторін має право звернутися до суду у зв'язку з незгодою з рішенням КТС.

2. Судовий порядок, при якому трудовий спір безпосередньо розглядається судом (статті 55, 124 Конституції, ст. 232 КЗпП).

3. Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини) (ст. 222 КЗпП).

У загальному порядку, починаючи з КТС, розглядається більшість спорів, що виникають з трудових правовідносин, незалежно від того, чи є працівник штатним або нештатним, тимчасовим, сумісником, членом профспілки.

КТС створюються безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях і розглядають трудові спори працівників, які працюють на цих підприємствах, в установах і організаціях. Згідно із ст. 223 КЗпП комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації всіх форм власності з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Якщо на підприємстві працює менше 15 чоловік, то КТС там не створюється і працівник звертається із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень КТС визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі КТС підприємства повинна бути не менше половини її складу. Це правило не поширюється на установи та організації. КТС обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу КТС можуть бути створені у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці КТС обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й КТС підприємств, установ, організацій, у них можуть розглядатися спори в межах повноважень цих підрозділів.

Організаційно-технічне забезпечення КТС, зокрема надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка і видача копій рішень тощо, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.

КТС є первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини; спорів про дострокове звільнення з виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, а також спорів, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах. Останні спори розглядаються судом відповідно до ст. 232 КЗпП за заявами:

- працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються;

- працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і формулювання причини звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

- керівника підприємства, установи, організації (філіалу, Представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, уста-мови, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

- власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

- працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;

- про відмову в прийнятті на роботу:

- працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

- молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

- вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років;

- виборних працівників після закінчення строку повноважень;

- працівників, яким надане право повторного прийому на роботу;

- інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання
 
Ст. 373 ЦПК від 18.03.2004 № 1618-IV 1. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ майна подружжя і витребування особистого майна ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ майна подружжя і витребування особистого майна Ми з Руденко Г. К. перебували в шлюбі в 1979-2010 pp. Дітей від шлюбу немає. За час шлюбу ми купили житловий будинок № 8 на вул. Веселій в м. Києві за 10000 грн., автомобіль ВАЗ-2109 — 5000 грн., телевізор «Акаі» — 500 грн., відео-магнітофон «Панасонік» — 500 грн., колекцію марок — 2000 грн., колекцію монет — 500 грн., колекцію папірусів — 1000 грн., меблевий гарнітур — 500 грн., картину «Мадонна» — 500 грн., скульптуру мармурову «Еней» — 500 грн., комп'ютер -1000 грн., золоту обручку позивачці — 500 грн., золотий перстень мені — 500 грн., бібліотеку з 75 томів — 1700 грн., а всього на суму 23700 грн. Крім цього, у мене було особисте майно: шафа-купе німецького виробництва — 200 грн., кухня чеського виробництва — 1200 грн., холодильник «Мінськ» — 800 грн., пральна машина «Самсунг» — 700 грн., ікона срібна «Благовіщення» — 300 грн., яке я отримав у спадщину після смерті матері в 1987 р. У зв'язку з розірванням шлюбу відповідачка змусила мене піти з нашої квартири за вказаною вище адресою і заявила, що ніякого майна я не отримаю — ні половину спільного, ні свого особистого. Згідно зі ст. 57 СК України, майно, яке я отримав у спадщину, є моєю особистою приватною власністю, і я маю право забрати його у відповідачки, а майно, набуте нами у шлюбі, є нашою спільною сумісною власністю у відповідності до ст. 60 СК України. У разі поділу спільного сумісного майна подружжя наші частки, у відповідності до ст. 70 СК, є рівними. Тому я прошу поділити наше з відповідачкою майно в рівних частках: виділити мені 1/2 житлового будинку, автомобіль, колекцію папірусів, скульптуру «Еней», перстень, на загальну суму — 12000 грн., а відповідачці виділити решту майна на загальну суму 11700 грн., різницю в вартості майна в сумі 150 грн. я готовий спла-тити відповідачці. Прошу також витребувати у відповідачки моє особисте майно, зазначене вище. Керуючись ст.ст. З, 79, 88, 118-120, 152 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 70 СК України, ст.ст. 386, 387 ЦК України, ПРОШУ: 1. Задовольнити мій позов. 2. Поділити наше спільне з Руденко Г. К. майно. Виділити мені 1/2 житлового будинку № 8 на вул. Веселій в Києві — 5000 грн., автомобіль «ВАЗ — 2109» —5000 грн., колекцію папірусів — 1000 грн., скульптуру «Еней» — 500 грн., перстень — 500 грн., загальною вартістю 12000 грн.; виділити Руденко Г. К. 1/2 жилого будинку — 5000 грн., телевізор «Акаі» — 500 грн., відеомагнітофон «Панасонік» — 500 грн., колекцію марок — 2000 грн., колекцію монет — 500 грн., меблевий гарнітур — 500 грн., комп'ютер — 1000 грн., золоту обручку — 500 грн., бібліотеку з 75 томів — 1700 грн., загальною вартістю 11700 грн. В порядку компенсації стягнути з мене на користь відповідачки 150 грн. Для державної реєстрації наших часток в житловому будинку визнати за мною і відповідачкою право власності за кожним на 1/2 будинку № 8 на вул. Веселій в м. Києві. 3. Витребувати у Руденко Г. К. моє особисте майно: шафу-купе німецького виробництва — 200 грн., кухню чеського виробництва—1200 грн., холодильник «Мінськ» — 800 грн., пральну машину «Самсунг» — 700 грн., ікону срібну «Благовіщення» — 300 грн. загальною вартістю 3200 грн. У разі відсутності виділеного мені і витребуваного майна повністю або частково стягнути з Руденко Г. К. його вартість на мою користь. 4. Стягнути з Руденко Г. К. на мою користь судові витрати в загальній сумі 1174 грн.: судовий збір — 237 грн., витрати на правову допомогу — 837 грн. Додатки: 1) Копія позовної заяви для відповідачки. 2) Копія свідоцтва про шлюб. 3) Копія свідоцтва про право на спадщину. 4) Копія свідоцтва про право власності на житловий будинок. 5) Копія технічного паспорта на автомобіль. 6) Паспорти на холодильник, телевізор, пральну машину, комп'ютер. 7) Копія договору купівлі-продажу колекції марок, колекції монет і колекції папірусів. 8) Квитанції на придбання золотої обручки і персня. 9) Перелік 75 томів бібліотеки. 10) Квитанції про сплату судового збору, правової допомоги адвоката. 11) Заява про забезпечення позову. 12) Заява про виклик і допит свідків. (дата)
Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...