Главная Обратная связь

Дисциплины:






Практичне заняття № 2. Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, отримані в процесі самопідготовки по засвоєнню поняття слідчих дій

Час – 2 години.

Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, отримані в процесі самопідготовки по засвоєнню поняття слідчих дій, вивченню видів слідчих дій, їх класифікацію та порядок провадження.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії?

2. Накладення арешту на кореспонденцію. Огляд і виїмка кореспонденції?

3. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж?

4. Зняття інформації з електронних інформаційних систем?

5. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи?

6. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу?

7. Спостереження за особою, річчю або місцем?

8. Аудіо-, відеоконтроль місця. Контроль за вчиненням злочину?

9. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації?

10. Контроль за вчиненням злочину?

11. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження?

12. Використання конфіденційного співробітництва?

 

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ

Задача № 1

Слідчий під час досудового слідства встановив, що підозрюваний Прокопенко має отримати важливе повідомлення від співучасника кримінального правопорушення за телефоном та отримати зашифровану телеграму з поясненням, які показання слід давати на досудовому слідстві. Яке рішення повинен прийняти слідчий? Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 2

Під час досудового провадження за підозрою Фокіна у вбивстві слідчий встановив, що окремі докази у справі знаходяться в квартирі його брата. Яке рішення повинен прийняти слідчий? Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 3

Під час кримінального провадження слідчий встановив, що підозрюваний Пилипок має намір зістрітись з можливим співучасником злочину з метою узгодження подальших дій щодо протидії розслідуванню. Яке рішення повинен прийняти слідчий? Обгрунтуйте відповідь.

 

Література

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 вiд 30 травня 1997 р. (із змінами від 25 травня 1998 р.) “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. 1973-2002. – Х.: “Одіссей”, 2003. – с. 398-406.

2. Белкин Р.С., Белкин А.Р. Эксперимент в судопроизводстве. Методическое пособие. – М.: М-Норма, 1998. – 160 с.

3. Белоусов А.В. Назначение судебных экспертиз на предварительном следствии: проблемы и недостатки // Российский следователь. – 2000. - № 3. – С. 51-53.

4. Бiленчук П.Д., Курко М.Н., Стахiвський С.М. Судовi експертизи: Довiдник. Сучасна кримiналiстика. - К.: "Влад и Влада", 1991. - 48 с.



5. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Монографія. – К., 1999.

6. Врублевський О. Диференцiацiя повноважень суду та прокуратури при розглядi клопотань про провадження слiдчих дiй у житлi чи iншому володiннi особи // Пiдприємництво, господарство i право. - 2002. - № 5. - С. 88-90.

7. Деякі питання, що виникли в практиці призначення судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 6. – С. 29-31.

8. Жмурова Е.С. Понятие и признаки следственного действия // Следователь. - 2003. - № 1. – С. 39-43.

9. Заяць Д. Перевірка показань на місці. Процесуальні та криміналістичні питання // Вісник прокуратури. – 2003. - № 8. – С. 69-74.

10. Iльченко С. Проникнення та входження за згодою як передумови проведення слiдчих дiй у житлi чи iншому володiннi особи // Пiдприємництво, господарство i право. - К., 2002. - № 9. - С. 95-97.

11. Каркач П., Суходубов В. Нагляд за дотриманням законності при проведенні обшуку та виїмки // Вісник прокуратури. – 2003. - № 1. – С. 50-52.

12. Кінаш О. Організація окремої слідчої дії — умова законності й ефективності розслідування злочинів // Право України. – 2003. - № 2. – С. 59.

13. Козьяков І. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 187-1 КПК України // Право України. – 2003. - № 4. – С. 57.

14. Лук'янчиков Є.Д., Моiсєєв О.М. Пред'явлення для впiзнання: Навч. посiбник /ДIВС. - Макiївка: Графiтi, 1998. – 104 с.

15. Осмотр места происшествия: Практическое пособие / Под ред. А.И. Дворкина. – М.: Юрист, 2001. – 336 с.

16. Рыжаков А.П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств: Учеб. Пособие - М.: Информ.-изд. дом "Филинъ", 1997. - 335 с.

17. Следственные действия: Криминалистические рекомендации. Типовые образцы документов /ч.1: Кол.авт.: Богомолова С.Н. и др.; ч.2: сост. П.Т.Скорченко; под ред. В.А.Образцова. - М.: Юристъ, 1999. – 499 с.

18. Торбин Ю.Г. Освидетельствование подозреваемого на предварительном следствии: Учебное пособие. - К., 1981.

19. Турков К. Відтворення обстановки та обставин події // Вісник прокуратури. - 2001. - № 5. – С. 42-45.

20. Удалова Л. Специфіка допиту при пред’явлені для впізнання // Право України. – 2002. - № 9. – С. 93.

21. Ціркаль В. Одержання деяких видів зразків для експертного дослідження з участю спеціалістів // Право України. – 2003. - № 2. – С. 127.

22. Черечукіна Л. Впізнання особи поза візуальним спостереженням: кримінально-процесуальний і криміналістичний аспекти // Право України. – 2003. - № 10. – С. 75.

23. Шейфер С.А. Следственные действия: Система и процессуальная форма. - М.: Юрлитинформ, 2001. – 204 с.

24. Ягодинський В. Щодо відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2003. - № 5. – С. 84.

ТЕМА 11. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

Методичні рекомендації

Під час підготовки студентам слід звернути увагу на те, що повідомлення про підозру має місце тільки за наявністю випадків, які вказані у ст.276 КПК України.

Особливу увагу слід звернути, що саме з цього моменту, а не з моменту затримання особа відповідно до КПК України 2012 року набуває процесуального статусу підозрюваного.

Слід звернути увагу на гарантії, які закріплені в законі та дозволяють ретельно захистити права і інтереси підозрюваного.

Необхідно пам’ятати основні вимоги, які висуваються до повідомлення про підозру, а також знати підстави зміни повідомлення про підозру.

Під час підготовки до практичних занять слід письмово вирішити запропоновані завдання, зробивши посилання на норми кримінально-процесуального права, які містяться в законах, підзаконних актах та положення, які містяться у Постановах Пленуму Верховного суду України.

Практичне заняття

Час – 2 години.

Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, які отримані під час самопідготовки по вивченню чинних кримінально-процесуальних норм щодо притягнення особи як обвинуваченого, його порядку та оформлення.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Процесуальна природа повідомлення про підозру та його значення?

2. Випадки повідомлення особи про підозру?

3. Процесуальний порядок повідомлення особи про підозру?

4. Підстави та процесуальний порядок зміни повідомлення про підозру?

 

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача № 1

Розов був затриманий оперуповноваженим карного розшуку Микитенком на місці вчинення розбійного нападу та негайно доставлений слідчому для початку досудового слідства. Яке рішення повинен прийняти слідчий та які початкові процесуальні дії провести?

Задача № 2

Після початку досудового розслідування слідчий викликав затриманого Носова до кабінету та усно наголосив, що він підозрюється у вчиненні зґвалтування неповнолітньої Н. та роз’яснив Носову про його обов’язок не ухилятися від слідства та суду. Чи правильно поступив слідчий? Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 3

Слідчий викликав Пархоменко для допиту як свідка і в процесі допиту вирішив, що Пархоменко також приймав участь у вчиненні злочину, відносно якого проводиться кримінальне провадження та негайно склав повідомлення про підозру і роз’яснив останньому його права та обов’язки. Оцініть дії слідчого.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Загальна декларація прав людини. Прийнята i проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. — К.: Юрінформ, 1992. - С. 18-24.

3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упоряд. Ю.К. Качуренко. — К.: Юрінформ, 1992. - С. 36-62.

4. Європейська конвенція про захист прав i основних свобод людини. Прийнята 4 листопада 1950 р. // Вісник Верховного Суду України. — 1997. — № 3 (вкладка).

5. Закон України від 2 жовтня 1996 р. (з наступними змінами) “Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради України - 1996. - № 47. - Ст. 256; 1999. - № 26. – Ст. 219.

6. Закон України від 20 грудня 1990 р. (з наступними змінами) “Про міліцію” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 8: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – С. 235-261; Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. - Ст. 20; 2001. - № 40. – Ст. 193; 2002. - № 17. – Ст. 117; № 26. – Ст. 176.

7. Закон України від 18 лютого 1992 р. (з наступними змінами) “Про оперативно-розшукову діяльність” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 8: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – С. 262-277; Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303; 2002. - № 33. – Ст. 236.

8. Закон України від 5 листопада 1991 р. (з наступними змінами) “Про прокуратуру” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 8: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – С. 181-210; Відомості Верховної Ради України – 1991. - № 53. – Ст. 793; 2001. - № 44. – Ст. 233; 2002. - № 17. – Ст. 117 та ст. 125.

9. Закон України від 25 березня 1992 р. (з наступними змінами) “Про службу безпеки” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 8: Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – С. 219-234; Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. - Ст. 382; 2002. - № 17. – Ст. 117; № 33. – Ст. 236.

10. Закон від 17 листопада 1992 р. (з наступними змінами) “Про статус народного депутата України” // Відомості Верховної Ради України - 1993. - № 3. - Ст. 17.

11. Закон України від 07 липня 2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» //

http://zakon1.rada.gov.ua

12. Указ Президента України № 143/2002 від 18 лютого 2002 р. „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”.

13. Указ Президента України № 700/ 2002 від 13 серпня 2002 р. „Про додаткові заходи щодо реалізації громадянами конституційного права на звернення”.

14. Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. – 480 с.

15. Кримінально-процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 9.

16. Накази й інструкції МВС України (за вказівкою викладача).

17. Накази й інструкції Генерального прокурора України (за вказівкою викладача).

18. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 26 червня.

19. Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків, потерпілих. Затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 1995 р. № 864 // Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. – С. 469-472.

20. Інструкція про проведення дізнання у Збройних Силах України. Затверджена наказом Міністра оборони України від 28 серпня 1995 р. № 235 // Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упоряд.: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. – С. 452-468.

21. Бiленчук П.Д. Процесуальнi та кримiналiстичнi проблеми дослiдження обвинувачуваного (проблеми комплексного вивчення особи обвинувачуваного в стадiї попереднього слiдства): Моногр. / МВС України. НАВСУ. - К.: Атiка, 1999. – 352 с.

22. Биленчук Л. Д., Рощин А. И. Изучение личности несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии: Учебное пособие. - К., 1991.

23. Гриненко А.В. Процессуальные средства установления психологического контакта с обвиняемым // Российский следователь. – 2001. - № 5. – С. 20-22.

24. Громов Н.А. Институт привлечения к уголовной ответственности. – Саратов, 1991.

25. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. – К., 1989.

26. Зайцева И.А. Особенности тактики допроса обвиняемого на предварительном следствии при участии адвоката-защитника // Российский следователь. – 2001. - № 8. – С. 2-7.

27. Карнеева Л. М. Особенности предъявления обвинения и допроса обвиняемого в условиях деятельности ОВД. - М., 1989.

28. Матієк С. Щодо визначення поняття “обвинувачення” // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5. - С. 55-58.

29. Новиков С.А. Новый Уголовно-процессуальный кодекс: показания обвиняемого // Российский следователь. – 2002. - № 2. – С. 18-21.

30. Новиков В. Правовые последствия самооговора // Юридическая практика. – 2000, 14 сентября. - № 37. - С.1.

31. Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. - М: Юристъ, 1997. – 336 с.

32. Рыжаков А.П. Обвиняемый. - М.: ПРИОР, 1999. – 141 с.

33. Сухарева Н.Д. О понятии "уголовное преследование" // Российский следователь. - М., 2002. -№ 10. - С. 24.

34. Тихий В. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - № 3. - С. 50-52.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...