Главная Обратная связь

Дисциплины:






Практичне заняття № 2. Мета заняття:закріплення і поглиблення знань студентів з практичного застосування норм кримінального процесуального закону щодо порядку судового розгляду

Час: 2 години

Мета заняття:закріплення і поглиблення знань студентів з практичного застосування норм кримінального процесуального закону щодо порядку судового розгляду кримінальної справи, навчити застосовувати теоретичні знання під час розв’язання практичних ситуацій.

Метод:групова вправа шляхом проведення рольової гри.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Загальні умови судового розгляду у першій інстанції?

2. Етапи судового розгляду у першій інстанції?

3. Межі судового розгляду у першій інстанції?

4. Процесуальний порядок відкриття судового засідання?

5. Процесуальний порядок початку судового розгляду (судового слідства)?

6. Процесуальний порядок судових дебатів та останнього слова підсудного?

7. Ухвалення рішення суду як самостійний етап судового розгляду. Засади ухвалення рішення суду?

8. Види рішень суду за результатами судового розгляду у першій інстанції?

ЛІТЕРАТУРА

1. Гусев Л.Н. Подследственность и подсудность в советском уголовном процессе. – М., 1974.

2. Ендольцева А.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим (некоторые аспекты применения соответствующих норм уголовного и уголовно-процессуального законодательства) // Российский следователь. – 2001. - № 9. – С. 29-31.

3. Мiкулiн В., Кубрак П. Попереднiй розгляд справи суддею: пiдстави повернення справи на додаткове розслiдування // Пiдприємництво, господарство i право. - 2002. - N 12. - C. 122-123.

4. Петрухин И. Л. Судебные гарантии прав личности в уголовном процессе. -М., 1992.

5. Руденко М. Новий судоустрій України // Вісник прокуратури. – 2002. - № 4. - С. 62-69.

6. Сердюк В.В. До питання розширення підсудності військових судів України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5. – С. 41-45.

7. Амирбеков К. Правовой статус прокурора в судебных стадиях уголовного процесса // Законность. - 2002. - N 8. - С. 7-8.

8. Бандурка С. Судебное производство по уголовным делам. – Харьков: Арсис, 2000.

9. Барак А. Судейское усмотрение. – М.: Норма, 1999.

10. Бушуев Г. И. Совещание судей при постановлении приговора. - М., 1988.

11. Веретехин Е.Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде 1-й инстанции. – Казань, 1988.

12. Грошевий Ю. М.. Марочкін I. Є. Органи судової влади в Україні. - К.: Ін. Юре, 1997.

13. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судебного убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков, 1975.

14. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. – Харьков, 1986.

15. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков, 1979.

16. Жученко Д. Вплив прокурора на порушення судами законних прав та інтересів учасників судового процесу // Вісник прокуратури. - 2001. - № 2. – С. 78-80.



17. Загорский Г. И. Судебное разбирательство по уголовному делу. - М., 1985.

18. Иванов А.В. О сущности и видах судебного следствия // Российский следователь. – 2001. - № 9. – С. 16-19.

19. Ігнатенко Ю. Окремі питання участі прокурора в кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2002. - № 1. – С. 70-75.

20. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Про відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та її правові наслідки // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 4. – С. 31-41.

21. Мартынчик Е.Г. Особое мнение судьи по уголовному делу. – Кишенев, 1989.

22. Мартынчик Е.Г. Основы формирования приговора в советском уголовном процессе. – Кишенев, 1989.

23. Матiєк С. Вiдмова прокурора вiд обвинувачення як наслiдок його обвинувальної дiяльностi // Вiсник прокуратури. – 2002. - № 3. - С. 25-29.

24. Мирецкий С.Г. Приговор суда. – М., 1989.

25. Побегайло Г.Д. Судебные прения в советском уголовном процессе. – М., 1982.

26. Причини необґрунтованого засудження громадян та безпідставного виправдання винних осіб (аналіз судової практики) // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 5. – С. 26-31 (узагальнення Дороніної В.П., Шевченко М.І.).

27. Розгляд судами загальної юрисдикції справ різних категорій протягом 1990-2000 рр. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 1. – С. 12-26.

28. Середа В. Визначення правового статусу прокурора в суді першої інстанції (теоретичні аспекти) // Вісник прокуратури. - 2001. - № 4. – С. 61-63.

29. Слинько С.В. Судебное производство по уголовным делам: Учебное пособие. – Харьков: Арсис, 2002. – 384 с.

30. Сокира Л. Скорочений порядок судового розгляду кримінальних справ // Вісник прокуратури. – 2002. - № 4. - С. 35-38.

31. Стефанюк В.С. Судова система України та судова реформа. – 2000. – 176 с.

32. Толочко О.М. Судовий вирок і його мотивування. – К., 1991.

33. Тубелец А. К. Рассмотрение уголовных дел. - К., 1994.

34. Шорін М., Матвієнко К. Організація участі прокурорів в кримінальному судочинстві // Вiсник прокуратури. – 2002. - № 3. - С. 30-34.

35. Щолкін В., Стулов О. Визнання вини підсудним як спосіб спрощення кримінального процесу: “за” і “проти” // Вісник прокуратури. – 2002. - № 1. – С. 66-69.

36. Чеджемов Т.Б. Судебное следствие. – М., 1979.

ТЕМА 14. СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕВІРКИ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Методичні рекомендації

Під час вивчення теми студентам слід звернути увагу, що кожна зі стадій кримінального процесу з перевірки судових рішень має свої завдання, коло учасників, особливий процесуальний порядок провадження. Відрізняються ці стадії також за колом рішень суду за результатами розгляду кримінального провадження. Слід звернути увагу на осіб, які приймають участь у цій стадії та участь яких є обов’язковою. Необхідно зробити акцент на коло та зміст питань, що підлягають вирішенню судом під час апеляційного, касаційного провадження, а також провадження за ново виявленими обставинами та провадження у Верховному Суді України. Слід також знати межі судового розгляду у вищестоящих судах. Слід звернутися до основних положень чинного кримінально-процесуального законодавства.

Практичне заняття

Час: 2 години

Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, що вони отримали під час самопідготовки з вивчення порядку апеляційного та касаційного провадження у кримінальній справі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Сутність, завдання і значення стадії апеляційного провадження?

2. Судові рішення, на які може бути подана апеляція. Особи, які мають право подати апеляцію?

3. Порядок і строки апеляційного оскарження вироку і внесення апеляційного подання. Зміст апеляції. Випадки залишення апеляції без руху та розгляду. Наслідки подання апеляції?

4. Порядок і строки розгляду справи в апеляційній інстанції. Суди, які розглядають справи у апеляційному порядку?

5. Рішення, що приймаються апеляційною інстанцією?

6. Сутність, завдання і значення касаційного провадження. Відмінність цієї стадії від стадії апеляційного провадження?

7. Початок касаційного провадження. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку. Особи, які мають право на касаційне оскарження або внесення касаційного подання. Порядок і строки касаційного оскарження або внесення касаційного подання?

8. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку. Повноваження касаційної інстанції. Порядок і строки розгляду справи в касаційному суді.

9. Рішення, що приймаються касаційною інстанцією?

10. Поняття, сутність та завдання стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України?

11. Процесуальний порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України.

12. Поняття, сутність та завдання стадії провадження за нововиявленими обставинами?

13. Підстави провадження за нововиявленими обставинами. Процесуальний порядок провадження за ново виявленими обставинами?

 

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача № 1

Павлюченко був засуджений судом Київського району м. Донецька за розбійний напад. Його захисник, адвокат Фурсов, вважаючи що в діях підзахисного відсутній склад злочину, за своєю ініціативою подав апеляцію на вирок місцевого суду. При розгляді справи в апеляційному порядку засуджений заявив, що з вироком місцевого суду згоден, оскаржити його не бажає і від захисника відмовляється. Захисник наполягав на розгляді апеляції, пояснивши заяву осудженого побоюванням.

Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції?

Задача № 2

Апеляційний суд, розглядаючи справу Бодні у порядку апеляційного провадження, скасував вирок місцевого суду. В рішенні він вказав, що наданими доказами обвинувачення не доведено, що частина доказів не достовірна, і що при вирішенні питання про винуватість слід було користуватися іншою статтею кримінального закону.

Чи має право апеляційний суд посилатися на такі обставини?

Задача № 3

Касаційний суд під час розгляду кримінального провадження дійшов висновку, що під час досудового розслідування суттєво було порушено права обвинуваченого і на цій підставі скасував виправдовувальний вирок суду першої інстанції. Оцініть рішення суду касаційної інстанції. Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 4

Попов був засуджений за вчинення вбивства до позбавлення волоі. Під час відбуття засудженим покарання до прокурора Київського району міста Донецька, де було вчинено вбивство, звернувся громадянин Никитенко, який зізнався, що злочин вчинив він, а Попов засуджений несправедливо, оскільки проти нього слідчим було сфальсифіковано докази. Яке рішення повинен прийняти прокурор?

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров А.С., Ковтун Н.Н. Апелляционное производство в уголовном процессе // Правоведение. - 2001. - № 5. - С. 152-161.

2. Бойко В. До питання про поняття i суть заборони "повороту на гiрше" в судових стадiях кримiнального процесу України // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя юридична. - 2000. - Випуск 35. - С. 459.

3. Бойко В., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2003. - № 1. – С. 99-102.

4. Власов А.А., Женетль С.З. Проблемы процессуального регулирования истребования дел в стадии надзора // Российский следователь. – 2001. - № 8. – С. 7-10.

5. Калашникова Н.Я. Гарантия права обвиняемого на защиту при изменении обвинения и наказания. – М., 1975.

6. Маляренко В.Т. Проблеми реформування інституту перегляду кримінальних справ у порядку нагляду // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 1. – С. 34-40.

7. Маляренко В.Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 4. – С. 40-49.

8. Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 1. – С. 42-53.

9. Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 2. – С. 48-55.

10. Познанский В.А. Вопросы теории и практики кассационного производства в советском уголовном процессе. – Саратов, 1978.

11. Розгляд кримінальних справ у касаційному порядку Верховним Судом України // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 4. – С. 21-29.

12. Шевчук П.І. Інститут апеляції: досвід урегулювання в процесуальному законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 4. – С. 50-55.

 

 

ТЕМА 16. ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Методичні рекомендації

Під час вивчення теми студентам слід звернути увагу, що особливі порядки кримінального провадження зумовлені або особливостями учасника кримінального провадження, стосовно якого воно ведеться, або особливостями характеру кримінального правопорушення, щодо якого проводиться таке провадження. Новий КПК України також виділяє в особливі провадження на підставі угод, народного депутата України, судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника. Окрему увагу слід приділити провадженню, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, а також провадженню на території дипломатичних представництв та консульських установ.

Практичне заняття

Час 2 години

Мета заняття:закріплення і поглиблення знань студентів з практичного застосування норм кримінального процесуального закону, які пов'язані із провадженням в справах про злочини неповнолітніх, навчити застосовувати теоретичні знання під час розв’язання практичних ситуацій.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх?

2. Особливості кримінального провадження щодо застосування до особи примусових заходів медичного характеру?

3. Особливості кримінального провадження щодо застосування до особи примусових заходів виховного характеру?

4. Особливості кримінального провадження на підставі угод?

5. Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб?

6. Особливості провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю?

7.Особливості провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні?

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача № 1

Фокін народився 3 лютого 1994 року. Біля 22 години 3 лютого 2012 року він здійснив умисне вбивство з корисливих спонукань. У той же день підліток був затриманий, і було почато кримінальне провадження.

За якими правилами повинно вестися провадження у справі?

Задача № 2

Неповнолітній Басов вперше вчинив кримінальне правопорушення (крадіжку). Басов виховується у повній родині, його батьки працюють, зі слід сусідів, характеризуються позитивно, батько має вплив на сина. Який запобіжний захід, враховуючи вищевикладене, повинен застосувати слідчий до Басова? Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 3

Слідчий отримав висновок судово-медичної експертизи із вказівкою, що підозрюваний Розов на момент вчинення кримінального правопорушення не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. Яке рішення за результатами висновку експерта повинен прийняти слідчий?

Задача № 4

Баранов вчинив вбивство Сірого, однак під час досудового розслідування дружина Сірого прийняла рішення про укладення угоди з підозрюваним, оскільки останній компенсував їй моральну шкоду у вигляді 200000 гривень. Яке рішення повинен прийняти прокурор за результатами такого примирення?

Задача № 5

Центральна виборча комісія зареєструвала Солохіна кандидатом в Президенти України та видала відповідне посвідчення. Наступного дня Солохін їхав на своєму автомобілі додому і його зупинили працівники ДПС та карного розшуку, які були задіяні у спецоперації. Працівники міліції силою витягли Соломатіна з авто, наділи на нього наручники та почали проводити особистий обшук, пояснивши Соломатіну, що він схожий на особу, що знаходиться у розшуку. Соломатін представився кандидатом в Президенти України, однак правоохоронці не відреагували на цей факт, пояснюючи, що відповідно до Конституції України усі громадини мають однакові права. Оцініть вказану ситуацію відповідно до КПК України. Обгрунтуйте відповідь.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5. - С. 43-49.

2. Білобрицька Л. Додержання законів при застосуванні до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Вісник прокуратури. - 2001. - № 5. – С. 79-82.

3. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно-опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми: Учебное пособие. - К., 1986.

4. Горленко Е.Е. Задержание и применение мер пресечения к лицам, страдающим психическими заболеваниями // Российский следователь. – 2000. - № 6. – С. 11-15.

5. Зільберблат Г., Ревеню О., Жабокрицький С., Войтюк Г., Чеченок Л., Черняхівський І. Примусове лікування хронічних алкоголіків та наркоманів // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5. - С. 89-93.

6. Недоступ Ю. Особливості допиту психічно аномальних осіб // Юридический вестник. – 2000. - № 3. – С. 127-129.

7. Победкин А.В., Гавриков В.А. Допустимость показаний лица, страдающего психическим заболеванием, в уголовном процессе // Государство и право. - 1999. - N 8. - С.72.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру” // Право України. – 2002. - № 11. – С. 151.

9. Рыжаков А.П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. – 1997.

10. Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. – Харків: Право, 2002. – 208 с.

11. Щерба С.П. Расследование и судебное разбирательство по делам лиц, страдающих физическими или психическими недостатками. – М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.

12. Авдеев В.А. Проблемы условно-досрочного освобождения несовершеннолетних // Российский следователь. – 2000. - № 2. – С. 16-20.

13. Бедь В.В. Судово-психологiчна експертиза в кримiнальному процесi // Адвокат. - 1998. - N 4. - с.22.

14. Белозеров Ю. Н., Николюк В. В. Производство по делам несовершеннолетних: Учебное пособие. - М., 1985.

15. Биленчук Л. Д., Рощин А. И. Изучение личности несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии: Учебное пособие. - К., 1991.

16. Галимов О.Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. - СПб: Питер, 2001. – 223 с.

17. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Раследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М., 1974.

18. Крестовська Н. Становлення ювенального права України // Юридический вестник. – 2001. - № 3. – С. 100-104.

19. Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К., 1987.

20. Лукьякчиков Е. Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: КВШ, 1990.

21. Максимов С.В. Цели принудительных мер воспитательного воздействия // Российский следователь. – 2002. - № 11. – С. 43-44.

22. Мельникова З.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. – М., 1990.

23. Омельченко Г.Е. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. – К., 1989.

24. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 128 с.

25. Омельяненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. - № 5. – С. 79.

26. Очередин В. Т. Обеспечение законности при расследовании преступлений несовершеннолетних следователями органов внутренних дел: Учебное пособие. – Волгоград, 1990.

27. Саркисянц Г.П. Законный представитель несовершеннолетнего обвиняемого в суде. – Ташкент, 1985.

28. Сафин Н. Ш. Допрос несовершеннолетнего подозреваемого в советском уголовном судопроизводстве. – Казань, 1990.

29. Ягодинський В.М., Біленчук П.Д. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю. Методичний посібник. – К.: РВР МВС України, 1996.

30. Альперт С.А. Производство по уголовным делам, возбуждаемым по жалобе потерпевшего. – Харьков, 1976.

31. Дорошков В. Частное обвинение. Правовая теория и судебная практика. – М.: Норма, 2000.

32. Канькало С.И., Лукашевич В.З. Судопроизводство по делам частого обвинения. – Л., 1972.

ТЕМА 17.ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Методичні рекомендації.

Під час вивчення теми студентам слід звернути увагу, що вказаний інститут кримінального процесуального права є новим і знайшов закріплення у КПК України 2012 року. Вказаним питанням науковцями хоча і приділялася увага, але не на належному рівні, тому не слід обмежуватись вивченням підручників, а необхідно звернутись до додаткової літератури, зокрема монографій та періодичних видань.

Практичне заняття

Час: 2 години

Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, що вони отримали під час самопідготовки з вивчення підстав та процесуального порядку реабілітації у кримінальному процесі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття, мета та значення відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження?

2. Підстави та процесуальний порядок початку відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження?

3. Судовий розгляд про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження?

 

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНУ ЗАДАЧУ:

Задача

В слідчому відділі одного з райвідділів Львіва сталася пожежа, в результаті чого було втрачено чотири матеріали кримінального провадження, слідство за якими проводив слідчий Косов. Яке рішення повинен прийняти слідчий? Обгрунтуйте подальші дії слідчого.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном процессе: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Харьков, 1967. - 34 с.

2. Баранов А.М. Процессуальные ошибки на этапе окончания предварительного следствия и способы их исправления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Минск, 1992. - 24 с.

3. Баранов С. Похищено уголовное дело. Что делать? // Российская юстиция. - 1998. - № 8. - С. 12.

4. Быховский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1961. - 77 с.

5. Власов В.И. Проблемы качества расследования преступлений и пути их решения: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - М., 1991. - 37 с.

6. Веретехин Е.Г. Восполнение пробелов предварительного расследования в суде первой инстанции и его пределы: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1984. - 15 с.

7. Волчецкая Т.С. Ситуационное моделирование в расследовании преступлений: Дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1991. - 157 с.

8. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. - М.: Наука, 1973. - 255 с.

9. Галикин Я.С. Оформление материалов для передачи их органам следствия и суда. - М.:Госюриздат, 1963. - 103 с.

10. Галков В.А. Документы как источник доказательств в советском уголовном процессе: Дис. ... к.юрид. наук. - М., 1991. - 197 с.

11. Головач А.С. Оформление документов. - Киев-Донецк: Изд-во Высшая школа, 1983. - 152 с.

12. Горбачов О.В., Хотенець В.М. Процесуальнi документи у кримiнальному процесi. Конспект лекцiй. - Харкiв: Вид. УДЮА, 1994. - 67 с.

13. Горшенов В.М. Природа и значение процессуальной формы в советском праве. /Вестник Ярославского ун-та, 1972, № 4. - С. 23-27.

14. Ефимичев С.П. Оформление уголовного дела. - Волгоград, 1990. - 20 с.

15. Ефимичев С.П., Звирбуль А.К., Петренко В.М. Систематизация материалов уголовного дела. - Волгоград, 1976. - 32 с.

16. Жариков Ю.С. Процессуальное документирование при производстве дознания и предварительного следствия: Дис. ... к.юрид. наук. - М., 1997. - 203 с.

17. Зинченко И.А. Использование в уголовно-процессуальном доказывании фотоснимков, кинолент и видеограмм. - Ташкент, 1988. - 97 с.

18. Инструкция о порядке восстановления утерянных, уничтоженных или похищенных производств по судебным делам /Циркуляр НКЮ РСФСР от 6 января 1925 г.

19. Инструкция о порядке восстановления уголовных и гражданских дел, по которым производство утрачено в связи с обстоятельствами военного времени /Утверждена Пр. НКЮ СССР и Прокурора СССР № 35/175 от 23 мая 1942 г.

20. Использование в качестве доказательств документов и заключений экспертов, подготавливаемых средствами электронно-вычислительной техники: Обзор судебной практики // Бюллетень Верховного Суда СССР. - М., 1982. - № 6. - С. 22-23.

21. Iщенко В. М. Протоколы слiдчих i судових дiй та iншi документи як джерела доказiв у кримiнальному судочинствi: Дис. ... к.юрид.наук. - Х., 2001. - 189 с.

22. Карнеева Л.М. Оформление материалов дела / Организация работы следователья. /Библиотека следователя/. - М., 1983. - С. 61-69.

23. Кузьмінова В. Ю. Правові та наукові основи відновлення /реконструкції/ втрачених кримінальних справ : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кузьмінова В. Ю. – Харків, 2001. – 221с.

24. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. - М.: Юрид. лит., 1966. - 155 с.

25. Ларин А.М. Расследование уголовного дела. Планирование расследования. - М.: Юрид. лит., 1970. - 223 с.

26. Ларин А.М. Расположение материалов в многоэпизодном деле. / Соц. законность. - 1971. - № 3. - С. 34-36.

27. Лобойко Л.Н. Актуальные проблемы доследственного уголовного процесса: Дис. ... К. юрид. наук. - Харьков, 1997. - 209 с.

28. Лузгин И.М. Реконструкция как разновидность моделирования в расследовании преступлений. // Вопросы борьбы с преступностью / Сб. статей, Вып. 13. - М.: Изд-во юрид. лит-ры, 1971. - 191 с.

29. Маландин И.Г. Значение систематизации документов при расследовании дел о хищениях социалистической собственности, должностных и хозяйственных преступлениях. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. - 75 с.

30. Михайленко А.Р. Составление процессуальных актов по уголовным делам. - Киев: «Вища школа», 1989. - 199 с.

31. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актiв у кримiнальних справах. - Київ: Юрiнком, 1996. - 197 с.

32. Никольнюк В.В., Кальницкий В.В., Шаламов В.Г. Истребование предметов и документов в стадии возбуждения уголовного дела. - Омск: Высшая школа милиции МВД СССР, 1990. - 76 с.

33. Носов А.В., Молоканов В.Н. Использование видеозвукозаписи при расследовании преступлений: Учебно-практическое пособие. 2-е изд., испр. и доп. - Волгоград: Перемена, 1998. - 60 с.

34. Обiжисвiт М., Северецький I. Невирiшенi проблеми чинного законодавства. Як їх вирiшити? – «Именем закону», 24 червня 1996, № 26 /4902/.

35. Ольков С.Г. Уголовно-процессуальные правонарушения в следственном аппарате органов внутренних дел. - М.: МВД РФ, 1993. - 64 с.

36. Паламар Л.М., Кравець Г.М. Мова дiлових паперiв: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. - К.: «Либiдь», 1993. 1993. - 192 с. 20

37. Пинхасов Б.И. Защита документов по советскому праву. - Ташкент: Узбекистан, 1976. - 198 с.

38. Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании. - Ташкент: Фан, 1977. - 136 с.

ТЕМА 18. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ.

Методичні рекомендації

Під час вивчення теми студентам слід звернути увагу, що вказана стадія кримінального процесу має назву саме виконання судових рішень (за КПК України 1960 року ця стадія мала назву "виконання вироку"). Студентам слід звернути увагу на коло рішень, які вирішуються судо в цій стадії кримінального провадження. Думка про те, що кримінально-процесуальні відносини закінчуються після початку відбуття засудженим покарання є помилковою, оскільки багато питань кримінального процесуального характеру вирішується саме на цьому етапі кримінального провадження.

Практичне заняття

Час: 2 години

Мета заняття:закріпити і поглибити теоретичні знання студентів, що вони отримали під час самопідготовки з вивчення підстав та процесуального порядку міжнародного співробітництва за кримінальними справами.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Поняття, сутність та значення стадії виконання судових рішень?

2. Набрання рішення суду законної сили?

3. Звернення судового рішення до виконання. Відстрочка виконання вироку?

4. Питання, що вирішуються судом під час виконання вироків?

5. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку?

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВО НАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача №1.

Засуджений Ляшенко відбував покарання у виправній колонії за вчинення крадіжки, де захворів на рак. Його фізичний стан не дозволяв йому повною мірою виконувати свої обов’язки засудженого. Лікарі констатували, що хвороба прогресує і медицина безсила допомогти Ляшенко. Яке рішення, на Ваш погляд, повинна прийняти адміністрація виправної колонії?

Задача №2.

Засуджений Колін, відбув в колонії три роки (строк засудження – п’ять років позбавлення волі), при цьому позитивно зарекомендував себе. Колін подав до місцевого суду клопотання про його дострокове звільнення, однак адміністрація не дозволила йому направити клопотання, пояснивши, що він не має право ініціювати це питання. Оцініть дії адміністрації виправної колонії?

ЛІТЕРАТУРА

1. Бринцев Д.А. Виконання вироку, ухвали і постанови суду // Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України. - Х., 2002. - С. 131-135.

2. Добровольская Т.Н. Деятельность суда, связанная с исполнением приговоров. – М., 1979. – 94 с.

3. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі //Право України. – 2000. - № 6. – С. 27 – 31.

4. Дьяченко Р. А. Условно-досрочное освобождение и замена неотбытой части наказания более мягким видом наказания: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Краснодар, 1999. – 23 с.

5. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис). - К., 1973. – 216 с.

6. Закон України від 24 березня 1998 р. „Про державну виконавчу службу” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 15. – Ст. 566.

7. Закон України від 21 квітня 1999 р. „Про виконавче провадження” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 813.

8. Литвинов Р.В. Рассмотрение судом вопросов, возникающих в процессе исполнения приговора. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1964. – 119 с.

9. Лужбин А. В. Содержание наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью /Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений: Межвузовский сб. науч. трудов. – Омск: Изд-во Омской ВШМ МВД СССР, 1986. – С. 144 – 149.

10. Зельдов С. И. Правовые последствия освобождения от отбывания наказания. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 112 с.

11. Степанюк А. Х., Батиргареєва В. С. Проблема теорії і практики виконання покарань //Питання боротьби зі злочинністю. – 1998. - № 2. – С. 62 – 74.

12. Черненок М.П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 20 с.

13. Чернушенко А.В. Судебный контроль за деятельностью районных (городских) судов Украины (организационно-правовые аспекты): Дис… канд. юрид. наук. 12.00.07. – Одесса, 1995. – 196 с.

14. Чечина Н.А. Норма права и судебное решение. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. – 78 с.

15. Штефан М.Й., Омельченко, М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень: Навч. посібник. – К., 2001. – 318 с.

 

 

5. САМОСТІЙНА РОБОТА

Методичні рекомендації по виконанню завдань для самостійної роботи.

Відповідно до законодавства України про вищу освіту самостійна робота студентів є одним з основних засобів вивчення навчального матеріалу у вільний від навчання час. Самостійна робота студентів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» розглядається як пріоритетна форма засвоєння навчального матеріалу, що сприятиме виробленню необхідних для роботи в практичних органах навичок та вмінь. Самостійна робота знаходиться у тісному зв’язку з аудиторними заняттями і повинна розвивати творчий, критичний підхід студентів до навчального матеріалу. Значна кількість письмових джерел, поява новітніх наукових досліджень з кримінального процесу, велика кількість змін та доповнень, які вносяться у чинне кримінально-процесуальне законодавство, викликають у студентів певні труднощі.

Зміст самостійної роботи студентів з Кримінального процесу визначається навчальною програмою, робочим навчальним планом, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача, який здійснює керівництво самостійною роботою.

Самостійна робота поділяється на два види:

1. Самостійна робота з підготовки до практичних занять, яка включає підготовку відповідей на теоретичні (контрольні) питання, які передбачені планом практичного заняття, розв’язання задач, а також підготовку до рольової гри.

Ця самостійна робота містить аналіз та вивчення навчальної, методичної, наукової літератури, нормативно-правових актів, офіційних статистичних даних з метою підготовки відповідей на теоретичні питання та розв’язання задач за темами. Самостійна робота з розв’язання задач до практичних занять повинна містити аргументований письмовий аналіз умов задачі та відповідь на поставлені запитання з посиланням не тільки на норми чинного Кримінального процесуального кодексу України, а й на інші Закони, які містять кримінально-процесуальні норми та на Постанови Пленуму Верховного суду України. Самостійна підготовка до рольової гри починається з розподілення викладачем ролей між студентами навчальної групи. Отримавши конкретну роль, студент повинен, перш за все, вивчити права і обов’язки цього учасника процесу; по-друге, порядок здійснення той чи іншої процесуальної дії, по-третє, фабулу, за якою буде проведено рольову гру.

Глибину та міцність отриманих знань студентів за темами курсу може бути перевірено викладачем шляхом тестування. Самостійна робота з підготовки до виконання тестових завдань за темами навчальної дисципліни передбачає попереднє вивчення чинного кримінального процесуального законодавства за темою та основних положень теорії кримінального процесу, після чого студент під час заняття повинен самостійно вибрати правильну відповідь з наведених 5 відповідей до запитання.

Цей вид самостійної підготовки оцінюється викладачем під час проведення навчального заняття.

Критеріями оцінки є:

- самостійність виступу та викладу думок;

- послідовність викладу матеріалу;

- достатність інформації, впевненість в її наданні;

- доказовість інформації;

- узагальнення змісту, висновок;

- грамотність і виразність мовлення;

- логічність;

- уміння оцінити виступи товаришів, зробити висновки в кінці проведеного заняття.

Оцінювання знань студентів у 5 семестрі здійснюється за чотирьохбальною системою таким чином:

«3» (відмінно) - повне системне викладення отриманих знань в усній або письмовій формі у відповідності з вимогами навчальної програми «Кримінальний процес». При цьому припускаються одиничні несуттєві помилки, які самостійно виправляються студентом.

Вміння самостійно використовувати у практичній діяльності отримані теоретичні знання та виконувати на високому якісному рівні завдання як відтворюваного, так і творчого характеру. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв’язків, формулювання висновків і узагальнень, вільне оперування відомими фактами і відомостями з інших навчальних предметів.

Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається, нової техніки, постійне бажання виконувати більш складні завдання.

«2» (добре) - повне системне викладення отриманих знань в усній або письмовій формі у відповідності з вимогами навчальної програми «Кримінальний процес». При цьому припускаються одиничні несуттєві помилки, які виправляються студентом при вказівці викладача на помилку.

Вміння самостійно використовувати у практичній діяльності отримані теоретичні знання та виконувати на високому якісному рівні завдання як відтворюваного, так і творчого характеру з незначною допомогою викладача. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається, за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв’язків, формулювання висновків і узагальнень, у яких можуть бути окремі несуттєві помилки. Підтвердження вивченого відомими фактами і відомостями.

Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається, епізодичне бажання виконати більш складні завдання.

«1» (задовільно) - Неповне викладення одержаних знань, що не перешкоджає засвоєнню наступного програмного матеріалу. Припускаються окремі суттєві помилки, які виправляються за допомогою викладача. Утруднення при виділенні суттєвих ознак навчальної дисципліни, що вивчається, а також при виявленні причинних зв’язків і формулюванні висновків.

«0» (незадовільно) - Неповне, нелогічне, безсистемне викладення навчального матеріалу, що суттєво перешкоджає засвоєнню наступної навчальної інформації. Суттєві помилки, які не виправляються навіть за допомогою викладача.

Повне незнання або нерозуміння навчального матеріалу (студент не може відповісти на жодне поставлене запитання).

Недостатня самостійність - студент потребує додаткових запитань від викладача при відповіді на поставлене питання.

Невміння використовувати знання та відсутність спроб їх застосування у практичній діяльності (відмова відповісти або виконати дію). Безсистемне виділення випадкових ознак навчального предмету, що вивчається, невміння проводити простіші операції з аналізу і синтезу, робити узагальнення та висновки.

Пасивність та відсутність пізнавального інтересу до навчального предмету, що вивчається, відсутність бажання виконати складні завдання.

Відсутність уваги на заняттях та інтересу до обраної професії.

Оцінювання знань студентів у 6 семестрі здійснюється за чотирьохбальною системою таким чином:

«5» (відмінно) - повне системне викладення отриманих знань в усній або письмовій формі у відповідності з вимогами навчальної програми «Кримінальний процес». При цьому припускаються одиничні несуттєві помилки, які самостійно виправляються студентом.

Вміння самостійно використовувати у практичній діяльності отримані теоретичні знання та виконувати на високому якісному рівні завдання як відтворюваного, так і творчого характеру. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв’язків, формулювання висновків і узагальнень, вільне оперування відомими фактами і відомостями з інших навчальних предметів.

Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається, нової техніки, постійне бажання виконувати більш складні завдання.

«4» (добре) - повне системне викладення отриманих знань в усній або письмовій формі у відповідності з вимогами навчальної програми «Кримінальний процес». При цьому припускаються одиничні несуттєві помилки, які виправляються студентом при вказівці викладача на помилку.

Вміння самостійно використовувати у практичній діяльності отримані теоретичні знання та виконувати на високому якісному рівні завдання як відтворюваного, так і творчого характеру з незначною допомогою викладача. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається, за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв’язків, формулювання висновків і узагальнень, у яких можуть бути окремі несуттєві помилки. Підтвердження вивченого відомими фактами і відомостями.

Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається, епізодичне бажання виконати більш складні завдання.

«3» (задовільно) - Неповне викладення одержаних знань, що не перешкоджає засвоєнню наступного програмного матеріалу. Припускаються окремі суттєві помилки, які виправляються за допомогою викладача. Утруднення при виділенні суттєвих ознак навчальної дисципліни, що вивчається, а також при виявленні причинних зв’язків і формулюванні висновків.

«0» (незадовільно) - Неповне, нелогічне, безсистемне викладення навчального матеріалу, що суттєво перешкоджає засвоєнню наступної навчальної інформації. Суттєві помилки, які не виправляються навіть за допомогою викладача.

Повне незнання або нерозуміння навчального матеріалу (студент не може відповісти на жодне поставлене запитання).

Недостатня самостійність - студент потребує додаткових запитань від викладача при відповіді на поставлене питання.

Невміння використовувати знання та відсутність спроб їх застосування у практичній діяльності (відмова відповісти або виконати дію). Безсистемне виділення випадкових ознак навчального предмету, що вивчається, невміння проводити простіші операції з аналізу і синтезу, робити узагальнення та висновки.

Пасивність та відсутність пізнавального інтересу до навчального предмету, що вивчається, відсутність бажання виконати складні завдання.

Відсутність уваги на заняттях та інтересу до обраної професії.

2. Самостійна робота (індивідуальна), яка складається з:

а) конспектування зазначених викладачем нормативно-правових актів, Постанов Пленуму Верховного Суду України, відомчих наказів міністерств і відомств тощо у зошитах для самостійної підготовки; окремих проблемно-пошукових питань, які не розглядаються у рамках лекційного матеріалу, і зазначені у планах до семінарських занять;

б) підготовки та захисту рефератів за темами зазначеними у кожному семінарському занятті;

в) підготовки наочних матеріалів;

г) підготовки курсової роботи (за вибором студента).

а) Конспектування зазначених викладачем нормативно-правових актів, Постанов Пленуму Верховного Суду України, відомчих наказів міністерств і відомств тощо у зошитах для самостійної підготовки; окремих проблемно-пошукових питань, які не розглядаються у рамках лекційного матеріалу, і зазначені у планах до семінарських занять оцінюється викладачем шляхом перевірки зошитів із самостійної роботи та наявності в них зазначених положень.

Самостійна робота з вивчення окремих проблемно-пошукових питань, які не розглядаються у рамках лекційного матеріалу складається з пошуку відповідей на ці питання та написання короткого конспекту з кожного питання.

Оцінювання конспектування у 5 семестріздійснюється за наступними критеріями за чотирьохбальною системою:

- мета конспектування;

- виявлення та розкриття головної думки (акцентуація уваги);

- послідовність конспектування матеріалу;

- логічний зв’язок між частинами;

- глибина розуміння прочитаного;

- підведення підсумків.

5 балів виставляється, якщо конспект оформлено своєчасно, акуратно, відповідно усім вимогам щодо оформлення, змісту, висновків, джерел.

4 бали – якщо конспект оформлено своєчасно, акуратно, але є незначні порушення щодо оформлення або незначні зауваження відносно змісту;

3 бали – якщо є суттєві зауваження щодо розкриття питань або формування висновків; порушення строків; робота виконана неакуратно; зауваження щодо оформлення;

0 балів – якщо конспект було не надано або зміст конспекту не відповідає питанням, на які вказано в планах проведення занять.

б) Підготовка та захист рефератів за темами зазначеними у кожному практичному занятті за темами означеними у кожному семінарському занятті повинна здійснюватись наступним чином: а) студент повинен вивчити навчальну, монографічну, періодичну літературу за обраною ним темою реферативного повідомлення; б) проаналізувати нормативні положення, які містяться у законах та підзаконних актах; в) навести існуючи наукові точки зору на предмет реферативного повідомлення з наведенням аргументів на користь своєї точки зору; г) оформити реферативне повідомлення акуратно в письмовому вигляді з наведенням посилань на літературні джерела, які були ним використані під час підготовки рефератів; д) захистити основні положення свого реферату.

Цей вид самостійної роботи оцінюється викладачем за наступними критеріями:

- відтворення логіки композиційної побудови;

- розкриття актуальності, значення й доцільності обраної теми;

- послідовність в розкритті передбачених планом питань, основних положень реферату, або проблеми що розглядаються,

- використання конкретних прикладів та фактів власного досвіду;

- грамотність, точність, лаконічність;

- вміння завершити виклад проблеми, зробити висновки;

- схема обговорення усного виступу;

- відповідність виступу темі, глибина засвоєння матеріалу, уміння мовця відокремити найбільш важливі відомості;

- логічність виступу: наявність плану, дотримання його під час виступу, уміння довести свою точку зору;

- досягнення й недоліки композиції;

- дотримання умов культури мовлення;

- використання мовних виразних засобів;

- уміння триматися гідно під час виступу;

- зовнішній вигляд мовця;

- контакт із аудиторією.

Оцінювання рефератів у 5 семестрі здійснюється таким чином:

5 балів (відмінно) виставляються тоді, коли розкритий повністю зміст питання, дотримані усі вимоги щодо оформлення рефератів, використовувались сучасні літературні джерела, наведені існуючи наукові та теоретичні думки щодо розглядаємого питання і зроблені власні висновки.

4 бали (добре) виставляється тоді, коли розкритий повністю зміст питання, використовувались сучасні літературні джерела, наведені існуючи наукові та теоретичні думки щодо розглядаємого питання, але є незначні порушення щодо оформлення реферату та наявні труднощі із висловом власної думки.

3 бали(задовільно) виставляється тоді, коли зміст питання розкритий не повністю, наявні позиції вчених та теоретиків, але є незначні порушення вимог щодо оформлення рефератів, відсутні власні думки щодо розглядаємого питання.

0 балів(незадовільно) виставляється тоді, коли тему реферату не розкрито, у тексті зроблені посилання на нечинне законодавство, студент не взмозі доповісти основні положення реферату під час захисту.

Примітка: реферативних повідомлень під час вивчення дисципліни не повинно бути більш одного в семестр.

в) Підготовка наочних матеріалів (плакатів, схем, діаграм, слайдів, презентацій, відеосюжетів з письмовими анотаціями) є альтернативою підготовки реферату.

Результати цього виду самостійної роботи повинні відповідати наступним вимогам: тематиці курсу «Кримінальний процес», чинному кримінально-процесуальному законодавству, офіційної статистики.

З метою забезпечення наочності та використання в навчальному процесі плакати, схеми, діаграми повинні бути виконанні на аркушах ватману розміром не менш 1 х 0,5 м з дотриманням вимог схематичності, логічності у побудові матеріалів, грамотності та акуратності виконання.

Слайди або презентації повинні бути виконанні в електронному вигляді за допомогою таких програм: Microsoft Word 2000, Microsoft Excel 2000, Microsoft Power Point 2000, Corel Draw 7.0 і відповідати вимогам грамотності, логічності.

Відеосюжети з письмовими анотаціями повинні містити в собі: самостійне створення нового відеосюжету за конкретною фабулою злочину, або використання вже існуючих відеосюжетів документальних, хронікально-документальних, художніх фільмів, науково-популярних фільмів, відеозаписів судових засідань, які демонструються по телебаченню, але з обов’язковою письмовою анотацією цього відеосюжету. Студент, який надає на кафедру відеосюжет повинен зробити його аналіз, вказавши на його актуальність, позитивні та негативні моменти процесуальної діяльності, порушення законодавства.

Анотація повинна містити: назву відеосюжету, сюжетну лінію, тобто сценарій, які позитивні та негативні моменти відображені у відеосюжеті, які порушення чинного законодавства виявлені під час аналізу відеосюжету або які основні умови дотримані під час проведення процесуальних дій.

Відеосюжет повинен бути виконаним на електронному носії (CD, DVD, флеш-накопичувач). Анотація до відеосюжету повинна бути виконана в печатному вигляді на аркуші формату А4.

З метою якісної підготовки матеріалів студенту необхідно отримати консультацію викладача.

Оцінювання цього виду самостійної роботи передбачає врахування творчого підходу до вивчення навчальної дисципліни. Студент повинен проявити здібності щодо створення схематичних матеріалів на базі отриманих знань, щодо систематизації цих знань та їх узагальнення, а також монтажу відеосюжетів щодо проведення слідчих та інших процесуальних дій, судових розглядів кримінальних справ з урахуванням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства.

За виконання цього виду роботи з урахуванням всіх висунутих вище вимог у разі можливості використання її результатів в навчальному процесіпередбачено отримання студентом 5 балів (інша кількість балів не передбачена). Цей вид роботи виключає підготовку студентом реферату.

 

Критерії оцінювання курсової роботи

Оцінка „відмінно” виставляється лише в тому випадку, якщо курсова робота є самостійним дослідженням студента; оцінка „добре” – якщо курсова робота містить елементи самостійного дослідження студента.

Курсова робота виконується за рахунок часу самостійної роботи студента, що виділяється за відповідною дисципліною в 6 семестрі, в якому підводиться підсумок вивчення даної дисципліни.

Бали в діапазоні (90-100) означають, що під час написання курсової роботи студент виявив всебічні, систематичні та глибокі знання навчального матеріалу з дисципліни, передбаченого програмою; засвоїв основну та додаткову літературу, яка рекомендована програмою; проявив видатні творчі здібності в розумінні, в логічному, чіткому, стислому та ясному трактуванні та викладенні у роботі навчально-програмного матеріалу; засвоїв взаємозв’язок основних понять дисципліни, їх значення для подальшої професійної діяльності, повністю розкрив тему своєї курсової роботи, висвітлив проблемні питання кожного пункту плану. Цей діапазон відповідає оцінці А за шкалою ECTS.

Рейтингова оцінка з дисципліни в обох діапазонах (90-100) відповідає національній оцінці "відмінно".

Бали в діапазоні (80-89) означають, що студент виявив загалом добрі знання навчального матеріалу при виконанні передбачених програмою завдань стосовно курсової роботи, але припустив ряд помітних помилок; засвоїв основну літературу, рекомендовану програмою; показав систематичний характер знань з дисципліни; здатний до їх самостійного використання та поповнення в процесі подальшої навчальної роботи і професійної діяльності; але є незначні порушення щодо оформлення та незначні зауваження відносно змісту; незначне порушення строку календарного плану. Цей діапазон відповідає оцінці "добре" за національною шкалою та оцінці В за шкалою ECTS.

Бали в діапазоні (70-79) означають, що студент виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання та майбутньої професійної діяльності; впорався з виконанням завдань, передбачених програмою стосовно написання курсової роботи; ознайомився з основною літературою, рекомендованою програмою; припустив значну кількість помилок або недоліків у роботі, принципові з яких може усунути самостійно. Цей діапазон відповідає оцінці "добре" та С за шкалою ECTS.

Бали в діапазоні (60-69) означають, що студент виявив знання основного навчального матеріалу в мінімальному обсязі, необхідному для подальшого навчання та майбутньої професійної діяльності; в основному виконував завдання, передбачені програмою; ознайомився з основною літературою, рекомендованою програмою для написання курсової роботи; припустив помилки у тексті роботи, які він може усунути лише під керівництвом та за допомогою викладача. Цей діапазон відповідає оцінці "задовільно" та Д за шкалою ECTS.

Бали в діапазоні (50-59) означають, що студент мав значні прогалини в знаннях основного навчального матеріалу; допускав принципові помилки при виконанні курсової роботи, але спроможний самостійно доопрацювати програмний матеріал. За шкалою ECTS виставляється оцінка Е ("задовільно").

Бали в діапазоні (30-49) означають, що студент не мав знань зі значної частини навчального матеріалу; допускав принципові помилки при виконанні курсової роботи; якщо є суттєві зауваження щодо розкриття теми і формування висновків; порушення строків; робота виконана неакуратно; зауваження щодо оформлення. За шкалою ECTS виставляється оцінка FХ ("незадовільно із можливістю повторного складання").

Бали в діапазоні (1-29) означають, що студент не мав знань з навчального матеріалу; допускав принципові помилки при виконанні курсової роботи; якщо є суттєві зауваження щодо розкриття теми і формування висновків; порушення строків; робота виконана неакуратно; зауваження щодо оформлення. За шкалою ECTS виставляється оцінка F ("незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни").

 

6. СИСТЕМА ОЦІНКИ ЗНАНЬ

СТУДЕНТІВ 3 КУРСУ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОГО ФАКУЛЬТЕТУ

6.1. Система оцінки знань у 5 семестрі

Розподіл балів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес»

Вид контролю Кількість балів
Робота на практичному занятті 50 (25+25) балів
Самостійна робота 20 (10+10) балів
Модульний контроль 30 балів (15+15)

Обрахування успішності (кількості балів) студента на практичних заняттях

Під час практичних занять у змістовному подулі № 1 студенти оцінюються за чотирьохбальною системою і можуть максимально набрати 25 балів (тобто максимально 3 бали за заняття). Таким чином оцінюється робота студента на заняттях й під час змістовного модулю № 2.Максимальна кількість балів під час змістовних модулів №1, №2 – 50 балів, мінімальна – 25 балів.

 

 

Оцінювання самостійної роботи студента у 5 семестрі

Види самостійної роботи Кількість балів
Конспектування зазначених викладачем нормативно-правових актів, Постанов Пленуму Верховного Суду України, відомчих наказів міністерств і відомств тощо у зошитах для самостійної підготовки; окремих проблемно-пошукових питань, які не розглядаються у рамках лекційного матеріалу, і зазначені у планах до практичних занять.   10 (5+5) балів
Підготовка та захист рефератів за темами зазначеними у кожному практичному занятті. АБО: 10 (5+5) балів  
Підготовка наочних матеріалів (плакатів, схем, діаграм, слайдів, презентацій, відеосюжетів з письмовими анотаціями). 10 (5+5) балів
Разом 20 (10+10) балів

Переведення результатів модульного контролю з бальної системи оцінювання у національну

Модульний контроль при max 15 балах Оцінки
14-15 балів 5 «відмінно»
11-13 балів 4 «добре»
8-10 балів 3 «задовільно»

 

Студент має обов’язок відпрацювати «0» та «Н», а також право на відпрацювання інших пропусків занять.

 

6.2. Система оцінки знань у 6 семестрі

Вид контролю Кількість балів
Робота на практичному занятті 35 (15+20) балів
Самостійна робота 15 балів (рольова гра)
Екзамен 50 балів

Обрахування успішності (кількості балів) студента на практичних заняттях

Під час практичних занять у змістовному подулі № 3 студенти оцінюються за чотирьохбальною системою і можуть максимально набрати 15 балів (тобто максимально 5 балів за заняття). Таким чином оцінюється робота студента на заняттях й під час змістовного модулю № 4. Максимальна кількість балів під час змістовного модуля №1 – 15 балів, мінімальна – 8 балів відповідно. Максимальна кількість балів під час змістовного модуля №4 – 35 балів, мінімальна – 12 балів відповідно.

Студент має обов’язок відпрацювати «0» та «Н», а також право на відпрацювання інших пропусків занять.

 

Оцінювання самостійної роботи студента у 6 семестрі

Види самостійної роботи Кількість балів
Участь у рольові грі "Судовий розгляд" 15 балів
Разом 15 балів

ПРОЦЕС ТА ПРАВИЛА РОЛЬОВОЇ ГРИ "СУДОВИЙ РОЗГЛЯД":

Навчальне-ігрове заняття – це змодельована імітація судового процесу, пов’язаного з вирішенням окремого кримінального провадження на підставі кримінального та кримінального процесуального законів з використанням студентами – учасниками такого процесу знань з цих галузей права при суворому додержанні визначеного в законі регламенту (процедури) ведення судового процесу за законами логіки, культури і людяності, віддаючи належне внутрішньому переконанню і справедливості.

Учасники гри: суд, державний обвинувач, захисники, обвинувачені, потерпілі, свідки, експерт, секретар судового засідання, судовий розпорядник, представники потерпілих, законні представники тощо.

Навчальна група займає аудиторію, що переобладнана під зал судового засідання.

З числа студентів обираються учасники судового розгляду справи. Після цього має бути запропоновано модель ігрового заняття, а саме: визначено роль (права та обов’язки) кожного учасника судового процесу; обсяг того, що має кожний з них говорити (стверджувати); на чому має наполягати; які аргументи він має використовувати зі своєї ролі у кримінальному провадженні; послідовність викладення або аналізу обставин справи щодо доказів про вчинення злочину обвинуваченим та його вини в цьому злочині. Має бути виписано характерні особливості обвинуваченого, поведінка його на роботі (у навчанні), в побуті, сімейне становище, звички, риси характеру тощо. Має бути викладений аналіз обставин справи, виписано положення щодо виду та розміру покарання, яке має призначити суд за вчинений злочин, а також погоджені питання щодо полеміки (змагальності) сторін під час процесу. Іншими словами, змодельований судовий процес має містити приписи щодо ролі кожного учасника процесу та способи і прийоми виконання такої ролі відповідно до норм кримінального процесуального закону, в тому числі й те, хто і що має говорити, стверджувати або спростовувати, одним словом, переконувати. Про те, як кожний учасник навчального процесу говоритиме, які докази використає „за”, а які – „проти”, як застосовуватиме закони логіки і людської мудрості, щоб переконати суд у наявності тієї істини.

Студент, призначений головуючим, має очолювати ведення судового процесу. Для цього він має виписати до найменшої подробиці процедуру такого дійства, а також скласти проект вироку суду щодо справи, яка розглядатиметься. Студент, призначений бути обвинувачем або захисником у суді, вивчивши всі обставини справи, має написати проект своєї промови в суді й запам’ятати її з тим, щоб виголосити свою промову в суді (не заглядаючи в текст написаного). Промова має відповідати вимогам кримінального процесуального закону, ораторської майстерності.

Перед початком гри викладач - керівник гри - повинен роз’яснити аудиторії правила, згідно яким під час її проведення будуть оцінюватись наступні елементи:

- знання норм кримінального процесуального законодавства;

- правильне застосування цих норм під час проведення процесуальних дій у судовому засіданні;

- вміння орієнтуватись у складеній ситуації з урахуванням вхідних завдань викладача;

- повнота аргументації висунутої тези, побудова своїх промов, їх логічність, стиль та мова.

За порушення правил викладач встановлює учасникам гри штрафні бали.

Керівник заняття не повинен втручатися у ведення судового процесу. Якщо під час ведення судового засідання у головуючого виникне складна ситуація, щось несподіване або труднощі у вирішенні певного питання, він має оголосити перерву і отримати пораду керівника заняття, після чого продовжити судове засідання.

Після оголошення вироку у справі і закриття судового засідання має відбутися обговорення проведеного заняття, в якому беруть участь як слухачі процесу, так і безпосередні його учасники.

Викладач – керівник гри - по її закінченні підсумовує результати обговорення заняття і оцінює дії кожного учасника навчального судового процесу, підраховує та повідомляє остаточну суму балів, одержаних кожним учасником гри, і оголошує їх протягом трьох днів.

Переведення результатів рольової гри з бальної системи оцінювання у національну

Рольова гра при max 15 балах Оцінки
14-15 балів 5 «відмінно»
11-13 балів 4 «добре»
8-10 балів 3 «задовільно»

 

Оцінювання курсової роботиздійснюється за 100-бальною системою. Оцінка виставляється в відомість захисту курсових робіт.

Оцінювання знань студента під час екзамену за навчальною дисципліною

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...