Главная Обратная связь

Дисциплины:






Якості, необхідні сучасному вчителю

Учитель української національної школи має, передусім, палко любити рідну землю, український народ, свою Батьківщину — Україну.Він повинен усвідомлювати свій високий громадянський обов'язок — виховання гідних громадян вільної і незалежної України. У такому разі вчитель виховуватиме підростаюче покоління власним прикладом служіння справі, Вітчизні.

Важливою морально-психологічною рисою вчителя має бути розумна любов до дітей,прагнення віддати їм своє серце, почуття прив'язаності до них, що, на думку В. Сухомлинського, є визначальною рисою педагогічної культури. Л. Толстой писав, що досконалий вчитель поєднує в собі любов до знань, до своєї справи з любов'ю до дітей.

Важливою вимогою до педагога є знання ним свого предмета.Досвід переконує, що успішно навчає і виховує учнів той вчитель, який глибоко знає свій предмет. Опитування учнів засвідчують, що серед характерних рис улюблених ними вчителів вони, передусім, вказують на їх знання. Але знання педагога можуть стати могутнім засобом навчання і виховання учнів за умови, що він не просто викладає їх, а використовує як матеріал науки для розумового розвитку дітей, їх морального виховання.

Окрім досконалого знання свого предмета, вчитель повинен знати і су­міжні предмети.Так, викладачеві літератури не можна викладати свій предмет без знання історії, викладачам фізики і хімії - без знання математики.

Для вчителя важливе не тільки знання свого предмета, але й уміння пере­давати ці знання іншим:учням, яких навчає, батькам, педагогічну культуру яких підвищує, колегам, з якими ділиться власним досвідом роботи. Така пере­дача знань можлива за умови володіння методикою навчання: вміння складне робити простим, доступним, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів і дорослих; вміння зацікавити пропонованою інформацією, викликати захоплення нею і бажання поповнювати свої знання.

Важливою вимогою до вчителя національної школи є володіння ним державною українською мовою.К. Ушинський вважав, що рідна мова є основою всякого розвилку і скарбницею усіх знань, що знання з кожного предмета пере­даються дитині і засвоюються нею завжди у формі слова, тому лексичний склад мови вчителя, знання ним граматики і володіння стилем мови має величезне значення для успішного навчання дітей та виховного впливу на них.

Д. Ніколенко вважає, що мова і мислення вчителя повинні бути педа­гогічними.Під цим автор має на увазі конкретність, чіткість і ясність думок, їх логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати в учнів відповідні почуття. Разом з тим він застерігає, що мова вчителя має бути позбав­лена таких дефектів, як шепелявість, затинання, невимовляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп, бо часом ці вади мовлення проти­показані педагогічній роботі.



Педагог має бути різнобічноерудованою людиною.Окрім глибоких знань зі свого предмета, він повинен володіти ґрунтовними знаннями з питань політики, філософії, мистецтва, літератури, сучасних досягнень науки і техніки. Така енциклопедичність знань допоможе педагогу працювати з батьками учнів, які мають освіту з різних галузей знань, відповідати учням на запитання, що виникають у зв'язку з інформацією, яку вони одержують з радіо, телебачення, газет та журналів. Важливе значення ерудиції вчителя і в організації позакласної виховної роботи, де широта інтересів вчителя дає можливість підказувати учням цікаві справи, допомагати їм у їх проведенні.

Школа готує підростаюче покоління до життя у майбутньому, тому повин­на прогнозувати поведінку своїх вихованців на далеку перспективу, в тих соціально-економічних умовах, які будуть у майбутньому у зв'язку із суспіль­ним і науково-технічним прогресом. Вирішувати таке завдання може вчитель, який постійно вчиться. К. Ушинський говорив, що вчитель у вчителеві живе лише до тих пір, поки він вчиться.Як тільки перестає вчитися, вчитель у ньому вмирає. Окрім того, слід мати на увазі, що вихованці отримують широку інформацію і за межами школи (радіо, телебачення, книжки, журнали, газети, спілкування з оточуючими) і де в чому можуть навіть випередити вчителя, який несистематично поповнює свої знання, не цікавиться новинами науки, техніки, культури, політичними подіями. У такому разі вчитель втрачає авто­ритет у своїх вихованців, зменшується його виховний вплив на них. "Учитель повинен свідомо йти в ногу і сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що відстала від свого часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в минулому, викликає лише співчуття всіх людей, що живуть у ногу зі своїм часом і мислять суголосно зі своїми сучасниками.

Серед критеріїв оцінювання особистості вчителя особливе місце займають його моральні якості. У моральному плані педагог повинен бути тим, ким він хоче зробити вихованця, має щиро бажати таким і всіма силами до цього прагнути. М. Добролюбов вважав, що моральні переконання вчителя мають витримуватися навіть у дрібницях: "Найнещасніші стосунки між учителем і учнями — ті, коли в учня закрадається сумнів щодо знань учителя. Але ще нещасніший стан учителя тоді, коли цей сумнів дітей торкається його моральних достоїнств."

У діяльності вчителя особлива роль належить його вмінню володіти своєю емоційно-вольовою сферою."Справжній вихователь, — підкреслює В. Сухомлинський, — людина широкого емоційного діапазону, що глибоко переживає радість і засмучення, прикрощі й тривогу, обурення і гнів. Він дуже рідко гримає, підвищує голос. Тривогу, засмучення, подив, біль, гнів (а вчитель має право бути гнівним, як і будь-яка емоційно культурна, вихована людина) — всі ці й десятки інших відтінків аналогічних почуттів діти вловлюють у звичайних словах свого наставника."

Для успішної роботи з дітьми вчителю потрібні такі вольові якості, як цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самовладання, вимогли­вість до себе та інших. Особливо важливі для педагога витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

Професія вчителя вимагає великого нервового і фізичного напруження, а тому ставить певні вимоги до його здоров'я. Праця педагога передбачає розвиток голосу, добрий зір, вміння довго стояти, багато ходити, вільно і легко рухатись. "Можна і треба розвивати зір, просто фізичний зір, — писав А Макаренко. — Це конче потрібно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описане у спеціальному курсі. Нічого мудрого, нічого містичного немає втому, щоб по обличчю дізнаватись про деякі ознаки душевних рухів."

Для ефективної діяльності вчителю потрібна така риса, як педагогічна спостережливість.Спостерігаючи за учнями на всіх етапах уроку і в усіх видах їх діяльності, вчитель отримує інформацію про вікові та індивідуальні особливості учнів, їхнє розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання і вчителів, стосунки між учнями та їх поведінку, настрої і психічні стани дітей, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці. Спостережливий учитель виховує спостережливість в учнів. А це, на думку К. Ушинського, сприяє розумовому розвитку дітей.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності вчитель має бути уважним. Так, під час уроку йому необхідно тримати в полі зору всіх учнів класу, особливо тих, кому властива підвищена рухливість і недостатній рівень уваги; концентрувати свою увагу на розвитку теми, зміні різних видів навчаль­них завдань і засобів; зосереджувати свою увагу на написаному, щоб не допус­тити помилок у словах, формулах, обчисленнях тощо.

У творчій діяльності вчителя важлива роль належить натхненню та інтуїції.Натхнення — піднесення творчих потенцій людини, яке характеризується "ясністю свідомості, появою потоку думок і образів, швидкою і високою про­дуктивністю мислення".

Вчитель повинен володіти педагогічною майстерністю, якої набуває у процесі своєї практичної діяльності і оволодіння педагогічним досвідом. "Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, — писав А. Макаренко, — що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба на­вчитись, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта." Успіх учителя в оволодінні педагогічною майстерністю залежить від наявності в нього педагогічних здібностей.

Компоненти педагогічної майстерності. Педагог повинен постійно працювати над удосконаленням своєї педагогічної майстерності, формувати наступні її компоненти:

1. Професійні знання. Вони складають фундаментальну основу педагогіч­ної майстерності і включають три блоки навчальних дисциплін:

· соціальні,

· психолого-педагогічні,

· фахові.

2. Педагогічна техніка. Передбачає наявність трьох груп умінь:

· здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу;

· взаємодіяти з учнями, керувати ними у процесі різноманітної діяльності;

· управляти собою, своїм емоційним станом, тілом, мовою, що проявляється у формі поведінки.

Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції вчителя, вдосконаленню педагогічної техніки, дають можливість отримати результат, адекватний цілі, задуму.

3. Педагогічні здібності. Можна виділити наступні основні здібності до педагогічної діяльності:

· комунікативність,

· креативність,

· рефлексія,

· перцептивні,

· інтелектуальні,

· організаторські.

4. Педагогічна моральність. Передбачає гуманістичну спрямованість особистості вчителя і включає його ціннісні орієнтації, ідеали, інтереси. Вона втілюється у педагогічній позиції вчителя, визначає вибір конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на взаємостосунки з учнями, визначає гуманістичну стратегію педагогічної діяльності.

5. Професійно та індивідуально вагомі якості. Властивості та якості особистості підвищують продуктивність педагогічної діяльності або, навпаки, перешкоджають її організації, знижують її ефективність. До професійно ваго­мих якостей слід віднести доброзичливість, об'єктивність, вимогливість, самостій­ність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педагогічних здібностей.

6. Зовнішня культура. Педагог завжди на очах в учнів, тому цей вид культури відіграє суттєву роль у його роботі. Зовнішню культуру складають: зовнішній вигляд, мова, форми невербального спілкування із студентами та колегами. Цю культуру формують: одяг, зачіска, макіяж, осанка.

Названі основні компоненти-характеристики складають основу професійної майстерності педагога і разом взяті створюють передумови для перетворення педагогічної діяльності у мистецтво.

У педагогічній літературі виділяють шість визначальних здібностей до педагогічної діяльності, а саме:

комунікативність — професійна здатність педагога, що характеризу­ється потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати у контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників і відчувати задоволення від спілкування;

перцептивні здібності — професійна проникливість, пильність, педа­гогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину;

динамізм особистості — здатність активно впливати на іншу людину;

емоційна стабільність — здатність володіти собою, зберігати само­контроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, які провокують емоційний зрив;

оптимістичне прогнозування — прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

креативність — здатність до творчості, спроможність генерувати нез­вичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

Важливою рисою педагога є володіння ним педагогічним мисленням, тоб­то його здатність застосовувати теоретичні положення філософії, психології, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи, вирішувати конкретні педагогічні завдання, використовувати теоретичні положення педагогіки у конкретних ситуаціях, бачити в явищах навчально-виховного процесу педагогічну суть.

Невід’ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це — професійна, психолого-педагогічна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями, яка відповідає цілям і завданням виховання і проявляється у творчій, педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт передбачає відповідне ставлен­ня до учнів, уміння в кожному конкретному випадку знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен вчителю у системі його виховного впливу як на учнівський колектив, так і на кожного учня зокрема.

Особисті якості вчителя в їх сукупності становлять його авторитет. Авто­ритет учителя — загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність.

Особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Учень, наслідуючи вчителя, переймає його знання, вміння, манери, звичку працювати і поводитися. Знання вчителя, його кращі моральні й вольові якості її важливий засіб переконання і впливу на учня. Духовні якості учня формуються за допомогою духовних якостей інших людей і, насамперед, вчителя.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...