Главная Обратная связь

Дисциплины:






Функціональні стилі сучасної української літературної мови



Стиль'літературної мови — різновид мови (її функціональна
підсистема), що характеризується відбором таких засобів із ба-
гатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають
завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своє-
рідне мистецтво добору й ефективного використання системи
мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обстави-
нах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль — це власні слова на
власному місці.

Кожний стиль має:

1) сферу поширення і вживання (коло мовців);

2) функціональне призначення (регулювання стосунків, по-
відомлення, вплив, спілкування тощо);

3) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику,
фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обме-
жують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким
різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма
є частиною літературної, вона не заперечує останню, а лише ви-
користовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилі-
стичним значенням.

Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нор-
мативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях
вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх
використання буде стилістично виправдане.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів,
особливостей — надійна запорука успіхів у будь-якій сфері
спілкування.

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функ-
ціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить

1 Стиль (від латин. stilusпаличка для письма)


"безпосередньо від основних функцій мови — спілкування, по-
відомлення і діяння, впливу.

- Високорозвинута сучасна літературна українська мова має
розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній,
науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та
ісонфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають фор-
ми мови — усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають
усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна роз-
мовному стилю, а іншим — переважно писемна. Оскільки останні
сформувалися на книжній оcнові, їх називають книжними.
Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для роз-
мовного стилю характерний діалог (полілог) то для інших —
переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками.
Але спільним для них є те, що вони — різновиди однієї мови,
представляють усе багатство її виражальних засобів і викону-
ють важливі функції в житті суспільства — забезпечують спілку-
вання в різних його сферах і галузях [35, с. 108—109].



У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої
різновиди — підстилі— для точнішого й доцільнішого відоб-
раження певних видів спілкування та вирішення конкретних
завдані».

Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер
експресивності мовних елементів, виділяються також урочис-
тий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний,
сатиричний та ін.

Розмовний стиль.Сфера використання — усне повсякден-
не спілкування в побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення бути засобом впливу й неви-
мушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями,
оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових сто-
сунків.

Слід відрізняти неформальне й формальне спілкування.
Перше — нереґламентоване, його мета й характер значною мірою
визначаються особистими (суб'єктивними) стосунками мовців.
Друге — обумовлене соціальними функціями мовців, отже,
регламентоване за формою і змістом.

Якщо звичайне спілкування попередньо не планується, не
визначаються його мета і зміст, то ділові контакти передбача-


ють їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети,
прогнозування можливих висновків, результатів.

У повсякденній розмові мовці можуть торкатися різних, Час-
то не пов'язаних між собою тем, отже, їхнє спілкування носить
частіше довільний інформативний характер.

Ділова ж розмова, як правило, не виходить за межі визначеної
теми, має конструктивний характер і підпорядкована розв'язанню
конкретних завдань, досягненню заздалегідь визначеної мети.

Основні ознаки:

— безпосередня участь у спілкуванні;

— усна форма спілкування;

— неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);

— невимушеність спілкування;

— непідготовленість до спілкування (неформальне);

— використання несловесних засобів (логічних наголосів,
тембру, пауз, інтонації);

— використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи,
жести, міміка);

— емоційні реакції;

— потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, ак-
центувати головне.

Основні мовні засоби:<

— емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, сино-
німи та ін.);

— суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого за-
барвлення, зниженості);

— прості, переважно коротккречення (неповні, обірвані, одно-
складові);

— часте використовування різних займенників, дієслів із
двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

— фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна
лексика, скорочені слова, вигуки й т. д.;

— заміна термінів розмовними словами (.електропоїзд
електричка, бетонна дорога — бетонка).

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками,
як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх
відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.


 

Публіцистичний стиль.Сфера використання — громадсько-
цолітична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, на-
їдання.
Основне призначення:

інформаційно-пропаґандистськими методами вирішува-
ти важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні про-
блеми;

— активний вплив на читача (слухача), спонукання його до
діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську

, позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

— пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та ак-
тивна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки:

— доступність мови й формулювань (орієнтація на широ-
кий загал);

—поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

— сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників,
висловлення наукових положень і фактів з емоційно-екс-
пресивною образністю;

— наявність низки яскравих засобів позитивного чи нега-
тивного авторського тлумачення, яке має здебільшого тен-
денційний характер;

— широке використання художніх засобів (епітетів, порів-
нянь, метафор, гіпербол і т. ін.).

Основні мовні засоби:

— синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього
й розмовного стилів;

— лексика насичена суспільно-політичними та соціально-
економічними термінами, закликами, гаслами (.електо-
рат, багатопартійність, приватизація
та ш.);

— використовується багатозначна образна лексика, емо-
ційно-оцінні слова (.політична еліта, епохальний вибір
та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелек-
туальний потенціал, одностайний вибір, рекордний
рубіж),
перифрази (.чорне золото — вугілля, нафта;
голубі магістралі — ріки; легені планети — ліси
таін.);

— уживання в переносному значенні наукових, спортивних,
музичних, військових та інших термінів (орбіти співро-
бітництва, президентський старт, парламентський хор,
Правофланговий змагання
й под.);


із морфологічних засобів часто використовуються іншо-
мовні суфікси -іст (-ист), -атор, -ація та ін. (.полеміст,
реваншист, провокатор, ратифікація);
префікси псев-
до-, нео-, супер-, інтер-
та ін. (.псевдотеорія, неоколоніа-
лізм, супердержава, інтернаціональний);

— синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи
питальних, окличних та спонукальних рйчень, зворотний
порядок слів, складні речення ускладненого типу з повто-
рюваними сполучниками та ін.;

— ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні,
інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями
та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листів-
ки, радіо, телебачення тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони,
політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні
статті, огляди, рецензії тощо).

Художній стиль.Цей найбільший і найпотужніший стиль
української мови можна розглядати як узагальнення й поєд-
нання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають
ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої пере-
конливості та достовірності в зображенні подій.

Художній стиль широко використовується у творчій діяль-
ності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красно-
му письменстві — художній літературі) цей стиль покликаний
крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу — есте-
тичну: впливати засобами художнього слова через систему об-
разів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні пере-
конання, моральні якості й естетичні смаки.

Основні ознаки:

— найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсно-
сті — образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-
символ, словесний образ, зоровий образ);

— поетичний живопис словом навіть прозових і драматич-
них творів;


— естетика мовлення, призначення якої — викликати в чи-
тача почуття прекрасного;

— експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесе-
не, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жар-
тівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);

— зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори,
алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршова форма)
поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійс-
ності;

. — відсутня певна регламентація використання засобів, про
які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-
які приписи;

— визначальним є суб'єктивізм розуміння та відображення
(Індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно,
світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне
світосприйняття та інтелект читача).

Основні мовні засоби:

наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики,
переважно конкретно-чутгєвої (назви осіб, речей, дій, явищ,

. ознак);

— використання емоційно-експресивної лексики (синонімів,
антонімів, омонімів, фразеологізмів);

— запровадження авторських новотворів (слів, значень, ви-
разів), формування індивідуального стилю митця;

*~ уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, ар-
хаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів, навіть жар-
гонізмів;

— поширене вживання дієслівних форм: родових (у минуло-
му часі й умовному способі): Якби ми знали, та 6 вас не

питали (Н. те*); особових (у теперішньому й майбут-

ньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме,

як дзбан (Л. Костенко); у наказовому способі: В квітах

всіулищ кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);

— широке використовування різноманітних типів речень,
синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та рит-
момелодики;

— повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс,
періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучни-
ковість, безсполучниковість та ін.) -

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється
на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:


а) епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, опо-
відання, новела, художні мемуари, нарис);

б) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);

в) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

г) комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцисти-

ка, драма-феєрія, усмішка).

Науковий стиль.Сфера використання — наукова діяльність,
науково-технічний прогрес, освіта.

Основне призначення викладення наслідків дослід-
жень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування
гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й система-
тизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача
для їх осмислення.

Основні ознаки:

— ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

— логічна послідовність і доказовість викладу;

— узагальненість понять і явищ;

— об'єктивний аналіз;

— точність і лаконічність висловлювань;

— аргументація та переконливість тверджень;

— однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

— докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пі-
знання, вплив і характеризуються:

— великою кількістю наукової термінології (транскрипція,
турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса
йт. ін.);

— наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем ма-
тематичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

— оперування абстрактними, переважно іншомовними, слова-
ми (.теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

— використовуванням суто наукової фразеології, стійких тер-
мінологічних словосполучень;

— залученням цитат і посилань на першоджерела;

— як правило, відсутністю авторської індивідуальної мане-
ри та емоційно-експресивної лексики;

— наявністю чіткої композиційної структури тексту (по-
слідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти,
параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літер-
ної нумерації);


— окрім переважного вживання іменників та відносних
прикметників наявні дієслівні форми, частіше безосо-
бові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперіш-
нього часу, що констатують певні явища й факти; знач-
ну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові
звороти, які додатково характеризують дії, предмети
та явища;

— монологічним характером текстів;

— переважанням різнотипних складних речень, стандартних
виразів (кліше).

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки
та освіти складається з таких підстилів:

а) власне науковий(із жанрами текстів: монографія, ре*
цензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова
й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу,
поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні
тексти;

б) науково-популярний —застосовується для дохідливого,
доступного, викладу інформації про наслідки складних

. досліджень для нефахівців, із використанням у неспеці-
альних часописах і книгах навіть засобів художнього
та публіцистичного стилів;

в) науково-навчальний— наявний у підручниках, лекціях,
бесідах для доступного, логічного й образного викладу
й не виключає використання елементів емоційності.

Епістолярний стиль.Сфера використання — приватне ли-
стування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів,
наприклад художньої літератури, публіцистики («Посланій»
І. -Вніпенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листакдо сина»
Ф. Честерфілда та ін.).

"Основні ознаки наявність певної композиції: початок, що
містить шанобливе звертання; головна частина, у. якій розкривається
зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді пост-
скриптум <Р, S — приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби поєднання елементів худож-
нього, публіцистичного та розмовного стилів.

Упродовж століть він, як і всі зазначені вище стилі, зазна-
вав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним
(телеграфним), скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних
звертань та заключних формулювань увічливості.


Конфесійний стиль.Сфера використання — релігія та
церква.

Призначення обслуговувати релігійні потреби як окре-
мої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль уті-
люється (реалізується) в релігійних відправах, проповідях, мо-
литвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах,
молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

— суто церковна термінологія і слова-символи (.дар пра-
ведности, гріховність тіла, усі люди — Божий храм);

— непрямий порядок слів у реченні та словосполученні
(Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево
зле плодів добрих родити1);

— значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруй-
ную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую
інший, нерукотворний2);

— наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна
урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражаль-
них засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий,
художній. Повернення до загальнолюдських та давньонаціональ-
них цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до конфесій-
ного стилю як до складової частини загальнонаціональної куль-
турно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...