Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сучасний стан та тенденції розвитку наукової літератури



Наукова література – сукупність письмових праць, які створені в результаті досліджень, теоретичних узагальнень, зроблених в рамках наукового методу. Наукова література призначена для інформування вчених і фахівців про останні досягнення науки, а також для закріплення пріоритету на наукові відкриття. Як правило, наукова робота не вважається завершеною, якщо вона не була опублікована.

Перші наукові твори створювалися в різних жанрах: у вигляді трактатів, міркувань, повчань, діалогів, подорожей, життєписів і навіть у віршованих формах. В даний час форми наукової літератури стандартизовані і складаються з монографій, оглядів, статей, доповідей (у т.ч. їх тез), авторефератів, рефератів і рецензій.

В даний час в багатьох країнах діє механізм атестації наукової літератури, підтримуваний урядом або громадськими науковими організаціями. У Росії, наприклад, таку атестацію проводить ВАК (Вища атестаційна комісія). У числі основних вимог до видання наукової літератури – обов’язкове її рецензування. У рамках цього процесу видавництво або редакція наукового журналу перед публікацією нової наукової роботи направляє її декільком (зазвичай двом) рецензентам, які вважаються фахівцями в даній області. Процес рецензування покликаний виключити в публікації в рамках наукової літератури тих матеріалів, які містять грубі методологічні помилки або прямі фальсифікації.

З початку XX століття спостерігається регулярне експоненційне збільшення обсягу інформації, що публікується в науковій літературі. У зв’язку з цим, одним з найголовніших носіїв наукової літератури в даний час є періодичні видання, головним чином, рецензованих наукових журналів. З кінця XX століття спостерігається тенденція щодо переходу цих журналів з паперових носіїв на електронні, зокрема в Інтернет.

Втім, існують й інші реалії наукової літератури, книг, та їх видання.

Наукова література рідко стає об’єктом масових дискусій, замикаючись у сфері спеціальних досліджень. У сучасних українських реаліях цю сферу формують праці, присвячені українській науці, її історії, звітні матеріали про діяльність, зокрема, Національної академії наук та поодинокі публікації з проблем наукового викладу. Зрідка розпачливі голоси з приводу негараздів — але знову ж таки переважно у власне науковій царині — лунають зі

 

 

шпальт якісної періодики. Однак усе це практично не зачіпає, і тим більше не може вичерпати широкого спектру проблем, що виникають у зв’язку з процесом створення наукових праць і продукування на їх основі

наукових видань, а також з визначенням ефективності цього процесу.

Між тим, саме завдяки науковій літературі досягнення окремих науковців, наукових



колективів і цілих галузей стають відомими суспільству і можуть цим суспільством використовуватись, індекс публікаційної активності належить до основних показників розвитку науки в конкретній країні, а індекс цитованості є визнанням якості наукових досліджень.

Низька ефективність інституту влади в країні протягом останніх 15 років, загальна перманентна системна криза в країні в значній мірі зруйнувала колись дуже потужну та ефективну наукову галузь, украй негативно позначилася на системі освіти, в тому числі вищої. У країні відсутня концепція розвитку книжкової галузі. Український книжковий ринок більш ніж на 90% формується іноземною державою.

Сьогодні Україна виключилась із світового процесу наукового книгообміну.

Проаналізувавши сучасний стан української наукової літератури, можна зробити акцент на таких проблемах наукової літератури та наукових книг:

- Зменшення обсягів досліджень, що ведуться у країні, зниження їх рівня

об’єктивно призвело до зменшення кількості публікацій. Суттєво знижується

мотивація автора до написання через труднощі, пов’язані із значним звуженням можливості видати книгу у фаховому видавництві (перш за все через фінансові обставини) та через те, що автор не одержує гонорар за її написання;

- Суто українською проблемою наукової книги є проблема термінології.

Це типова «хвороба росту» нації із молодою державністю. Відсутність довготривалої практики вживання національної наукової термінології, підсилена характерною «космополітичністю» професійної мови цього роду діяльності людини (в історичному плані: латина — німецька мова — англійська мова, в СРСР — російська мова) призвела до ситуації, коли, по-перше, не вся сучасна англо- та російськомовна наукова термінологія має свої україномовні еквіваленти. По-друге, одне і те саме поняття в різних регіонах України може виражатися різними лексемами. Зокрема, для заходу країни характерні діалектизми, запозичення з німецької, польської та інших мов, для центру і сходу — запозичення з російської.

 

- Значна частина наукової книжкової продукції видається науковцями

у не фахових видавництвах чи безпосередньо в наукових установах, що негативно позначається на якості цих видань.

Переважна кількість наукових монографій видається за рахунок бюджетних коштів. За діючим законодавством така література поширюється безкоштовно, вона не може бути проданою у вільній книжковій торгівлі. Це призвело до того, що на сьогодні ринок наукової книги в Україні відсутній, читач не знаходить потрібної йому наукової літератури.

 

 

Список літератури:

1. Алєксєєнко І. Р. « Наукова книга України: проблеми та шляхи їх вирішення»

2. Зелінська Н. В. «Наукова книга в сучасному світі:тест на виживання»

3. http://www.uapedia.com.ua – українська інтернет енциклопедія





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...