Главная Обратная связь

Дисциплины:






Юридичні презумпції



ТЕМА 16. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ, ПРЕЗУМПЦІЇ І ФІКЦІЇ

 

  1. Юридичні факти
  2. Юридичні презумпції.
  3. Правові фікції

Література:

1. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М., 1958.

2. Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. — Горький, 1974.

3. Горшенев В.М. Нетиповые правовые предписания // Советское государство и право. 1978, №3.

4. Исаков В.Б. Фактичний состав в механизме правового регулирования. — Саратов, 1980.

 

Юридичні факти

Норми права самостійно правовідносин не породжують. Існування правовідносин залежить від наявності юридичних фактів.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права зв'язують виникнення, зміна або припинення правовідносин. Власне кажучи юридичні факти є передумовами правовідносин, фіксуються в гіпотезі юридичних норм і при наявності їхній у реальній дійсності волочуть передбачені нормами права наслідку.

Юридичні факти різноманітні і можуть бути класифіковані по різних підставах:

1. У залежності від наслідків факти поділяються на правоутворюючі, правзмінюючі і правоприпиняючі.

Правоутворюючі факти викликають виникнення прав і обов'язків. Правозмінюючі факти тягнуть зміна прав і обов'язків. Правоприпиняючі факти припиняють права й обов'язки.

У трудовому праві такими фактами відповідно є: висновок трудового договору, перевід на іншу роботу, звільнення.

2. За вольовим критерієм юридичні факти поділяються на події, діяння і стани.

Юридично значимі події — це факти, що не залежать від волі людей, але породжують визначені правові наслідки. До числа таких подій відносяться народження, смерть, стихійні лиха, витікання термінів давнини.

Юридично значимі діяння — це свідомі вольові дії (бездіяльність), з якими закон зв'язує правові наслідки.

Юридично значимі стани — це факти, що у більшому ступені обумовлені фізіологічними процесами, чим волею суб'єкта. Такими фактами є вагітність, хвороба, непрацездатність.

3. По юридичній природі діяння поділяються на правомірні, неправомірні і суспільно небезпечні.

Правомірні діяння — це форми поведінки, що погодяться з приписами норм права, наприклад, цивільно-правові угоди.

Неправомірні діяння — це форми поведінки, що не узгоджуються з правовими приписами норм права, порушують правові заборони і є правопорушеннями. До неправомірних діянь закон відносить злочини і провини, у тому числі адміністративні, дисциплінарні і цивільно-правові порушення.

Суспільно небезпечні діяння — це дії, що заподіюють шкода, але не мають усвідомленого-вольового характеру, у силу чого не вважаються правопорушеннями. Такі дії несамовитих осіб і малолітніх.



4. По цільовій спрямованості юридичні факти поділяються на вчинки, угоди й адміністративні акти.

Юридичні вчинки — це дії, що відбуваються без наміру викликати правові наслідки, однак права й обов'язку виникають у силу закону. До числа юридичних учинків закон відносить виявлення скарбу, знахідку речі, створення добутку.

Угоди — це правомірні дії, спрямовані на виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків. Типовими угодами є цивільно-правові договори.

Адміністративні акти — це дії державних органів, спрямовані на виникнення, зміну або припинення правовідносин, учасниками яких є визначені обличчя. Адміністративними актами є рішення судових, адміністративних і інших юрисдикційних органів.

Ряд авторів виділяють дві групи правомірних дій: юридичні акти (цілеспрямовані дії) і юридичні вчинки (нецілеспрямовані дії). Відповідно до цієї класифікації юридичні факти містять у собі цивільно-правові угоди й акти, що мають правозастосовчий характер.

5. За характером впливу розрізняють позитивні і негативні юридичні факти.

Позитивні факти - це обставини, що сприяють виникненню правовідносин. Так, для вступу в шлюб вимагаються досягнення шлюбного віку, згода і добровільність, тобто позитивні факти.

Негативні факти — це обставини, що перешкоджають виникненню правовідносин. Такими фактами при вступі в шлюб є недієздатність, близьке споріднення, перебування в іншому шлюбі.

У ряді випадків для настання правовідносини потрібно наявність кількох юридичних фактів, тобто фактичний склад. Так, для одержання пенсії по старості фактичний склад утворять три юридичних факти: настання пенсійного віку, наявність визначеного виробничого стажу і рішення про призначення пенсії.

Юридичні презумпції

 

У ряді випадків роль юридичних фактів грають презумпції (від лат. presumptio — припущення, засноване на імовірності).

Юридичні презумпції являють собою припущення про наявність обставин, що мають силу юридичних фактів.

Потреба юридичної практики в презумпціях викликається труднощами або неможливістю довести наявність обставин, від яких залежить існування правовідносин.

Класифікація презумпцій:

1. За формою існування розрізняють легальні і фактичні презумпції.

Легальні презумпції — це припущення, що закріплені нормами права. Наприклад, презумпція батьківства, відповідно до якої батьком дитини визнається обличчя, що складається з його матір'ю в шлюбі.

Фактичні презумпції — це припущення, засновані на розумних підставах і життєвому досвіді, що не мають письмової форми. Фактичною презумпцією, наприклад, є положення, відповідно до якого незвичайні факти при відсутності доказів не існують.

2. По сфері дії розрізняють загальноправові та галузеві презумпції.

Загальноправові діють у всіх галузях права. До них відносяться: презумпція істинності нормативного акта і презумпція знання законів.

Галузеві виконують роль юридичних фактів у межах однієї галузі. Наприклад, у карно-процесуальному праві закріплена презумпція невинності, у силу якої тягар доведення винності громадянина лягає на правоохоронні органи.

3. По юридичній чинності розрізняють спростовувані і неспростовувані презумпції.

Спростовувані презумпції — це положення, що припустимо заперечувати. Наприклад, презумпція батьківства у визначених випадках може бути спростована як неспроможне припущення.

Неспростовувані презумпції — це положення, що є принципами права. Наприклад, презумпція невинності. У ході карного розгляду ця презумпція залишається неспростованої і продовжує діяти у відношенні інших обвинувачуваних.

 

Правові фікції

Правові фікції (від лат. fictio — вигадка) являють собою свідомо неістинні положення, що вносять визначеність у правове положення особи і цим сприяють реалізації норм права.

Традиційно теорія права відносить юридичні фікції до особливих засобів, що використовуються для забезпечення формальної визначеності права. Юридичні фікції не тільки спрощують правові відносини, але і сприяють пошукам справедливості.

У вітчизняному праві юридичні фікції закріплені правовими нормами. Так, відповідно до норм карного права громадянин вважається несудженим, якщо судимість знята або погашена. У спадкоємному праві зачата при житті спадкодавця дитина визнається народженою.

Французькі правознавці поряд з легальними фікціями виділяють фактичні фікції і як приклад фактичної фікції приводять знамените вираз: "Незнання закону не звільняє від відповідальності". П.Сандевуар обґрунтовано вважає, що знання величезного числа законів є фікцією навіть для самих юристів.

До їх числа можна віднести і презумпцію рівності прав держави і особи.

Правові фікції власне кажучи є незаперечними доказами. Це означає, що знання законів для європейських судів є неспростовним фактом, що не підлягає дослідженню.

Деякі вчені називають юридичні факти нетиповими правовими утвореннями, вважаючи, що вони погано укладаються в рамки звичних правових категорій. Однак фікції — це типовий юридичний метод, що дозволяє уникнути невизначеності в складних правових ситуаціях. Юридичні фікції мають багатовікове існування і типові для континентальної правової системи.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...